четвер, 22 березня 2012 р.

Знечулення совісті


Через непоінформованість законописців, хірургія тварин може стати розкішшю для населення країни


Понад рік тому в Україні зареєстрували законопроект №9021, який регулює використання ключової знеболювальної речовини для тварин — кетаміну. Відтоді ветеринарні клініки балансують між законом і гуманністю, коли хворій кішці чи собаці слід зробити операцію. Якщо розроблений законопроект суттєво не змінять, то ціна життя домашнього улюбленця зросте в десятки разів, а кількість клінік зменшиться чи не на половину.

Операції на нервах
Щодня до Львівського еколого-натуралістичного центру, де розташований ветеринарний кабінет, формуються черги людей із домашніми улюбленцями. З дев’ятої ранку лікарі надають допомогу кішкам, цуцикам, хом’ячкам і навіть ігуанам. Ветеринар, голова Західноукраїнського товариства захисту тварин Андрій Курач використовує кетамін декілька разів на день, аби знечулити тварину. Без препарату неможливо проводити операцію, адже тварина відчуває біль, тож якщо його остаточно заборонять, то будь-яке хірургічне втручання стане неможливим.
— Маємо спеціальний зошит, де фіксуємо, скільки разів використовували кетамін. Без нього працювати практично неможливо. Коли ліки внесли в перелік наркотичних препаратів, то це було доволі умовно, бо кетамін не є наркотиком. Це та група препаратів, використання яких мають контролювати. Контролювати його слід на кількох етапах: виробництво, потрапляння до гуртових продавців і, власне, у ветеринарних установах. В Україні проблема виникла через те, що кетамін підлягає ліцензуванню. Виконати умови ліцензування вкрай складно, оскільки вони нелогічні та непродумані, — коментує «Газеті» А. Курач. — Є два шляхи вирішення цієї проблеми: перший — репресивний, за зразком Росії, встановлення ґрат на вікнах клініки, сигналізації і бетонних стін. Другий — розумний. У європейських країнах немає ліцензування препарату, там лише повідомляють певну структуру про те, що заклад використовуватиме кетамін, керівництво це погоджує. Клініка веде журнал використання кетаміну, вона прив’язана до аптеки, де купує медичний препарат. Між ними укладено угоду. Закупівлю здійснюють у межах місячної потреби.
Андрій Курач розповідає, що його польські колеги не мають практично жодних перепон у використанні кетаміну, єдина умова — замикати приміщення, де зберігають препарат, коли лікар виходить. Окрім того, ліки треба зберігати в металевій скрині.

Село без ветеринара

Іще одна проблема в тому, що не всі дії пов’язані зі знечуленням мають виконувати у ветклініці, особливо це стосується ветеринарії у селах, коли лікар мусить іти до корови чи до свині. Він не може тягнути до стайні броньовані двері з підключеною сигналізацією. Законопроект містить також один цікавий нюанс — ліцензію на отримання ліків зможуть отримати тільки ті установи, які зареєстровані на юридичну особу, а не на фізичну. Проте в Україні основна частка ветлікарів — це фізичні особи... Якщо умови ліцензування залишать такими жорсткими, то матимемо всього декілька клінік у великих містах, які проводитимуть операції. Що ж робитимуть ті, кому потрібно прооперувати тварину в селі, — загадка...
— Хірургія зникне з переліку можливостей багатьох людей. А інколи, щоб оглянути агресивну чи налякану тварину, необхідно зробити часткове знеболення. Особливість кетаміну ще й у тому, що його легко контролювати, препарат дуже практичний: можна застосувати до м’язів, внутрішньовенно, легко розрахувати на вагу тварини. Якщо необхідний інгаляційний наркоз, то також слід дотримуватися низки умов — наприклад, винести балони за межі приміщення можуть собі дозволити одиниці клінік. А ще його можна використовувати і для ссавців, і для рептилій і гризунів. Ветеринари просто змушені використовувати кетамін, — вважає пан Курач.
У подібний глухий кут потрапили 2003 року росіяни, у країні так само без попередження тимчасово заборонили використовувати кетамін. Тоді російські чиновники радили ветеринарам зв’язувати тварин якнайтісніше. Українські ж фахівці сподіваються, що їм не доведеться катувати тварин, щоби прооперувати їх.

Тимчасово дозволено

У березні Кабінет Міністрів дозволив ветеринарам використовувати кетамін до моменту законодавчого врегулювання цього питання. Відповідне рішення уряд ухвалив на засіданні в середу. Постанова Кабміну діятиме або до затвердження Верховною Радою ветованого президентом закону з урахуванням його зауважень, або до ухвалення нового закону.
— Думаю, якщо законопроект стільки разів ветували, то він мусить мати логічне завершення, — прогнозує в коментарі «Газеті» Михайло Пуківський, головний лікар Львівської обласної лікарні ветеринарної медицини, член Асоціації спеціалістів ветеринарної медицини України. — Наразі не маємо жодної альтернативи кетаміну. Є препарати, які не настільки підходять, але в деяких випадках їх можна використовувати. Проте коштують вони в десять разів більше. Цілком доречно було б урегулювати систему використання знечулення, але значно м’якше, ніж запропоновано в законопроекті. Моя думка: має бути дозвіл, за яким медичні заклади отримають право користуватися кетаміновмісними препаратами з дотриманням норм зберігання в сейфах і фіксуванням у спеціальних журналах. І, звісно, кетамін не можна продавати в аптеках. Це повинні бути лише певні установи, використовувати ліки мають тільки спеціалісти, які провадять лікувальну практику.
Востаннє законопроект розглядали в лютому. Тоді Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров'я радив унести низку коректив. Це був другий, але не останній розгляд Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори». Під час повторного розгляду законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради, дати якого наразі невідомо, доповідатиме голова комітету Тетяна Бахтєєва. Ветеринари сподіваються, що до того часу державні чиновники встигнуть пізнати нюанси справи настільки, аби тварин в країні можна було оперувати без зайвих обмежень.
Мар’яна Вербовська, "Львівська газета", 22 березня №12(661)

пʼятниця, 16 березня 2012 р.

Сміття з… кишень


В Україні хочуть штрафувати тих, хто неправильно сортує сміття. Але як карати там, де немає ні сміттєперобного заводу, ні системи збору сміття, ні баків для сортування?

Мирослава Іваник, Мар’яна Вербовська
1 січня 2013 року уявлення українців про сміття має кардинально змінитися. Будь-хто навіть із заплющеними очима повинен сказати, в який бак яке сміття кинути. Інакше — штраф. Таке майбутнє пророкують троє депутатів, які зареєстрували законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поводження з відходами» (Юлія Льовочкіна, Юрій Мірошниченко, Владислав Каськів). Мовляв, на законодавчому рівні слід зобов'язати населення здійснювати роздільний збір побутових відходів та укласти договори на вивезення сміття з юридичними особами. Тоді країна забуде про переповнені смітники, як страшний сон. Якщо законопроект затвердять, на тих, хто викидатиме непотріб не туди, чекатиме штраф у розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а це 85-170 грн.), а на посадових осіб — від 50 до 100 (850-1700 грн). У разі повторного порушення протягом року сума штрафів збільшується: для населення — у десять разів, посадових осіб — від 1700 до 5100 грн.
Без стратегії
Фахівці, які займаються питанням довкілля України, сміються і плачуть, коли чують про революційний намір депутатів змінити ставлення українців до сміття за рік. Нині в нас немає жодного (!) міста, яке похизувалося б вдалою системою збору сортування та переробки сміття. Ба більше, відсутня культура сортування сміття, і ніхто не планує вчити українців розділяти пластик, папір і скло.
— Я вперше чую про таку ідею. Розумію, коли встановлюють штрафи за те, що уникають підписання договорів на вивезення сміття. А в пропонованому варіанті не втямлю, яким має бути механізм реалізації цих штрафів. Хто і кого має ловити за руку? Однак санкції ніколи не сприяли вирішенню проблеми. Треба вдаватися до інших методів: має бути агітаційна та показова робота, щоб люди бачили, що відібране сміття справді потрапляє на переробку, — каже «Газеті» Олег Гайовишин, керівник «AVE Львів», компанії, що збирає сміття в кількох районах Львова.
Досвід європейських країн, зокрема Німеччини, довів дієвість чотирьох контейнерів для різних видів сміття ще у 70-ті роки минулого століття, а за десять років німці навчилися заробляти на цьому гроші. За словами експертів, в Україні культура збору сміття робить перші кроки, які постійно гальмує відсутність стратегії та фінансування. Відповідно до директив ЄС, із 2014 року буде заборонено вивозити відходи. Себто за два роки країни Євросоюзу не матимуть величезних сміттярок. Водночас наша держава виглядатиме чудовим прикладом того, як категорично не слід поводитися з відходами.
— Наразі в Україні немає місця, де можна було б бачити приклад поводження зі сміттям! Є дуже слабка і недолуга спроба влади щось зробити, — розповідає «Газеті» Тетяна Тимочко, голова Всеукраїнської екологічної ліги. — Але тут дуже незрозуміла мотивація, чи то до виборів, чи то для того, аби знайти для себе вигоду. Влада не усвідомлює глобальності проблеми. У світі є багато позитивних прикладів, де система діє, хоч і недосконало. Ніде ви не побачите таких куп сміття, як у нас. Система може погано працювати, я не ідеалізую, але влада в нашій країні навіть не робить спроби запровадити реальну процедуру. Крім балаканини, нічого не відбувається.

Досвід Львова

Роздільно збирати сміття у Львові почали 2009 року. Місто стало одним із перших в Україні на цьому шляху. Тоді на вулицях з’явилися перші баки для ПЕТ-пляшок. Новинка спершу викликала зацікавлення і лише згодом спеціалізовані контейнери почали наповнювати. Приблизно через рік на майданчиках для збору сміття доставили також контейнери для паперу та скла. Загалом сьогодні контейнери для роздільного сміття становлять трохи більше третини від загальної кількості баків у місті — 1816 із 4967 одиниць. Щоправда, як стверджують фахівці, навіть попри наявність спеціалізованих контейнерів, відповідне сміття не завжди до них потрапляє.
— Маючи 30% ринку Львова, в зимові місяці накопичуємо 14-15 тонн ПЕТ-пляшок. Улітку ці цифри сягатимуть, сподіваюся, 20-25 тонн на місяць. Це вже доволі великі об’єми, який цікавий для бізнесу. Але, звісно, ПЕТ-пляшки ще трапляються в загальному смітті. На сьогодні відбір становить лише 30-40% від усіх використаних, решта потрапляє в загальні баки, — розповів у коментарі «Газеті» О. Гайовишин.
За словами Володимира Чишинського, головного спеціаліста управління екології Львівської міськради, нині роздільний збір сміття — це добра воля і свідомість львів'ян. «У Німеччині ті, хто не хоче сортувати непотріб, платять за його вивіз, наприклад, 10 євро на місяць, а ті, хто сортує, — п’ять євро. Тобто ти оплачуєш усе зі своєї кишені, це суттєвий стимул».
Як стверджують експерти, нині в місті найкраще напрацьована схема збору саме ПЕТ-пляшок. Однак і з цим є проблеми. Адже часто в такі контейнери кидають звичайні пластикові пляшки з-під шампунів чи йогуртів, які в Україні не переробляють. Трапляються випадки, коли у відведені баки викидають... навіть клавіатуру (такий випадок журналістам «Газети» вдалося зафіксувати на фото).
Значно складніша ситуація зі збором паперу та скла, адже велику кількість сировини витягають ті, хто збирає макулатуру та пляшки. Тому об’єми їх збору наразі недостатні, аби стати основою для успішного бізнесу.
— Звісно, прогрес за кілька років відчувається. Система збору роздільного сміття виправдовує себе. Але з населенням ще треба працювати. Люди повинні знати, що вони можуть довіряти фірмам, які вивозять сміття і бути задоволені їхніми послугами. У нас недостатньо освітніх кампаній. Дуже багато треба працювати зі школярами та молоддю. А починати треба з садочка, як це роблять у світі, — переконаний пан Гайовишин.
Наразі лекції в школах і толоки зі збору сміття організовують здебільшого компанії, які займаються вивозом непотребу з міста. Жодних спеціалізованих курсів чи уроків навчальні плани не передбачають. Якщо про навчання дітей ще є кому подбати, освітою дорослих ніхто не займається. Як правильно сортувати — дорослим дізнатися немає звідки.

Сортуєш сміття? П’ятірка!

Єдине місце у Львові, де дітей змалку привчають до роздільного сортування – школа «Надія», що на вулиці Науковій. У кожному класі розміщено декілька смітників: для паперу, пластику й іншого сміття. Для тутешніх школярів це стало нормою, ніхто контейнерів не плутає, бо усвідомлює, як довго розкладатиметься непотріб, і якої шкоди він завдає землі.
— Наш навчальний заклад має еколого-правовий профіль. Ми єдині не тільки у Львівській області, а й в Україні, — розповідає «Газеті» Олена Павлишин, заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель біології та хімії. — Наші учні вивчають екологію та правознавство з п’ятого класу. Заснували такий навчальний заклад із метою привчити дітей почуватися не хазяїном природи, а її другом, я сказала б навіть партнером. Для того, аби школярі максимально зрозуміли інформацію, співпрацюємо з Львівським технологічним коледжем і Національним лісотехнічним університетом. Учні можуть відвідувати лабораторії, проводити досліди та наукові дослідження. Ми також маємо міжнародних партнерів, беремо участь в українсько-голландському проекті «Перші проліски» й українсько-американському проекті з теплозбереження.
Школа існує вісім років, нині тут навчається 240 учнів.Учителі розуміють, що люди, які правильно поводитимуться зі сміттям, відтак захочуть поділитися досвідом, тож зверталися до міських чиновників, аби подібні уроки з’явилися й у інших навчальних закладах.


«Єдиний реальний спосіб вирішити проблему — перетворити це на приватний бізнес»
Розмова з Владиславом Каськівим, народним депутатом, співавтором законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поводження з відходами»
Аби докладніше дізнатися про механізм законопроекту «Газета» звернулася до одного з авторів тексту — Владислава Каськіва. Попри свою зайнятість, депутат погодився відповісти на низку запитань, щоправда, не всі відповіді можна назвати вичерпними. Текст діалогу подаємо повністю.


–– Пане Владиславе, законопроект, співавтором якого ви є, передбачає, що людей, які неправильно сортуватимуть сміття штрафуватимуть. Чому ви вирішили йти шляхом грошових стягнень?
–– Це частина комплексного законодавства, яке дозволяє регулювати цілу систему взаємовідносин у сфері сміття, за суттю це — законодавча інфраструктура, яка забезпечує існування національного проекту «Чисте місто». Кажучи просто, без цього документа неможливо буде взагалі вирішити проблему сміття в Україні. А нині це вже проблема, яка загрожує нашому життю. Більш ніж 4% території країни вкрито сміттям. Це провокує витік токсичних речовин тощо. Сподіваюся, що законопроект дасть змогу створити ринок переробки сміття і вирішити цю проблему не за рахунок державних коштів. Це мають бути додаткові кошти, завядки яким створюватимуть нові робочі місця.
–– Досвід яких країн брали до уваги, коли писали законопроект?
–– Цей закон ґрунтується на повній відповідності до законодавства та практики країн Центрально-Східної Європи. Йдеться про Польщу та Чехію. Стандарти поводження зі сміттям у Європі уніфіковано, є свої нюанси, але механізми подібні.
– А ви могли б пояснити, як має відбуватися контроль за тим, чи правильно люди сортують непотріб? Невже сміттєві пакети розв’язуватимуть?
–– Єдиний реальний спосіб вирішити проблему — перетворити це на приватний бізнес. Увесь ланцюжок сортування, збору та переробки сміття від початку й до кінця повинна контролювати єдина фірма. Законодавство має стимулювати людей сортувати сміття...
–– В який спосіб?
– Відповідними нормами закону.
– І останнє запитання. Скажіть, будь ласка, чи ви самі сортуєте сміття?
–– У нас це в принципі неможливо, оскільки немає роздільної системи збору. Тобто, якщо навіть посортувати сміття у квартирі, то його все одно доведеться викинути в один бак. Є декілька місць, де стоять спеціальні баки. Але вони не мають масового поширення. Біля мого будинку, на жаль, немає спеціальних контейнерів, тому доводиться викидати весь непотріб в один.
"Львівська газета", 16 березня 2012 року №11(660)

понеділок, 5 березня 2012 р.

Курцям тут не місце



Цьогоріч в Україні можуть заборонити курити в громадських місцях

Минулого тижня комітет із питань охорони здоров’я рекомендував парламенту ухвалити за основу законопроект, який захищає громадян від згубного впливу тютюнового диму, зокрема забороняє курити в громадських місцях. Той, кому давно набридли клуби диму в ресторанах, зможе дихати на повні груди, а той, хто в громадських закладах просив що кілька хвилин поміняти попільнички, отримає ще одну причину позбутися шкідливої звички.

Українці кидають курити
За даними дослідження Всесвітньої організації охорони здоров’я, за останні п’ять років зав’язати зі згубною звичкою вирішила рекордна за роки незалежності кількість наших співвітчизників — 3,9 млн.! Причиною бажання востаннє загасити цигарку стало те, що в країні почали активно боротися з курінням, вважають фахівці.
— Тепер, якщо в закладі не дотримуватимуться вимог, власника можуть оштрафувати на суму 1-10 тисяч гривень, — каже Костянтин Красовський, завідувач відділу контролю за тютюном Інституту стратегічних досліджень. — За підсумками останніх опитувань серед дорослого населення, щоденно курить 26% українців. Це значно менше, ніж кілька років тому. Навіть президент Віктор Янукович під час сесії Генеральної асамблеї ООН зауважив, що поширення куріння в нашій країні зменшилося на чверть.
Україна — одна з перших серед держав СНД, де можуть ввести таку заборону. У Великій Британії, Ірландії, Іспанії це зробили майже п’ять років тому. В Іспанії результати нововведення не забарилися: на 10% поменшало випадків інфаркту, ринок тютюнових виробів скоротився на 50%. Із 2010 року заборонено курити в усіх громадських закладах Туреччини, Франції. Німеччині. В Литві з тютюновим димом борються настільки серйозно, що показово оштрафували прем’єр-міністра, який задумано курив люльку в одній із кнайп.
— На щастя, нинішній очільник українського уряду не курить, але цікаво, як у нас зреагували б на держчиновника з люлькою, — міркує К. Красовський.
За кілька років команда українських курців зменшилася із 14 млн. до 10 млн. осіб. А споживання цигарок скоротилося на 25% — із 84 млрд. до 63 млрд. штук на рік. Згідно зі звітом ВООЗ, 2011 року Україна покинула когорту країн — лідерів за кількістю курців, перемістившись із четвертого на 24-те місце. Торік у Всесвітній день відмови від куріння, 17 листопада, 12 народних депутатів із різних політичних сил зареєстрували антитютюновий законопроект №9474 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення окремих положень про обмеження місць куріння тютюнових виробів)», який має ще більше посилити боротьбу зі шкідливою звичкою. У разі ухвалення законопроекту всі заклади культури та спорту, а також закриті приміщення кафе, ресторанів стануть на 100% вільними від диму.

Із цигаркою на вулиці

Перспектива курити винятково на вулиці самих курців не лякає. За словами Ігоря, курця з п’ятирічним стажем, жодних незручностей у нього це не викличе, особливо коли надворі потеплішає.
— Тільки я категорично проти заборони куріння в приміщенні барів і моєї квартири. Тому що це буде обмеженням моїх прав як курця, — зазначає він.
У закладах харчування Львова не чули про те, що окремих кімнат для курців і некурців більше не буде. Зокрема, про ймовірність заборони дізналися від кореспондента «Газети» та запевнили, що, коли зміни ухвалять, проситимуть клієнтів ходити на перекур у спеціальні приміщення. Ті ж, хто не може відмовитися від того, щоб пускати кільця диму в компанії, зможуть відпочивати хіба що вдома. Автори законопроекту заявляють: аналітичні дослідження, які провели в різних країнах, свідчать «про відсутність негативних економічних наслідків для ресторанної індустрії, а навпаки — про зростання прибутків від збільшення чисельності відвідувачів і збільшення продажів напоїв та їжі, що і є прямою метою цього бізнесу». Наприклад, у висновках опублікованого 2009 року аналізу 165-ти досліджень Міжнародної агенції ВООЗ із вивчення проблем раку зазначено, що «політика 100% звільнення від тютюнового диму не впливає негативно на ресторанну індустрію та туристичну галузь, а навпаки — завдяки цьому навіть удалося досягти позитивного ефекту».
Світовий досвід свідчить, що результат заборони куріння в громадських місцях помітно вже через декілька місяців — це зниження поширеності в країні гострих серцево-судинних захворювань на 20-40%.

Без запаху
84% українців підтримують ухвалення закону, який заборонятиме курити в громадських приміщеннях. Усі опитані стверджують, що не хочуть, аби їхні легені страждали від того, що хтось поруч кайфує від нікотину. Не відчувати запаху тютюнового диму громадяни хочуть на робочому місці, в житловому будинку й офісі. Про це йдеться в дослідженні, що його провів Київський міжнародний інститут соціології на замовлення організації Quirk Global Strategies.
Володимир Паніотто, генеральний директор КМІС, професор НаУКМА наголошує: в усіх регіонах країни зафіксовано високий рівень підтримки заборони куріння в громадських закладах.
— Найбільший — на Сході та Півночі — 88%, найменший, але теж переважний, на Заході — 78%. Закон підтримують 92% жінок і 76% чоловіків. Інші результати опитування: 94% виступають за заборону куріння в лікарнях і клініках, у магазинах, театрах, закладах культури й інших громадських приміщеннях; 91% погоджується, що всіх працівників, зокрема ресторанів, кафе і барів, необхідно захистити від пасивного куріння на робочому місці, — розповідає В. Паніотто.
Щоб українці надалі могли похвалитися статистикою зі збільшення кількості охочих розвіяти цигарковий дим, фахівці радять продовжувати діяти в цьому напрямі: не стимулювати куріння, а навпаки.
— Торік 22 вересня ухвалили закон, який вводив додаткову заборону на рекламу тютюнових виробів, проте його досі не підписано. Це необхідно зробити, — продовжує пан Красовський. — Виступаємо за те, щоб, відповідно до рамкової конвенції боротьби проти тютюну, в нас не було жодної цигаркової реклами! Цьогоріч у жовтні на пачках цигарок з’являться попередження, які займатимуть 50% її розміру, з малюнком. Треба надалі підвищувати акцизи. До прикладу, акцизи на цигарки без фільтру в нас значно нижчі, ніж на ті, які мають фільтр. І ще важлива проблема, яку в Україні не вирішують: у нас немає служб допомоги з припинення куріння, дуже багато людей хоче кинути курити, але більшість із них повертається до старої звички. Якби діяли такі служби, можна було б суттєво збільшити частку тих, хто назавжди відмовився від цигарок.
Українські активісти обіцяють не складати руки, надалі робити так, аби курити зовсім не хотілося. Тому курцям-початківцям слід подумати двічі, бо умови для прихильників нікотину в державі ставатимуть жорсткішими.

Мар"яна Вербовська, "Львівська газета" 23 лютого 2012 року

Місто без води

Останнє дослідження стану львівських озер, річок і потічків укотре засвідчило жалюгідний стан водойм. У них зафіксували перевищення вмісту аміаку, заліза та фосфатів

Причиною практично всіх недуг води стала байдужість людей, які зливають каналізаційні стоки до річки та не гребують кинути сміття в потічки. Місця, де раніше можна було купатися чи ловити рибу, перетворюються на звалища непотребу та скупчення мікробів.
На межі
Мало хто знає, що Львовом течуть дві річки — Полтва та Зубра. Перша належить до басейну Балтійського моря, а друга — Чорного. Обидві спіткала не найкраща доля: одна злилася з каналізацією, інша ледь животіє через сміття. Зубра — це фактично останній шанс галицької столиці мати повноцінну річку. Щоправда, поки що в місті не користають із нагоди...
— Якщо про Полтву львів’яни говорять, попри те, що її вже неможливо відродити, то про Зубру тепер уже ніхто й не згадує. Туристам намагаюся розповідати про Зубру, її існування практично всіх щиро дивує, — розповідає Іван Радковець, відомий львівський екскурсовод.
Раніше на берегах річки відпочивали городяни, нині водні потоки ледь можна розгледіти. Останні дослідження ЛКП «Адміністративно-технічне управління» не віщують нічого доброго: саме Зубра отримала першість за найгіршими показниками. На межі існування перебуває низка львівських водойм, які через недогляд засмічуються і стають зовсім непривабливою «точкою» на мапі Львова. Попри фатальні стрибки якісних показників, у міськраді не передбачено ні гроша на очищення річок. Така ситуація триває упродовж останніх щонайменше п’ять років...
— Цьогоріч міська рада передбачила 300 тисяч гривень на інвентаризацію місцевих водойм. Окремої графи, де було б вказано суму на їх очищення, немає. Дані про моніторинг, які отримуємо від ЛКП «Адміністративно-технічне управління», скеровуємо до районних адміністрацій та управління охорони навколишнього природного середовища області. Нас цікавить, як вони реагують на звернення, але наразі не можу нічого про це розповісти, — прокоментував «Газеті» Василь Лаврінок, начальник відділу охорони парків, лісопарків і ландшафтів управління екології та благоустрою ЛМР.
За словами В. Лаврінка, кілька звернень вони спрямували до Сихівської райадміністрації, аби порятувати Зубру. Щоправда, конкретних результатів він наразі не бачить. Чиновник також пригадав, що кілька разів мерія спромоглася виділити кошти на точкові чистки озер, розташовані в парках, але такі акції не мали тривалого ефекту. З часом водойми знову забруднювалися.

Тенденція до погіршення
За підсумками щоквартальних обстежень можна говорити, що стан якості води в озерах і річках Львова постійно змінюється. Хімічні аналізи, які провели в останньому кварталі 2011 року, засвідчують значне поліпшення якості води озер на вул. Тернопільській, 2 та на вул. Стрийській — вул. Науковій. Водночас фіксують погіршення якості води в низці інших водойм. Загалом фахівці моніторять 35 водних обʼєктів.
— Зафіксували погіршення в чотирьох водоймах: на вулиці Панаса Сотника, 5, річки Зубра, потоків Водяного та Білогорського. Зубра постійно дуже забруднена. Там найбільше перевищення норм. Визначаємо дані за шістьма показниками, всі з них на цій річці в кілька десятків разів вищі. Уміст аміаку в 31 раз перевищує норму! Причину варто шукати в тому, що багато будинків не має каналізації. Мешканці підключають зливи води до дощової каналізації, звідси — аміак, завислі та поверхнево активні речовини.
«Адміністративно-технічне управління» уклало угоду з управлінням охорони навколишнього природного середовища, в рамках якої передає дані про моніторинг озер після дослідження. Щоправда, в комунальному підприємстві не змогли пригадати конкретні заходи для поліпшення стану водойм.
Водойми можна врятувати
За словами іхтіолога Тарас Микитчака, найпростіший аналіз стану води чітко покаже, звідки тут перевищення низки норм.
— Якщо зафіксовано перевищення вмісту заліза — неподалік підприємства зливають відходи у воду. Забагато фосфатів буває через потрапляння у водойму каналізаційних стоків із мильною водою. Усі засоби для прання, шампуні та мило містять фосфати, які значно погіршують стан води й унеможливлюють ріст риби. Стоки потрібно обов’язково розділити, — коментує Т. Микитчак.
Якщо Зубру вдасться врятувати, то місто вб’є відразу двох зайців: матиме чисті береги для відпочинку й усуне одну з причин поганого запаху у Львові. Голова постійної депутатської комісії природокористування, охорони довкілля та благоустрою Євген Білінський розповів «Газеті»: поки що ніхто в місті й пальцем не поворухнув, аби очистити воду, але в перспективі річки й озера можуть чудово прикрасити міські краєвиди.
— Добре пам’ятаю, що Зубра була чудовою річкою, натомість тепер на неї страшно глянути. Вона тече за 40-50 метрів від ринку «Шувар». Уся замулена та смердить, — констатує Є. Білінський.
Акурат тиждень тому комісія міської ради, яка дізнавалася причини смороду в місті, зробила доповідь, у якій наголосила на тому, що одна з причин міського «аромату» — забруднення Зубри. Відтак одним із першочергових заходів для усунення запаху має стати очищення річки. Члени комісії навіть крок за кроком вказали, як це слід зробити. Найперше потрібно знайти забруднювачів — підприємців і приватних осіб, опісля оштрафувати порушників, очистити воду та встановити постійний контроль за станом берегів і водойми. Якщо вдасться втілити задумане, звісно, місто стане привабливішим для туристів, Сихів матиме нове місце для дозвілля, а один із найбільших ринків не огортатиме сморід.

Мар’яна Вербовська, "Львівська газета" 1 березня, 2012