пʼятницю, 27 грудня 2013 р.

Екологічні підсумки 2013 року: Україна та Львівщина



2013 року ми стали свідками дуже різних подій у довкіллі. Почнемо з плюсів: українці мають Закон «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», до прикладу, такий крок Польща зробила 20 років тому. Хоча загалом цьогоріч екологічні новини в Україні були не зовсім на користь природі. Ще рік тому ніхто не міг би здогадатися, що в нас є стільки потенційних газових родовищ, а тепер маємо й газоносні пласти, й угоди, і багато секретів інвесторів. Детальніше — в наших підсумках.
 
1)     Рік без диму в кафе
16 грудня виповнився рік, відколи в Україні діє Закон «Про обмеження місць куріння тютюнових виробів». Одразу після впровадження документа українці повільно почали кидати курити. За півроку після впровадження «бездимного» закону середньостатистичний громадянин викурював на 10% менше цигарок, нових даних поки що немає. Україна за рівнем поширеності куріння у світі з четвертого місця нині опинилася на 24-му.
Фото: www.medicaly.net


2)     Shell почав бурити
Нафтогазова компанія Shell та ПАТ «Укргазвидобування» почали буріння другої розвідувальної свердловини «Ново-Мечебилівська-100» на Харківщині. Нагадаємо, 24 січня 2013 року Shell, ТОВ «Надра Юзівська» й уряд України підписали угоду про розподіл продукції (УРП) на розвідування, розробку й видобування вуглеводнів на Юзівській ділянці, що в Дніпровсько-Донецькому нафтогазоносному басейні на території Донецької та Харківської областей. Площа ділянки становить 7886 кв. км. Угоду погодили в обласній раді Харківщини без жодних змін чи доповнень. Кількасот сторінок документа депутати мали час прочитати протягом кількох днів. Початковий етап геологічного вивчення передбачає отримання сейсмічних даних і буріння до 15 свердловин. До початку будь-яких робіт Shell проведе комплексну оцінку потенційного впливу проекту на екологічне й соціальне середовище, а також на здоровʼя населення, залучивши компетентну міжнародну консалтингову компанію Environmental Resources Management (ERM).



3)     Закон про органічні продукти
3 жовтня президент Віктор Янукович підписав Закон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини». Очікують, що чіткі правила функціонування ринку мають покласти край проблемі псевдоорганіки, від якої потерпають і виробники, і споживачі, а також посприяти вирішенню питання продовольчої безпеки в державі. Закон забороняє використання будь-яких написів, що можуть вводити в оману споживачів, на зразок «еко», «біо», «натуральний», які не підтверджено сертифікатом. Це захистить національний ринок від підробок. Окрім того, документом передбачено використання національного логотипа, що також допоможе відрізняти органічні продукти від звичайних. Влада визначила розвиток органічного сільського господарства перспективним напрямом для України, адже це сприятиме зміцненню здоров’я громадян і поліпшенню вітчизняних ґрунтів та екосистем.


4)     Угода століття — Сhevron видобуватиме газ
У листопаді Україна й компанія Chevron урочисто підписали газову угоду. До цього понад рік тривали дискусії щодо доцільності та безпечності видобування сланцевого газу на території Львівської та Івано-Франківської областей. Згідно із законом, проект цієї угоди мали узгодити з Львівською та Івано-Франківською обласними радами. Поки депутати вивчали документ, угода стала топ-темою новин Галичини. Попри шквал критики, облради погодили видобування газу, але з умовою змінити низку пунктів угоди. Не обійшлося без колоритних деталей: у Львові під час голосування за ухвалення угоди в сесійну залу прийшло близько 10 жінок, які звинуватили міністра енергетики Едуарда Ставицького в отруєнні життя їхніх дітей. Під крик жінок урядовець покинув залу. Угоди дозволить розпочати роботи з пошуку та видобування сланцевого газу в межах ділянки Олеська, прогнозовані ресурси якої становлять 2,98 трлн. куб. м газу. Щорічне видобування газу за базовим сценарієм становитиме 8-10 мільярдів кубометрів.
Згідно з угодою, протягом початкового пошукового періоду компанія Chevron інвестує 350 мільйонів доларів у розвідування сланцевого газу у Львівській та Івано-Франківській областях.




5)     Загадкові італійські інвестиції
На Львівщині видобуватиме газ компанія Eni S.p.A з Італії. Вона подавала заявку на участь у конкурсі разом з компанією Chevron (США) на розробку Олеської газової площі (Львівська область), але переможцем не стала. Компанія пішла іншим шляхом: 14 червня 2012 року придбала 50,01% ТОВ «Західгазінвест» у співзасновників підприємства — Національної акціонерної компанії «Надра України» та Cadogan Ukrainian Holding Ltd». Нині ТОВ «Західгазінвест» має ліцензії на розробку дев’яти родовищ сланцевого газу на Львівщині загальною площею близько 3,8 тис. кв. км. Офіс у Львові відмовляється коментувати свою діяльність, а в Італії нам пообіцяли відповісти на всі запитання. Обіцянка була наприкінці жовтня, досі чекаємо.


6)     Львівщина
Зрізали каштани
У березні вісімнадцять дерев, які були частиною скверу Львова, зрізали, щоб облаштувати заїзд у новий торговельний центр. Мешканці вулиці Куліша спантеличені тим, що їхній зелений острівець знищили. Причин вирубування зелених насаджень не розуміє ніхто: каштани були молодими й здоровими. Усе почалося з того, що в грудні 2011-го депутати Львівської міської ради віддали цей сквер в оренду на десять років ПАТ «Мульті Весте Україна 3», яке впритул до ділянки планує побудувати новий триповерховий торгово-розважальний комплекс. Ухвалою №1106 міські обранці передали в оренду й сервітут три ділянки довкола території будівництва — «для здійснення благоустрою території торговельного центру «Форум Львів» та обслуговування скверу».
Фото: М. Вербовська


7)     Батарейки й лампи колись утилізовуватимуть
У Львові стартує програма зі збирання й утилізації енергоощадних ламп і батарейок. Це — спільний проект департаменту містобудування ЛМР, ГО «Екологічні ініціативи» та Люблінського муніципалітету «Створення муніципальної системи поводження із відходами електричного та електронного устаткування у місті Львові із використанням досвіду міста Любліна». Йдеться про закупівлю установки, яка перероблятиме відпрацьовані енергоощадні та люмінесцентні лампи, а також батарейки, подрібнюватиме їх на складові частинки — скло, метал, вилучатиме небезпечні елементи, як-от ртуть, свинець та інші. Вартість такої установки — 700 тис. євро. Крім того, на території Львова поблизу вищих навчальних закладів, супермаркетів, ЛКП розмістять 80 контейнерів для збирання таких відходів. Цікаво, що проект розраховано на 2013-2017 рр., але цьогоріч у місті не просунулися в утилізації ні на крок, обіцяють активно почати працювати наступного року.


8)     Енергонезалежне місто Золочів
Два роки витратила міська влада Золочева на Львівщині, щоб вирішити головну енергетичну проблему міста — ліквідувати залежність теплопостачання міста від цін на газ. Торік там провели реконструкцію п’яти невеликих котелень, які обслуговують бюджетні установи міста. У підсумку це дало 1 млн. 400 тисяч гривень економії бюджетних коштів, ну а для дитячих садочків та шкіл — суттєве зменшення тарифу на тепло. Цьогоріч до початку опалювального сезону було переобладнано ще дві котельні. Одна з них — найбільша в місті.


9)     Гроші на вітер
На Львівщині підписали договір про оренду землі під вітроелектростанції, який може стати джерелом й енергії, і проблем довкілля. На ХІІІ Міжнародному економічному форумі в жовтні підписали угоду про оренду землі під будівництво електростанцій. Вітроелектростанції зведуть у трьох районах: Сколівському, Старосамбірському та Турківському. Влада й інвестор задоволені документом.

Мар"яна Вербовська, "Львівська газета" №52, 26 грудня 2013 року 

вівторок, 24 грудня 2013 р.

Натхненні газом


За кілька років Західна Україна несподівано для всіх стала землею газових перспектив. Під шум довкола Chevron тут запрацювала ще низка компаній



Щоб добувати газ, слід дотримувати найкращих українських традицій ведення бізнесу: якомога тихіше, швидше й зухваліше. Поки вся країна обсмоктує справу Chevron, інші компанії вже встигли розібрати бурове устаткування, яким шукали запаси.
Нині на Львівщині шукають корисні копалини Chevron, Eni S.p.A, «Юсенко», Cadogan Ukrainian Holding Ltd. «Газета» спробувала з’ясувати, як компанії отримали дозвіл та чи знайшли у нас омріяний газ.

Газ без села
«Ніхто нам не сказав, знайшли його чи ні. Шукати почали ще 2008 року, а потім роботу заморозили. Цього літа бригада робітників повернулася і знову запрацювала», — розповідає «Газеті» Орест Яцколяк, селишний голова Борині Турківського району.
Усі розмови про газ зводяться до слова «во­ни», але хто вони, сам голова так і не зміг сформулювати.

Три тижні тому біля села розібрали вежу для буріння. На місці  розвідки —  високі паркани й випалена трава. Чотири місяці поспіль тут активно шукали поклади газу.
«Були й англійці, й українці, а люди мені казали, що й італійці. Угоду укладали з компанією «Юсенко», але хто тут зараз, чесно скажу: не знаю», —  розповідає Орест Яцколяк, проходячи повз ворота, де починається ділянка, під якою є потенційне родовище газу.
На території стоять десятки машин, яскраві сині бочки, червоні дерев’яні коробки з піском, мішки з хлористим кальцієм. У листопаді на цій ділянці залишилися тільки три охоронці.
Щоб не було сумно, вони взяли собі трьох кошенят. Ділянка хоч і недалеко від Борині, але розташована на пагорбі. Люди сюди не приходять, бо, по-перше, сюди нікого не впускають, по-друге, на пагорбі, особливо восени, часто дмуть холодні вітри. Охоронці так ховаються від вітру, що достукатися до них у будку нам вдалося з десятої спроби: вони спали.
Охорона, як і голова, зрештою, як і всі у селі, не знає назви компанії, що шукає газ. Не відають навіть, буде це газ природний чи сланцевий. Для роботи з буровою сюди запросили понад тридцять фахівців, лише один був місцевий — прибиральниця. Реш­та людей приїжджала на два тижні з-за кордону, Івано-Франківська й Києва.

«Нам було байдуже, аж поки вони почали бурувати. Від звуків з гори діти не могли заснути. Бурували й удень, і вночі. Припинили тільки в жовтні. Ми писали на ім’я селищного голови скарги, але це нічого не змінило», — розповідає мешканка Борині.
Бориня — це лише приклад того, як надалі розвиватимуться події у десятках сіл Львівщини. Тут теж обіцяли взяти місцевих людей на роботу і в шаленому темпі розвивати інфраструктуру. Однак люди в селі навіть не здогадуються, хто тут працює, а щороку рада отримує кошти для розвитку інфраструктури — 4 тисячі гривень за оренду землі. 
Слідкуйте за руками

Поки Західна Україна із роззявленим ротом спостерігала за перебігом підписання «угоди століття» із Chevron, тут вже давно шукали газ, але інші. Створюється враження, що Chevron став червоною ганчіркою, яка відволікла від реальних історій з пошуком газу.
Зокрема від компанії Eni S.p.A з Італії. В Україні вона працює з 2011 року. 
«Eni S.p.A подавала заявку на участь у конкурсі разом з  компанією Chevron (США) на розробку Олеської газової площі (Львівська область), але переможцем не стала. Тому компанія пішла іншим шляхом: 14 червня 2012 року придбала 50,01% ТОВ «Західгазінвест» у співзасновників підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» та Cadogan Ukrainian Holding Ltd», — пишуть «Наші гроші. Львів».
Сьогодні ТОВ «Західгазінвест» володіє ліцензіями на розробку дев’яти родовищ сланцевого газу у Львівській області загальною площею близько 3,8 тис. кв. км.
«Ми не уповноважені вам розповідати про роботу. Звертайтеся до нашого офісу в Італії», — сказала «Газеті» Тетяна Пелипенко, предс­тавник «Західгазінвест» після того, як ми надіслали їй письмовий запит та зробили більше ніж 20 дзвінків з метою дізнатися бодай щось про роботу компанії. Страх і примітивні відповіді «Західгазінвесту» стали коментарем «замість тисячі слів». Припускаємо, що компанії з прозорими планами уникали б відповіді не так панічно.
9 жовтня ми подали запит і в центральний офіс Eni S.p.A в Італію. На початку листопада нам відповіли, що невдов­зі підготують детальну інформацію про свою роботу, але ми її  й досі чекаємо.
Іще одна цікава деталь: 30 жовтня на офіційному сайті Eni S.p.A з’явилася інформація про те, що генеральний директор зустрічався у Києві з президентом України. Натомість на сайті президента нічого подібного нам не вдалося знайти. Чому немає ні слова про зустріч з інвестором, який хоче вкласти 95 мільйонів доларів, — збагнути складно.
Історія з багатьма невідомими

Попри голод газових інвесторів, у Державній службі геології та надр переконані: в Україні на сьогодні немає родовищ сланцевого газу. До того ж у межах Львівської області є площі, перспективні на газ сланцевих товщ, які потребують геологічного вивчення. Саме Державна служба геології пролила трохи світла на ситуацію із «Західгазінвестом».
«Західгазінвест» надано три спеціальні дозволи на геологічне вив­чення надр, зокрема дослідно-промислове розроблення родовищ із подальшим видобуванням (природний газ та газ сланцевих товщ): площі Курінна,  Сандугеївська та Яковлівська; два спеціальні дозволи на геологічне вивчення надр: площі Жужелянська та Реклинецька. Прогнозованих ресурсів та запасів на зазначених площах немає, їх визначатимуть у результаті геологорозвідувальних робіт», — відповіли у держслужбі «Газеті» на запит. 
Але тут виникає нове «але». Акурат на ці площі (Курінна, Сандугеївська та Яковлівська) Львівська облрада видала спеціальний дозвіл на користування надрами «Західукргеології» 20 квітня 2012 року, документи висять на сайті облради. Це інша дочірня компанія «Надр України». У держслужбі геології були не менш здивовані, коли дізналися, що ділянки віддали раніше «Західукргеології», натомість ними користується «Західгаз­інвест». Як таке могло статися, наразі ніхто не може пояснити.  У «Західукргеології» «Газету» запевнили, що не спів­працюють із «Західгазінвестом».
За законодавством, отримання спеціальних дозволів на розроблення родовищ копалин можливе лише за погодженням з облрадами за місцем розташування таких родовищ. Львівська облрада погоджувала спецдозволи «Західукргеології», але ніколи не ухвалювала рішень для «Західгазінвест». Ми надіслали інформаційний запит, щоб урешті збагнути, коли «Західгазінвест» отримав дозволи на користування і в який спосіб.
Зв’язані однією ниткою
Ділянка хоч і недалеко від Борині, але розташована на пагорбі. Люди сюди не приходять, бо, по-перше, сюди нікого не впускають, по-друге, на пагорбі, особливо восени, часто дмуть холодні вітри. 
Поки намагалися скласти усі пазли газових історій на Львівщині, то несподівано зрозуміли: всі компанії між собою мають хоча б мінімальні зв’язки. Компанія «Юсенко» має левову частку капіталу Cadogan Ukrainian Holding Ltd. 
«Наразі ми не маємо спільних справ з Eni S.p.A, але знаю, що Cadogan співпрацює із цією компанією  у «Західгазінвесті». Eni S.p.A дуже велика компанія, вона фокусує роботу на сланцевому газі, ми  — на природному», — розповів нам Андрій Левицький, генеральний директор «Юсенко». 
А ще пан Левицький сказав, що наразі італійська компанія не розпочала розвідку пошуків газу. Щоправда, пізніше уточнив, що немає інших джерел про італійські плани, крім інформації в газетах. Але які газети він читає, вирішив не казати.
І, як свідчить досвід, тактика  «не скажу» чудово сприяє розвитку справи в Україні. Але можемо припустити, як швидко заговорять інвестори, коли з’ясують, що в українських компаній бракує документів, або коли вони не знайдуть того, чого шукали. 
Львів — Бориня — Львів

"Львівська газета"  21 листопада 2013 року
Текст і фото Мар"яна Вербовська


четвер, 17 жовтня 2013 р.

Принесені вітром



На Львівщині підписали договір про оренду землі під вітроелектростанції, який може стати джерелом й енергії, і проблем довкілля
На ХІІІ Міжнародному економічному форумі, який минулого тижня відбувався в Трускавці, підписали договір про оренду землі під будівництво електростанцій. Вітроелектростанції зведуть у трьох районах: Ско­лівському, Старосамбірському та Турківському. Влада й інвестор задоволені документом, однак екологи радять задуматися про майбутнє.

І річ навіть не у впливі на довкілля (про який засвідчує досвід низки країн), а в договорах з інвесторами, які обіцяють «покращити» територію навколо.
«Зелений тариф» — головна спокуса

Це не перша спроба здобути енергію за допомогою альтернативного джерела на Львівщині. Як повідомили «Газету» в департаменті економічного розвитку ЛОДА, вже маємо ТзОВ «Самбірська сонячна станція». Найпопулярнішою й досі залишається енергія води: від 2012-го на Західній Україні планують збудувати понад 300 ГЕС. 
Причина зацікавлен­ня новими джерелами вкрай проста: від 2008 ро­­ку, згідно із законом, держава зобов’язана купити всю енергію, яку виробляє підприємець. Механізм запущено до 2030 року, тому, що швидше розпочне роботу підприємство, то швидше отримає прибуток.
Поспіх у будівництві теж можна пояснити: адже якщо станцію збудовано до 2014 року, то до 2019-го підприємці матимуть найвищий коефіцієнт прибутку від виробленої енергії. 2019 року він знизиться на 20%, а після 2024-го — на 30%.
Польські негативи
За словами Павела Войчіка, еколога та керівника польського клубу Ekos, у Польщі виникло відразу кілька засторог через будівництво елект­ростанцій. «Найбільше застережень було через птахів, з’явилися навіть дослідження, що це насправді шкодить тваринам. Пізніше люди жалілися на шум від вітряків», — каже пан Войчік.
Як пояснила «Газеті» Олена Овчиннікова, програмний менеджер представництва ПРООН в Україні, наразі ця тема непріоритетна в Україні. Тривалий час вважали, що в нас недостатня потужність вітрів. Невдовзі фахівці прискіпливіше ставитимуться до таких розробок, зокрема, коли йдеться про згубний вплив на довкілля. Голов­ний мінус таких станцій — непостійний вітер, через що генератор не завжди працює на повну потужність.
Щоб докладніше дізнатися про перспективи нових ВЕС, «Газета» поспілкувалася з головою ради, яка підписала договір з інвестором на 50 років. Прикметно, що сам інвестор, представник Смеречанської ВЕС, відмовився розмовляти з журналістом, мотивуючи це тим, що наразі вони зовсім не прагнуть розголосу.
Для «Газети»
Розмова з Володимиром Цегеньком, головою Старосамбірської райдержадміністрації


— Пане Володимире, розкажіть, з ким підписали угоду?
— Ми підписали угоду з головою Смеречанської ВЕС  Ігорем Рончевичем про передачу 52 га землі. Земля є на території Ріпянської сільради, там буде будівництво вітроенергетичних веж потужністю 33 МВт. Невдовзі розпочнуть рити котлован і зводити вітряки.
— Чи отримуватиме ра­йон енергію за нижчим тарифом?
— Ні, якщо вони використовуватимуть усю свою потужність, то зроблять трохи більше енергії, ніж споживає район. Отримана енергія надходитиме в загальну систему за «зеленим тарифом», тобто не напряму забезпечуватиме енергією район. Ми підписали угоду на соціальний пакет, на території району мають відремонтувати дороги, школи, підтримувати соціально незахищених громадян.
— Чи достатні вітри в районі для того, щоб постійно отримувати енергію?
— Заміри проводили весь рік, середня швидкість 4 м/с, у нас середня швидкість 5-6 м/с. Інвестори мають спеціальні дослідження, які розробляли англійські спеціалісти. Вони підтвердили, що цей проект окупиться. Пригадую, що інвестори насамперед зацікавилися Турківщиною, Сколівщиною, а тоді Старосамбірщиною. Щоправда, ми закінчуємо документацію, а наші сусіди ще ні. Там змінився керівник райради, який не з усім погоджується.
— Це українська компанія?
— Уже так, нещодавно її зареєстрували в Старосамбірському районі. Засновники мають іноземний капітал, зокрема 10 мільйонів доларів на розроблення проекту дали французи. В будівництво мають вкласти гроші шведська й англійська фірми. 
— Чи маєте Ви застереження щодо будівництва ВЕС? Адже в Польщі є негативні наслідки такої енергії, зокрема шум заважає тим, хто мешкає поряд. 
— У кожній справі є плюси та мінуси. Але в цій бачу більше позитивних моментів. Наразі є чутки про те, що згубний екологічний вплив існує, зокрема про це говорять орнітологи. Результатів предметних досліджень нам поки що ніхто не давав.
— Де в Україні вже діють такі електростанції?
— На Донеччині, наприклад. Бачив подібні проекти в Польщі, інвестор пообіцяв повезти нас у Барселону, щоб побачили, як там працюють ВЕС. Ми відклали поїздку до весни. 

Мар"яна Вербовська - текст
 "Львівська газета" 178 жовтня 2013 року


середу, 28 серпня 2013 р.

Марш батарейок



В Україні з’являється чимало ініціатив зі збирання джерел живлення, проте довіряти слід не всім

Кілька років львів’ян закликають збирати батарейки для утилізації. Проте думки фахівців про знешкодження елементів живлення розходяться, позаяк до утилізації батарейок по-львівськи екологи мають багато запитань. Другим шансом для батарейок може стати грант для Львівської міської ради та ГО «Екологічні ініціативи» спільно з Люб­лінським муніципалітетом, але й тут не всі задоволені.

Наразі найбільш масштабною здається схема Всеукраїнської екологічної ліги (ВЕЛ) спільно з Національним молодіжним центром «Екологічні ініціативи». Пропонуємо читачам прочитати про всі три варіанти.

Грант для міста

Як розповіла «Газеті» Алла Войціховська, заступник координатора проекту «Створення систем поводження з відходами побутового електрон­ного та електричного устаткування у Львові із використанням досвіду Любліна», спеціальні контейнери скоро встановлять у навчальних закладах.

«Львівська міська рада спільно з ГО «Екологічні ініціативи» разом із Люб­лінським муніципалітетом створили проект на два роки. В його рамках поетапно розробимо програму, закупимо два екобуси, 80 контейнерів для збирання батарейок у місті. Контейнери встановимо в навчальних закладах, медичних установах. Звідти їх забиратимуть екобуси та звозитимуть на склад. Поки що батарейки будуть на складі, а згодом їхню долю вирішать. Контейнери планують закупити у Львові. Міська рада ще готує угоду, але протягом двох-трьох місяців вона вже має бути», — каже А. Войціховська.

Зібрані батарейки, можливо, вивезуть до Франції чи Німеччини на утилізацію, якщо буде зібрано необхідну кількість. Якщо  львівське підприємство «Аргентум» представить технологію переробки (не експериментальну, а промислову), то їх перероблятимуть у Львові. Точно ще нічого не відомо, оскільки батарейок іще не зібрали й бусів немає.

Приклад Києва

Всеукраїнська екологічна ліга (ВЕЛ) спільно з Національним молодіжним центром «Екологічні ініціативи» та Всеукраїнською дитячою спілкою «Екологічна варта» проводять операцію «Батарейкам — утилізація». З нового року в усіх містах України встановлювали контейнери для збору відпрацьованих елементів живлення. Долучитися до акції можуть усі охочі, для цього слід заповнити заявку на сайті ВЕЛ. Волонтери встановили спочатку звичайні п’ятилітрові пластикові пляшки для батарейок та акумуляторів, згодом закупили контейнери. Партнерами кампанії виступає ТОВ «Сігмас Еколоджі», яке забезпечуватиме логістичну складову зі збирання батарейок та їх подальшого вивезення на утилізацію на завод у Францію.

Приклад із Києва взяли в Івано-Франківську. Як розповіла Христина Шулячинська, голова правління Івано-Франківського молодіжного національного центру «Екологічні ініціативи», за перший день акції зібрали 12 кілограмів відпрацьованих джерел енергії.

«У листопаді 2012 року Всеукраїнська екологічна ліга разом із Молодіжним національним центром «Екологічні ініціативи» розпочали акцію «Батарейкам — утилізація». Івано-франківський осередок долучився до акції 20 грудня 2012 року. Того дня встановили саморобний контейнер для збору відпрацьованих елементів живлення в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу та провели три лекції для студентів інженерно-екологічного факультету на тему «Правильна утилізація відпрацьованих батарейок». За перший день зібрали 12 кілограмів відпрацьованих джерел струму. Пізніше ще один контейнер розмістили в обласній дитячій бібліотеці. Плануємо розмістити ще чотири спеціалізовані контейнери, насамперед у тих магазинах, які торгують батарейками й акумуляторами. Але є різні нюанси, не всі хочуть у себе ставити, — розповідає Х. Шулячинська.

Акція «Батарейкам — утилізація» триває досі. Зібрали вже понад 35 кілограмів відпрацьованих джерел струму, їх зберігають на складі.

 Пригоди з «Аргентумом»

За останні кілька років львівське підприємство «Аргентум» стало відомим на всю Україну. Воно перше почало збирати батарейки, над механізмом переробки працює разом з Інститутом неорганічної хімії НУ «Львівська політехніка» ще з 2005-го.

«Газета» звернулася по розтлумачення технології знешкодження батарейок до професора Віктора Яворського, який викладає в НУ «Львівська політехніка». Пан Яворський натомість повідомив, що наразі утримається від коментарів. За другої спроби зв’язатися (вже телефоном) професор сказав, що йде у відпустку, тому теж нічого не коментуватиме, але висловив скепсис щодо реалізації програми містом за грантові кошти.

Батарейки містять чимало ресурсів, які можна переробити, очистити та продати. Видобування кольорових металів — складний процес. Наприклад, вміст міді в мідних рудах — 0,5-0,7%. Натомість у батарейці, яку викидаємо, кількість металів сягає

23-27%. Там є і цинк, і залізо, і нікель, і манган. Тобто економічна доцільність переробки відпрацьованих елементів живлення очевидна. Але багато нарікань у бік підприємства лунає через неекологічність, оскільки після того, як метали виймуть, рештки батарейок і надалі забруднюватимуть довкілля.

Галина Копровська, Мар’яна Вербовська
Субота, 03 серпня 2013, 
"Львівська газета. Вісник міста"

Сланцевий газ: обмін ляпасами

У питанні видобутку газу зі сланців Олеської площі Галичина та чинна нині центральна влада обмінялися ляпасами. Спершу (у вівторок, 20 серпня) Івано-Франківська обласна рада відхилила проект Угоди про розподіл продукції з Сhevron. Відтак (у середу, 21 серня) київська влада заявила, що обійдеться і без місцевого самоврядування. Міністр енергетики та вугільної промисловості України Едуард Ставицький попередив, що Кабмін проведе Угоду з американцями через Верховну Раду.


«Якщо у них не зміниться позиція, і ті пропозиції, які вони вже надали, а ми їх оформили, не сприятимуть тому, щоб це рішення пройшло, то уряд буде змушений винести це питання на розгляд у парламенті», — сказав Ставицький.

Ще різкіше з приводу рішення Івано-Франківської облради висловився прем'єр Микола Азаров, який  «не очікував, що на Заході України, де традиційно підтримка незалежності України є більшою, ніж на Сході, місцевий орган влади стане на заваді одній з ініціатив, яка покликана зміцнювати енергетичну незалежність країни».

Те, що прикарпатські обласні депутати не поспішатимуть з погодженням Угоди про видобуток сланцевого газу, можна було спрогнозуватинапередодні, тож 20 серпня (у день, коли відбувалася сесія Франківської облради) представник уряду, а саме згаданий вже Едуард Ставицький пообіцяв, що 10% прибутку від газу залишатимуть у бюджеті області. Однак обіцянка — цяцянка: в самій Угоді про ці 10% у жодний спосіб не згадано, як, зрештою, і в жодному іншому документі. І про які 10% йдеться? Про ті, які відраховуватимуть з прибутку держави, чи ті, які вираховуватимуть з прибутку інвестора? Чи, може, йдеться про 10% від загального обсягу прибуткового газу?

І ще питання: скільки відсотків тоді запропонують Львівській області, від депутатів якої доля Угоди наразі залежить так само, як і від івано-франківців?

Усі ці питання наразі риторичні. Тож цілком закономірно, що прикарпатські депутати вирішили не закінчувати розгляд  питання про Угоду, а протокольно доручили голові Івано-Франківської облради Василю Скрипничуку скерувати звернення до Кабміну з пропозицією проаналізувати напрацьовані облрадою правки до проекту, внести до нього відповідні зміни і скерувати його знову на розгляд облради.

Депутати, зокрема, вимагають, щоб однією зі сторін і повноправним учасником  проекту була організація, засновником  якої стала б територіальна громада області. Ця структура, на думку обласних депутатів, має представляти інтереси місцевих громад області, безпосередньо брати участь у розподілі продукції, стежити за проектом і контролювати його.

Влада показує силу

Натомість подальші дії Кабміну експерти енергоринку тлумачать не інакше, як демонстрацію владою своєї міці. Фахівці стверджують, що у справді демократичних державах така поведінка виконавчої влади взагалі неприпустима...

«Влада проявила себе не найкращим чином у відношенні до місцевих громад. Припускаю, що рішення Львівської облради не відрізнятиметься від Івано-Франківської. Якщо ж угоду просуватимуть дійсно через Парламент — це буде демонстрацією їхньої сили. Так діють лише окупанти, я на цьому наголошую. Ми звикли погоджуватися з тим, що коїть влада, але цього разу це принесе неґативні плоди. Нині Кабмін діє проти себе, на шкоду собі ж. Я не можу пригадати випадок, коли так використовували владу для того, аби отримати енергоресурс. Такого нехтування інтересами громади за останні десятиліття не було», —  коментує ситуацію Богдан Соколовський, експерт енергоринку.

За цих обставин юристи радять максимально спиратися на законодавство України та Угоду про розподіл продукції, зокрема райради мають чітко усвідомити свої права.

«У цій ситуації можливі усі варіанти розвитку. Законопроект, який змінює законодавство, вже зареєстрований. Поки що парламент не може ухвалити угоду про розподіл продукції, рішення буде нелеґітимним. Але є низка шляхів, якими ради можуть захищати територію. Вони мають право заборонити буріння на території населеного пункту. Натомість роботу поза межами населеного пункту реґулюють облради» каже Дмитро Скрильніков, голова ГО «Бюро екологічних розслідувань».

У Польщі зараз демонструють інші шляхи боротьби. Люди виходять на дорогу і блокують в'їзд техніки. В Україні зараз і без того високі протестні настрої, тому було б краще, якби у нас до такого не дійшло.


Наразі законопроект надано для ознайомлення депутатам ВРУ і його опрацьовують у профільному комітеті. Зареєстрував його Микола Рудьковський ще 27 червня. Він пропонує усунути органи місцевого самоврядування від процесу погодження угод про розподіл продукції, у тому й угод, за якими передбачається видобування сланцевого газу.

Зокрема, проектом передбачається внести зміни до статті 11 Закону України «Про угоди про розподіл продукції». Норму про погодження обласними радами клопотань пропонується вилучити з Кодексу України.

«Така оптимізація необхідна для уникнення невиправданого затягування процесу укладення договорів про розподіл продукції», — арґументує свою пропозицію народний депутат.

Як пояснили «Z» в комітеті економічної політики, де зараз розглядають законопроект, до розгляду документа повернуться восени. Приблизно за місяць будуть відомі результати його розгляду.

Чекаючи на протест

В Івано-Франківській облраді чекають, як далі розвиватимуться події, і якщо беруться щось прогнозувати, то з пересторогою.

«Перед голосуванням на сесії виступав Едуард Ставицький, міністр енергетики та вугільної промисловості України. Він довго спростовував застороги наших депутатів, але голосування було неґативне. Якщо закон справді змінять для того, аби проштовхнути угоду, важко спрогнозувати реакцію населення. Думаю, слід очікувати акцій протесту» — каже Андрій Трусенко, голова екологічної комісії Івано-Франкцівської облради.

Такої самої позиції дотримуються у районних радах. Зокрема, голова Жовківської райради Тадей Швай запевняє, що спиратиметься на реакцію людей, які наразі налаштовані проти буріння. Чиновник пригадує, як взимку Пітер Кларк, представник Chevron в Україні, пообіцяв, що ніхто не починатиме роботу проти волі місцевого населення.

22.08.13 "Збруч"

Втомлені сланцем

Депутатам Івано-Франківської та Львівської обласних рад після тривалого ознайомлення з текстом майже трьохсотсторінкової Угоди про розподіл вуглеводнів (сланцевого газу), які видобуватимуть у межах ділянки Олеська, між державою Україна та інвесторами («Шеврон Юкрейн Б.В.»  і ТОВ «Надра Олеська») — настав час сказати своє слово. Теоретично вже через кілька тижнів ми знатимемо відповідь на стратегічне питання: видобуватимуть у Галичині газ чи ні. Івано-Франківська обласна рада вирішуватиме це питання вже завтра, 20 серпня. А Львівська облрада відклала розгляд угоди десь на початок\середину вересня.

Однак слово «теоретично» ми вжили не випадково.  Законодавство, яке реґулює такі питання, вже не раз зазнавало поправок та доповнень конкретно під цей проект (вісім змін за три роки), і процес аж ніяк не можна вважати завершеним — на черзі зареєстровані нові законопроекти з новими правками і доповненнями до нього. Тож цілком можливо, що в разі неґативного голосування обласних депутатів функцію узгодження проектів, що поширюються на кілька областей, перенесуть до Києва — на загальнодержавний представницький орган.

Але в нині чинному законодавчому полі доля галицького «сланцегазового проекту» залежатиме від завтрашнього рішення івано-франківських депутатів, бо якщо рішення це буде неґативним, то інший самоврядний орган — Львівська обласна рада, де розгляд цього питання запланований на пізніше, — впливу на процес вже не матиме. Угода-бо стосується сланців, розміщених на всій Олеській площі (адміністративно це Львівська та Івано-Франківська області) й ідея розробки родовища газу в окремих його частинах не розглядається.

Загальний обсяг Олеської площі становить 6 324 км². Прогнозований ресурс родовища газу у сланцях — 3 трлн. кубометрів

А от у разі, коли Івано–Франківська облрада скаже угоді «так», тягар відповідальності за остаточне рішення ляже на львівських обласних депутатів.

І тут виникає питання: чому обласних? Закон України «Про угоди про розподіл продукції» (1999) в пункті 4 статті 11 зобов'язує погоджувати угоду з органом місцевого самоврядування, на території якого розміщена ділянка надр. Однак таким самоврядним органом може бути й обласна, і сільська, і районна рада. Те, що в цьому випадку рішення ухвалюватимуть ради обласного рівня, — без якихось арґументацій вирішив Кабмін, скерувавши їм на розгляд угоду щодо розробки сланців Олеської площі.
 
«Проект угоди про розподіл продукції має бути узгоджений з органом місцевого самоврядування, але точно не вказано — це обласна рада чи сільська рада. Це неточність законодавства, яку можна тлумачити по-різному. Логічніше було б, якби угоду погоджували ті ради, на території яких розташовані природні надра. Але у нашому випадку київська влада скерувала угоди до обласних рад. Поки що теоретично сільські ради можуть подавати до суду, якщо з ними проект не узгодять», — пояснює «Z» Дмитро Скрильніков, голова Бюро екологічних розслідувань, яке пильно стежить за просуванням «сланцевої справи» в Україні.

Отже, погодження в обласних радах угоди про розподіл продукції, видобутої на Олеській площі, суто з юридичного погляду згодом можуть оскаржити сільські ради, на території яких теоретично відбуватиметься буріння.

Якою буде ухвала суду в цій справі, можна спрогнозувати з огляду на досвід Харківщини, де обласна рада погодила аналогічну угоду на Юзівській площі з компанією Shell. «Кілька сільських рад у Харківській області подали до суду, і суд їхні вимоги відхилив. Якщо до таких дій вдадуться села на Галичині, то усе залежатиме від кількох чинників, зокрема й від незалежності самого суду», — вважає Дмитро Скрильніков.

Однак доки триватиме судова тяганина, угода з Сhevron просто не матиме чинності, а питання розробки Олеської площі залишатиметься підвішеним. 

І це ще не все. Чинній нині загальноукраїнській владі так сильно кортить самій керувати запуском «сланцегазового проекту», що вона навіть зініціювала нові поправки до закону, які передають право затверджувати угоди виконавчій гілці, тобто обласним державним адміністраціям. Але поправки ті наразі у вигляді законопроекту ще не пройшли затвердження у Верховній Раді.

Задля чого старається чинна влада, ми спробуємо збагнути трохи згодом, а зараз збадаємо настрої тих, за ким ще наразі лишається вирішальне слово, — депутатів обласної ради.

І у Франківську, і у Львові ситуація приблизно однакова. Чимало депутатів налаштовані категорично проти підписання угоди з Shevron'ом: в Івано-Франківську таких є 62; у Львові — 49. Поклали собі, що голосуватимуть «за», 20 і 30 депутатів відповідно. Решта і там і там ще не здецидувалися.  





«Я не можу говорити за інших, але сам вважаю, що підписання угоди ще не на часі,  — зізнається Олексій Балицький, очільник екологічної комісії Львівської обласної ради. — У нас досі чимало зауважень…»

На Івано-Франківщині уникають прогнозів, хоч після останнього засідання комісії тут схиляються підписати угоду, але з низкою змін.

«На Франківщині депутати запропонували мікс: погодити угоду і внести пропозиції. Але може бути тільки два варіанти: ухвалити без зауважень, відхилити із зауваженнями. На Львівщині ми повинні це врахувати. Тоді є сенс наших зауважень», — каже Дмитро Скрильніков.

«Не можу зараз озвучити ніякої позиції, поки йдуть переговори. Питання ще обговорюється і вивчається. Проти Буковелю колись теж кричали, а тепер ми маємо тут, у нас в горах, маленьку  Швейцарію. А що би було з тим селом Поляниця в іншому випадку, як туди автобус колись раз на тиждень ходив? Америка вийшла з нами на контакт, якщо ми відмовимось, скажуть, що ми аґенти Росії… З іншого боку, все треба досконало вивчити», — зазначає голова фракції Народної партії у Франківській обласній раді Михайло Негрич.

Під цей час Івано-Франківська та Львівська облради намагаються «почистити» проект угоди від недоліків. Для цього зібрали профільні комісії.  

«Уряд вважав, що тут буде конструктивна дискусія і ми зможемо до Дня незалежності зробити такий подарунок громаді. Якщо не вийде — теоретично може бути одна пролонґація ще на три місяці. Але закон України забороняє робити пролонґацію більш як на шість місяців. Тому якщо сторони не домовляться до 24 листопада, то видобутку не буде», — каже Володимир Ігнащенко, радник міністра екології та природних ресурсів України.

Проголосувати до Дня незалежності таки не вдасться. Якщо Івано-Франківська рада встигає відбути сесію, то Львівська відкладає її до осені — тут перше засідання робочої групи відбулося щойно 14 серпня, а наступне заплановано на 3 вересня.

«Ми провели три засідання робочої групи. Маємо 130 зауважень, усі направимо на розгляд фракцій. Найімовірніше, це питання  винесемо на розгляд обласної ради, сесія якої призначена на 20 серпня», — інформує Остап Дзеса, заступник голови Івано-франківської обласної ради.

Напад на сланці

Найактивнішу політичну позицію порятунку України від наслідків видобування сланцевого газу зараз зайняли у ВО «Свобода». Вже другий рік її народні депутати виступають на прес-конференціях і круглих столах, нагнітаючи страх перед наслідками допуску до розробки наших сланців американську компанію.

До того ж щоразу, коли Chevron провадила просвітницький семінар для місцевого населення, представники «Свободи» чи їх адепти стояли у глибині залу з плакатами «Проти». Семінарів було 15, але і масштабність антикампанії, мабуть, якісь результати дала.

Один з круглих столів на Львівщині з питання перспектив розробки покладів газу у сланцях Галичини компанією Shevron

Та якщо вдумуватися у те, що кажуть депутати-свободівці, то виглядає це часом не надто солідно. Наприклад, Ірина Сех вже довго (восени 2011 року вона перша почала свободівську критику сланцегазового проектуChevron'у) воює з планами видобутку сланцевого газу в Галичині, але, як видається, тонкощів справи й досі не знає. «Сhevron не надіслали угоду у Тернопільську облраду, а там теж розташована часина Олеської площі», — обурювалася депутат на одній з останніх прес-конференцій у Львові.

А тимчасом землі Тернопільської області не входять до території, окресленої в Угоді як Олеська площа, ще з осені 2011 року, коли Кабмін, враховуючи категоричну незгоду тамтешньої обласної ради на розробку надр, ухвалив постанову «Про умови конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська» — згідно з нею Олеська площа акуратно обтята вздовж адміністративної межі Тернопільщини.

Цікаво також пригадати, що ВО «Свобода» далеко не від початку сланцевої теми обстоює свою теперішню позицію. Раніше риторика наших націоналістів відрізнялася від актуальної з точністю до навпаки. Видобуток сланцевого газу партійці спершу розглядали — цілком логічно, як на декларовану свободівську ідеологію, — як реальний спосіб диверсифікації енергоносіїв, а отже, і спосіб унезалежнення від Росії з її всемогутнім вуглеводнем.

Що змусило «Свободу» розвернутися на 180 градусів — залишається здогадуватися. Як кажуть у таких випадках сусіди-поляки, як не знаєш про що йдеться, то йдеться про гроші. А в аспекті загальноєвропейської антисланцевої кампанії маються на думці конкретно гроші газпромівські…

Про інтереси «Газпрому», очевидно, йдеться і громадській організації «Український вибір», яка приносить свою пайку в боротьбу з планами на українські сланці і яка, до речі, організовувала «антисланцеві» круглі столи в Галичині. Про політичні переконання Віктора Медведчука, що стоїть за цією організацією, та його зв'язки з Росією, думаємо, й нагадувати не варто.

«Треба відразу глянути, кому це вигідно, хто ж може щось втратити. Зрозуміло, що коли в нас збільшиться видобуток газу, то ми зменшимо його імпорт. І не вигідно це традиційному постачальнику — "Газпрому", який не хоче втрачати доходи. І мова йде не тільки про Україну — антисланцева кампанія прокотилася усією Європою», — зауважує директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар.

Паломництво у Пенсільванію

За останні півроку українські екологи й депутати кілька разів літали у США, аби на власні очі побачити технологію видобутку сланцевого газу.

«Ми проїхалися кількома штатами: Техас, Огайо, Колорадо, Пенсильванія. Встигли порозмовляти з науковцями та громадськими активістами. Все виглядає добре», — зазначає еколог Олена Міскун. І тут-таки додає: «Але ми розуміємо, що  офіційній делеґації  хиб не показуватимуть. Для мене було відкриттям те, що  в Америці досі не знають, що робити з рідиною для фрекінґу. У найкращому випадку відходи закачують в свердловини і слідкують, щоб вони не фонтанували. Моніторинґу того, як себе поводить токсична рідина під землею, ніхто не проводить».

До Америки по досвід у видобутку газу зі сланців їздив і директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар, але він привіз звідтіля кардинально протилежні враження.

«У наші ґрунти щороку вносять десятки тисяч тонн пестицидів, які дуже забруднюють ґрунти, але про це мовчать. А це реальна загроза. В Україні занадто багато створили екострашилок», — переклонаний експерт. Він каже: «Все те, про що ведуть мову наші псевдоекологи, — це фантазії, які не мають статистичного підтвердження».

Михайло Гончар радить оцінювати реальність загроз видобутку сланцевого газу, спираючись саме на досвід Північної Америки. «У Європі можна говорити про пошуково-розвідувальну роботу, і всі пристрасті, які малюють навколо буріння, не мають нічого спільного з реальністю. Натомість у Північній Америці, де я був, аби побачити це на власні очі, зовсім інший досвід. Коли у людей в США запитували, що у них з водою, тваринами, то вони на нас дуже дивно дивилися. Бо 12 років тут видобувають газ, але проблеми так і не виникли. В Україні потенційні ризики, які є при будь-якому виді діяльності, видають за реальні загрози», — вважає експерт.

НАН попереджає

Днями дров до слацевої ватри підклала й Національна Академія Наук, яка з власної доброї волі звернулася до депутатів обласних рад, викладаючи свою позицію щодо перспектив видобутку сланцевого газу.
Так от, фахівці НАНУ вважають, що, згідно з новітніми дослідженнями, в Україні є чималі потенційні ресурси традиційних покладів вуглеводнів, а екологічні ризики в разі їх видобутку суттєво менші, ніж у разі видобутку газу зі сланців. Науковці зазначають, що пріоритетним напрямом для нашої держави на сьогодні залишаються пошуки і розвідка традиційних родовищ газу.
Також НАН України ініціює внесення змін до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року щодо прискорення розвитку відновлюваних джерел енергії, пошуково-розвідувальних робіт і введення в експлуатацію традиційних родовищ газу, реалізації енергоефективних проектів та енергоощадних заходів.
Симптоматично, що без повнотекстового викладу листа з НАНУ інформацію про його існування поширила ЛОР, прикрасивши це повідомлення сильними словосполученнями «науковці застерігають», «непоправні наслідки» тощо. Очевидно, що така позиція НАН чудово лягає в канву, напрацьовану щодо цього питання у ВО «Свобода» — політичній силі, до якої належить і керівництво Львівської обласної ради.

Натомість незалежним експертам така позиція науковців з НАН виглядає типово архаїчно-інноваційнофобною, тим більше, що вибирати Україні не дуже є з чого: альтернативна енергетика в нас наразі демонструє спроможність не надто високу, а організовувати видобуток традиційних покладів газу (на відміну від покладів у сланцях) охочих компаній-інвесторів катма.

Ворог мого ворога — мій друг

І нарешті ми дісталися до тієї частини міркувань, де обіцяли поговорити про мотиви чинної влади, яка парадоксально зацікавлена у диверсифікації джерел енергії для країни, відчайдушно обстоюючи угоди про газ зі сланців.

Згідно з пропонованою на розгляд обласних рад Угодою, Держава Україна отримуватиме в результаті від 17 до 40 відсотків прибуткових вуглеводнів. Решта зараховуватиметься інвесторам. В обох випадках (Юзівська площа на сході країни та Олеська площа на заході) в переліку інвесторів — не тільки основні компанії Shell  та Shevron відповідно, а ще по одній компанії.

У випадку Харківщини угода про розподіл вуглеводнів укладена між Державою, компанією Shell та ТзОВ «СПК-Геосервіс». Остання є українською компанією, яку в договорі прописано як співінвестора. Ще кілька місяців тому стало широко відомо, що «СПК-Геосервіс» фактично є корупційною прокладкою. Арґументовано повідомляли про це незаанґажовані ЗМІ. Зокрема, «Економічна правда» писала: «"СПК-Геосервіс" — це невеличка компанія, начебто заснована видатними геологами, вважається структурою "Сім'ї". Вона матиме свою частку доходів від видобутку вуглеводнів і є фактично узаконеним "відкатом" на користь вузького кола людей».

Те саме кажуть у своєму висновку фахівці МБО «Екологія-право-людина»: «"СПК-Геосервіс" — завуальована схема відмивання коштів».

Угода, яку розглядатимуть у Галичині, теж тристороння:  Держава,Shevron і ТзОВ «Надра Олеська».

Ясна річ, що прибутки «третьої сторони» порівняно з основними учасниками угоди будуть невеликі (у випадку з «СПК-Геосервіс» йдеться про 3%), однак в абсолютних цифрах вони вражатимуть, тим більше, що попливуть до кишень "інвестора" за мінімальних вкладень.

Ми ж з вами мусимо саме цій частині прибутку сланцевого бізнесу завдячувати ревність влади у його реалізації. І це, як виглядає, саме той випадок, коли гроші важливіші за велику політику, та що там — важливіші за страх. Йдеться про те, що власна частка газу з українських сланців надихнула владу на відкрите протистояння з Москвою, яка кровно (і фінансово, і політично) незацікавлена у співпраці України з євроатлантичними Shell'ом  та Shevron'ом.

І ще одне: маємо підстави говорити, що саме ця, корупційна, частина справи і є латентною причиною прохолодного сприйняття угоди громадою, політично відверто антикремлівською. Бо екологічні ризики, навіть попри їх мізерність, для територій, де видобуватимуть газ, — цілком намацувальні. А вигоди, які натомість отримає пересічний представник тамтешньої громади, — надто абстрактні… 

19.08.13 "Збруч"