пʼятниця, 26 вересня 2014 р.

Полювання на тепло



Найближча зима покаже наскільки українці можуть бути вільними від російського газу і чи готові переходити на альтернативну енергетику

Кілька років тому львів’янка пані Оксана вирішила, що не чекатиме, поки комунальники полагодить покрівлю її будинку. Дах квартири на вул. Саксаганського був дірявим, під час кожного дощу у квартирі доводилося ставити відра. Саме тоді жінка вирішила, що полагодить дах самотужки. Проте на цьому не зупинилася і облаштувала покрівлю із сонячною батареєю, яка забезпечує її енергією та теплом.

„Я ще принципово  відмовилася від газу, аби довести, що ми можемо жити й без нього, - каже Ipress Оксана Денис. – Зазвичай мене розпитують про особливості сонячної батареї, але я відкрию вам таємницю, успіх не стільки у ній, скільки в доброму утепленні квартири. Попри поради майстрів, які пропонували утеплити стіни пінопластом завширшки 15см, я їх утеплила на 30см. Окрім цього, у квартирі спеціально ущільнені вікна. Результат довго не барився, за місяць я плачу орієнтовно 300 гривень за електроенергію, площа квартири 190 кв. метрів”.


Задля цікавості жінка запитала сусідів, які рахунки приносять їм, виявилося, що за тепло енергію подібної квартири сплачують понад 3 тисячі гривень щомісяця.

Іще одна важлива деталь: підігрівати помешкання вона починає наприкінці листопада, до цього часу у цьому просто немає потреби. Ну і головне, Оксана Денис не тримає у таємниці деталей змін своє квартири, а навпаки, розповідає про можливість життя без газу на усіх можливих тренінгах, зборах під’їздів та на прохання охочих.
Ще кілька років тому така історія вражала, натомість за останні місяці українці продемонстрували справжній мозковий штурм у галузі енергетики. У магазинах твердопаливних котлів розповідають, що клієнтів збільшилося у п’ять разів! Основний мотив – не залежати від газу. Україна імпортує 40% енергії, тобто є енергозалежною країною, особливо, коли йде мова про газ.

„Ми імпортуємо 40%, натомість дослідження доводять, що завдяки енергоефективності споживання енергії в Україні можна знизити потреби на 45,8%. Якщо кожен розпочне із себе, то цього вдасться досягнути. До приладу, ощадно використовуйте ресурси, подбайте про утеплення та лічильники, за рік ви зможете зекономити 2- 2,5 тисячі гривень”, - розповідає Поліна Башкіна засновниця ініціативи „Energy Evolution UA”.

На сайті організації волонтери зібрали кілька десятків побутових порад для збереження тепла та грошей: позбудьтеся довгих шторів, пофарбуйте батареї у темний колір, готуйте на слабкому вогні, провітрюйте кімнату. Використовуйте жалюзі або короткі штори, вони допоможуть скоротити втрати тепла на 8-15%, яке виходить через скло. 

Перший пішов
Першими в Україні вирішили відмовитися від газу у Золочеві. Ігор Гриньків, міський голова Золочева відверто зізнається, що забувати газ змусили не стільки патріотичні почуття, скільки рахунки з боргами після кожного опалювального сезону. На дрова місто переходило від 2011 до 2013 року, тоді ще були побоювання щодо доречності такого кроку, менше аніж за рік Золочів став першим успішним енергетично-незалежним містом України.
„Щороку ми отримували борг 3, 5 мільйони гривень після закінчення опалювального сезону. Треба було щось змінювати, тоді й почали вивчати ринок. Зважили усі плюси та мінуси, підрахували, що лісгосп щороку має достатню кількість санітарної рубки для опалення міста. З 3600 абонентів, тільки 300 залишилися грітися газом. Як результат – місто зменшило витрати під час опалювального сезону. Зараз активно працюємо над тим, аби окрім дрів спалювати відходи соняшника, лозу, пелети”, - розповідає міський голова.
 Власне, пелети, стали одним із найпопулярніших слів енергетичної галузі. Це винахід, який заміняє дрова, оскільки горить краще і довше.
„Зараз один із найпопулярніших засобів опалення – це пелети.  Це один з раціональних способів вирішення проблем опалення. Їх роблять зі щільно спресований тирси, - каже Валерій Лавський, співробітник Тухлянського лісопереробного підприємства. - Найсухіші дрова мають 25% вологи, а зазвичай цей показник - 50%. Тому, коли купуєте тонну дрів, то маєте в ній 500 кг води. Як результат, дрова дають менше тепла. Натомість брикет чи пелет майже сухий, вологість у ньому до 8%. Такі брикети настільки пресовані, що у котлі спочатку розгораються, а потім тліють і віддають сталу температуру. Пригадайте як горять дрова, багато вогню, тріску, і менше, аніж за годину, треба підкидати знову”.

Важливо, що українці тільки торік активно почали задумуватися над цим ресурсом. Натомість країни ЄС давно замовляють в Україні цей продукт, що, звісно, парадоксально.

Історія хвороби
Від самого початку здешевлювати газ для українців було хибною тактикою, пояснює Ipress Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України.

„Наш уряд довго пояснював, що населення настільки бідне, що вартість опалення має бути дуже низькою. Саме цим ми вбили  альтернативну енергетику в країні. Коли газ є найдешевшим паливом для населення та житлово-комунального господарства з усіх можливих, то усі „сидітимуть” на ньому. Ми купували російський газ, який обходиться 6 200 гривень за тисячу кубометрів, а продавали його у житлово-комунальний сектор по 1309 гривень. Держава його субсидувала у 5 разів”, - каже голова правління.

 Щороку понад 30 мільярдів гривень з держбюджету, витрачають на здешевлення газу. У результаті з ним ніщо не може конкурувати, нерозумна тарифна політика призвела до того, що газ штучно став найдешевшим паливом. Тільки цього року, люди злякалися, що палива не буде, тому почали активніше встановлювати твердопаливні  котли.

Георгій Гелетуха резюмує, що з усього тепла, яке зараз виробляють в Україні, 6% виробляють із біомаси. Середня європейська цифра 16%, але до 2020 року у ЄС такий показник має досягнути як мінімум 20%. Окремі країни, як Швеція, мають 64% виробленої енергії з біомаси.

„З огляду на останні події в Україні, моя порада – переходити на дрова, особливо тим, хто не ледачий.  Люди з достатком можуть собі дозволити котли на пелетах з великим бункером. Що більший бункер, то довше людина не підкидатиме нічого у котел, можна придбати котли із бункером, де поміщаються запаси на місяць. Наступні 30 днів у хаті буде тепло, а господарі не хвилюватимуть за пальне у котлі. Цей варіант стає усе більш рентабельним з огляду на ріст цін на газ”, - прогнозує Гелетуха.

Роман Співак, голова ГО „Голова всеукраїнської  асоціації з питань енергозбереження” одностайний з колегою, центральні котельні слід якнайшвидше переводити на дрова та вугілля.
„98% котелень в Україні працюють на газі. З року в рік, ми повільно заводили себе у газову пастку. В нас просто заговорювали цю проблему, проводили тижні сталої енергії, розповідали про користь альтернативних джерел, але ця галузь серйозно не розвивалася. Скажу лише для прикладу – 75% вугілля Польщі спалюють у місцевих котельнях. Це називається національний інтерес, який  у нас в країні відсутній, поки що”, - каже Ipress Роман Співак.


Маряна Вербовська

оригінал тут: http://ipress.ua/articles/polyuvannya_na_teplo_86657.html

четвер, 4 вересня 2014 р.

Пляж коштом плеса

Одне із місцевих озер у Брюховичах засипають сміттям, щоб зробити пляж
Мар’яна Вербовська


Вже рік мешканці Брюховичів бунтують через знищення озера. Одну з водойм, що розташована за чебуречною, поволі нав­мисно засипають непотребом. Берег біля води став набагато довшим ще навесні,  але терпець місцевих урвався після того, як на День Незалежності  сюди приїхала машина з піском та землею. Ділянку обгородили металевою огорожею, а колекція брюховицьких земельних афер поповнилася новою історією.

Здоровий глузд не перемагає

Утомлений дзвінками від журналістів селищний голова резюмує, що «на здоровий глузд» засипати берегову лінію не гоже. Але насамперед це має сказати прокуратура, саме її відповіді голова зараз і очікує.

«Місцеві поставили вимогу зупинити будь-які роботи, допоки всі деталі з’ясують органи конт­ролю. Управління водного господарства й прокуратура мають дати свої виснов­ки через кілька днів. Отож чекаємо відповіді. Як на здоровий глузд, то цілком очевидно, що чоловік засипає забагато водойми», — каже «Газеті» Олексій Процик, селищний голова Брюховичів.

Проти засипання озера виступає і депутат селищної ради й голова екологічної комісії Степан Вовк. Він упевнений, що все скоєне — протизаконно.

«На мою думку, ця робота незаконна. Він просто хоче біля водойми зробити лазню. Тому прагнув облаш­тувати 50-метрову зону до найближчої будівлі. Якби прокуратура хотіла розслідувати цю справу, вона давно це зробила б. За словами орендатора, вони роблять реконструкцію. Якщо це справді так, то засипали б не сміттям, а нормальним ґрунтом. А я бачив непотріб, який кидали у воду. Орендатор території мотивує свою роботу тим, що в нього погоджено всі проекти. Однак скільки часу я працюю депутатом, стільки я з ним воюю через це», — розповідає пан Вовк.

Час проти озера

За словами Юлії Лацик, юриста та місцевої активістки, у травні люди написали в прокуратуру звернення з проханням з’ясувати справу із напівзасипаним озером. Прокуратура, своєю чергою, скерувала це звернення в сільськогосподарську інспекцію, екоінспекцію, водгосп.

«Найбільша проблема в тому, що офіційно не визначено межі прибережної захисної смуги (її ширина, згідно із законом, повинна становити 25 м). Екоінспекція звернулася у відповідні структури, щоб ті визначили межі. Однак поки одні пишуть приписи, інші хутчіше звужують озеро, щоб згодом межа прибережної смуги закінчувалася якнайдалі від їхніх ділянок (а їхні землі акурат на березі озера)», — пояснює Юлія.

Забудовники захищаються держактами на земділянки, які вони, найімовірніше, купили. Річ у тому, що рішення селищної ради щодо надання у власність ділянок на березі озера ухвалено в 1990-ті роки й підписано ще поперед­нім селищним головою. Проте їхню достовірність жителі радять перевірити кілька разів.

Приготуйтеся до пляжу


Поки в Брюховичах мізкують, як врятувати озеро, орендар земельної ділянки навколо нього чекає поки емоції вщухнуть і він продовжить розпочате. У своїй рації аніскільки не сумнівається, а, навпаки, готовий усе спростувати.

«Озеро не засипають, а підсипають, бо це природоохоронна зона. На березі ми плануємо облаштувати пляж. Окрім альтанок, я там нічого не зводитиму. Люди зможуть тут рибалити й відпочивати», — розтлумачив «Газеті» Володимир Омеляновський, орендар території.

Цікаво, що брюховичанам чоловік обіцяє вільний вхід на пляж, натомість чи впускатиме безплатно решту людей — поки що обдумує. Щодо засипання озера сміттям у нього свій контраргумент: він запевняє, що це сусід замощував дорогу битою цеглою, але в озеро цей непотріб не попав.

«Якщо не заважатимуть місцеві жителі, то робота мала б швидко завершитися. Наразі її припинили через бажання мешканців, які хочуть, мабуть, балотуватися в селищну раду й роблять собі на цьому піар», — повідомив Володимир Омеляновський.

Щоправда, ці слова мало вплинуть на подальший розвиток подій. Адже через кілька днів місцеві люди пообіцяли знести металевий паркан власноруч, якщо не отримають вичерпні відповіді на низку запитань про власників та межі ділянки й майбутнє будівництво на цьому місці. Лист скерували в обласну прокуратуру та селищному голові.

4 вересня 2014, Львівська газета
http://www.gazeta.lviv.ua/ecology/34052