понеділок, 29 грудня 2014 р.

Газовий кут


Після двох років підготовки до видобутку сланцевого газу компанія Chevron може піти з України, що остаточно поховає імідж держави серед інвесторів
theenergycollective.com
 Мар’яна Вербовська

Торік, у лютому, регіональний представник компанії Chevron Пітер Кларк сказав в інтерв’ю Reuters: «Якщо перемовини не матимуть результату через рік чи два, одна або інша сторона втратить терпець і скаже: «Здається, у нас не вийде домовитися, тож не треба витрачати час намарно». 
Тоді Chevron планувала видобуток сланцевого газу на Олеській площі, розташованій на території Львівської та Івано-Франківської областей. Договір про роботу підписували на 50 років і частка держави в прибутковій продукції Олеської площі повинна була становити не менше ніж 15%. Ресурси Олеської площі оцінювали майже у 3 трильйони кубів газу. Проте слова про тривалі перемовини виявилися пророчими.

Chevron — не єдина компанія, яка може залишити енергетичний ринок України
Нещодавно, відразу кілька джерел заявило про те, що компанія може залишити Україну. Таке рішення мотивують тим, що український уряд, а саме Міністерство фінансів, не реалізувало у встановлений термін (до 18 листопада) приведення своїх нормативних актів у відповідність до чинного законодавства, повідомили в Інтерфакс. Однак цей привід називають формальним,  «Газета» з’ясовувала справжні причини виходу Chevron і які наслідки це матиме для України.

Мовчання Chevron

У вівторок ми зв’язалися із Пітером Кларком, генеральним менеджером Chevron в Україні. Незважаючи на те, що чоловік зараз перебуває в Україні, він вибачився і повідомив, що наразі воліє не давати жодних інтерв’ю. «На жаль, поки що я нічого не коментуватиму», — повідомив Пітер Кларк.

Раніше в коментарі Kyivpost Пітер Кларк зізнався, що перемовини з урядом досі тривають, водночас наголосив: «Коли угоду підписували, мали бути зроблені деякі речі, але не всі з них зробили».

Іншим джерелом інформації могла б стати Держслужба геології та надр України, але й тут «Газету» повідомили: наступні кілька днів, структура не зможе давати коментарі, бо звільнили голову держслужби та його заступника. Відповідне розпорядження видав Кабінет Міністрів України 10 грудня. У ньому, зокрема, зазначено, що Дмитро Кащук (екс-голова) залишає посаду «за власним бажанням».

У день здачі газети в друк ми отримали відповідь на запит: «Офіційна інформація щодо відмови компанії Chevron від видобутку газу  на Олеській площі у Державній службі геології та надр відсутня. З приводу її отримання рекомендуємо безпосередньо звернутися у компанію Chevron».  Угоду про розподіл вуглеводнів у межах ділянки Олеська підписали три сторони: держава Україна, компанія Chevron Ukraine B.V. і ТОВ «Надра Олеська». 

Ми відправили інформаційні запити усім, проте ніхто наразі на просте запитання про продовження роботи не відповів. Тож офіційного підтвердження чи спростування майбутньої роботи Chevron нема.

Сигнал інвесторам

Одним із найгірших наслідків виходу Chevron з українського ринку стане сигнал іншим інвесторам про те, що тут поганий інвестиційний клімат. Таку думку має Михайло Гончар, експерт у галузі енергетики.

«Це справді може нашкодити нашому інвестиційному іміджу.

Щодо виходу компанії, то насправді варіантів є кілька. Один із них — згортання роботи Chevron у Європі. Компанія встигла розпочати проекти з видобутку сланцевого газу в Румунії, Литві, Болгарії, Польщі та Україні. І скрізь потерпіла фіаско, крім незначних здобутків у Польщі. Тому головний офіс міг просто дійти висновку, що немає сенсу продовжувати роботу, бо вони отримають лише збитки. До речі, в Польщі кілька років тому потужна компанія ExxonMobil теж згорнула діяльність, навіть не пояснюючи, чому. Нас теж може чекати подібний розвиток подій», — пояснює «Газеті» Михайло Гончар.

Ще одним аргументом «за» покинути Україну, могло бути невдоволення рішенням уряду збільшити податки для нафтогазовидобувних компаній: Кабмін підвищив для них ренту з 30% до 55%. Передбачалося, що це — тимчасовий захід, і з 1 січня 2015 року плату за користування надрами повернуть до попереднього рівня. Але уряд, щоб збільшити бюджетні доходи у складний для країни період, планує залишити цю підвищену ставку, щоб коштом бізнесу збільшити наповнення держскарбниці. 

«У мене таке враження, що в уряді в такий спосіб вирішили зарізати курча, не дочекавшись, коли воно стане куркою», — резюмує Михайло Гончар. 

Важливо, що говорити про втрату енергетичних перспектив експерт не радить, тому що перший видобуток сланцевого газу планували аж на 2020 рік.

Погляньте, хто пішов

Chevron — не єдина компанія, яка може залишити енергетичний ринок України. Компанія, яка мала розробляти Чорноморський шельф, пішла через анексію Криму. Компанія Shell, яка розробляє Юзівське родовище, у зв’язку із ситуацією на Донбасі, оголосила форс-мажор. Як пояснила «Газеті» Анна Думанська, прес-секретар компанії Shell, ситуація із безпекою на Сході України має вплив на Юзівський проект.

«Вона не дозволяє компанії Shell, оператору в рамках Угоди про розподіл продукції (УРП), виконати певні зобов’язання, пов’язані з веденням операційної діяльності на території Донецької та Харківської областей, зокрема й початок буріння першої пошукової свердловини.

Саме тому компанія скористалася договірним правом оголошення про настання форс-мажору щодо деяких конкретних зобов’язань у рамках УРП на Юзівській ліцензійній ділянці, коли неможливість вчасного виконання певних робіт стала очевидною. На адресу інших сторін УРП було надіслано повідомлення про неможливість виконання компанією деяких зобов’язань у межах термінів, узгоджених у рамках УРП, через неконтрольовані нами обставини.

На даному етапі компанія продовжує лише ті роботи, які можна виконувати безпечно: співробітництво з університетами, проекти соціальних інвестицій, окремі роботи зі збору та аналізу геологічних даних», — повідомила Анна Думанська.
Оригінал тут:http://www.gazeta.lviv.ua/ecology/37896

середа, 24 грудня 2014 р.

Дрімучий ліс

Як реформувати лісову галузь, щоб позбутися корупції, встановити належний контроль і врахувати регіональні відмінності

Українські ліси очікують великі зміни. Нині на цю галузь обвалився шквал критики: від непрозорості функціонування до недолугості підпорядкування. Лісовий фонд перебуває у підпорядкуванні близько 50 міністерств, відомств і організацій. Отож пошук винного у лісових негараздах іноді нагадує перекидання з хворої голови на здорову й веде в нікуди.
Найбільшими лісорозпорядниками є Державне агентство лісових ресурсів України (73%) та органи місцевого самоврядування (13%), 8% лісів та полезахисних лісових смуг перебувають на землях запасу сільських рад. Нині Держлісагентствосвоїх лісах фактично саме формує правила гри, контролює їх виконання, веде господарську діяльність. Державну політику у цій галузі має формувати Мінагрополітики, але воно не має для цього ресурсів…

Розділяй та владарюй
Щоб навести елементарний лад у лісі, першочергово незалежні експерти пропонують розділити функції управління лісами та господарювання у них. Також треба суттєво оновити лісове та суміжне законодавство.
ecological.panda.org
Михайло Попков, експерт програми FLEG II (ЄІСП Схід), вважає, що нині українське законодавство усе ще зберігає пострадянські норми.
«За останні п’ять років роботу над лісовим правом фактично зупинено. Міністерство аграрної політики, яке після т.зв. адмінреформи перейняло на себе державні функції, які раніше виконувало лісове відомство, підпорядкування Державного агентства, не виступає самостійним гравцем, а залишається «весільним генералом», який формально виконує свою роботу. Вони не мають ні знань, ні досвіду, ні традиції, ні спеціалістів», — каже М. Попков.
Фактично «за ліс» у МінАПП відповідають дві людини. Але вони не можуть виконати той обсяг «лісової» роботи, який міністерство має робити, відповідно до своїх повноважень.

Корупція у розквіті
У нашому Лісовому кодексі досі збережено пункт про те, що ліси країни виконують екологічні, соціальні та економічні функції. Але останнім часом держава (чи, точніше, певні особи від імені держави) віддає перевагу саме «комерційній» функції лісів.
«Усім відомо, що від 2011-го до 2013 року експорт деревини у системі Держлісагентства здійснювали за корупційною схемою. Покупця змушували оплачувати маркетингові послуги третій фірмі. За попередніми підрахунками, з обороту Держлісагентства виведено десятки мільйонів євро», — пригадує Михайло Попков.
2
2011 року КРУ під час перевірки знайшло стільки порушень у роботі Держлісагентства, що, незважаючи на особисту дружбу тодішнього головного лісівника Віктора Сівця з Віктором Януковичем, вибухнув скандал. Зокрема, через продаж деревини за кордон за демпінговими цінами. Наприклад, за дев’ять місяців 2011 року лісогосподарські підприємства продали 154,7 тис. кубічних метрів дуба (це — чверть загальної кількості реалізованої за той час деревини!) фірмам Eloderio Ltd та LIGO за середньою ціною 320 євро за кубічний метр. Тим часом середньосвітова ціна на аналогічну продукцію коливалася в межах 500-600 євро за кубометр. Щоб забезпечити апетити крадіїв, ліс «косили» наліво і направо.
Зараз до масових вирубувань може призвести інша причина: на наступний рік у Держбюджеті заклали куди меншу суму на «лісові» потреби. Але керівництво Держлісагентства, схоже, не намагається відстоювати право на більше фінансування. Ці кошти передбачено на лісову науку, об’єкти заповідного фонду, лісповпорядкування, авіаохорону лісів, лісовідновлення тощо.
«Вони спеціально хочуть довести галузь до банкрутства», — резюмує еколог МБО «Екологія — Право — Людина» Павло Тєстов.

Досвід Латвії та Швеції
Томасс Котовікс, експерт програми FLEG II (ЄІСП Схід), який аналізував досвід Балтії, зараз розповідає, що свого часу Латвія постала перед серйозним викликом: ліси критично вимагали реформи, інакше галузь було б знищено.
«Ми поставили перед собою завдання — відшліфувати функцію регулювання, контролю, підтримки приватних лісів, власності на державні ліси та господарювання у них. Функцію регулювання ми віддали міністерству землевпорядкування, функцію контролю і підтримки — державній службі лісу. Ми створили державну лісову компанію, які віддали власність на державні ліси і право господарювати у них, але аби не було конфліктів, перед тим вивели за її межі національні парки та резервати», — пригадує Томасс Котовікс.
У Швеції у державній лісовій компанії працює 900 співробітників на 2,6 млн. га продуктивного лісу
«У Швеції у державній лісовій компанії працює 900 співробітників на 2,6 млн. га продуктивного лісу. Ми вважаємо, що цю цифру можна ще зменшити, якщо налагодити роботу досконаліше. Сьогодні бачимо такий парадокс: в Україні небагато лісу на одну людину, але ви експортуєте деревину, а у Швеції багато лісу й ми імпортуємо деревину…» — каже Матс Нордберг, експерт програми FLEG II, Швеція.
Щодо досвіду Швеції, експерт зазначив, що виконанням робіт у лісі замаються не працівники лісової держкомпанії, а приватники за контрактом. Це значно ефективніше, адже приватник краще економитиме бензин та турбуватиметься про справність бензопили.

Міжнародний досвід свідчить про можливості удосконалення господарського управління лісами шляхом утворення державних лісових компаній. У рамках програми ФЛЕГ проведено дослідження нормативно-правової можливості утворення державного господарського об’єднання. При цьому лісгоспи можуть залишатися незалежними держпідприємствами у рамках такого об’днання. Також дуже важливо, щоб таке об’єднання було не частиною Держлісагенства, а – незалежним.

Починати з пілотних проектів
Степан Кривов’язий, голова профспілки лісівників, розповів «Газеті», що досвід інших країн буде безцінний для України, але тільки тоді, коли його використовуватимуть у різних областях по-різному.
«Ми слухали про досвід Швеції, Латвії, Німеччини, Польщі, Болгарії… Але чи бачили ви хоча б одну країну, яка була б подібна до нашої? Чи є у Швеції така пустеля, як у Херсоні, чи степ, лісостеп… Особливість України у різноманітності, тому іноді досвід певної країни стане у пригоді тільки для однієї нашої області», — каже Степан Кривов’язий.
До схожого досвіду закликає і Михайло Попков, який радить розпочинати реформу з пілотних проектів. Тільки крок за кроком, адаптовуючи роботу лісової галузі до особливостей різних кліматичних зон, можна буде реформувати систему.
Спробою змінити ситуацію можна вважати Коаліційну угоду та Програму дій уряду. Ці документи передбачають «розділення функцій держави у сфері лісового господарства: функції формування державної політики та контрольні й господарські функції виконуватимуть різні органи влади» (Коаліційна угода, пункт 5.1). Це буде зроблено через «створення на базі нинішніх державних лісогосподарських підприємств єдиної державної лісогосподарської структури, використавши досвід Польщі, Латвії та інших країн з успішним функціонуванням державних лісогосподарських підприємств» (Коаліційна угода, п. 5.2.).
Далі ці ідеї урядовці мали би розвинути у «лісовому» розділі «Стратегії розвитку сільськогосподарських територій «Україна — 2020».
Цікаво, що тривалий час текст цієї «Стратегії» не публікували, а коли він з’явився на сайті Мінагро, то стало зрозуміло, чому. Він катастрофічно відрізняється від того, що готували експерти робочої групи.
Стратегія також відрізняється від Коаліційної угоди. Зокрема, в угоді пишуть про розділення функцій агентства, а у стратегії пропонують «удосконалення функцій».
Стратегія також відрізняється від Коаліційної угоди. Зокрема, в угоді пишуть про розділення функцій агентства, а у стратегії пропонують «удосконалення функцій»
Тому незалежні експерти радять продовжити обговорення документів реформування, а не поспішати їх передавати на підпис президентові.
Оскільки стало зрозуміло, що ні Держлісагентство, ні МінАПП не спроможні самостійно справитися із реформуванням, очевидно, що необхідно створити групу високого рівня (під керуванням віце-прем’єра або члена Національної ради реформ). Реформа має бути прорахована та юридично обґрунтована. Адже за нею — доля 10 мільйонів гектарів нашого стратегічного відновлюваного ресурсу.

Мар’яна Вербовська

Львівська газета