субота, 7 березня 2015 р.

Ми собі довго брехали, що тепло може бути дешевим

Розмова з Андрієм Зінченком, експертом «Реанімаційного пакета реформ» енергетичної сфери, про відновлювані джерела енергії, прозорість тарифів та солодку брехню


Віднедавна експертом Реанімаційного пакета реформ з енергоефективності став Андрій Зінченко, керівник освітніх проектів мережі ініціатив з енергозбереження Greencubator. Метою реформи є прозорий  енергетичний ринок, країна, яка споживає мінімальну кількість енергії з належним рівнем комфорту й безпеки громадян та ефективним ресурсним енергетичним забезпеченням економічних агентів, яка використовує екологічний мікс видів енергії, отримуючи доходи із переробки відходів за допомогою високоефективних новітніх технологій. «Газета» розпитала Андрія Зінченка про роботу РПР та болючі місця української енергетичної галузі.

— Пане Андрію, від минулого року українці активно пізнають енергетичну галузь країни, стрибки тарифів на тепло змусили кожного задуматися про можливість енергоощадності. Чому досі ми мали такий низький інтерес до відновлювальних джерел  енергії?

— Відповідь на це запитання проста й складна одночасно. В нас і на електроенергію, і на газ дуже низькі тарифи, в кілька разів нижчі, ніж у європейських сусідів. Насправді ж електроенергія в Україні зовсім не дешева, просто існує явище перехресного субсидування. Тобто бізнес переплачує, а люди недоплачують. 2013 року підприємства переплатили близько 13 мільйонів гривень.

Причина — в солодкій брехні. Ми собі занадто довго говорили, що тепло може бути дешевим. Багато людей досі вимагає, щоб енергетичні ресурси коштували копійки. Погляньмо, до чого це нас привело. Зараз всі обурені коливаннями курсу гривні, ми втратили  половину нашої зарплати в тому плані, скільки за ці гроші можна було купити. Чому так сталося? Наприкінці минулого року треба було заплатити за той газ, що спожив «Нафтогаз». Але ж ціна для населення є низькою, відповідно різницю між реальною ціною закупівлі газу та продажу населенню, мусив хтось покрити. Цей розрив, за різними підрахунками, від 103 до 140 мільярдів гривень. Ці гроші просто надрукували, бо грошей у держбюджеті не було. Це був один із вирішальних факторів того, що гривня різко «гупнулася».

Ми також не можемо з цього рівняння викидати корупційну складову: велика частина цієї суми — вкрадені гроші.  Хтось із розумних людей сказав: «Якщо ви потрапили в  яму, то перестаньте копати». Настав час перестати копати яму й брехати собі: енергоресурси не можуть бути дешевими.
«Якщо ви потрапили в  яму, то перестаньте копати». Настав час перестати копати яму й брехати собі: енергоресурси не можуть бути дешевими.

 — Очевидно, що наступної зими обігрів дому коштуватиме в кілька разів дорожче. Це стане шоком і фінансовим випробуванням для багатьох людей. Які є механізми підтримки людей у цій ситуації?

— Механізмів є дуже багато: це і безвідсоткові державні кредити на утеплення будинків, ЕСКО-механізми (EnergyServiceCompany, EnergySavingCompany (ESCO) — компанія, що розробляє та надає послуги з комплексного запровадження технічних та управлінських рішень для економії енергії, що витрачається на опалення/освітлення будь-яких типів приміщень: від житлових до промислових. Сьогодні цей підхід широко запроваджує Європейський Союз. — «Газета»), утворення ОСББ. Але за термомодернізацію українці заплатять і, зрозуміло, що зроблять це з власних кишень. Було б дуже дивно очікувати, що хтось зробить це за нас. Мені дуже дивно, що в місті дуже високі очікування  того, що хтось прийде й утеплить будинок.

Я сам родом зі села і не пригадаю, щоб хтось у селі думав, що їхню хату хтось відремонтує.

Іще хотів би вас поправити: ви сказали, що обігрів подорожчає, але це не так. Він має свою ціну, її диктує економіка, але вартість не зміниться, ми просто побачимо, скільки це реально коштує.

— Чи є українські міста, які показують приклади енергоефективності?

— Свого часу таким прикладом був Львів. Потім почали підтягуватися Рівне, Луцьк, Долина на Франківщині, Кам’янець-Подільський, Славутич. На щастя, є багато міських голів, які усвідомлюють реальну вартість енергоресурсів. Є  прикра закономірність, що далі на схід, то менше зацікавлення в цій сфері. Виняток, думаю, — Одеса та Херсон.

Важлива річ — гроші на енергоефективність «стоять» на кордоні. Багато потужних міжнародних фінансових організацій наголошують: якщо у вас буде активна політика заохочення енергоефективності — гроші будуть. Тобто в Україні треба вести правильну політику в цьому напрямі, зробити кроки на усунення корупції.


Важлива річ — гроші на енергоефективність «стоять» на кордоні. Багато потужних міжнародних фінансових організацій наголошують: якщо у вас буде активна політика заохочення енергоефективності — гроші будуть.

Якщо ми вже вирішили рухатися в керунку Європейського Союзу, то слід нагадати, що третій енергетичний пакет реформ ЄС передбачає антимонопольну роботу в енергетиці. Тобто ми розділяємо виробництво, транспортування і постачання енергії. Якщо ви виробляєте енергію, то можете володіти компанією, яка це транспортує, бо виникає монополія. За словами Кахи Бендукідзе, нема нічого кращого, як природна монополія. Коли ми маємо правильно відрегульовану стратегію, то можна не боятися монополістичних загроз.

— Часто реформу енергоефективності зводять до альтернативних джерел енергії. Але не так давно, на Західній Україні бунтували цілі села, де активно хотіли впровадити таку енергетику шляхом будівництва міні-ГЕС…

— Те, що я прихильник відновлювальних джерел енергії, це не означає, що я до них ставлюся, так би мовити, закохано. Насправді вплив на довкілля є у всіх способів отримання енергії. Чув багато про небезпечність малих ГЕС, якщо їх погано спроектовано, є види міні-ГЕС, які взагалі не варто ставити. Я проти вбивства довкілля, тому треба робити це з кваліфікованими оцінками екологів і за згодою людей, які житимуть біля цієї станції. Наприклад, баварці бунтують проти того, щоб через їхні землі прокладали лінії електропередач. Вони вважають, що недоречно псувати красу їхньої природи і тягнути дроти…

—Які проблеми енергоефективності в Україні слід реформувати якнайшвидше?

— Усі галузі енергоефективності потребують змін. Треба  якомога швидше викорінювати засекреченість. Інформація про тариф має бути прозорою і зрозумілою для кожного громадянина. Непрозорість, корупція і популізм — три сестри, які ходять разом.

— Серед першочергових завдань РПР: зменшити негативне навантаження енергетичного сектору на довкілля. Як саме це можна зробити?

— Є поняття мегават та негават. Друге — це неспожитий мегават енергії. І коли ми різко зменшуємо споживання енергії, то знижуємо наш вплив на довкілля. Європейці оцінюють результати впливу на навколишнє середовище тоннами СО2, нам теж треба про це думати. Найперше слід впроваджувати енергоефективні технології, зменшувати споживання, зменшувати втрати при передачі енергії. Зрештою, ми повинні впроваджувати відновлювальні джерела енергії.

— І насамкінець, чому Ви вирішили долучитися до роботи РПР?

— Я завжди уникав усілякої дипломатії, вважав, що це — не моє. Чесно кажучи, досі не подобається. Просто бачу, що зараз у багатьох випадках є хороші рішення, які треба передавати  людям. Я виступаю не стільки експертом, скільки комунікатором. Якщо мої зусилля допоможуть змінити державну політику, то їх варто втілювати.

Розмовляла Мар’яна Вербовська, Львівська газета

середа, 4 березня 2015 р.

«Хочу, аби безпритульні собаки і люди жили разом»

Як зміниться львівська гицлярня
Мар’яна Вербовська

Минулого тижня ЛКП «Лев» офіційно очолив відомий громадський діяч та бізнесмен Олег Мацех. Підприємство «Лев», яке займається відловом, вакцинацією та стерилізацією собак, тривалий час вважали гицлярнею, а у 2013 році акурат біля будівлі знайшли могильник убитих тварин.


Після гучного скандалу тут зупинили примусове вбивство чотирилапих, але проблеми підприємства на цьому не вичерпалися. З року в рік тут нарікають на брак фінансування на ліки, харчування і жалюгідний стан приміщення.

ZAXID.NET розпитав  нового очільника про його плани на «Лев».

Для початку розкажіть, що підштовхнуло вас взятися за цю роботу?

Це було моїм спонтанним рішенням. Дуже давно я допомагаю безпритульним тваринам, ще із тих часів, коли директором тут був Роман Гарматій. Знаю, що були часи, коли на цій території тварин вбивали, працівники ЛКП виконували замовлення на вилов собак у різних містах, збирали їх, а тут влаштовували бійню.

 У перші кілька днів роботи ми вирішили прибрати територію. Поки це робили, то знайшли халати в крові, знаряддя вбивста, труби, ланцюги.  Для мене страшною була навіть енергетика цих предметів. Тому ми усе це викинули і спалили.

Думаю, я мав два поштовхи до приходу на цю роботу. По-перше, радянська  система тут ніяк не могла змінитися, по-друге, тут не могли дочекатися керівника, який би це змінив. Моєю попередницею була Наталія Місьонг, їй вдалося зробити головний крок – зупинити вбивство тварин.

Але для того, щоб організувати тут процес, треба багато зусиль. Силами волонтерів це зробити неможливо.  У «Леві», хоч і відмовились від знищення собак, почали активно їх стерилізувати, але системно вирішити проблем не змогли.

До мене знову почали дзвонити волонтери з різними проханнями – пам’ятаю, що виникли серйозні проблеми у собаки з кличкою «Індія», вона мала пролежні. Собаки страждали у тісних вольєрах, часто просто без потрібних ліків.

Тоді одній із волонтерок я сказав, що втомився дивитися на це. Це був час мого психологічного виснаження після Майдану. Тоді я вирішив зробити щось нове. Ще думаю, для мене було знаком хвороба саме Індії, бо не так давно я півроку прожив у цій країні.

Одним із основних аргументів ваших попередників щодо  поганого стану підприємства було мізерне фінансування. Як ви із цим збираєтеся впоратися?

Треба дивитися глибше. Найперше слід змінити підходи до роботи. За кілька днів тут я можу чітко описати свою стратегію. Львів’яни повинні зрозуміти, що це не притулок для бездомних тварин, де вони житимуть, поки їх хтось не забере. Це ветеринарно-стерилізаційний центр. Тут мають забезпечувати чисельність собак у Львові і безпеку стосунків  мешканців і тварин.

Паралельно ми працюватимемо над популяризацією гуманного ставлення до псів. Я хочу зробити так, аби безпритульні собаки мирно співіснували з людьми у місті.

Які ваші найперші кроки на цій посаді?

Ключова проблема у тому, що ЛКП стало притулком. Насправді, собаки тут повинні перебувати дуже обмежений період часу. Зараз ми інвентаризуємо і фотографуємо кожного пса. Записуємо прикмети кожного з них: характер,  особливості, стерилізований чи ні, вакцинований чи ні. Ця інформація найближчим часом буде в інтернеті і кожен зможе підібрати собі улюбленця череж мережу.

Я хочу налагодити систему – собаку стерилізують, 5 днів післяопераційна перетримка, вакцинація. Якщо собака здорова, неагресивна і це не щеня, її відпускатимуть на місце, де взяли. Якщо собака агресивна, то ми залучатимемо волонтерів. Вони мають досвід прилаштовування собак на бази, де потрібна допомога охоронцям.

Ви сказали, що популяризуватиме гуманне ставлення до тварин, як саме?

Ми повинні пояснити людям, що безпритульні собаки із жовтою биркою на вусі – абсолютно безпечні, вони здорові і не агресивні. Тому люди повинні до них ставитися із повагою.

Знаєте чому вбивство безпритульних собак ніяк не вирішило ситуацію з їх кількістю? Бо ці собаки мали свої функції, вони не пускали на свою територію інших псів. А так до нас приходили нові і нові чотирилапі.

В місті завжди є безпритульні тварини, це нормально.  Якщо ми їх ідентифікуємо, вилікуємо і любитимемо, то будемо жити без конфліктів. Ми ж не винищуємо безпритульних людей,  вони всі мають свої функції. Місто – це простір для усіх.

Як ви плануєте співпрацювати із волонтерами, які вже роками допомагають підприємству?

Як я вже згадав, нам буде потрібна допомога у прилаштуванні собак. Інша потреба – розмова із мешканцями. Часто до нас дзвонять і кричать: «Заберіть собаку, вона ходить у нас у дворі». Ми можемо взяти на стерилізацію і повернути її, але люди часто проти такого повернення. Тоді у справу мають під'єднатися волонтери і пояснити, що собака має право там жити.

Зараз у притулку півсотні собак, волонтери не встигатимуть прилаштовувати всіх, Львову все одно потрібен притулок.

Це має бути паралельний рух. Я хочу шукати людину, яка б профінансувала будівництво притулку.

Очевидно, що міського фінансування не вистачить і на системну стерилізацію…

Частково я виділив свої гроші. До мене дзвонять бізнесмени, які готові підтримати ЛКП. Я хочу створити фонд, куди можна буде пожертвувати кошти на допомогу тваринам. Окрім того, планую зробити тут ветеринарний центр європейського зразка. На базі цього приміщення треба зробити хорошу клініку для тварин.

На вихідних ми влаштували толоку, щоб прибрати тут увесь непотріб, визначити, що тут реально є. Я вже замовив спеціальний операційний стіл. У коридорі ви бачили металеві клітки з собаками, які відпочивають після  операції. Це тимчасове місце, від безвиході ми поклали їх там. Насправді у цьому місці має бути почекальня. Люди зможуть там сидіти і зачекати лікаря, випити каву, отримати хороші послуги.

Скільки собак ви плануєте стерилізувати?

Орієнтовно п’ять на день. Для цього треба буде забезпечити нові умови, бо вони повинні після операції кілька днів відпочивати, ми плануємо підготувати окреме приміщення.

Але у моїх планах стерилізувати усіх псів, які сюди потрапляють.  Я думаю, що коли собака тікає з дому, а саме таких собак відловлюють і звозять сюди – про них погано дбали.

Ви вже встигли взяти когось на роботу чи звільнити?

Так, я взяв на роботу волонтерку, яка багато років допомагала підприємству. Хочу кардинально змінити команду, залишатиму тільки фахівців. Цікаво, що на підприємстві не було завгоспа і прибиральниці. Не знаю, як на такій території без них могли дати раду, але тепер я обов’язково візьму їх у штат.

Мар’яна Вербовська, вперше надруковано на zaxid.net