Я говорю від імені тварин

Розмова із Софією Бялошевською, директором притулку для бездомних тварин у Вроцлаві

Один із найбільших польських притулків для бездомних тварин розташований у Вроцлаві. Понад 50 років він є прикладом того, як слід поводитися зі звірятами, які не мають дому. Там одночасно перебуває кілька тисяч чотирилапих, кожен з яких отримує тепле місце, їжу, лікування. Найстарішому тамтешньому підопічному близько чотирнадцяти років, старий пес став для персоналу справжнім другом (для порівняння, в ЛКП «Лев» собака чи кіт живуть кілька тижнів, опісля їх присипляють). Коли в Польщі тварина потрапляє у притулок, то проходить низку процедур: її оглядають лікарі, якщо потрібно призначають лікування, за необхідності стерилізують, відтак поселяють у спеціальній камері. У котів особливі корпуси з окремою кухнею. Після лікування їх переселяють із кліток у великі кімнати з поличками-ліжками. Кожна кімната має вихід на вулицю, аби кішки могли погуляти. Собак щодня вигулюють працівники закладу. До речі, при вході до притулку стоять два великі контейнери: для їжі та ковдр. Щодня люди привозять сюди крупи, макарони, хліб й інші харчі.

—    Пані Софіє, як давно працюєте в цьому приміщенні?

—    Заклад працює понад три роки. До того ми «жили» в іншому місці. У Польщі є ще подібні до нашого притулки, але таких великих, як наш, небагато. Іще одна особливість у тому, що в нас багато кімнат для котів. Вони потребують великого простору, тому не всі заклади можуть їх утримувати. Нині в нас працює близько 30 людей, які готують їсти, лікують, прибирають, гуляють, ведуть юридичні справи. Усе це робимо на території площею 2,5 гектара. Ми завжди охоче запрошуємо представників мас-медіа, бо нам дуже важливо, щоб про бездомних тварин говорили, аби люди були гуманніші, дарували їм домівку. За рік ми приймаємо 2,5 тисячі собак і 2 тисячі котиків. Бувають дні, коли до нас потрапляє 50 тварин. Намагаємося в будь-який спосіб популяризувати нашу справу, зокрема за допомогою ЗМІ, інтернету, різних акцій. Насправді дуже складно розбудити в людині бажання забрати додому тварину з притулку. Тому я говорю від імені тварин: прошу вас писати і говорити про них, це дуже важливо.

—    А яких тварин маєте ви?

— Доволі багато! У мене три песики, два коти та два птахи. Якби було місце, то обов’язково взяла б іще.

—    Часто працівники закладу забирають додому тварин?

—    Якщо мають місце та бажання, то, звичайно, можуть забрати. Але їхні домівки не безрозмірні. Скажу так: усі наші співробітники мають удома вже доволі багато тварин.

—    Скільки коштів потрібно на утримання притулку?

—    Щороку нам виділяють 2,5 мільйона злотих. Ми називаємося ГО «Товариство опіки над тваринами», область оголошує конкурс, аби вибрати організацію, яка дбатиме про роботу закладу. Так виходить, що впродовж останніх 50 років ми маємо змогу опікуватися установою. Скажу ще, що наша організація існує 148 років.

Держава фінансує нашу роботу, якщо коштів не вистачає, організація має вирішити це питання самотужки. Найбільше грошей доводиться витрачати на техніку. Діяльність притулку може обходитися значно дешевше, проте ми дозволили собі зробити унікальне середовище.

—    Перед входом до притулку стоять машини «Швидка допомога для тварин». Як часто їх викликають?

—    Це машини для бездомних тварин, тобто така «швидка» виїжджає, коли про це сповіщають місцеві мешканці або наші працівники. Коли хтось помічає кота, який поранений, голодний чи тривалий час сидить на вулиці без господаря, ми виїжджаємо на місце і забираємо його. Робимо це і вдень, і вночі.

—    Які тварини живуть на території притулку?

—    Кого в нас тільки не було! На загал здається, що тут утримують собак і котів, але є свинка, коза, крокодил, хом’яки, бобри, щури. Пригадую, коза мешкала тут тринадцять років, аж поки не минув її час.

—    Багато тварин ходять притулком, сідають біля вашого столу, сплять біля дверей, забігають і вибігають. Це безпечно?

—    Так, це безпечно. Це наші старожили, які живуть на правах місцевих. Усі їх знають, вітаються і люблять. Є один пес, який інколи сердиться, але ми вчасно даємо їсти, стелимо йому тепле місце, тому останнім часом у нього немає причин для поганого настрою.

Розмовляла Мар’яна Вербовська

P.S. За словами директора притулку, нещодавно до них у гості приїжджали представники Львівської міської ради, щоб перейняти досвід. Комплексний притулок для тварин обіцяють збудувати у Львові за три роки. Він постане в районі промзони Рясне-1 (вул. Шевченка — вул. Брюховецька) на території близько 4 га. Таке будівництво може коштувати орієнтовно 70 млн. грн. Опісля можна буде побачити, як польський досвід розтлумачили львівські чиновники.