Зоологічний музей біологічного факультету отримав звання народного. Крок за кроком найстаріший зоомузей України повертає собі заслужену славу, яку мав іще 200 років тому
Цей музей розташований за два кроки від пам’ятника М. Грушевському. До нього не ведуть вказівники, проте його позначено як обов’язковий пункт відвідин на польських мапах для туристів. Поки майже 20 років Державний природничий музей на вул. Театральній було зачинено на реконструкцію, юних натуралістів запрошували сюди, бо експонати тут чудово підходять для того, щоб розширити своє уявлення про тваринний світ. Щоб більше дізнатися про історію музею та корову Стеллера, «Газети» пішла в зоологічний музей на біологічному факультеті.
Народний музей
Навіть у самому приміщенні біологічного факультету вам буде складно знайти «знак» про те, що тут є музей. Але кожен, кого ви запитаєте, точно розкаже, як туди пройти. Після довгих коридорів зі студентами на третьому поверсі вас чекатимуть 10 тисяч експонатів, акуратно розкладених для огляду.
Цьогоріч тут чекають припливу гостей, бо в грудні музей вкотре про себе нагадав. Його визнали народним, а це — ще один плюс до списку відзнак установи. На Львівщині є близько 20 музеїв (для порівняння: на Львівщині є 360 стаціонарних виставок), які мають звання народного.
«До 10 тисяч осіб тут щороку розглядають колекцію, — каже «Газеті» Ігор Шидловський, завідувач зоологічного музею Львівського національного університету імені Івана Франка, піднімаючи ширму над колекцією метеликів. — Загалом у нас є 180 тисяч зразків. У п’яти залах музею виставлено лише 10 тис. Минулого року музей провів 304 екскурсії для всіх охочих побачити зоологічне минуле».
Цікаво, що торік восени суттєво поменшало відвідувачів. Тут припускають: не в останню чергу це відбулося тому, що багато молоді та студентів поїхало до Києва, підтримати Євромайдан. Та все ж на п’ятьох співробітників музею припало по 1,5 тисячі відвідувачів.
Довга історія
Першу згадку про музей зафіксовано 1784 року. Тоді його називали кабінетом натуральної історії, який мав 20 великих залів. Звісно, за рік таку кількість залів не наповнили, але більш ранніх згадок немає. Тому музей вважають найстарішим в Україні серед зоологічних.
Візитна картка закладу — скелет морської корови, або ж корови Стеллера. У світі їх залишилося 27. П’ять з них — набуток львівської експозиції. Є навіть усі листи про акти передачі. Морські корови були завдовжки 8-10 м і важили до 3,5 тонни. Ці тварини майже не пірнали й плавали на мілководді, живлячись здебільшого морською капустою. За схожість своєї поведінки з коровами на пасовищі вони й дістали назву.
У музеї також є розкішна колекція райських птахів, зозулеподібних, з усього світу.
Важливо, що експозицію заборонено фотографувати відвідувачам. Зокрема, спалахів «бояться» метелики. Їхня пігментація сконцентрована на крилах, вона залягає у верхньому шарі лусочок. Тому на ніч та на час, коли екскурсій немає, експонати закривають спеціальними ширмами.
Запишіться на екскурсію
Екскурсії тут безплатні, але є одне «але» — про час приходу слід попередити заздалегідь, оскільки співробітники фонду паралельно викладають в університеті. Субота та неділя — вихідні. Щоб отримати послуги екскурсовода, треба зателефонувати за день-два до запланованого візиту.
«Попереджати про прихід слід іще й для того, щоб дві екскурсії не збіглися, бо тутешні коридори надто вузькі для натовпу відвідувачів, — каже Ігор Шидловський. — Якщо відвідувачів не цікавлять послуги екскурсовода, сюди можна приходити без попередження».
Поляки — постійні відвідувачі експозиції. Коли вони приходять на екскурсію, то показують свою карту. Щороку сюди приїжджають туристи більше ніж із десяти країн світу. Якщо ж урахувати, що є ще студенти ветеринарної академії та медичного університету, то кількість держав збільшиться ще на кілька, можуть завітати представники відразу 15 різних країн.
Мрія про інтерактивність
«Ми співпрацюємо з іншими музеями, зокрема з Державним природознавчим музеєм НАН України та Національним науково-природничим музеєм у Києві. Окрім того, в межах роботи радимося з колегами з Польщі, Росії, Німеччини, — розповідає Ігор Шидловський під час екскурсії. — Хотіли б зробити музей більш інтерактивним, але нікого не здивує те, що я скажу: нам бракує грошей. Музей є об’єктом національного надбання з 2004 року. Попри це, річне фінансування в нас 16 тисяч 863 гривні. Ці гроші спрямовують на збереження, поповнення та догляд за колекціями. Ми часто говоримо про інтерактивні елементи в музеях, але ж у нас не всі аудиторії мають мультимедійні пристрої.
У відрядження тут їздять хіба що Україною. Хоча плани маємо. Сама експозиція вимагає змін, бо багато елементів змушені «втиснути» на обмеженій площі.
Інколи нам телефонуюють і сповіщають, що знайшли мертву тварину й можуть її привезти. Це роблять наші студенти, викладачі, співробітники. Так до нас потрапили козулі, вовки, птахи, представники Червоної книги... Крім того, ми співпрацюємо з усіма установами, які утримують тварин. Так, до прикладу, в нашу колекцію потрапили ігуана, водяний варан, кускуси. Є навіть дуже цікава історія: кускус загинув у Кіровограді, чоловік передав тварину поїздом, щоб вона стала нашим експонатом. Для власника було дуже важливо нам допомогти. Багато людей знає, що ми збираємо різні зразки, тому приносять тваринок».
Торік музей мав цікавий досвід. Усі звикли, що приходить молодь чи школярі. Але спільно з міською радою тут провели кілька екскурсій для людей похилого віку. Екскурсоводи запевняють, що експонати дідусів та бабусь зацікавили не менше, ніж інших відвідувачів.
Мар"яна Вербовська
http://www.gazeta.lviv.ua/ecology/21197
Немає коментарів:
Дописати коментар