Відстріл у заповіднику

Парламентарі пропонують дозволити мисливцям полювати на території заповідників

За кілька тижнів у парламенті вдруге розглядатимуть законопроект, який передбачає, що заповідні території мають стати доступними для мисливців. І без того скупа фауна України може стати ще більш малочисельною! Екологи б’ють на сполох – країна ризикує зменшити кількість сторінок у своїй Червоній книзі, а також підірвати авторитет в очах світової громадськості.

Прощавай, зброє! Привіт, зброє!

Це вже друга спроба народних депутатів впустити зброю на територію заповідного фонду. Перший варіант законопроекту “Про внесення змін до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” щодо зони антропогенних ландшафтів”, який мав би дозволити полювання у природних заповідниках, парламентарі Володимир Макеєнко та Леонід Клімов хотіли внести на розгляд ВРУ ще наприкінці минулого року.

Основна пропозиція законопроекту звучала так: “З четвертого абзацу щодо зони антропогенних ландшафтів слова “в ній забороняється мисливство” вилучити”.

Екологи переконані: попри те, що ініціатори змін до закону де-юре пропонують дозволити полювання лише на частині заповідних територій, тобто у зонах антропогенних ландшафтів (які зазвичай межують із населеними пунктами), де-факто це означатиме відкриття всієї території природно-заповідного фонду для мисливців. Адже реальних розміток і розділення різних зон на території заповідників чи національних парків немає. Внести законопроект на розгляд Ради не дозволила активна позиція екологів, які писали листи голові ВРУ Володимирові Литвину, збирали підписи та вели роз’яснювальну роботу. Експертам вдалося добитись того, що законопроект не отримав підтримки профільного комітету ВРУ.

– Нам вдалося подолати перший законопроект завдяки підтримці ЗМІ. Законопроект № 7288 зареєстрували 22 жовтня, тому кілька місяців ми були змушені пояснювати всім, що це нонсенс, адже українська природа і без того незахищена, – розповідає “Пошті” Володимир Борейко, директор Київського еколого-культурного центру, автор листа до спікера. – Мисливські господарства в нас становлять понад 70% території країни. За роки незалежності на цих ділянках від 30% до 70% дичини було вбито мисливцями (!). Єдина територія, де звірі залишилися, – заповідні фонди, які становлять лише 0,5% території. Якщо й тут дозволять стріляти, то за лічені місяці ми втратимо майже всю фауну. Мене дивує у цьому питанні впертість уряду. Залишається тільки додати, що хлопці дуже хочуть полювати.

Після того, як екологи “відбили” законопроект Володимира Макеєнко та Леоніда Клімова, 2 грудня 2010 р. з’явився законопроект-клон під номером 7421 “Про внесення змін до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” щодо зони антропогенних ландшафтів”. Щоправда, цього разу авторів законопроекту було більше, серед них Ігор Рибаков (Блок Юлії Тимошенко), Володимир Каплієнко (Блок Юлії Тимошенко), Геннадій Задирко (Блок Юлії Тимошенко), Валерій Камачатний (Блок Юлії Тимошенко), Микола Комар (Партія регіонів). Нині законопроект перебуває на розгляді Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Від їхнього рішення залежатиме, чи дозволять у законі забрати слово “мисливство” після слова “забороняється”.

– Якщо ви думаєте, що цей законопроект скерований на те, щоб комусь було зручно ходити на полювання, – то ви помиляєтеся, – прокоментував “Пошті” Геннадій Задирко, народний депутат України, один із авторів законопроекту. – Насправді людям, які мають певні повноваження, цей закон не потрібен, бо, на жаль, у цій державі сильні світу цього можуть дуже багато. Якщо є контроль з боку держави за цим процесом, то він матиме певні межі. Кінбурнська коса – теж заповідник, полювання там заборонено, але так сталося, що в селі не залишилося жодного собаки, тому що вовки вигризли. Є заповідник “Вилкове” (Дунайський біосферний заповідник), де заборонена будь-яка діяльність людини. Там вирощують пернатих, ми їх захищаємо, а через річку Дунай ті птахи летять, а румуни на них полюють! Нормально? І от така цікава річ, нібито ми хочемо зробити краще, але іноді виходить унікальна ситуація. Хочемо захистити природу, створюємо відповідні умови, але без втручання людини вода в річці перетворюється на болото. Хочемо захистити тварин, але вони розташовані на території і в межах кордонів, і нам, українцям, заборонено мисливство, а румуни дуже нормально стріляють і не відчувають з цього приводу докорів сумління... Якби процес мисливства відбувався сам по собі і не був значимим, то не було б картин, не було б творів ніяких з цього приводу.

Чому мисливцям можна?

У пояснювальній записці автори законопроекту пишуть, що дозвіл на полювання у заповідниках “сприятиме поповненню бюджету органів державної влади через продаж ліцензій на полювання”. Теоретично гроші від кожного вбитого, наприклад, кабана мали б іти у бюджет. Екологи ж таким заробітком на рідкісних тваринах вкрай обурені. Ба більше, за їхніми словами, великою мірою це легалізує браконьєрство в Україні, яке вже зараз процвітає в нашій країні. До прикладу, за роки незалежності на 70% зменшилася популяція червонокнижних зубрів, яку зараз повільно відновлюють за рахунок завезених тварин з-за кордону.

– Я і колектив заповідника просто обурені законопроектом! Ми і без того відстаємо на фоні інших країн Європи за кількістю тварин у заповідниках. Заповідник створений для того, щоб убезпечити тварин. Це останній острівець безпеки для червонокнижних тварин, – акцентує “Пошті” Ярослав Бовт, директор природного заповідника “Розточчя”.

Здоровий глузд перемагає

Екологи відстоюють думку про те, що законопроект абсурдний за своєю суттю. Цікаво, що Міністерство екології та природних ресурсів, яке часто звинувачують у пасивному ставленні до природи, цього разу вирішило не мовчати. Як розповіла “Пошті” Світлана Рідзель, прес-секретар Миколи Злочевського, міністра екології та природних ресурсів України, позиція міністра однозначна – заповідники не можна відкривати для мисливців.

– Він відстоював цю думку під час першого розгляду цього законопроекту і не змінив свого рішення і цього разу, – прокоментувала “Пошті” Світлана Рідзель.

Чи дослухаються депутати до порад екологів та міністра, чи, навпаки, віддадуть заповідники на поталу мисливцям, українці дізнаються незабаром.

Узагалі, сучасне мисливство викликає у фахівців дуже багато зауважень. Адже про яке полювання можна говорити, якщо за останні 15 років чисельність лося в Україні зменшилася на 70%, кабана – на 32%, диких качок – на 26%, оленів – на 31%, муфлона – на 60%, косулі – на 30%, диких гусей – на 58%, лисиці – на 17%. На думку фахівців, зараз потрібно не розширювати території для полювання, а навпаки, заборонити в Україні полювання повністю на 10-15 років, аби дичина, що зникає, могла хоча б відпочити від пресу полювання і поповнити свої популяції. Інакше завтра вся живність ризикує перетворитися на трофей...

Богдан Проць,
кандидат біологічних наук, старший координатор проектів WWF (Фонд дикої природи) в Україні:

– Законопроект про внесення змін до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” щодо зони антропогенних ландшафтів” у частині про дозвіл мисливства у зоні антропогенних ландшафтів фактично дозволяє мисливство на територіях природно-заповідного фонду (ПЗФ), що може призвести до втрати окремих цінностей цих територій.

Зона антропогенних ландшафтів є однією із зон природоохоронного об’єкта, у межах якого кількість мисливської фауни є незначною, оскільки вона включає території традиційного землекористування, лісокористування, є поряд із населеними пунктами. Зони антропогенних ландшафтів поєднані з іншими зонами, такими як рекреаційна, буферна та заповідна. Варто наголосити, що на більшості територій ПЗФ відсутні територіальні знаки, що зазначають межі цих зон. При наявності техніки та відсутності свідків мисливці зможуть (інколи самі не відаючи) переходити в іншу зону для полювання чи при переслідуванні звіра.

Зміни закону можуть мати ще й інші негативні наслідки: 1) повністю знівелюють роль працівників природно-заповідного фонду в аспекті відтворення популяцій видів тварин; 2) збільшать кількість випадків браконьєрства на територіях ПЗФ (оскільки рівень режиму охорони ослабне); 3) об’єкти ПЗФ втратять свою природоохоронну цілісність; 4) популяції рідкісних та червонокнижних видів тварин почнуть скорочуватися (більшість мисливців полюбляє стріляти не тільки визначені мисливські види).

Однозначно, доповнення матимуть негативний наслідок не тільки для скорочення популяцій мисливських видів у регіоні. Багато об’єктів природно-заповідного фонду ризикують втратити найцінніше, що матиме довготривалі негативні наслідки та позначиться на зменшенні кількості туристів. Відповідно, окремим регіональним економікам може бути завдано шкоди.

До теми:

Витяги з пояснювальної записки до проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про природно-заповідний фонд України”:

“Мисливство є не тільки реалізація… прав, але й одним із засобів для життя. Також варто відзначить, що внесення даної поправки щодо дозволу мисливства сприятиме поповненню бюджету органів державної влади відповідного відання через видачу ліцензій на мисливство…”

“…Дозвіл на мисливство у зонах антропогенних ландшафтів є механізмом реалізації цього права. Легалізація мисливства на даній території дасть змогу зменшити обсяг нелегального мисливства та браконьєрства, а також стане одним із джерел поповнення бюджету органів влади відповідного відомства через видачу ліцензій”.

(подано мовою оригіналу)

Довідка:

Природно-заповідний фонд України (ПЗФ) – ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
Природно-заповідний фонд Львівщини:
1) природний заповідник “Розточчя” (2084,5 га);
2) НПП “Сколівські Бескиди” (35 68 га);
3) Яворівський національний природний парк (7108 га);
4) Регіональний ландшафтний парк “Знесіння” (312,0 га);
5) Регіональний ландшафтний парк “Надсянський” (194 28 га);
6) Регіональний ландшафтний парк “Верхньодністровські Бескиди” (8356 га);
7) Регіональний ландшафтний парк “Равське Розточчя” (19103 га).
На Львівщині є 39 заказників, із яких 9 – загальнодержавного значення площею 27126, 3 га і 30 заказників місцевого значення площею 3, 303 тис. га.

"Львівська пошта" 29 січня 2011 року