Лісова пісня

Стару історію зі знищенням 19 гектарів лісу в Брюховичах задля новобудов планують вирішити з новою владою

Мар’яна Вербовська

Десять років тому частина унікального Брюховицького лісу несподівано перетворилася на орендовану ділянку під спортивно-оздоровчий комплекс. Жодного комплексу там не побудували, натомість землю в незрозумілий спосіб вдалося купити підприємцям, які оперативно її продали ще десяткам людей. А невдовзі євреї знайшли фотодокази поховання їхніх земляків на цій території. Проте наразі навіть це не зупиняє нових власників зводити тут квадратні метри.

Боротьба за ліс

Цього року Юлія Лацик, активна захисниця лісів, отримає диплом юриста. Це — її друга освіта, яку вона вирішила здобувати після того, як у її селищі почали вирубувати ліс, щоб побудувати приватні котеджі. Нині вона разом із односельцями готує звернення до нової влади, бо торік її листування з різними владоможцями мало нульовий результат. Цікаво, що торішній лист Юлії тепер виглядає, як злий жарт, бо серед адресатів: Янукович, Азаров, Проскуряков, Пшонка, Лукаш. Єдиною у справі залишилася голова Комітету ВР з екологічної політики Ірина Сех.

«Це почалося 2003 року. «Львівлісгосп» передав на баланс селищній раді 19 гектарів лісу. Пізніше цю територію зарахували до рекреаційної зони. У березні землю взяли на баланс, а у квітні ухвалили рішення про те, щоб надати територію в оренду «Новобуддизайну» та «Буддизайну» для будівництва спортивно-оздоровчих комплексів. У документах прописали: «…з елементами житлової забудови…». Пізніше слово «елементи» зникло, залишилося тільки «забудова». Невдовзі ділянки в шаленому темпі розпродали десяткам власників», — розповідає «Газеті» Юлія Лацик, проводячи екскурсію лісом, де от-от можуть з’явитися новобуди.

Після отримання дозволу, орендарі вирішили викупити цю територію, але селищна рада не дозволила. Тоді фізичні особи звернулися в Мукачівський суд. Чому саме туди,  ніхто не може зрозуміти. Паралельно з  Мукачівським судом розпочали судові слухання у львівських судах щодо незаконності передачі «Львівлісом» Брюховицькій селищній раді землі. Продали цю землю приблизно за 5 мільйонів гривень.

«2009 року селищна рада звернулася в суд, щоб визнати рішення про продаж не чинним через те, що ця земля не є їхньою. Але суд попросив, щоб з таким проханням  звернувся «Львівліс», — продовжує Юлія Лацик. — 2010-го з’являються в продажу державні акти на 15 сотих. Тоді в Брюховичах саме підстрибнули ціни на землю: за сотку платили 9-10 тисяч доларів. А ділянки, які розташовано в  розкішному рекреаційному місці, продали за 3 тисячі за сотку!»

Зараз суд розглядає справу на різних рівнях із фізичними та юридичними особами.

У зв’язку із зростання числа охочих поселитися в Брюховичах, місцеві вирішили створити групу активістів, яка захищала б не тільки ліс, але й озера та навіть каналізацію. Наразі активних членів тут майже 20, але до групи долучаються люди, які живуть навколо «болючих точок». Окрім того, віднедавна вони захищають і реабілітаційний центр, де лікуються люди із серцево-судинними захворюваннями. Саме біля нього невдовзі може вирости житловий комплекс.

«Мій дід каже: «Австрійці садили, поляки вирощували, москалі берегли, а наші прийшли і все на дрова змели», — сміється Юлія.

Єврейські поховання

В одному з інтерв’ю для телебачення місцеві жителі розповіли, що захищають не тільки ліс, а й поховання євреїв часів Другої світової війни. Це стало новим поворотом в історії, бо, якщо юридично вдасться довести доречність вирубування дерев та причину продажу землі, то будівництво на цвинтарі не зміг би виправдати ніхто. Єврейська громада вирішила зробити все, щоб знайти потрібні докази. Для того, щоб дістати фото, Мейлах Шейхет спеціально літав у США в Національний музей: там в архівах вдалося знайти аерофотознімки того періоду. 

«Маємо аерофотознімки розкопок 1940-х років, де видно, що багато жертв засипали вапном, щоб від тіл не поширювалася інфекція. Я не говорив із забудовниками, але звертався у селищну раду: там з нами не захотіли співпрацювати, лише відписали, що ми зводимо на них наклеп, й вони подадуть на нас у суд. Зараз у суді ми оскаржуємо всі документи, за якими дозволили на цьому місці будувати», — розповідає «Газеті» Мейлах Шейхет, директор Центру дослідження юдаїки і благодійної організації «Єврейське відродження» .

 На підставі фотозвіту Науково-дослідний інститут геодезії і картографії провів експертизу, в якій довів, що ці документи можуть бути підтвердженням масового захоронення часів Другої світової війни. Дані геодезичних вимірів меж братніх могил збігаються із зображенням прогалин на архівному аерознімку.

Час збільшувати площу

Місцева влада в Брюховичах факт поховання наразі не визнає, натомість вирубування лісу тут сприймають як належне, основний аргумент — число людей збільшується, отож їм потрібно десь жити.

Такої думки дотримується, зокрема, й селищний голова Олексій Процик.

«Єврейська спільнота звернулася до нас, що на цій території були єврейські поховання. Спеціалісти приїжджали й брали на цьому місці проби. В результаті дійшли висновку, що жодних заховань там не було», — прокоментував «Газеті» пан Процик.

 На запитання, чи доцільно вирубувати рекреаційний ліс задля житлової забудови, селищний голова по-філософськи відповів: «Будівництво міст розпочалося 3-4 тисячі років тому, й ці площі треба збільшувати. Така реальність. Щоб розширювати міста, потрібно вирубувати ліси, осушувати болота тощо. Як сільський голова я проти таких речей, але сталося так, що 2005 року ці землі віддали в оренду, а пізніше землі продали. Не оправдовуватимуся, але тоді я не був селищним головою».

О. Процик запевнив, що живе в комунальному домі, і ні він, ані його рідні не мають намірів жити на тій території, де планують вирубати ліс.

«Мені часто закидають, що я щось приховую (йдеться про земельні ділянки. — «Газета»). Мені 68 років, і я маскуюся? А жити буду, коли мені буде 98?» — резюмував Олексій Процик.

"Львівська газета" № 22, 2014