Голки у вогні

Незабаром у місті запрацює фірма, яка утилізуватиме медичні відходи

Шприци, голки, рукавички, бахили та старі таблетки — незабаром усе це спалюватимуть просто в місті. Такі плани має новоспечена фірма «Екологічні переробні технології». Працівники підприємства, створеного трохи більше року тому, вирішили очистити Львівщину від відходів медичної галузі.

Спалити все

Щоправда, виявилося, що ТзОВ «Екологічні переробні технології» наразі не має ні досвіду роботи, ні власного сайта, ні контактів в інтернеті. Усе, що тут встигли зробити, це опублікувати в пресі заяву про наміри та  встановити піч для спалювання на вул. Збиральній, 14. До того ж ліцензію на  роботу у сфері поводження з небезпечними відходами від Міністерства екології та природних ресурсів фірма отримала лише два тижні тому — що дуже дивно як на підприємство з прогресивною технікою та амбітними  планами.  В ліцензії написано, що вони мають право на операції з небезпечними відходами, натомість у вже згадуваній заяві йдеться лише про медпрепарати.

Стривожені мешканці території поблизу майбутнього місця утилізації медпрепаратів зателефонували до «Газети», аби з’ясувати, якою буде шкода для довкілля. Натомість керівники фірми категоричні: жодної шкоди не буде, тільки користь.

—    Таке устаткування стоїть у центрі одного з французьких міст. Згідно із законом, до найближчого будинку має бути відстань кількасот метрів, а в нас поряд нема жодного будинку. Потужність нашого обладнання 400 тонн на рік. Такого устаткування, як у нас, нема ні в кого. Воно коштує три мільйони гривень, — розповідає «Газеті» Микола Шаповаленко, заступник директора ТзОВ «Екологічні переробні технології». — Щороку у Львівській області назбирується близько 5400 тонн шприців та інших відходів. Нещодавно повідомили, що потрібно утилізувати 1800 кілограмів шприців, якими користувалися хворі на СНІД — це ж небезпечно, їх не можна просто викинути. Все слід утилізувати разом з рукавичками та бахилами, а в нас їх просто вивозять на смітник.

Ще дивніше: наразі немає жодного клієнта, ба  більше — досі не пораховано, яку ж користь матиме місто від такого спалювання (!).  Витративши мільйони на устаткування, керівник фірми по-філософськи стверджує, що основна мета — очищення  смітників від різноманітних інфекцій, які приховано у використаних медпрепаратах.

Ще одним нелогічним кроком є встановлення труби для відведення випарів, бо жодних шкідливих викидів тут не прогнозують, принаймні так задекларовано в документах, на які посилається керівництво фірми. Встановлення труби обійшлося підприємству в 13 тисяч гривень.

—    До нас приїжджали фахівці зі санстанції. Побачивши трубу, сказали, що це — добрий крок, оскільки  є одним з доказів безпечної роботи. Ми маємо висновки ДУ Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва АМН України, де прописано безпечність нашої роботи. Але ми вирішили перестрахуватися і довести, що працюємо чесно. На підставі санітарно-гігієнічного оцінювання визначено, що золо-шлакова суміш, яка утворюється при утилізації, не є небезпечною. Тобто труби, в принципі, не потрібно, — пояснив Микола Шаповаленко.

Пора слухати громаду

Подібних печей у Львові нема, пояснюють у міській раді. Також наразі тут не видали дозволу на початок робіт .

—    Відстань від такої печі до найближчої будівлі має бути більше ста метрів. Погоджено лише їхню заяву про наміри, інших документів фірма наразі не отримувала. Відомо тільки, що тут не заплановано капітального будівництва, — прокоментував ситуацію «Газеті» Микола Галушко, начальник управління екології та благоустрою Львівської міської ради.

Попри жагу до спалювання, на підприємстві встигли знехтувати одним із важливих пунктів: у заяві про наміри написано, що участі громадськості в обговоренні будівництва не передбачено. Натомість, згідно із законодавством, — це один з обов’язкових кроків. Чиновник пояснив, що громадські слухання все-таки треба провести. Про час і місце незабаром буде повідомлено в пресі. Щоправда, чому погодили заяву про наміри, де було прописано, що слухань не проводитимуть, він не зміг пояснити…

Куди викидати медичні відходи?

За різними підрахунками,  в Україні щороку накопичується до 400 тисяч тонн медичних відходів. Відповідно до закону, медичні заклади не мають права викидати використані препарати та шприци будь-де. Нині у лікарнях є підприємці, які утилізують відходи. План вивезення непотребу розробляють ще восени, отож у листопаді вже відомо, куди вивозитимуть сміття наступного року.

—    Біологічні відходи спалюємо самі, бо маємо кремаційну піч. Також у ній спалюємо голки, які дезінфікуємо у відділеннях. Системи й шприци теж дезінфікуємо, потім їх утилізують. Для цього укладено угоду з фірмою «Ми разом», яка щокварталу все це забирає. Загалом наша лікарня має до 15 тонн медичних відходів на рік. Щороку виробляємо новий паспорт на вивіз різного сміття: акумуляторів, ламп, гумових відходів, шприців, — розповіла «Газеті» Оксана Воробель, виконувач обов’язків головного лікаря Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

Організація, з якою працює лікарня, нині не певна, чи зможе працювати наступного року. Згідно із новими вимогами Міністерства екології до переробки медвідходів допускатимуть низку фірм. Кільком із цих фірм Мінекології торік видало ліцензію, ТзОВ «Екологічні переробні технології» серед них.

— Ми платимо лікарням за медвідходи. На нашій фірмі працюють інваліди, які займаються їх переплавкою: робили бігуді, дюбелі та інші дрібнички. А з наступного року лікарні будуть змушені платити фірмам за утилізацію, а наші працівники залишаться без роботи. На перший погляд видається, що у такий спосіб намагаються навести порядок із відходами, насправді ж ситуація дуже складна, — розповів «Газеті» Олег Коробков, керівник ТЗОВ ДПІ «Ми разом».

Довідка: 

Спалювання відбуватиметься у печі-інсінераторі С.Р.100 ATI INSENERATEURS MULLER (Франція) шляхом високотемпературної деструкції, а саме: біологічні відходи, які утворюються в результаті роботи медичних відходів усіх видів (патолого-анатомічні відходи, кров, перев’язувальні матеріали, упакування, шприци, голки, системи переливання крові, кювети, лікарські препарати і т.п.), промислові відходи, утилізацію яких обумовлено спеціальними вимогами (відходи фармацевтичної промисловості, біоорганічні клеї, смоли, латекси, пластифікатори, відходи шкіряного виробництва і т.п.) відходи, що містять нафтопродукти у рідкому стані та у вигляді промасленого дрантя, абсорбентів, які використано для збору протоків нафтопродуктів, рідкі відходи, шлами, мули, що мають у своєму складі органічні речовини та залишки бактеріальних культур.

Мар’яна Вербовська "Львівська  газета", №50 13 грудня, 2012 

У тіні хмародерів

На території Снопківського парку невдовзі виростуть багатоповерхівки, котеджі або ж ресторани. Місцевим мешканцям, які виступили проти забудови, вже почали погрожувати

Мешканці вулиці влаштували пішу ходу на знак протесту

Коли мешканка вулиці Кримської Галина Янко прочитала в газеті, що біля парку почнуть зводити будинки, відразу запанікувала. У неї та її сусідів є діти, які постійно там гуляють, багато з тутешніх мешканців спеціально вибирали район через зелену зону. Однак уже незабаром усе може змінитись: одним підписом у міськраді тутешній парк перетворили на тимчасове явище. Якщо нині на вул. Кримській розташовані лише невисокі будинки, то новий план забудови території передбачає спорудження тут навіть хмародерів...

— За кілька днів я почала шукати генеральний план міста й межі парку та з’ясувала, що документи дістати вкрай складно. Виявилося, що зелену зону, що межує з вулицею Кримською, зменшено. Хоч насправді парк сусідує з дорогою, і на цій смузі ростуть паркові дерева, — розповіла минулого тижня «Газеті» Олена Янко.

Коли через кілька днів після публічного виступу пані Галини журналісти «Газети» зателефонували, щоб запитати про перебіг справи, виявилося, що жінка збирає речі, аби тимчасово виїхати закордон. За кілька днів після активного виступу до неї в гості прийшло кілька людей. Наразі Галина Янко відмовляється коментувати, хто це був, і на невизначений час не підтримуватиме акцій протесту проти забудови.

Чотири гектари для забудови

Нині з одного боку вулиці розміщені приватні будинки, а з іншого — Снопківський парк. Саме там, де тепер зелені насадження, незабаром стане велелюдно. Після одного з останніх рішень виконкому міськради архітектори міркують над тим, як краще розташувати тут різні будівлі. Майже чотири гектари землі виконком ЛМР своїм рішенням №737 від 26.10.2012 року виокремив для детального плану забудови! Цікаво, що документ не підписав ані мер, ані його заступник, натомість підпис поставила керуюча справами виконкому міськради Марта Литвинюк, яка на момент ухвалення рішення виконувала обов’язки міського голови Львова.

Згідно з «плямою», що її надали для розроблення плану забудови, частина землі, яку потенційно віддають під забудову, — дендропарк Львівського еколого-натуралістичного центру. Земля є об’єктом природо-заповідного фонду, нині тут є 113 видів рослин. Екологи задумалися, що ж буде з рослинами, якщо поряд зведуть висотки.

— Це грубе порушення відразу кількох Законів України: «Про освіту», «Про природо-заповідний фонд», «Про історико-культурну спадщину». Ми звернулися в управління екології та охорони навколишнього середовища, очікуємо реакції, — розповів Ігор Антахович, директор Львівського дитячого еколого-натуралістичного центру. — Про те, що частину Снопківського парку «запланували», свідчить іще один факт. Торік у лютому до мене зверталися з міської ради з ініціативою встановити ландшафтні вольєри з тваринами, поширеними в нашій країні. Це було б подібне до зоопарку, але значно дешевше. Відбулися тривалі переговори, а відтак майже рік до мене ніхто не телефонує та нічого не пропонує. Справу загальмували.

Згідно з детальним планом території району забудови на вул Кримській, міська рада виділила ділянку площею майже 4 га (на схемі виділено рожевим). Темний рожевий колір – територія парку, на які дозволено зводити заклади відпочинку. Світлий рожевий – територія, яка нібито не належить парку, відтак тут можна зводити житлові будинки.

Забудовник не зацікавлений!

Коли рішення виконкому №737 набуло розголосу, шквал запитань годі було зупинити. Найперше впадало в очі те, що замовником детального плану території району забудови є… управління архітектури ЛМР, однак оплачує розроблення документації не міська рада, а приватна фірма «Бодекс» (!). Ця компанія належить одному з найбільших публічних акціонерних товариств — «Холдинговій компанії «ЕКО-ДІМ». Як удалося з’ясувати «Газеті», згідно з договором купівлі-продажу від 09.07.2010 року, Артемович В.І. продав ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» частку в статутному капіталі ТзОВ Виробничо-торгове підприємство «Бодекс» у розмірі 51%.

Незрозумілим у цій ситуації є те, навіщо одній із найбільших будівельних фірм міста платити за розроблення документа, який їй навіть не покажуть! Адже, згідно із законом, фірма може заплатити за роботу, але користуватися детальним планом має право винятково управління архітектури.

— Розроблення такого плану коштуватиме 95 тисяч гривень. Є рішення виконкому, який на конкурсній основі затверджує, хто оплачуватиме роботи. До нас потрапила заявка від фірми «Бодекс». Ми укладаємо з нею договір, за яким компанія оплачує роботи, але нічого не отримує. Вони роблять це для того, щоб вирішити долю своєї будівлі на вул. Кримській. Рішення про перебудову цієї споруди можуть ухвалити тільки на підставі генерального плану забудови. Тобто вони можуть чекати, поки це зробить міська рада, або замовити цю документацію власним коштом. Закон дозволяє залучати кошти з інших джерел, якщо використовуватиме документи міськрада, — коментує ситуацію Віталій Дубина, керівник архітектурно-планувальної майстерні №2 Інституту «Містопроект».

Натомість експерти припускають, що будівельні фірми кинули око на ділянки, навколо яких розробляють детальні плани забудови, просто не всі мешканці здогадуються, що невдовзі тут буде новобудова.  

—    Розроблення детального плану території можна розцінювати як старт відведення землі під забудову. Якщо його розробляють — то тут точно будуватимуть. У цій ситуації стратегічне рішення вже ухвалили, — переконаний земельний експерт Олександр Молодий.

Далі — більше. Як пояснив Віталій Дубина, на території парку можна будувати лише щось пов’язане з парковою діяльністю та відпочинком, зокрема кафе. Однак ця заборона не поширюється на територію біля Снопківського парку.

На практиці це означає, що відразу біля парку можуть вирости багатоповерхівки! Найцікавіше, що межі парку — виявляється, поняття дуже умовне. На генплані міста, де позначили пляму потенційної забудови, видно, що територію частково вкриває парк, а частково — ні. Розподіл виглядає щонайменше дивним, адже шматки землі, розташовані акурат посеред парку, не позначено як парк.

Фото: Маряна Вербовська(4)

Забудовники, на старт!

У міській раді заспокоюють, що думку кожного мешканця  врахують. За словами Гелени Пайонкевич, начальника юридичного управління ЛМР, згідно із законодавством, розробник містобудівної документації погоджуватиме детальний план території з власниками нерухомості та землекористувачами в межах визначеної території.

— Це передбачено рішенням виконкому. Думку людей обов’язково враховуватимуть. Нині запитують про те, чому рішення підписав не міський голова. Звідки ви знаєте, що він не був у відрядженні, абощо? — розповіла «Газеті» Гелена Пайонкевич.  

Окрім того, чиновники заспокоюють: це не перший досвід, коли детальний план території забудови фінансують приватні фірми. У місті одночасно розробляють кілька планів у такий спосіб.

Мар’яна Вербовська, "Львівська газета" №47, 2012

Гірка посмішка Борислава

Після нафтового тріумфу минулого століття місто переживає найгірші часи: тут вкладають мільйони у збиткові свердловини, на «чорному золоті» не заробляють, а місцеві жителі масово звертаються в онкоцентри

drohobych.com.ua

Ззовні місто Борислав подібне на усі інші невеликі міста. Проте за ширмою спокою приховується страшна правда — це маленьке містечко на Львівщині справедливо можна назвати «раковим» центром України.

Для мешканців давно звичними стали скриньки для збору коштів на онкохворих дітей, по радіо анонсують концерти, гроші з яких буде спрямовано на лікування, соціальні мережі час до часу закликають допомогти недужому.

— Мій син захворів у 15 років, а коли йому виповнилося 16, він уперше пройшов курс хіміотерапії. У Бориславі ми лікували коліно: довго не могли знайти причину болю, вирішили, що це запалення суглоба. На роботі порадили поставити п’явки: якщо є запалення, то вони його витягнуть. Реакція була зворотною — коліно напухло, а біль не вгамувався. Після цього поїхали на консультацію до Львова, де лікар запідозрив саркому. Поклали сина в лікарню. Аналізи не показали ракових клітин. Ми повернулися додому, хоча  синові не полегшало. Він їздив до Львова на навчання, але якось зранку сказав: «Не поїду, бо просто не можу стати на ногу». Звернулися до київських лікарів з надією, що зможуть нам допомогти, — розповідає «Газеті» пані Лілія.

У столичній лікарні хлопцеві зробили біопсію, яка знову показала, що ракових клітин немає. Але професор був упевнений, що у нозі щось таки є, просто заховане глибоко у кістці. На той час біль уже був настільки сильний, що хлопця кололи кожні дві години знеболювальними. Тоді ризикнули зробити хіміотерапію, після цього зробили МРТ і побачили пухлину. Синові пані Лілі вирізали 26 см кістки й вставили ендопротез.

 — У липні закінчили курс лікування, у листопаді знову поїдемо до лікарні на обстеження . Ми витратили більш як 100 тисяч гривень. З міського бюджету отримали підтримку 2 тисячі гривень. Нам допомагали ще й волонтери, які поставили наші реквізити в інтернеті, — завершує розповідь пані Лілія.

Головний онколог МОЗ України Ігор Щепотін резюмує, що загальноукраїнський показник захворювання на рак 331,5 на 100 тисяч населення. За даними 2012 року, на обліку стоять 960 тисяч онкохворих українців, тобто кожен 470 українець. У Бориславі хворіє кожен… 300! До прикладу, середня захворюваність у місті Скольому — 201 людина на 1000.

Запах хвороби

Лев Кульчицький,  головний лікар дитячої поліклініки у Бориславі

За словами лікарів Борислава, є кілька чинників, які впливають на виникнення онкозахворювання: довкілля, стан харчування, якість води, спадковість. Минулоріч у місті на обліку стояли 922  хворих. Найменшому бориславському пацієнтові 9 місяців, він зараз у Львівській обласній дитячій спеціалізованій лікарні («чорнобильській»). Ще понад півсотні дітей хворіють на бронхіальну астму...

— У Бориславі найбільше через забруднене довкілля хворіють на астматичні бронхіти, респіраторні алергіози. Десять років тому  мали прецедент: астматичні випадки напряму пов’язували із загазованістю вулиць — це доводили представники Партії зелених. За перші місяці нинішнього року маємо трьох дітей з такою недугою. Це вже набута форма захворювання. А ще ж насправді багато батьків соромиться ставити такий діагноз дитині, аби вберегти її від клейма «інвалід дитинства». Усі вони мають індивідуальну форму навчання, усього у Бориславі 47 таких дітей, — розповідає «Газеті» Лев Кульчицький,  головний лікар дитячої поліклініки.

Відвідувати школу такі діти фізично не можуть, оскільки мають підвищену чутливість: запахи з їдальні, парфумів, квітів, крейди, книжок, випраного одягу можуть спричинити черговий приступ. Тому діти змушені навчатися у спеціальних  умовах.

— Уявіть, що у клас заходить дитина. Запахи атакують її з усіх боків. Парфуми вчительки, мийні засоби, свіжа фарба на парті — це може мати жахливий наслідок для астматика, він може просто задихнутися, — каже Лев Кульчицький.

Лише торік у місті зафіксували 44 дитячі алергічні риніти. Цю хворобу ще називають «першим дзвоником» астми. За словами Лева Кульчицького, у Бориславі спостерігають тенденцію: багато сімей виїжджає за кордон, аби вберегти дітей від інвалідності.

Чорний колір смерті

— Уже 20 років показник онкозахворюваності у Бориславі є одним  з найвищих у Львівській області. Я маю стаж 34 роки, завжди аналізував ситуацію із хворобами, тому вважаю: ракові недуги  тісно пов’язані із загазованістю міста від нафти. Улітку, коли спека сягає 30-ти градусів, ми просто не маємо чим дихати: випаровується нафта, — розповідає «Газеті» Богдан Гуменюк, завідувач міської поліклініки Бориславської центральної міської лікарні.

Богдан Гуменюк, завідувач міської поліклініки Бориславської центральної міської лікарні

Кілька років тому лікарі аналізували райони, де найбільша концентрація хворих. Виявилося, що залежності від розташування домівки хворого до підприємства немає. Тобто прив’язати виникнення онкозахворювань до конкретного підприємства не можна. Проте нафтові свердловини розкидані на усій території  міста.

— Щороку від раку помирає близько 60 людей: ми на перших позиціях в Україні. Крім онконедуг та астми, існує високий рівень захворювання на цукровий діабет: на обліку перебуває понад 800 людей, з них 200 інсулінозалежні, — каже Богдан Гуменюк.

Богдан Гуменюк зі сумом стверджує: місто нині потерпає з усіх боків — жінки виїжджають на заробітки, чоловіки спиваються, число наркозалежних збільшується. Нові підприємства тут давно не відкривали, а проблеми останні двадцять років наростають, мов снігова куля.

Мільйонні збитки «Укрнафти»

 «Найкраще, аби місто перенесли на інше місце», — такими словами зустріли журналістів «Газети» у «Бориславнафтогазі» —  підприємстві, яке підпорядковується «Укрнафті».

Ідеться не лише про захворювання, а й про природні небезпеки, які можуть спричинити старі свердловини або неконтрольовані витоки нафти. Улітку один із неконтрольованих витоків стався поряд із водоканалом, тоді з кранів мешканців замість води потекла нафта, а міські труби були зіпсуті. Схожі витоки трапляються дедалі частіше, але їх намагаються моментально ліквідувати.

— Потенційно таких місць, з яких неконтрольовано може витекти нафта — весь Борислав! Будь-де може витекти чорна рідина, це справжня зона екологічна лиха, — коментує стан Борислава Ігор Михайлишин, начальник нафтогазовидобувного  управління «Бориславнафтогаз». — Це родовище для нас нерентабельне, прибутковими залишаються Старосамбірське, Верхньомасловецьке. Ми змушені видобувати нафту у Бориславі не для прибутку, а для того, щоб попередити екологічну катастрофу.

За словами представників «Бориславнафтогазу», постійно у місті працює два вакуумні компресори, які відкачують газ зі свердловин. Попутний газ (виділяється при експлуатації нафтових покладів) — це одна з причин, які можуть шкодити здоров’ю місцевих жителів. На ліквідацію наслідків видобування нафти тут щороку виділяють десятки мільйонів гривень! Лише торік витратили близько 14 мільйонів.

— Я не можу сказати, чи цих двох компресорів вистачить для безпеки міста. У будь-який момент газ може прорватися в іншому місці. Наразі все в порядку. Ми працюємо над встановленням ще одного компресора вартістю 500 тисяч євро. Маємо цех із п’яти бригад, які займаються попередженням неконтрольованих викидів. Зараз залишається тільки виправляти помилки наших попередників. Раніше кожен поміщик мав свердловину і з того жив. Тепер мусимо прогнозувати, як ті свердловини себе вестимуть, адже вони негерметичні. З-під землі нафта може витікати у будь-якому місці, навіть за 500 метрів від свердловини, — розповідає Ігор Михайлишин.

Що ж до захворюваності на рак, то на підприємстві категоричні: нафта тут ні до чого. Виною старі підприємства, які не працюють уже понад 15 років, серед яких завод штучних алмазів, фабрика тканих матеріалів та озокеритна шахта.

Місто, яке не може нічого зробити

Як це не парадоксально, але у місті, яке фактично є зоною екологічного лиха, у міській раді не працює жоден профільний еколог.  У розмові з «Газетою» Володимир Прідун, начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Бориславської міської ради, пояснив, що саме його  відділ займається охороною довкілля. До речі, його очільник має освіту військового. Ще місяць тому в нього не було жодного підопічного, а саме зараз на роботу влаштовують випускника Львівського державного  університету безпеки життєдіяльності.

— Перед нами стоїть проблема подолання наслідків довготривалого видобутку нафти, газу та озокериту. Місто розташоване прямо на родовищі, таких прецедентів більше ніде нема. Нині не існує програми, яка б могла вирішити це, лише дії «Укрнафти», — каже Володимир Прідун.

У бесіді пан Прідун зауважив, що не розуміє сенсу звернення до Верховної Ради про надання Бориславові статусу зони екологічного лиха: фінансування потрібне кожного року, а надання цього статусу на кілька місяців нічого не дасть. Натомість в облраді щодо цього вважають, що виділення коштів навіть на такий короткий термін допоможе місту. Власне, тиждень тому на сесії укотре говорили про актуальність такої ініціативи, зокрема Осип Магур, cекретар комісії екології, природних ресурсів та рекреації ЛОР, виступав із доповіддю щодо стану довкілля Борислава. Місто дійсно потребує невідкладної підтримки, а оголошення території зоною екологічного лиха змогло б принаймні частково вирішити проблеми.

                                                                      Львів — Борислав — Львів

Для «Газети»

Борис Білинський, професор, завідувач кафедри онкології та радіології (1986 — 2004)

Я працював онкологом у Бориславі й аналізував рівень захворюваності на рак у місті. Вже тоді ми спостерігали високі цифри. Проблеми почалися ще на початку минулого століття. Це місто нафтовиків, тому говорити про забруднене довкілля як одну з причин хвороби — цілком доречно. Проте пам’ятаймо, що ми самі часто спричиняємо захворювання, зокрема через куріння. Кілька днів тому я розмовляв з чоловіком, якого прооперували. Він зізнався, що курив 40 років по одній-дві пачки цигарок щодня. Що йому сказати? Сам винен. Слід враховувати багато факторів, серед яких довкілля на перших сходинках. Іще зверніть увагу на харчування дітей. Мені подобається жарт, що куріння безпечніше за сучасні сосиски. На жаль, у цьому є частка правди.

Інфографіка:

1)   Статистика захворюваності на рак Борислав за останні п’ять років:

2011             922 (усього)    125 (зафіксовано вперше)   11(дітей)

2010             919                  111                                         7

2009             886                  121                                         10

2008             886                  127                                         8

2007             966                  129                                         8

Інформація надана Бориславською центральною міською лікарнею

2)   Витрати «Укрнафти» на програму «Про зменшення загазованості довкілля території м. Борислава»

                      План               Факт

2006              6 335 000 грн.      8 209 210 грн.

2007              6 665 000               8 472 980

2008              9 956 000               11 432 550

2009              8 855 000           9 839 110

2010             14 113 300      14 216 400

3) Рівень онкозахворюваності за 2011 рік (розрахунок на 1000 осіб)

м. Червоноград  333,8

м. Дрогобич 331,7

Сколівський район 201,0

Турківський район 208,5

Жовківський район 217,3

Яворівський район229,6

 Дані надані ЛДОРЛДЦ

4) Історія Борислава

1854 року відкрили Бориславське родовище озокериту. Його відкрив львівський промисловець Роберт Домс.

1861 року розпочинається  видобуток нафти за допомогою свердловин. Промислова розробка нафтового родовища розпочалася у 60-х роках ХІХ ст.

1909 рік — видобуток нафти досягнув апогею,що становило на той час 5% світового видобутку. Після цього обсяги видобутку нафти стрімко зменшуються.

1972 рік — на вулиці Щорса (тепер Володимира Великого) злетів у повітря хлібний магазин, загинули люди. Тоді радянські газети «Правда» й «Известия» надрукували коротенькі замітки про необережне поводження з вогнем, хоча насправді йшлося саме про загазованість попутним газом.

2001 рік (жовтень) — вийшло розпорядження прем’єр-міністра України про надання Бориславу впродовж чотирьох років 66 мільйонів гривень на ліквідацію заборгованості. З них 26 мільйонів було надано на герметизацію свердловин, 40 мільйонів — на завершення школи в мікрорайоні Коваліва, будівництво лікарні та дому на 450 квартир з метою відселення людей із загазованої зони. Повністю кошти не надали, довгобуди стоять і досі, а проблему із загазованістю не розв’язано.

2012 рік, серпень. О шостій ранку з крана полилася чорна рідина: вночі прорвало свердловину, розташовану лише за 25 метрів від будинків. Як пояснюють у НГВУ «Бориславнафтогаз», причиною витоку ропи став сильний дощ. За попередніми підрахунками, витекло приблизно 400 літрів нафти. Це неконтрольована свердловина 1905 року. Нині — дегазаційна (її завдання — дегазація підземних пластів, аби уникнути скупчення газу).

5) Які фактори спричиняють онкозахворювання?

• Виробничі канцерогени, довкілля. Канцерогенними токсинами є нітрозолосполуки, миш’як, азбест, парафін, анілін, поліхлорвініл. Небезпечним є кількаразове смаження на одній і тій же олії, а також вживання копченостей.

• Неправильне харчування — частка цього чинника становить 30-35%. Найнебезпечнішими є продукти з великою кількістю ненасичених жирних кислот: сало, жирне м’ясо, жир, висококонцентроване молоко, вершки, сметана.

• Куріння. Це найхарактерніший чинник виникнення раку дихальних шляхів — 30-32%..

• Вірусна інфекція є на третьому місці серед причин пухлинного процесу — 10 %.

• Алкоголь. Його частка — 3-4 %. Надлишкове вживання алкоголю спричиняє гепатит, цироз печінки, виразку шлунка, психічні розлади. Алкоголь виснажує захисні функції організму, тому в разі виникнення злоякісного процесу на клітковому рівні організм не в змозі чинити опір хворобі.

• Спадковість. Цьому чиннику належить 2%.

• Ультрафіолетове йонізоване опромінення є причиною 1% онкозахворювань. Погіршення екології, зміни товщини атмосфери стають наслідком зростання ультрафіолетового випромінення. Тому варто пам’ятати про шкідливість засмагання в період найбільшої сонячної активності — з 11-ї до 17-ї години. Йонізоване випромінення спостерігається на територіях, де розташовані уранові копальні, при аваріях на атомних електростанціях або під час випробування атомної зброї.

Мар’яна Вербовська, 20 жовтня "Львівська газета" №42, 2012 рік

Я говорю від імені тварин

Розмова із Софією Бялошевською, директором притулку для бездомних тварин у Вроцлаві

Один із найбільших польських притулків для бездомних тварин розташований у Вроцлаві. Понад 50 років він є прикладом того, як слід поводитися зі звірятами, які не мають дому. Там одночасно перебуває кілька тисяч чотирилапих, кожен з яких отримує тепле місце, їжу, лікування. Найстарішому тамтешньому підопічному близько чотирнадцяти років, старий пес став для персоналу справжнім другом (для порівняння, в ЛКП «Лев» собака чи кіт живуть кілька тижнів, опісля їх присипляють). Коли в Польщі тварина потрапляє у притулок, то проходить низку процедур: її оглядають лікарі, якщо потрібно призначають лікування, за необхідності стерилізують, відтак поселяють у спеціальній камері. У котів особливі корпуси з окремою кухнею. Після лікування їх переселяють із кліток у великі кімнати з поличками-ліжками. Кожна кімната має вихід на вулицю, аби кішки могли погуляти. Собак щодня вигулюють працівники закладу. До речі, при вході до притулку стоять два великі контейнери: для їжі та ковдр. Щодня люди привозять сюди крупи, макарони, хліб й інші харчі.

—    Пані Софіє, як давно працюєте в цьому приміщенні?

—    Заклад працює понад три роки. До того ми «жили» в іншому місці. У Польщі є ще подібні до нашого притулки, але таких великих, як наш, небагато. Іще одна особливість у тому, що в нас багато кімнат для котів. Вони потребують великого простору, тому не всі заклади можуть їх утримувати. Нині в нас працює близько 30 людей, які готують їсти, лікують, прибирають, гуляють, ведуть юридичні справи. Усе це робимо на території площею 2,5 гектара. Ми завжди охоче запрошуємо представників мас-медіа, бо нам дуже важливо, щоб про бездомних тварин говорили, аби люди були гуманніші, дарували їм домівку. За рік ми приймаємо 2,5 тисячі собак і 2 тисячі котиків. Бувають дні, коли до нас потрапляє 50 тварин. Намагаємося в будь-який спосіб популяризувати нашу справу, зокрема за допомогою ЗМІ, інтернету, різних акцій. Насправді дуже складно розбудити в людині бажання забрати додому тварину з притулку. Тому я говорю від імені тварин: прошу вас писати і говорити про них, це дуже важливо.

—    А яких тварин маєте ви?

— Доволі багато! У мене три песики, два коти та два птахи. Якби було місце, то обов’язково взяла б іще.

—    Часто працівники закладу забирають додому тварин?

—    Якщо мають місце та бажання, то, звичайно, можуть забрати. Але їхні домівки не безрозмірні. Скажу так: усі наші співробітники мають удома вже доволі багато тварин.

—    Скільки коштів потрібно на утримання притулку?

—    Щороку нам виділяють 2,5 мільйона злотих. Ми називаємося ГО «Товариство опіки над тваринами», область оголошує конкурс, аби вибрати організацію, яка дбатиме про роботу закладу. Так виходить, що впродовж останніх 50 років ми маємо змогу опікуватися установою. Скажу ще, що наша організація існує 148 років.

Держава фінансує нашу роботу, якщо коштів не вистачає, організація має вирішити це питання самотужки. Найбільше грошей доводиться витрачати на техніку. Діяльність притулку може обходитися значно дешевше, проте ми дозволили собі зробити унікальне середовище.

—    Перед входом до притулку стоять машини «Швидка допомога для тварин». Як часто їх викликають?

—    Це машини для бездомних тварин, тобто така «швидка» виїжджає, коли про це сповіщають місцеві мешканці або наші працівники. Коли хтось помічає кота, який поранений, голодний чи тривалий час сидить на вулиці без господаря, ми виїжджаємо на місце і забираємо його. Робимо це і вдень, і вночі.

—    Які тварини живуть на території притулку?

—    Кого в нас тільки не було! На загал здається, що тут утримують собак і котів, але є свинка, коза, крокодил, хом’яки, бобри, щури. Пригадую, коза мешкала тут тринадцять років, аж поки не минув її час.

—    Багато тварин ходять притулком, сідають біля вашого столу, сплять біля дверей, забігають і вибігають. Це безпечно?

—    Так, це безпечно. Це наші старожили, які живуть на правах місцевих. Усі їх знають, вітаються і люблять. Є один пес, який інколи сердиться, але ми вчасно даємо їсти, стелимо йому тепле місце, тому останнім часом у нього немає причин для поганого настрою.

Розмовляла Мар’яна Вербовська

P.S. За словами директора притулку, нещодавно до них у гості приїжджали представники Львівської міської ради, щоб перейняти досвід. Комплексний притулок для тварин обіцяють збудувати у Львові за три роки. Він постане в районі промзони Рясне-1 (вул. Шевченка — вул. Брюховецька) на території близько 4 га. Таке будівництво може коштувати орієнтовно 70 млн. грн. Опісля можна буде побачити, як польський досвід розтлумачили львівські чиновники. 

Викид

Бориславу не до сміху. Людям заборонили пити воду з «нафтусею», яка потрапила до водогону

 

Коли у вівторок зранку Любов Іванівна взялася готувати чай, її чекав неприємний сюрприз: замість води, з крана пішла нафта. Чорна рідина потекла в сотнях квартир на трьох найбільших вулицях Борислава. 

— О шостій ранку з крана полилася чорна рідина. У хаті маємо два запасні баки. За ніч туди натекла вода, а зранку ми побачили, що вона вкрита тонкою чорною плівкою — ропа сплила доверху. Відмити посуд так і не змогли содою, лише мийними засобами, купленими в магазині, — розповіла «Газеті» пані Люба.

У гіршій ситуації опинилася сусідка Любові Іванівни, яка вранці вирішила попрати білизну. Усі речі стали чорними і масними. Замість води, у пральну машину теж потекла нафта. Люди масово почали телефонувати у КП «Бориславводоканал». За словами пані Любові, виявилося, що вночі прорвало свердловину, розташовану лише за 25 метрів від будинків. Люди впевнені: біди б не сталося, якби фахівці підприємства вчасно замінили пошкоджений раніше шматок водогону, що пролягає поряд. Натомість, коли подачу води вночі відімкнули, водопровід «усмоктав» нафту. Постраждали жителі вулиць Володимира Великого, Зеленої та Коваліва. Тепер люди п’ють воду з криниць або довозять з інших куточків міста. Водопровід повністю забруднений. 

Запобігти трагедії можна було, переконані бориславці. За словами людей, незначні виділення нафти в умивальниках бачили за тиждень (!) до прориву свердловини і не раз зверталися у «Бориславводоканал». Однак жодної реакції на звернення не було. Нині ж у водоканалі відмовляються визнати не лише свою провину, але й сам факт надходження таких скарг. 

— Ми не фіксували звернень. Аварія сталася вночі, за кілька годин ми припинили подачу води і плануємо промивати водопровід. Як саме, поки що не знаємо, — сказав «Газеті» Орест Винар, 

в. о. директора «Бориславводоканалу». — Я не чув про подібні випадки в Україні, тому радимося зі санстанцією. 

Людей застерігають: пити забруднену наф­тою воду категорично заборонено. За словами Романа Павліва, головного державного санітарного лікаря Львівщини, наявність у ній нафти підтвердили лабораторні аналізи. 

 — Поки у воді є залишки нафтопродуктів, пити її небезпечно, — пояснює «Газеті» професор, д. т. н. Ярослав Адаменко, завідувач кафедри екології інженерно-екологічного факультету Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу. — Це може спричинити отруєння, але не класичне, до якого ми звикли. Ознаки ніби ви перепили нафтусі — очищення кишечника. Чи це небезпечно для життя, говорити передчасно — треба дивитись на її склад.

Фатальний дощ

Як пояснюють у НГВУ «Бориславнафтогаз», причиною витоку ропи став сильний дощ, який почався в ніч проти вів­торка. За попередніми підрахунками, витекло приблизно 400 літрів нафти. 

— Викид нафти стався не зі самої свердловини, а з так званого грифону, який безпосередньо біля свердловин. Була сильна злива, вода просочилась через тектонічні порушення, витиснула пачку газу, а з газом пішла і нафта. Це неконтрольована свердловина 1905 року. Нині — дегазаційна (її завдання — дегазація підземних пластів, аби уникнути скупчення газу, – «Газета»). Ми ще з лютого мали підозри, що там можливий вихід нафти та газу, і навіть доручили бригаді все перевірити, але природа нас випередила. Щодо потрапляння нафти у водогін, це сталося тільки через халатність та байдужість посадових осіб водоканалу, які вчасно не замінили трубу. Нафта — це вже як індикатор. Невідомо, що до того потрапляло у водопровід, — пояснив «Газеті» Ігор Михайлишин, начальник нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз» ВАТ «Укрнафта».

За словами начальника управління, сьогодні їхні фахівці зробили все, аби убезпечити цю свердловину від подальших викидів, однак гарантувати, що їх не буде, не можуть. Адже вони можуть статися з іншого грифону. 

— У Бориславі постійно є виходи нафти на поверхню, — пояснюють у «Бориславнафтогазі». — Це наслідок безконтрольного буріння на початку ХХ ст. Ми контро­люємо рівень нафти на кожній свердловині, і коли він піднімається, змушені її відкачувати. Якщо це зупинити, буде екологічна катастрофа. Ми змушені її видобувати, хоч це збитково, адже продукція — вода з нафтовою плівкою, де не більше як 3-5% нафти.

 

На газовій бочці

Інформація про аварію 16 липня обмежи­лася скупими виснов­ками МНС. Навіть ЗМІ Борислава та Дрогобича описали ситуацію лише кількома реченнями. Домогтися коментарів, що саме сталось і якими є наслідки трагедії, у вівторок, 17 липня, не можна було ні від працівників «Бориславнафтогазу», ні від комунальників. Натомість в архівах стрічок новин було відразу кілька подібних повідом­лень: лише від початку цього року в Бориславі трапилось дві подібні аварії. У місті нафтові неприємності — звична річ. Володимир Фірман, міський голова Борислава, розповів «Газеті», що в місті загалом є 2500 свердловин. Болюче місце — нафта та попутний газ, який теж міг потрапити у водогін. У такому разі наслідки були б значно серйознішими. На щастя, газ вийшов зі свердловини швидше та не потрапив у помешкання людей.

За словами Ігоря Михайлишина, збиткових свердловин, які час від часу можуть викидати «сюрпризи», у Бориславі є близько 500. Відкачувати нафту з кожної свердловини доводиться щодня. «Фактично ми підтримуємо екологічну безпеку в місті. Якби ми не видобували нафти, міста вже б не було», — зазначив пан Фірман.

Мар’яна Вербовська, 
Мирослава Іваник, 
Олександр Сирцов

"Львівська газета" 19 липня 2012 року

foto Myroslava Ivanuk\ transitionvoice.com\scope-east.net

Хижаки у воді

У Добротвірському водосховищі спіймали трьох піраній. Іхтіологи намагаються спрогнозувати, чи переживуть риби зиму

Цього літа Володимир Нікулін, рибалка з п’ятдесятирічним стажем, став найпопулярнішим героєм новин. Після того, як зранку він упіймав рибу з гострими зубами, йому телефонують з усіх куточків України, запитують, чи це правда.

— Ми з колегою вирішили поїхати в Добротвір на риболовлю. На виході з каналу розклали вудочки, але велика риба не клювала. Тоді вирішили спіймати маленьку на опариша. Уже чимало наловити, коли на моєму гачку зависла невідома риба. У неї був червоний ніc і... блищали зуби. Кинув її на землю, потім запхав до пластикової пляшки, — розповідає «Газеті» Володимир Нікулін. — Рибалки обступили мене, довго роздивлялися улов, дехто навіть пригадав, що цього тижня хлопці впіймали ще двох зубастих риб.

Удома чоловік зателефонував до іхтіолога, передав рибу в Держрибохорону. Виявилося, що за тиждень упіймали трьох піраній. Щоправда, перші риболови вирішили перевірити зуби екзотичної знахідки й запхали їй до рота палець. Одному риба відкусила частинку пальця, іншому — тільки пучку на вказівному.

— Мені щастить на такий улов! Нещодавно я тут упіймав ротана — теж хижа риба, але значно менша, — зауважує Володимир Нікулін.

Риба на перевірці

— До нас звернулися троє рибалок. Поки що більше таких новин не чули. Усіх зловлених рибин ми віддали працівникам біологічного факультету ЛНУ імені Івана Франка. Риб потрібно обстежити, аби дізнатися, до якого виду вони належать. Піраній налічують понад 50 видів, серед них є травоїдні та м’ясоїдні. Риби, які харчуються м’ясом, дуже небезпечні, у зграях вони стають надзвичайно агресивними. За кілька хвилин з’їдають 50 кілограмів м’яса. Такі піраньї водяться у водах Південної Америки, — розповів «Газеті» Степан Комар, в. о. начальника «Львівдержрибоохорони».

Пан Комар припускає, що піраньї з’явилися в Добротворі через любителів розводити вдома екзотичних риб. Імовірно, риба їм набридла або ж завдала шкоди, тому її випустили у відкриту водойму. На Добротвірському водосховищі дозволяють промисловий вилов риби, тому рибалки сидять там постійно. Піраньї «поселилися» недавно, інакше їх виловили б раніше.

Наразі працівники біологічного факультету не дають коментарів щодо небезпеки та походження знайдених піраній. Нам підтвердили, що риб передали до Зоологічного музею ЛНУ імені Івана Франка. Докладніше про тварин буде відомо у вересні.

Хижаки у вільному плаванні

Попри резонанс у ЗМІ та вкушений палець рибалки, ділянку, де знайшли рибу, так і не загородили. Туди досі можна прийти покупатися. За словами Володимира Нікуліна, він кілька разів повертався на місце улову — там були відпочивальники з дітьми.

— У вихідні на березі збирається багато людей. Зважаючи на зуби риби, слід бути дуже обережним, — вважає пан Володимир.

Цікаво, що забороняти відпочинок біля води не поспішають. Іхтіолог Іван Косач не пригадує, щоб в області знаходили зубастих риб, але вважає, що зчиняти галас зарано. Найімовірніше, риби в нас не приживуться...

— Наші рибалки вже звикли, що з’являються ротани, а ось піраньї — це новинка. Зможуть ці риби в нас прижитися чи ні, покаже час. Наразі зарано щось прогнозувати. Можу припустити, що піраньї не зможуть розмножуватися, бо немає необхідних для цього умов. Випускання таких риб у відкриті водойми — порушення природоохоронного законодавства, адже невідомо, як можуть впливати екзотичні види на наші живі організми, — пояснив «Газеті» І. Косач.

Інший іхтіолог Тарас Микітчак розповідає, що, з огляду на особливість життя піраній, вони не зможуть пережити місцеву зиму. Прийнятним для них є тільки наше літо, у цей час риби можуть навіть розмножуватися. 

— Нині не варто купатися в тому місці, а за кілька місяців піраній там уже не буде, — каже Т. Микітчак. — Коли річки міліють, ці риби збираються у зграї, щоб атакувати більшу здобич. Поки що вони полюють по одному, як щуки. 

За словами пана Микітчака, у наших водах водяться й небезпечніші хижаки — наприклад, канадський сомик, який харчується ікрою інших риб, чим завдає їм серйозної шкоди. Добротвірське водосховище — друге місце в Україні, де зловили на гачок піраній. Раніше таку рибу знайшли на Дніпропетровщині.

Мар"яна Вербовська, "Львівська газета" 23 серпня 2012 року

foto clipartof.com