Змінити все

За рік старе підприємство відлову собак перетворилося на сучасну ветклініку

 

 

«Я зараз виведу Барса з клітки на прогулянку і будемо говорити», – каже Олег Мацех, директор ЛКП «Лев», і боком заходить у вольєр до великої вівчарки.
Барса привезли сюди з центру міста, він дуже великий і впевнений у собі. Залежно від погоди і настрою пес заходив у банки та аптеки і лягав, де йому хотілося. Вигнати з приміщення його не могли. Забрати собаку зміг тільки директор ЛКП «Лев». Тепер тільки він може вивести Барса з клітки.
«Тримай його біля себе, якщо буде вириватися не бійся шарпнути», – пояснює Олег волонтерці, яка вигулюватиме собаку, і зав’язує вузол з повідка пса на талії дівчини.

Барс обнюхує волонтерку і йде гуляти. Кличку тут  має кожен собака, як і інформацію про місце і час відлову, хвороби та особливості. Історію про кожного пса записують у єдину базу даних ЛКП. До прикладу, система показує, що Барс тут удруге.
***
Якщо ви не приходили у ЛКП «Лев» понад рік, на вас чекає сюрприз: тут змінилося усе. І, що найдивніше - змінилося на краще.
Ще березні минулого року ЛКП «Лев» виглядало, м’яко кажучи, погано: у старих заіржавілих клітках жило кілька собак, каналізації в них не було, усі відходи стікали у землю. На території стояв  сморід від фекалій і брудних мокрих тварин. У приміщення ЛКП страшно було заходити: умивальники іржаві, стіни обдерті, кахель старий та побитий.


ЛКП «Лев» займається відловом, вакцинацією та стерилізацією собак. Тривалий час місце вважали гицлярнею, а 2013 року акурат біля будівлі знайшли могильник убитих тварин.
Після гучного скандалу тут зупинили примусове вбивство чотирилапих, але проблеми підприємства на цьому не вичерпалися. З року в рік тут нарікають на брак фінансування на ліки, харчування і жалюгідний стан приміщення.
4 березня 2015 року новим директором підприємства став львівський бізнесмен Олег Мацех. Це призначення викликало  багато запитань, насамперед усі дивувалися, навіщо успішному бізнесмену такий приречений проект.
«Просто після Майдану мені хотілося зробити щось продуктивне. Показати, що досвід ефективних менеджерів може змінити цю країну. Я був одним із засновників Реанімаційного пакета реформ, але повернувся у Львів, бо бачив свою місію тут. Мені було цікаво, чи зможу підпорядковуватися і чи зможу змінювати знизу процеси нагорі.  Я працював у підпорядкуванні кілька років на початку своєї кар’єри, після цього відкрив власний стоматологічний кабінет, і почалася моя свобода», – відповідає Олег Мацех, сідаючи у крісло у своєму кабінеті. Кімната дуже скромна: тут світлі нові меблі, кілька стільців, шафа, на стіні висить фото бездомного собаки, який сидить посеред вулиці. Двері у кабінет прозорі, кожен, хто заходить у ЛКП, бачить, що тут відбувається.

Мені було цікаво, чи зможу я підпорядковуватися і чи зможу змінювати знизу процеси нагорі

Олег Мацех має власний бізнес: він займається постачанням в Україну стоматологічного обладнання. Одним із його перших проектів було забезпечення обладнанням Центру дитячої стоматології «Клініка Заблоцького».
Перші тижні роботи новий директор потратив на те, щоб спалити і викинути непотріб. Пояснює: хотів позбутися того негативу, який багато років накопичувався на території. Вогонь розклали просто у дворі, палили закривавлений одяг, знаряддя вбивств тварин, палки для натягування шкірок собак.

Вогонь розклали просто у дворі, палили закривавлений одяг, знаряддя вбивств тварин, палки для натягування шкірок собак.

Щоб згуртувати команду, на такі толоки він привозив піцу й пригощав усіх співробітників після важкого дня. Тоді ж підписав контракт на роботу на один рік і пообіцяв, що незабаром тут усе буде інакше.
Цікаво, що через кілька днів після того, як Олег Мацех очолив підприємство, до нього звернулися з адміністрації президента із запрошенням на роботу над реструктуризацією бізнес-процесів у самій адміністрації. Від пропозиції він відмовився.
Як усе змінилося
Зараз ЛКП «Лев» – це комфортна ветеринарна клініка. Сюди ви можете прийти, якщо шукаєте свого загубленого улюбленця, хочете взяти собі безпритульного собаку або шукаєте хорошу ветклініку.  Біля входу ви можете сісти зачекати на ветеринара, випити води, скористатися WI-FI.

Тут є сучасний рентген- і хірургічний кабінети, лабораторія, кімната для грумінгу, де собак купають та підстригають.
Є кімната, де тварини можуть пожити після операції.

«Гляньте, він уже встає. Дві передні лапи в гіпсі після складної травми, нині уперше піднявся. Покличте сюди ветеринара», – тішиться Мацех і фотографує собаку на телефон у кімнаті стаціонару, де близько десяти тварин відпочивають після процедур. Собака в гіпсі наче спеціально позує: сів і уважно дивиться у камеру.

Кожну кімнату обладнано камерою, відео з якої невдовзі можна буде переглянути на новому сайті підприємства

Кожну кімнату обладнано камерою, відео з якої невдовзі можна буде переглянути на новому сайті підприємства. Поки що картинки з камер виведено на великий екран у кабінеті директора.
Тут є окрема кімната для дезінфекції, прання і сушіння речей. Ветеринар та ловці собак мають свої душові кімнати. Для кормів собак є спеціальна кухня: здорових годують сухим кормом, а тих, хто після операції, - спеціальними кашами та супами. У клініці встановили новий електрокардіограф, рентгенологічний апарат, є ультразвукова діагностика. У жодному кабінеті вас не відлякає поганий запах, навпаки, тут ідеальний порядок та чистота.

Так виглядали клітки для собак
«Тут працюють люди, в яких зарплата 1500 гривень, моя ставка –  2800 гривень. Ми приїжджаємо сюди з самого ранку і сидимо до пізньої ночі. Не мали вихідних та відпусток. І, попри такий графік, люди хочуть тут бути, їм цікаво, вони почуваються затребуваними й реалізованими. Я завжди повторюю, що гроші – це не найважливіше для продуктивної роботи, важливіше – мотивація», –  каже директор підприємства.
Як це вдалося
«Насправді найбільший опір до реформ був від людей, які випускали своїх улюбленців самих на вулицю. Згідно із законодавством, собака без нагляду і повідка вважається безпритульним. Собака не скаже нам, чи він гуляє, чи загублений. Тому сюди приїжджали люди зі скандалами. Я щоразу пояснював: собака – це відповідальність, його не можна просто випускати на вулицю без нагляду», – пригадує Олег Мацех.
Проблеми також були з волонтерами, які раніше приходили в ЛКП і підгодовували тварин. Цього року тут вдалося налагодити харчування чотирилапих, але відвідувачі все одно приходили й приносили їжу, яка була зайвою. Спочатку вони конфліктували з керівництвом і критикували його. Директор пригадує, що багато «доглядальників» псів були залежними від відвідування ЛКП, реформи зробили це просто непотрібним.
«Не всі це змогли зрозуміти, багато людей ображалося. У багатьох була хвороблива залежність від тварини, а не бажання змін. Був момент, коли ми взагалі не мали волонтерів, а собак треба щодня вигулювати. З часом вдалося знайти нових і надійних», – розповідає О. Мацех.
Зараз усіх охочих запрошують приходити в ЛКП, вигулювати й соціалізовувати тварин.
Торік тут завершився проект технічної допомоги Євросоюзу «S.O.S. – безпека співжиття людей та безпритульних тварин на польсько-українському прикордонні: Львів, Люблін, Луцьк та Івано-Франківськ». У межах кампанії вийшов відеоролик «Вони такі ж, як і ми». Відео виготовила студія Young&Hungry. У ньому звучить заклик прихистити собак, які мають так багато спільного з людьми і потребують уваги та дружби. Продовжила кампанію соціальна реклама.

«Зі старого колективу залишилося двоє людей: ловець та водій. Згідно зі штатом, у нас є 18 працівників. Сам людей звільняв, лише коли бачив, що це повна профнепридатність або порушення ключових принципів, наприклад, крадіжка. Переважно люди самі звільнялися, коли бачили, що не виконують нових посадових інструкцій, і їх позбавляли премії, тоді й ішли…» –  пригадує Олег Мацех.
Усі зміни здійснили за гроші благодійників, міського бюджету та грантів. Багато витрат, зокрема на ремонт кліток, фінансував Міжнародний благодійний фонд Руслани Лижичко «Український світанок».
Кормом для собак на благодійних основах повністю забезпечила компанія «Кормотех», а дезінфікувальними засобами – компанія «Лізоформ».
Безкоштовні електронні чипи для собак отримали від програми Animal ID. Чип розміром з рисову зернинку ін’єкцією легко вводять під шкіру тварини, при його скануванні висвічується номер. За допомогою цього унікального номера працівники ЛКП «Лев» завжди знатимуть  дату та місце відлову, дати стерилізації, дегельмінтизації та вакцинації.

Закупівлю медичного обладнання, благоустрій територій, ремонт і облаштування приміщень ветеринарно-стерилізаційного центру провели за кошти Єврокомісії. Львівська міська рада забезпечує щорічне фінансування програми стерилізації відловлених тварин з бюджету міста, зокрема витрат на заробітну платню працівників (ловців, ветеринарів, доглядальників тощо), на комунальні послуги, на бензин та ліки.
Що тут буде?
Цього року запустять сайт ЛКП «Лев», на якому буде електронна база безпритульних собак Львова. На території ЛКП створять Центр адопції собак, а ще відкриють грумінг-салон.
Крім того, на базі ЛКП проходитиме реєстрація та облік домашніх тварин. Триватиме робота з розвитку мережі соціальних опікунів, які у місті піклуються про безпритульних собак та допомагають їх прилаштовувати, а також працюють над освітніми проектами для шкіл міста (спільно з компанією «Кормотех», організацією Nature Watch та Міністерством освітиі науки). Діти приходитимуть сюди в рамках уроків.

Центр адопції
2016 року суттєво зросло фінансування ЛКП «Лев». Уперше за багато років на це комунальне підприємство планують виділити 2 млн грн. Раніше ЛКП «Лев» щорічно отримувало 200-300 тис. грн на рік для відлову безпритульних тварин.
Хто буде новим директором ЛКП «Лев»?
Олег Мацех працюватиме у ЛКП «Лев» до 24 лютого, саме до цього дня чинний його контракт. Про те, що працюватиме тут лише рік, він повідомив, коли погоджувався на посаду. Нового очільника шукатиме міська рада. Чинний директор обіцяє запропонувати когось на посаду, якщо знайде потрібну кандидатуру.
«Після року роботи тут я працюватиму над собою. Поки був у соціумі, то жив за його правилами. Я жив життям тварин, міської ради, ЗМІ. Зараз хочу побути на самоті. До ЛКП «Лев» я міг прокидатися о тій годині, о котрій хотів, міг поїхати на півроку в Індію і ні з ким не спілкуватися. Два місяці їздив мотоциклом Гімалаями. Це той стан, коли себе сприймаєш по-іншому. Мені треба багато над собою працювати. Треба знаходити час не тільки на інших, але й на себе», – ділиться планами Олег Мацех.

Бути полярником – це…

Ігор Дикий, український зоолог та полярник, учасник антарктичних експедицій, кандидат біологічних наук, про те, що означає бути дослідником в Антарктиді

Нам часто заздрять, коли бачать, які фото ми зробили в експедиції: айсберги, гори, лід, сніг. Але насправді майже всі світлини я зробив за кілька рідкісних днів, коли була гарна ясна погода. В такі моменти всі вибігають на вулицю і багато знимкують.
Насправді на нашій станції майже постійно темно, від штучного світла у приміщенні може навіть початися депресія.
Пам’ятати запах станції
Я брав участь у трьох експедиціях в Антарктиду: дві тривали по року (2006 та 2009) і сезонна – 2012-го.
Зимував на антарктичній станції Академік Вернадський, розташованій на мисі Марина острова Галіндез за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова.

Українці отримали цю станцію 1996 року від британців. Саму будівлю звели 1953-го на острові, бо на материку є велетенські льодовик та лавини, тому там було безпечніше. Українці одержали базу не просто так: у цьому конкурсі брали участь десятки країн. Коротко скажу, що дістати станцію вдалося іще й тому, що Україна мала дуже багато полярників, британські вчені про це знали, тому й довірили нам будівлю.
Станція – це для мене другий дім, пам’ятаю навіть її запах. Антарктида – рекордсмен не тільки за висотою снігового покриву, низькою вологістю, а й за силою вітру. Температура повітря сягає до мінус 70 градусів.
Це місце не належить жодній державі, свого роду це – велетенський заповідник, де  проводять тільки наукові дослідження.
Найближчі  від нас станції: на півночі – американська станція за 74 км, а на південь – британська за 320 км.
Підготувати їжу на рік
 Разом з експедицією на станцію привозять провіант. Це – тонни їжі, консерви, заморожені туші тварин. Це все розвантажують три дні. За цей час знайомляться експедиції: та, яка прибула, й та, яка від’їжджає. Коли розвантаження закінчать, старі науковці повертаються додому. І починається зимівля...

Співвідношення професій експедиції на станції – 50 на 50. Половина технічного персоналу: дизель-механік, системний адміністратор, електрик, кухар, лікар. Зазвичай обирають людей, які мають кілька спеціальностей, добре коли електрик може бути системним адміністратором, а лікар повинен вміти допомогти з усім: від проблем із зубами до апендициту. Решта – це науковці: геологи, метеорологи, геофізики, озонометристи, біологи.
Пройти випробування дорогою
Дорога в Антарктиду починається з Києва. Група вилітає зі столиці в Південну Америку. Звідти добираємося до портового містечка, а тоді пливемо кораблем на станцію. Після  виснажливого сидіння у літаку вас очікує випробування протокою Дрейка, що між Південною Америкою та Антарктидою.
Моряки вважають, що є три серйозні місця на планеті: Берінгова протока, протока Дрейка та Ревучі сорокові.
Я зрозумів це тоді, коли стояв на кораблі й почув, як капітан поглянув на протоку і сказав: «Ну от, почалося». Як би ви не тренували вестибулярний апарат, тут вам це не допоможе. Тут можна пережити пряме й бокове хитання одночасно. Думав, що хлопці, які їздили раніше, переживуть це легше, але помилявся.
Читати погоду з природних явищ
Навесні в цих широтах з’являються пурпурові хмари. Це –  передвісники низького озону, це – аномалія Антарктиди.
Тут також можна побачити міражі. Фізику ніхто не скасовував, тому за тим самим принципом, що ми бачимо марево на межі гарячого повітря від асфальту,  тут через зустріч холодного повітря від криги та гарячого від сонця теж з’являються візерунки.

Тут також можна побачити міражі. Фізику ніхто не скасовував, тому за тим самим принципом, що ми бачимо марево на межі гарячого повітря від асфальту,  тут через зустріч холодного повітря від криги та гарячого від сонця теж з’являються візерунки.

Гало – явище притаманне для Антарктиди. Найпоширеніша форма гало – світле слабко забарвлене коло навколо Сонця чи Місяця. Це перша ознака поганої погоди: можна чекати урагану чи снігопаду.
Снігова веселка – біла веселка на обрії.  Вона зумовлена розсіянням світла в дуже дрібних крапельках.
Записувати кожен вихід
На станції слід дотримуватися суворої техніки безпеки. Просто так ніхто нікуди не виходить. Кожен вихід на вулицю треба записати в чергового. На дошці вказуєш, коли маєш повернутися. Щогодини слід виходити на зв’язок по рації. Якщо не виходиш на зв'язок, за тобою йде група розшуку.

Бували новачки, які забували виходити на зв'язок, за них хвилювалися і виходили на розшук. Коли знайшли, виявилося, що рація сіла, а вони забували про час.
Коли виїжджаєте на човні, треба брати запасний двигун, пальне та ремонтний набір. Найбільша небезпека на острові – океан.
Небезпечною є також озонова аномалія. Насправді низький озон – це особливість Антарктиди. Товщина озонового шару дуже тонка, тому канцерогенні ультрафіолетові промені легко приходять. Найперше – це негативно впливає на життя полярників, дуже легко зіпсувати зір та шкіру. Ми накладали шари крему, аби вберегтися від опіків, та одягали товсті окуляри.
Подружитися з тюленями та пінгвінами
Коли був вихідний, то йшли на лижі. Неподалік затоки побачили  переляканого тюленя. Він дивився на нас і своїм виглядом ніби казав: «Будьте тихо, хлопці, не видайте мене!». Виявилося, що поруч були касатки, які їдять тюленів, тому він вирішив сховатися, щоб його не знайшли.

Одне гніздо пінгвіна важить від 5 до 30 кг. Кожен камінчик вони переносять у дзьобі

Є такий тюлень Уедделла. Тюлень  народжується просто на кризі. Одного разу ми були свідками народження маляти, після цього вирішили щодня його зважувати. Тюленята з’являються на світ завдовжки метр сорок і важать близько двадцяти п’яти кілограмів. Добовий приріст ваги — в середньому від п’яти до семи кілограмів. А молоко самки має більше ніж сорок відсотків жирності. Це їхня стратегія виживання. Антарктичне літо надто коротке, тож  якщо тюлень  не виросте швидко, він не виживе.

Мій колега навіть пожартував, що було б незле схрестити тюленя з нашим поросям. Така швидкість росту була б незайва в господарстві.
Є тут кілька видів пінгвінів. Вони будують свої гнізда на камінцях. Колонії з пташенятами живуть дуже щільно один до одного. Це виглядає гарно, але, щоб з ними працювати, треба мати неабияке терпіння: у цьому місці стоїть жахливий сморід.
Одне гніздо пінгвіна важить від 5 до 30 кг. Кожен камінчик вони переносять у дзьобі. Серед пінгвінів є справжні естети. Зокрема, ми зустріли сім’ю, яка вирішила жити не з колонією, а поряд, на вершині 50 метрів. Свої гнізда вони звили там, щоб, очевидно, милуватися сходом і заходом сонця. Найбільша загадка – як вони перенесли туди каміння для гнізда: для цього треба бути справжнім альпіністом.

Підготувала Мар’яна Вербовська, Львівська газета

Дрімучий ліс

Як реформувати лісову галузь, щоб позбутися корупції, встановити належний контроль і врахувати регіональні відмінності
Українські ліси очікують великі зміни. Нині на цю галузь обвалився шквал критики: від непрозорості функціонування до недолугості підпорядкування. Лісовий фонд перебуває у підпорядкуванні близько 50 міністерств, відомств і організацій. Отож пошук винного у лісових негараздах іноді нагадує перекидання з хворої голови на здорову й веде в нікуди.
Найбільшими лісорозпорядниками є Державне агентство лісових ресурсів України (73%) та органи місцевого самоврядування (13%), 8% лісів та полезахисних лісових смуг перебувають на землях запасу сільських рад. Нині Держлісагентствосвоїх лісах фактично саме формує правила гри, контролює їх виконання, веде господарську діяльність. Державну політику у цій галузі має формувати Мінагрополітики, але воно не має для цього ресурсів…

Розділяй та владарюй
Щоб навести елементарний лад у лісі, першочергово незалежні експерти пропонують розділити функції управління лісами та господарювання у них. Також треба суттєво оновити лісове та суміжне законодавство.

Михайло Попков, експерт програми FLEG II (ЄІСП Схід), вважає, що нині українське законодавство усе ще зберігає пострадянські норми.
«За останні п’ять років роботу над лісовим правом фактично зупинено. Міністерство аграрної політики, яке після т.зв. адмінреформи перейняло на себе державні функції, які раніше виконувало лісове відомство, підпорядкування Державного агентства, не виступає самостійним гравцем, а залишається «весільним генералом», який формально виконує свою роботу. Вони не мають ні знань, ні досвіду, ні традиції, ні спеціалістів», — каже М. Попков.
Фактично «за ліс» у МінАПП відповідають дві людини. Але вони не можуть виконати той обсяг «лісової» роботи, який міністерство має робити, відповідно до своїх повноважень.

Корупція у розквіті
У нашому Лісовому кодексі досі збережено пункт про те, що ліси країни виконують екологічні, соціальні та економічні функції. Але останнім часом держава (чи, точніше, певні особи від імені держави) віддає перевагу саме «комерційній» функції лісів.
«Усім відомо, що від 2011-го до 2013 року експорт деревини у системі Держлісагентства здійснювали за корупційною схемою. Покупця змушували оплачувати маркетингові послуги третій фірмі. За попередніми підрахунками, з обороту Держлісагентства виведено десятки мільйонів євро», — пригадує Михайло Попков.

2011 року КРУ під час перевірки знайшло стільки порушень у роботі Держлісагентства, що, незважаючи на особисту дружбу тодішнього головного лісівника Віктора Сівця з Віктором Януковичем, вибухнув скандал. Зокрема, через продаж деревини за кордон за демпінговими цінами. Наприклад, за дев’ять місяців 2011 року лісогосподарські підприємства продали 154,7 тис. кубічних метрів дуба (це — чверть загальної кількості реалізованої за той час деревини!) фірмам Eloderio Ltd та LIGO за середньою ціною 320 євро за кубічний метр. Тим часом середньосвітова ціна на аналогічну продукцію коливалася в межах 500-600 євро за кубометр. Щоб забезпечити апетити крадіїв, ліс «косили» наліво і направо.
Зараз до масових вирубувань може призвести інша причина: на наступний рік у Держбюджеті заклали куди меншу суму на «лісові» потреби. Але керівництво Держлісагентства, схоже, не намагається відстоювати право на більше фінансування. Ці кошти передбачено на лісову науку, об’єкти заповідного фонду, лісповпорядкування, авіаохорону лісів, лісовідновлення тощо.
«Вони спеціально хочуть довести галузь до банкрутства», — резюмує еколог МБО «Екологія — Право — Людина» Павло Тєстов.

Досвід Латвії та Швеції
Томасс Котовікс, експерт програми FLEG II (ЄІСП Схід), який аналізував досвід Балтії, зараз розповідає, що свого часу Латвія постала перед серйозним викликом: ліси критично вимагали реформи, інакше галузь було б знищено.
«Ми поставили перед собою завдання — відшліфувати функцію регулювання, контролю, підтримки приватних лісів, власності на державні ліси та господарювання у них. Функцію регулювання ми віддали міністерству землевпорядкування, функцію контролю і підтримки — державній службі лісу. Ми створили державну лісову компанію, які віддали власність на державні ліси і право господарювати у них, але аби не було конфліктів, перед тим вивели за її межі національні парки та резервати», — пригадує Томасс Котовікс.

У Швеції у державній лісовій компанії працює 900 співробітників на 2,6 млн. га продуктивного лісу

«У Швеції у державній лісовій компанії працює 900 співробітників на 2,6 млн. га продуктивного лісу. Ми вважаємо, що цю цифру можна ще зменшити, якщо налагодити роботу досконаліше. Сьогодні бачимо такий парадокс: в Україні небагато лісу на одну людину, але ви експортуєте деревину, а у Швеції багато лісу й ми імпортуємо деревину…» — каже Матс Нордберг, експерт програми FLEG II, Швеція.
Щодо досвіду Швеції, експерт зазначив, що виконанням робіт у лісі замаються не працівники лісової держкомпанії, а приватники за контрактом. Це значно ефективніше, адже приватник краще економитиме бензин та турбуватиметься про справність бензопили.

Міжнародний досвід свідчить про можливості удосконалення господарського управління лісами шляхом утворення державних лісових компаній. У рамках програми ФЛЕГ проведено дослідження нормативно-правової можливості утворення державного господарського об’єднання. При цьому лісгоспи можуть залишатися незалежними держпідприємствами у рамках такого об’днання. Також дуже важливо, щоб таке об’єднання було не частиною Держлісагенства, а – незалежним.

Починати з пілотних проектів
Степан Кривов’язий, голова профспілки лісівників, розповів «Газеті», що досвід інших країн буде безцінний для України, але тільки тоді, коли його використовуватимуть у різних областях по-різному.
«Ми слухали про досвід Швеції, Латвії, Німеччини, Польщі, Болгарії… Але чи бачили ви хоча б одну країну, яка була б подібна до нашої? Чи є у Швеції така пустеля, як у Херсоні, чи степ, лісостеп… Особливість України у різноманітності, тому іноді досвід певної країни стане у пригоді тільки для однієї нашої області», — каже Степан Кривов’язий.
До схожого досвіду закликає і Михайло Попков, який радить розпочинати реформу з пілотних проектів. Тільки крок за кроком, адаптовуючи роботу лісової галузі до особливостей різних кліматичних зон, можна буде реформувати систему.
Спробою змінити ситуацію можна вважати Коаліційну угоду та Програму дій уряду. Ці документи передбачають «розділення функцій держави у сфері лісового господарства: функції формування державної політики та контрольні й господарські функції виконуватимуть різні органи влади» (Коаліційна угода, пункт 5.1). Це буде зроблено через «створення на базі нинішніх державних лісогосподарських підприємств єдиної державної лісогосподарської структури, використавши досвід Польщі, Латвії та інших країн з успішним функціонуванням державних лісогосподарських підприємств» (Коаліційна угода, п. 5.2.).
Далі ці ідеї урядовці мали би розвинути у «лісовому» розділі «Стратегії розвитку сільськогосподарських територій «Україна — 2020».
Цікаво, що тривалий час текст цієї «Стратегії» не публікували, а коли він з’явився на сайті Мінагро, то стало зрозуміло, чому. Він катастрофічно відрізняється від того, що готували експерти робочої групи.
Стратегія також відрізняється від Коаліційної угоди. Зокрема, в угоді пишуть про розділення функцій агентства, а у стратегії пропонують «удосконалення функцій».

Стратегія також відрізняється від Коаліційної угоди. Зокрема, в угоді пишуть про розділення функцій агентства, а у стратегії пропонують «удосконалення функцій»

Тому незалежні експерти радять продовжити обговорення документів реформування, а не поспішати їх передавати на підпис президентові.
Оскільки стало зрозуміло, що ні Держлісагентство, ні МінАПП не спроможні самостійно справитися із реформуванням, очевидно, що необхідно створити групу високого рівня (під керуванням віце-прем’єра або члена Національної ради реформ). Реформа має бути прорахована та юридично обґрунтована. Адже за нею — доля 10 мільйонів гектарів нашого стратегічного відновлюваного ресурсу.

Мар’яна Вербовська
Львівська газета, оригінал тут

Кожен четвертий велосипедист їде тротуаром

ukrainianiphone.com

У липні у Львові вперше підрахували велосипедистів

Дослідження робили в рамках ініціативи Інституту міста Social Innovation Lab за сприяння Львівської асоціації велосипедистів (ЛАВ).
Згідно з висновками дослідження, серед роверистів Львова помітно переважають чоловіки. До прикладу, частка жінок від загальної кількості велосипедистів на львівських дорогах у будній день становить лише 11,5%. У вихідні цей показник трохи зростає — до 15,9%. Схожі результати є також у Києві. Так, за результатами спостереження у травні 2015 року, частка жінок на велосипедах становить 12% у будні та 18% на вихідних, повідомляють в Інституті міста.

 Що стосується вікових категорій, то велосипедом як засобом пересування містом користується переважно молодь (16-35 років) — 49,6% у будні, 50,1% на вихідних та дорослі (36-55 років) — 33,4% у будні, 32,3% на вихідних. Львівські велосипедисти надають перевагу спортивним (35,5%) та гірським велосипедам (33,0%). Ще 15,2% використовують city bike. «Газета» поговорила з Янісом Сенайком, соціологом Інституту міста про те, які особливості львівських велосипедистів і які упередження треба розвіяти.

—    Насамперед прошу розкази, для кого розроблено це дослідження і кому воно може бути корисним?
—    Дослідження призначене для львів’ян, особливо тих, які користуються цим видом транспорту. Дослідження/спостереження такого формату у місті проводили вперше. Це дуже важливо, особливо зважаючи на те, що Львів можна небезпідставно назвати велосипедною столицею України (беручи до уваги рівень розвитку місцевої вело інфраструктури, порівняно з іншими містами). Ідея провести підрахунок велосипедистів виникла ще в червні. Згодом ми поспілкувалися щодо цього з Львівською асоціацією велосипедистів (ЛАВ), щоб об’єднати зусилля. І вже в липні розпочали дослідження.
Спостерігачів було вирішено розмістити на восьми дорожніх перехрестях міста (вул. Стрийська — вул. Наукова, вул. Під Дубом — вул. Куліша, просп. Червоної Калини — вул. Хуторівка, вул. Шевченка — вул. Городоцька, вул. Сахарова — вул. Коперніка, вул. Антоновича — вул. Бандери, просп. Свободи — вул. Дорошенка, вул. Франка — вул. Левицького). Спостерігачі на точках фіксували пересування велосипедистів протягом дня. Інструментарій дослідження (з низкою нововведень) було запозичено в Асоціаціі велосипедистів Києва.

У результаті дослідження ми отримали низку цікавих даних, які плануємо доопрацювати та оприлюднити протягом вересня.

—    Серед цифр дослідження є мізерний відсоток тих,  хто використовує засоби захисту на дорозі, їх лише 15%. Наскільки це мало, порівнюючи з іншими містами?
—    Для міста така ситуація є доволі закономірною. Для порівняння: в країнах Європи засоби захисту використовують найчастіше ті, хто виїжджає на трасу й багато часу проводить у дорозі. Пригадую, що під час проведення спостереження на перехресті вулиць Франка та Левицького я зафіксував лише одного чоловіка, який мав усе необхідне спорядження: фари, наколінники, налокітники, шолом, рукавиці. При цьому він їхав тротуаром. Важливість особистої безпеки та безпеки пішоходів — це першочергові речі для кожного велосипедиста.

—    Те, що дослідження проводять улітку, не впливає на репрезентативність, адже частина людей у відпустці, частина поїхала за місто?
—    У нас дуже багато людей мають упередження до використання велосипеда як засобу пересування містом. Перш за все через те, що вважають велосипед транспортом, на якому не можна їздити в погану погоду. Тому початок весни може відлякувати наслідками, осінь — дощами, а зима — снігом та ожеледицею.
Оскільки велосипедист є повноцінним учасником дорожнього руху і, крім прав, має ті самі обов’язки, що й автомобіліст.

Тому літній сезон видався нам оптимальним для проведення підрахунку.
Я знайомий лише з однією людиною, яка користується велосипедом протягом усього року. Нам було важливо вказати також і на ці упередження. Важливий також високий показник щодо кількості людей, які їздять на велосипедах по тротуару. Вкотре хочу наголосити, що подібна практика є недопустимою! Оскільки велосипедист є повноцінним учасником дорожнього руху і, крім прав, має ті самі обов’язки, що й автомобіліст.

—    Як часто ви плануєте робити такі дослідження?
—Ми проводитимемо такі підрахунки щорічно. Не виключено також, що проведемо дослідження й восени, щоб побачити залежність показників від пори року, погодніх умов тощо. Якщо поглянути на європейські країни, то велосипедист на дорозі міста взимку та восени — це справа буденна. Наприклад, у скандинавських країнах ровером їздять і в заметіль.
У тутешніх людей побутує думка: буду їздити, коли в місті буде достатньо велодоріжкок. Але є міста, де немає навіть такої кількості велодоріжок як у Львові, та це не заважає більшості людей використовувати велосипед регулярно.
У Львові вже існує багато можливостей для тих, хто користується велосипедом, як засобом для пересування містом. Ми розробили детальну мапу веломаршрутів міста, використовуючи яку, велосипедист може безперешкодно дістатися аж до Великих Грибовичів. Мапу розроблено ще в січні 2015-го, але, щоб завершити розробку аплікації, яка використовуватиме мапу за базу, потрібна синхронізація з мапами  Google. Це питання наразі розглядає дирекція компанії. Тож нам залишається лише чекати.

—    У яких містах провели такі самі дослідження?
—    Підрахунки провели в Тернополі, Полтаві, Івано-Франківську та Києві.

Розмовляла Мар’яна Вербовська
Львівська газета 13 серпня 2015 року

Без газу та вугілля

Як отримати енергію від cонця, води, землі та повітря

«Я встановив теплову помпу, сонячні колектори та водяну сорочку в каміні. Рішення про встановлення альтернативних джерел енергії ухвалив одразу, коли будував будинок. Для мене принципово було не вести газ. Це було 2011 року.

Коли обираєте альтернативне опалення, дуже важливо ухвалювати саме комплексне рішення. Окремо встановлені сонячні колектори не дадуть бажаного результати. Згодом я зрозумів, що саме потрібно підсилити, оскільки спа-зона потребує більше енергії, то я поставив ще твердопаливний котел. От тоді всі питання було закрито, і я був повністю задоволений результатами», — розповідає «Газеті» Андрій Худо, співвласник Холдингу емоцій !FEST.

Теплова помпа у домі підприємця  має подвійний ефект і дає користь і взимку, і влітку: взимку викачує тепло, влітку — холод.

Так виглядає теплова помпа

Енергією вона живиться  із землі. Щоправда, чоловік зізнається, що якби ставив зараз, то обрав би ту, що живиться з повітря. Оскільки перша — це дуже дорога інвестиція, треба робити глибоку свердловину. Це значно більше зусиль, ніж з повітря.

Нині підприємець цілком задоволений тією системою, якою оснащений дім. І додає, що хотів би ще поставити вітряк, але через високий сосновий ліс ця ідея не зовсім доречна.

Теплова помпа завбільшки холодильник

Історія Андрія Худо — рідкість. Здебільшого тепло в домівках українці отримують, спалюючи газ, вугілля чи дерево.  За словами Василя Прусака, керівника Центру з енергозбереження при Львівському центрі науки, інновацій та інформатизації, причини на це дві: незнання та доровизна енергоефективності.
У Пустомитах завдяки тепловій помпі вже кілька років опалюють приватний будинок площею понад 100 квадратних метрів

«Витратною буде процедура встановлення котлів, але з часом усе це окупиться. Що більший будинок, то швидше окупиться проект.  Сьогодні немає жодної структури, яка б займалася просвітництвом чи навчанням , яке пояснювало б, що є вибір джерел енергії.  От, до прикладу, торік у багатьох приватних будинках власники переобладнали котли з газових на твердопаливні. Півтори тисячі державних кредитів виділили на закупівлю твердопаливних котлів. Але якщо порахувати витрати й користь, то ви зрозумієте, що такий варіант опалення далекий від ідеалу», — вважає Василь Прусак.

Так виглядає теплова помпа

Як приклад, фахівець розповідає про будинок у Пустомитах, де завдяки тепловій помпі вже кілька років опалюють приватний будинок площею більше ніж 100 квадратних метрів. Власник не платить за теплопостачання щомісяця, а отримує енергію з озера, що неподалік дому. Принцип дії теплового насоса простий: він може діставати енергію з води, повітря чи землі. Завбільшки така установка, як холодильник. Її можна поставити будь-де в будинку, керувати можна навіть зі смартфона.

«Тут стоїть швецький котел NIBE. Встановити його дорого — 10 тисяч євро. Але з року в рік, особливо з теперішніми цінами на газ, власники відчувають, наскільки вигідне було капіталовкладення. Іще один плюс — немає жодних експлуатаційних незручностей: не треба привозити дрова, вкидати в котел, чистити попіл», — пояснює головний інженер підприємства, яке встановлює котли, Олександр Ворощук.

Трубки у воді допомагають тепло озера віддавати для обігріву будинку

Поряд із приватним будинком у Пустомитах теплова помпа живить готельний комплекс «Озерний край», площею більше як 1500 квадратних метрів. Обладнання для такого комплексу коштувало понад 25 тисяч доларів, але про купівлю ніхто не пошкодував.

Енергія з даху

П’ять років тому у Львові запрацювала компанія, яка встановлює сонячні колектори. В «Екосистемі» розповідають, що встигли встановити  більше ніж 50 таких устаткувань на приватних будинках та великих підприємствах.  Один з найбільших об’єктів — готель «Галактика» у Винниках, де щодня за допомогою сонця підігрівають 6 тисяч тонн води. Раніше тільки за підігрів води потрібно було заплатити понад 30 тисяч гривень, тепер всі витрати покриває сонячна енергія.
Вартісною буде процедура встановлення котлів, але з часом усе це окупиться. Що більший будинок, то швидше окупиться проект

«Є сенс ставити сонячні колектори й у великих квартирах у місті. Від площі помешкання залежатиме ціна обладнання. Ми радимо встановлювати на квартирах більше ніж100 квадратних метрів, ціна за сонячний підігрів коштуватиме від 1,5 до 3,5 тисячі доларів. Тепла сонця вистачить і взимку. Колектор підігріватиме воду та підтримуватиме температуру в квартирі. За сучасних цін на газ, пристрій окупиться через п’ять років», — каже Андрій Удовиченко, технічний директор «Екосистем».

Сонячні колектори на даху готулю "Галактика"

Нині чоловік розповідає, що на підприємстві працюють над ідеєю будівництва невеликого містечка неподалік Львова, де енергію черпатимуть з відновлювальних джерел. Будуючи дім, одразу можна запланувати встановлення сонячної системи. Замість традиційного бойлера встановлюють сонячний бойлер, на даху будинку  монтують модульний сонячний колектор.

Велика площа — велика економія

Підвищувати енергоефективність та стимулювати відновлювальну енергетику найперше  радять на великих підприємствах.  Тут економія та самоокупність стануть очевидними вже за рік-два. Для того, щоб мати підтримку підприємці можуть отримати гранти в рамках проекту ООН з питань промислового розвитку (ЮНІДО) за допомоги Глобального екологічного фонду, який триватиме до травня 2017 року.

Національний координатор проекту ЮНІДО Ігор Кирильчук розповідає «Газеті» , що проект підтримує ті ініціативи, які показали, що вже працюють над енергозбереженням. Серед проектів, які вже підтримали, — концерн «Хлібпром» у Львові. 160 000 доларів підприємство отримало для встановлення систем рекуперації на чотири печі.

«Ми отримали грант майже 2 роки тому. Нові установки допомагають нам зменшити використання газу та пари. В нас на виробництві для випікання хліба використовують пар і газ, пояснюючи просто, вторинні гази ми повторно використовуємо для випічки. За перші 4 місяці цього року, завдяки низці проектів, нам вдалося знизити споживання газу на 50 тисяч кубічних метрів», –каже Галина Сахро, начальник технічного управління «Хлібпрому».
Підвищувати енергоефективність та стимулювати відновлювальну енергетику найперше  радять на великих підприємствах.

Установка, яку  встановили на печі – це пілотний проект українських винахідників у Вінниці. Незабаром досвідом ділитимуться з іншими підприємствами, де використовують печі.

«Ми підтримали п’ять проектів, зараз є можливість підприємствам звернутися до нас для співфінансування іще кількох. Для цього треба  просто написати до нас. Деталі є на сайті проекту ЮНІДО», — зазначає Ігор Кирильчук.

Як стимул фахівці наводять приклад: економія природного газу після реалізації проекту становить 170 тис. куб. м на рік. Щорічна економія коштів — 100 000 доларів, термін окупності — 1,6 року.
Львівська газета, 28 травня 2015 року

Електронний дим

Як в Україні впорядковують ринок електронних сигарет і яке майбутнє чекає вітчизняних е-курців

«Моя позиція дуже проста, якщо докази шкоди або користі електронних сигарет з’являться, тоді можна буде  говорити про доречність їх куріння у кнайпах. Наразі куріння повністю у таких місцях заборонено, і це правильно», — резюмує Марк  Зархін, львівський ресторатор.

Народні депутати у середу зареэстрували законопроект 2820, який має наблизити українське антитютюнове законодавство в регулюванні інгредієнтів та смакових добавок до сигарет, а також маркування упаковки до європейських норм.Один із важливих пунктів документа — врегулювання роботи ринку саме електронних сигарет, які стають усе популярніші серед українців.  Але головна проблема, вважають фахівці, відсутність вимог і контролю над  розчином, яким заправляють цигарку. Власе, законопроект внесе чіткі вимоги до такого "куріння".

Головна проблема, вважають фахівці, відсутність вимог і контролю над  розчином, яким заправляють цигарку.

Законопроект підтримали експерти ініціативи «Реанімаційний пакет реформ» та включили його в дорожню карту реформ на 2015 рік.Нині в Україні курити електронні й паперові сигарети заборонено в закладах харчування, але таку заборону не підтримують в усій Європі.

Сигаретний  туман
«У США, до прикладу, електронна сигарета коштує приблизно 80 доларів, в Україні — 20. От і аргумент, щоб задуматися над урегульованістю нашого ринку», — каже в коментарі «Газеті» Андрій Скіпальський, голова Центру контролю над тютюном
2014 року укладачі Оксфордського словника вирішили словом року назвати vape — куріння електронної сигарети або сам ґаджет, або й інший прилад із такими функціями. Коментуючи вибір слова року, команда укладачів пояснила, що за рік частота вживання vape виросла вдівічі, що спричинене популярністю е-сигарет.
У США, до прикладу, електронна сигарета коштує приблизно 80 доларів, в Україні — 20.

Популярність електронної сигарети відзначили й у звітах Світової організації охорони здоров’я: 2010 року продано 750 тисяч електронних сигарет, тоді як наступного продажі збільшилися до 2,5 млн., а до середини 2013-го — вже до 10 млн. 2014 року у світі налічувалося 466 брендів електронних сигарет. Згідно з прогнозами, до 2030-го продажі електронних сигарет зростуть у 17 разів.

«Популярність е-сигарет зростає, але нині цей ринок зовсім не керований. Їх можна знайти у відділах разом з флешками та іншими електронними пристроями.  Виробники й продавці електронних сигарет ніколи не зверталися у МОЗ, щоб отримати дозвіл на продаж таких пристроїв як лікувальних засобів. Хоча їхню рекламу побудовано на тому, що вони є саме такими. Нещодавно я був на спеціалізованій конференції  в ОАЕ, де думки фахівців щодо електронних цигарок розділилися. Є кваліфіковані лікарі, які категорично проти них, але є і ті, хто підтримує такий спосіб перестати курити»,  — каже «Газеті» Костянтин Красовський, завідувач відділу контролю за тютюном Українського інституту стратегічних досліджень МОЗ України.

до 2030-го продажі електронних сигарет зростуть у 17 разів

13 травня народні епутадти зареєстрували законопроект, який передбачає окрему статтю з регуляції електронних сигарет . Там прописані чіткі вимоги ЄС.Нові обмеження дозволять зменшити привабливість куріння, особливо серед молоді. Така практика є міжнародною рекомендацією Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну та новою вимогою європейського законодавства згідно з положеннями Директиви  2014/40/ЄС.
«Звичайно, курити у такий спосіб менш шкідливо, але говорити, що це абсолютно нешкідливо — не можна.  У парі все одно міститься нікотин. Оскільки  ці розчини виготовляють без спеціального контролю, то ніхто достеменно не знає склад нікотину та інших речовин у ньому. 
Покупець не може себе убезпечити від підробки, коли  купує тютюновий розчин, яким заправляють сигарету. Цей ринок в Україні ніхто не контролює. Ці розчини завозять з Китаю, насипати туди можуть будь-що, поки людина не помре, можна так і не дізнатися наповнення такого курива», — пояснює Красовський.


МОЗ рекомендує утриматися
Наукова група ВООЗ з регулювання тютюнових виробів опублікувала звіт (№955), у якому спеціально розглянуто питання щодо систем електронного надходження нікотину. Група дійшла висновку, що немає доказів того, що вживання цих виробів є безпечним для людей.

«Це пов'язано з тим, що нікотин навіть сам по собі є шкідливим для здоров'я, особливо для вагітних жінок. До того ж вживаючи електронні сигарети, споживач не може контролювати дозу нікотину.
Управління з контролю за продуктами харчування та ліками США 2009 року провело випробування електронних сигарет, які виявили невідповідність вказаних показників вмісту нікотину реальним. До того ж під час цих випробувань було виявлено, що електронні сигарети виділяють нітрозаміни (речовини, які можуть викликати рак) та інші шкідливі для здоров'я речовини, проте споживачів про це не інформують», — кажуть представники МОЗ.
Немає доказів того, що вживання цих виробів є безпечним для людей.

На сьогодні продаж та реклама електронних сигарет заборонені в Австралії, Канаді, Туреччині, Бразилії, Данії, Норвегії та інших країнах.
В Україні поширення електронних сигарет зумовлено тим, що вони формально не підпадають ані під категорію медичних засобів, ані тютюнових виробів. Тому електронні сигарети розповсюджують без дозволу відповідних органів.

Зміни до закону
Народні депутати на чолі з Ольгою Богомолець (також до групи ініціаторів увійшли Ганна Гопко, Олег Мусій, Луценко Ігор, Корчинська Оксана, Унгурян Павло) зареєстрували законопроект 2820  «Про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров'я населення від шкідливого впливу тютюну».

«Цей  законопроект група депутатів зареєструвала вперше у березні, але невдовзі відкликала його. Таке рішення зумовлено лобістськими діями голови Комітету з питань податкової і митної політики Р. Насірова щодо головування його комітету під час розгляду цього законопроекту. Ґрунтовних підстав віддавати законопроект №2430 під відання комітету Р. Насірова не було, оскільки зміни, які пропонують у документі, лежать у площині питань охорони здоров’я», — вважає співавтор законопроекту, голова Центру контролю над тютюном Андрій Скіпальський.
 Нині ж на тютюновому розчині можна знайти тільки перелік інгредієнтів (без пропорцій) та країну-виробника без контактів.

Саме цей закон урегулює ринок е-цигарок. Зокрема, якщо зміни до закону ухвалять, то виробники та імпортери електронних сигарет і заправних контейнерів повинні надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, повідомлення про будь-які вироби, які вони мають намір реалізовувати на території України.
Електронна сигарета або заправний контейнер, міститиме таку інформацію: ім'я та контактні дані виробника, відповідальної юридичної або фізичної особи в Україні і, якщо є, імпортера в Україну;
перелік всіх інгредієнтів і продуктів виділення;
токсикологічні дані про інгредієнти й продукти виділення;
інформація про дози й поглинання нікотину при споживанні в нормальних або розумно передбачуваних умовах;
опис компонентів продукту;
 в тому числі, там де вони застосовуються;
 опис виробничого процесу, зокрема чи є серійне виробництво і свідчення того, що процес виробництва гарантує відповідність вимогам цієї статті; заяву про те, що виробник та імпортер несуть повну відповідальність за якість і безпеку виробу при його розміщенні на ринку і використанні при нормальних або розумно передбачуваних умовах.
 Нині ж на тютюновому розчині можна знайти тільки перелік інгредієнтів (без пропорцій) та країну-виробника без контактів.

 Маряна Вербовська, Львівська газета

The wooden lobby

Deputies have forbidden wood export in order to rescueforest from a massive slash. But independent experts are convinced - this is a new challenge for a forest, made by deputies.

"You would not believe, but in the Carpatians, doesn't matter if it's Saturday or Sunday – there always is a truck mowing towards forest and coming back at night. People from villages think that 6 days a week they are working for the state, and one day - for themselves. That is to say that they are trying to compensate some money. All this efforts without a state control had turned into illegal things and effects are horrible", - says BogdanProts, the representative of WWF (World Wide Fund for Nature) in Ukraine.

Illegal slashes and widespread wood-export from Ukraine isn't a new problem and there are efforts to solve it lasting more than 10 years. Because of the lack of state policyconcerning woodand timber products, forest sector economy is in a situation close to a crisis.

In April 2015 deputies gave vote for the bill, which passes moratorium for export of wood. "For" have voted 233 members of the parliament.

Neither furniture nor wood raw

Moratorium for export isn't a new way for treatment of the branch from forest degradation. Even before voting for a document, it has prompted outrage among bunch of researchers.  

Particularly VasylMasiuk, publisher of the newspaper "Derevoobrobnyk" says, that such attempt to improve the conditions in wood-based industries will fail, because it doesn't touch real reasons the decline of industry.

"The same kind of thing is when you set potatoes and in a year could not pick it - because of low-restriction. And it will just perish. A goal of agronomy as business is a collection of material at the time of achieving ripeness. If you will not collect goods, it will lose its quality. It will cause negative consequences for nature in long-term perspective. There is no question about the Ukrainian manufacturer, there is a problem about consumer. Ukrainians today don’t have money for buying furniture. If Ukrainians don't have money to buy oak door and German people do - let's sell this door and put the money in development of our economy", - says VasylMasiuk.

In addition, says expert, Ukrainian wood is a renewable resource, we almost don’t have natural forests, 96% of them are of artificial origin.

"I do not see the positive consequences of this bill. In fact, we are limiting foresters to sell round logs. What results will it cause? Foresters will invest in recycling. They will use processing facilities and will sell wood as lumber. Is this strategically good? I have big doubts, because investment resources will be diverted from direct forest management, forest road construction, purchase of special equipment for forestry development, the purchase of planting material ...Foresters will develop non-core activity. When I hear, that it will help woodworking businesses get cheaper raw materials and they will compete with richer foreign buyers, I have a doubt. Wood has its own cost if the customer can’t buy it at the real cost, he will simply not harvest it "- advises specialist.

Price will drop, but not for long
Yuri Hromiak, chief deputy of the Lviv forest management administration, says that the bill aims to reduce the price of wood in the domestic market."But everyone failed to achieve the desired result with prohibitions. You have to think about other things, for example, why for so many years in the Lviv region not a single serious furniture has appeared. Today, in order to supply woodworkers with materials, quarterly stock trades take place. Now there is a discussion that Ukrainian foresters can´t supply woodworkers with raw materials. But data shows - in any quarter 100% of wood was sold. Today we have 70%, but earlier it used to be around 30%. What could be an explanation? Customers find cheap raw materials at an illegal market, "- supposes the official.

In addition, Mr. Hromiak underlines that last year wood-export from the region increased by 8.7%, which does not mean that the number will continue to grow. Another argument: there is no oak-export from the region – because Ukrainian woodworkers buy it.

"Gazeta" asked for a comment a local woodworker, who has more than 20 years of experience in this field. Because of fear of controls he only agreed to speak off the record. From his point of view, the bill can be useful in his business field, but only at the beginning. And most importantly, he believes that solving problems of this industry with help of moratorium for export isn’t very logical .

Wood processing lobby?

Roman Volosyanchuk, coordinator of WWF forest projects in Ukraine, told "Gazeta", that embargo of exports of wood is talking point for more than 10 years, but the result is not adjusting of market mechanism, but tug of war. Even before the passing of the law on voting, WWF activists appealed to the Prime Minister to warn against the introduction of the moratorium.

«Today round timber trade contains corruption risks, which are under control of representatives of forest structure that actually sells raw materials. Accordingly, there are distortions for those woodworkers who want to buy wood. Now a lot of experts have many times suggested options in order to establish normal market mechanisms, but this bill - direct ridiculous prohibition, which creates surplus product on the market.Everybody who buys wood wins, but only at the beginning. Due to the fall in prices, overheat the market will take place, followed by a jump in prices, foresters will almost go bankrupt, "- says the expert».

And his colleague BogdanProts, WWF representative in Ukraine, adds that initially the bill was presented in Ukraine as populist.
"There was immediately a question: are you for prohibition of export of round timber or against? We say that both approaches are wrong. First of all we need to think about long-term state forest managementpolicy. There arecorruption schemes that were very convenient for everyone for a long period and it’s not easy break them down.We had a meeting with the parliamentary faction "Samopomich", where this law was discussed, and of the authors of the billOstapYednak also was among the audience. In such case it is not easy to debate, because we see a group of people who lobby their interests. What kind of balance could be in the situation, when a person has 10-15 years of experience in the wood industry and should distance oneself from the process? This is a conflict of interests, "- says BogdanProts.

"Gazeta" asked one of the most active authors of the the bill - OstapYednak, who more than a decade led the woodworking factory, how appropriate it was to become the author of the bill. OstapYednak is convinced that such act has many advantages.

"I think it is a certain positive. Among the authors of the bill and the committee of Industrial Policy was a man who is expert in this area and its problems. This bill doesn’t lobby the interests of one company or group of companies, there is no concentration of businesses in this environment. This is a bill that regulates the entire industry, where thousands of small and large sawmills are working. Therefore, as a conflict of interest you can also define a situation when forestry worker writes a bill that affects the areas of forestry, or when ecologist writesenvironmental laws. Consequently I don’t see here a conflict of interest. I was also surprised by the position of certain nature protection organizations, because it means lobbying of large importers of wood, especially from Europe, that stifle and actually destroy our wood processing industry ", - assured " Gazeta "OstapYednak.

Mariana Verbovska for Lviv's newspaper