26.04.86

Україна відзначає 25-ту річницю від вибуху Чорнобильської АЕС. Навіть за чверть століття українці мають більше запитань, аніж відповідей щодо найбільшої екологічної катастрофи світу

Мар’яна Вербовська, Назарій Тузяк

25 років тому Україна пережила безпрецедентну катастрофу – аварію на Чорнобильській АЕС. 26 квітня 1986 року вибухнув четвертий енергоблок ЧАЕС. Тоді радіоактивна хмара накрила Україну, Білорусь і Росію, Східну і Північну Європу. На жаль, ще й сьогодні світ не має достатнього уявлення про всі аспекти катастрофи. Навколо чорнобильських подій виникло чимало міфів, перекручень, домислів. Нині тема стала знову актуальною не тільки через відзначення сумних роковин, але й через хвилю вибухів на японській атомній станції «Фукусіма-1». Очевидно, приклад Чорнобиля так і не змусив людей зробити адекватні висновки про небезпеку атомної енергії.
Ми не будемо перелічувати низку діагнозів і згадувати, скільки людей постраждали від вибуху, а спробуємо виділити кілька запитань до фахівців, аби з’ясувати, що нині відбувається на АЕС і яка його доля у майбутньому.

Володимир Вертелецький, доктор медицини, завідувач кафедри медичної генетики Університету Південної Алабами, дійсний іноземний член Національної академії наук України, член-кореспондент Національної академії медичних наук Аргентини:

- Як українці сьогодні відчувають на собі вплив Чорнобиля?
- Дослідження Міжнародного благодійного фонду «ОМНІ-мережа» на Рівненщині дещо розходяться із офіційними даними про забруднення а області. Їх треба проводити знову і знову є тенденція до того, що області народжуються близнюки. Відхилень здоров’я безліч, але ніхто не може стверджувати, що це сталось внаслідок тільки Чорнобиля. Україні слід ретельно проводити профілактику, знаючи, що це зона, яка потерпіла від радіації. У профілактиці героїв немає, але ми рятуємо життя майбутніх людей.
- Який вплив Чорнобиля нині відчуває Україна?
- Слід знати, що радіація особливо добре зберігається у грунті, корі дерев та грибах. Тому, коли у забруднених областях спалахують пожежі, радіація активізовується. Радіоактивність - це не тільки Чорнобиль, це й шахти, які є на Львівщині. На Львівщині є поклади граніту, які можуть бути радіоактивними, геологам слід їх детальніше дослідити.

Юрій Урбанський, директор Національного екологічного центру України:

- Чи можливо сьогодні відмовитися від атомної енергії і у чому її популярність?
- Одна з проблем атомної енергетики це її уявна дешевизна. Низький тариф на неї насправді штучно стримують, через це й чимало видатків, що мають входити до структури цього тарифу, там не враховано. У тариф недостатньо закладають саме відрахування на заходи безпеки. Формально витрати присутні, але вони неадекватні реальним потребам. Уявна дешевизна формується ще й тому, що у вартість атомної електроенергії не включено витрати на будівництво нових блоків. Атомні станції, які зараз є в Україні, дістались нам у спадок від Радянського Союзу. Зазвичай же, коли будується нова станція, витрати на її спорудження закладаються у тариф. Коли йде мова про будівництво нових блоків, це одразу є відбивається на тарифах на електроенергію.
- Скільки нині електроенергії виробляють на АЕС в Україні?
- Сьогодні в Україні 50% електроенергії виробляють на атомних електростанціях. Одна із причин цього у штучному заниженні тарифу. Друга причина полягає у тому, що атомники мають суттєвий вплив на уряд. Однак частка атомної енергії в загальному балансі має зменшуватись. Загалом саме споживання електроенергії має у нас зменшуватись. Сьогодні ми є фактично марнотратниками енергії. Якщо ж вжити дієвих засобів із енергозбереження, то цю ситуацію вдасться виправити. Доля атомної енергії надалі має зменшуватись ще й тому, що реактори, які сьогодні залишаються діючими, поступово відживають свій експлуатаційний ресурс.
- Чи зробили в Україні висновки про використання атомної енергії після 1986 року?
- Важливо, що більшість висновків стосовно стану атомних станцій, їх безпечності, ґрунтуються на теоретичних прорахунках, а не на реальних фізичних дослідженнях. Адже як можна теоретично вирахувати реакцію на, до прикладу, землетрус?


Анатолій Колядін, голова Всеукраїнської Спілки ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86:
- Чи нині достеменно відомі причини вибуху на ЧАЕС?
- Причини вибуху вже давно відомі – недоліки були у проекті самого реактора. Зрештою, ті самі недоліки стали причиною вибуху у Фукусіми. За перебігом ситуації на ЧАЕС я спостерігав фактично зблизька. В 1986 році працював на Чорнобильській АЕС і саме 26 квітня за графіком оперативного персоналу заступив на вахту саме на четвертий блок. Це було вже після вибуху 4-го блоку. Приймав участь в рятувальних бригадах на 4-му і 3-му блоках. Працював 27 і 28 квітня. Потім мене направили у лікарню з великим опроміненням. Вже з січня 1987 року я повернувся на ЧАЕС.
Нині залишилася низка запитань, які стосуються 4-го зруйнованого блоку. Є декілька сценаріїв дій щодо нього.

- Чи сьогодні усе зроблено для того, щоб аварія більше не повторилася?
- Уроки Чорнобиля не вивчені донині. Приклад тому - Фукусіма-1.
До речі, є дуже багато аналогів між Чорнобилем і Фукусімой: як за причинами аварії, так і за її ліквідацєю. Зараз на ЧАЕС працює майже 50% людей від тих що працювали на електростанції до її зупинки.

Анатолій Носовський, професор, заступник директора Держаного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки:

- Чи засвоєні уроки Чорнобиля? Чи підведені остаточні підсумки аварії на ЧАЕС, чи нам ще слід спостерігати і вивчати, аби зрозуміти те, що сталося?
- Найважливіший урок полягав у тому, що велика радіаційна аварія неодмінно породжує проблеми, які не обмежуються державними кордонами, а її наслідки можуть прямо або опосередковано зачепити багато країн. Усвідомлення цього й привело до ініціалізації багатьох національних та міжнародних програм, спрямованих на розширення та інтенсифікацію співпраці у таких сферах, як інформування про аварії, узгодження критеріїв ліквідації їх наслідків. Після аварії на ЧАЕС спеціалісти, окрім багатьох порушень регламентних вимог, виявили низку проектних і конструкторських недопрацювань, відсутність технічних засобів, які були б здатні убезпечити або серйозно вплинути на масштаби аварії, аналогічній Чорнобильській. Сьогодні кількість порушень у роботі АЕС України суттєво зменшилась, і спостерігаємо тенденцію до їх подальшого зменшення. Тому можемо бути впевненими, що технологічні та «людські» аспекти аварії на Чорнобилі добре вивчені і уроки трагедії засвоєні.

- Що сьогодні відбувається на ЧАЕС? Яке майбутнє станції?
- На площі станції готуються до зняття енергоблоків із експлуатації і перетворення об’єкта «Укриття» в екологічно безпечну систему. Радіаційний стан зони відчуження ЧАЕС і перспективи перетворення «Укриття» вказують, що перетворення промислової площі станції на «зелену галявину» у недалекому майбутньому малоймовірне. Площа ЧАЕС використовуватиметься для потреб вітчизняної ядерної енергетики. Її можна використовувати як лабораторну базу для відпрацювання практичних навиків при підготовці спеціалістів, які займаються зняттям з експлуатації, ліквідацією аварій, радіаційним захистом, поводженням із ядерним пальним та ядерними відходами.

- Чи може Україна зменшити частку атомної енергетики у загальному енергетичному балансі країни?
- Виробництво електроенергії на АЕС у світі досягнуло рекордної позначки. Доля ядерної енергетики у енергопостачанні Франції сягає 78%, Словаків – 55%, Бельгії – 55%, України – 49%. Виробництво і споживання енергії у світі в останні роки росло із темпом близько 2% на рік. Згідно з більшостю прогнозів, цей темп зберігатиметься до 2030 року. Сьогодні близько 1,6 млрд людей відчувають брак електричної енергії. Світовий попит на електроенергію практично подвоїться до 2030 року. Тому невдовзі будуть необхідними інвестиції у нові потужності. Україна не може відмовитися від тієї частки АЕС, яку вони займають у енергетичному балансі країни. У енергетичній стратегії України прописано спорудження нових енергоблоків АЕС, в основному – для заміщення тих, що вичерпали свої ресурси.


Катастрофа у цифрах:
26 квітня о 1:23 мирний атом на Чорнобильській атомній електростанції вийшов із-під контролю.
30-кілометрова зона навколо станції виявилася зараженою радіацією.
50 тис кв. км – загальна площа радіаційного забруднення України склала у 12 областях.
3 мільйони – офіційно постраждалих унаслідок трагедії в Україні.
260 тисяч – інваліди.
200 000 мешканців – евакуйовано зі зон забруднення.
800 тисяч людей – брали участь у ліквідації наслідків аварії.