Вогню не знайдеться!

Щоб не втратити динаміку зменшення диму, українці повинні скаржитися щоразу, коли бачать рекламу тютюну або що хтось курить у приміщенні

«Я не промоутер, а просто розмовляю з покупцем», — така відповідь лунає від кількох дівчат біля кіосків із цигарками, вбраних у яскраві голубі сукні. Будь-яку рекламу сигарет в Україні заборонено, але вони цю заяву радо ігнорують.
За півроку після впровадження бездимного закону українці почали викурювати на 10% менше цигарок. Поки курці повільно зав’язуть, тютюновиробники вмикають фантазію і вигадують новий спосіб продати пачку сигарет. Навіть повна заборона на рекламу тютюну не злякала його продавців: без логотипів, але з пропозицією майже біля кожного кіоску стоять промоутери.

Реакція на запах

Заборона на куріння в закладах харчування та реклами сигарет можуть стати реальним стимулом для людей кинути курити. Таку стратегію обирали десятки країн, але тепер естафета в руках самих громадян: що гостріше вони реагуватимуть на порушення своїх прав, то швидше співвітчизники перестануть їх порушувати.

«Поки що дуже мало людей пишуть скарги на порушників закону, але ми сподіваємося, що таких більшатиме», — розповідає «Газеті» Петро Рой, координатор коаліції «За вільний від тютюнового диму Львів».

До активної позиції відвідувачів ресторанів закликають і в інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області. Інспектори розводять руками, бо коли проводять планові перевірки, то зазвичай порушень немає. У ресторані пильно готуються до відвідин контролерів.

«Виявляємо порушення під час позапланових перевірок після того, як до нас звернулися зі скаргою. Відтак навіть поважні ресторани інколи змушені платити штраф через те, що забагато дозволяють клієнтам», — розповіла «Газеті» Надія Бригінець, начальник відділу перевірок сфери торгівлі інспекції з питань захисту прав споживачів.

Однак відвідувачі закладів поки що замість того, щоб писати офіційні скарги на порушників заборони, скаржаться друзям. А тим, хто хоче реально боротися за чисте повітря, радять писати скарги на кафе чи ресторан в обласну інспекцію. У документі слід послатися на статтю 13 Закону України №2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення».

За останні півроку в Україні вперше зʼявилася тенденція до зменшення рівня споживання тютюну

Андрій Скіпальський, керівник національного проекту «Україна без тютюнового диму», громадська організація «Життя»

www.kuluar.com.ua

— Пане Андрію, скільки нині в країні курців?

— В Україні до 10 мільйонів курців. Найбільш репрезентативні дані маємо на момент 2010 року, коли курили 11 мільйонів громадян. Говоримо не тільки про кількість людей, бо частина з них помирає, а й про відсоток населення. Нині курять 25-27% українців. Наступного року матимемо точний зріз, наразі число коливається. За останні півроку в Україні вперше зʼявилася тенденція до зменшення рівня споживання тютюну. Точної динаміки я зараз не скажу, але рівень виробництва та продажу впав на 10%. Це інформація тютюнових компаній.

— Як вважаєте, українці почали менше курити через заборону диміти в ресторанах?

— Абсолютно правильно. Тому що закону півроку, і люди змушені обмежуватися. Це закономірність, коли особа вживає алкоголь — хоче курити більше й більше. Також слід урахувати, що діє заборона реклами сигарет. Українці менше бачать і менше купують.

— Скільки скарг написали цьогоріч на ресторани, які не заборонили в себе курити?

— Маємо дані за перші три місяці. Державні служби провели більш ніж 700 перевірок (планових і непланових), після чого оштрафували. Загальна сума — понад 800 тисяч гривень. Про це звітують у службі захисту справ споживачів. Щодо скарг на ресторани, то це окрема проблема. Загальна кількість скарг у країні — 63 штуки. Це доводить насамперед те, що, ми не вміємо захищати свої права. Кожен житель міста чи села має усвідомити, що має право на чисте повітря. Воно не відрізняється від права на якість послуг у готелі чи кафе або ж купленої їжі.

З іншого боку, це може засвідчувати рівень виконання закону. Клієнти не бачили порушень або ті були епізодичні. Закон не нехтували. Влітку скарг майже не було, тому що всі курці перебігли на тераси.

Проблемою залишаються кальяни. Їх заборонено курити, але досі вони є в продажу. Очевидно, що комерційним закладам вигідно це робити, вони реально заробляють.

— Коли йдеться про контроль, то більше надії ви покладаєте на державні перевірки чи на відвідувачів, які скаржитимуться?

— У нас є надія на власників ресторанів, які зрозуміють ситуацію, і нарешті настане переломний момент. Вони мусять зрозуміти, що їм це вигідно. Ресторани запевняють, що ринок чудово розвивається, заклади харчування зовсім не постраждали без тютюнового диму. Другий момент — рівень мотивації офіціантів. Якщо вони наполягатимуть на своєму праві працювати в не задимленому місці, то адміністрація не виганятиме їх з роботи.

Проблеми з невиконанням закону виникають у так званих «генделиках». Там нехтують закон, але ми розуміємо, що ці заклади дуже швидко зникнуть, така їхня природа. Інша крайність — розкішні ресторани, куди приходять люди з позицією «все можна».

Проводитимемо дуже багато інформаційних кампаній. З 1 жовтня розпочнемо великий моніторинг, під час якого розробимо ваучер скарг, де буде спеціальний для кальянів. Нині бачу, що ситуація в Україні повільно поліпшується.

— Чи плануєте внести жорсткішу міру — заборонити куріння на літніх майданчиках?

— Тераси та майданчики залишаються саморегуляторною зоною. Власник сам вирішує, можна курити чи ні. Багато кафе виділяє кілька столиків на вулиці для тих, хто не може пообідати без цигарок, але часто це є на межі порушення закону. В Туреччині дуже чітко видно, де зона куріння. Тобто дві стіни — це не майданчик, там спеціально облаштовують терасу.

Мар’яна Вербовська "Львівська газета. Вісник міста" http://www.gazeta.lviv.ua/life/2013/08/19/14265

Як долають куріння в різних країнах

Першою державою, де заборонили куріння, був Бутан. Закон там запровадили ще у XVII столітті, і діє він дотепер. Штраф за куріння нині становить 170 євро — для бутанців це велика сума. Якщо місцевого жителя цигаркою пригостить турист — штраф заплатять обоє.

На всій території Об’єднаних Арабських Еміратів з 2010 року заборонено курити в громадських місцях, а в присутності дітей — навіть у власних машинах. За порушення карають великим штрафом, а інколи й тюремним ув’язненням. До ухвалення закону вартість цигарок була тут однією з найнижчих у світі (з урахуванням доходів населення), тепер же її підвищили в кілька разів. За два роки кількість курців знизилася на 15%.

В Європі першою законодавчо обмежила куріння Німеччина. 1938 року заборона поширювалася на склад військово-повітряних сил і працівників пошти. Їм не можна було курити навіть удома. Решта громадян не мала права смалити в медичних установах, школах, санаторіях і будинках відпочинку. Через рік заборону поширили на всі відділення Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини. Офіцерам і поліцейським суворо забороняли курити на робочому місці, тож Штірліц у формі полковника і з цигаркою в роті — груба помилка історичного контексту фільму. Куріння було заборонено в будь-яких приміщеннях вермахту та Головного імперського управління безпеки. Солдатам вермахту було заборонено курити на вулиці й під час виконання службових обов’язків. Кількість сигарет в їхньому пайку було жорстко скорочено. Однак прибутки тютюнових компаній наприкінці 1930-х років не тільки не впали, а й зросли.

Масштабна антинікотинова компанія знову накрила Німеччину в середині першого десятиліття XXI століття. Останнім у серії законів стала заборона на куріння в барах і ресторанах, причому штрафують і курця, і власника закладу. Незважаючи на хвилю протесту, число прихильників шкідливої звички в країні знизилося до 25%.

В Італії проти закону повстали і громадяни, і впливові персони, але його таки ухвалили. За порушення заборони курити в громадських місцях можуть накласти штраф — 500 євро. Ресторани, які забули виставити попереджувальні таблички, заплатять 2 тисячі євро. Ефект від заборони все ж є: випадків гострої коронарної недостатності стало менше на 11,2%.

Бельгія залишається однією європейських країн, де курять найбільше, — цю шкідливу звичку там мають понад 60% населення. Заборона дуже м’яка, поширюється лише на ресторани й бари.

У Великобританії заборонено курити в громадських місцях, ресторанах, пабах, у транспорті та натовпі. Курців у країні залишилося 30%, але в перший же рік кількість випадків госпіталізації із серцевими нападами скоротилася на 2,4%.

Однією з останніх у Європі антитютюновий закон ухвалила Греція. Там приблизно 43% громадян є курцями, що на 9% вище від середньоєвропейського рівня. Нині в Греції заборонено рекламувати цигарки й курити в закритих публічних приміщеннях. Туристів це теж стосується. Персональний штраф за порушення — від 50 до 200 євро, а компанії можуть заплатити 10 тисяч євро. Закон викликав величезне невдоволення рестораторів, які змушені стежити за гостями.

Іспанія «зависла» на стадії обговорення антитютюнових заборон. Єдине місто, де за куріння на вулиці доведеться викласти 300 євро, — Жирона в Каталонії. Іспанці вважають, що система заходів повинна торкнутися не дорослого населення, а підлітків. Це велика проблема: діти починають тягати в батьків цигарки вже в 10-11 років.

Один із найжорсткіших антитютюнових законів у Європі ухвалила Франція. Там курити заборонено у всіх громадських приміщеннях, навіть на сходових майданчиках. Вільною зоною є тільки квартири. Драконівські заходи дали відчутні плоди: кількість курців знизилася з 60% до 25%.

У країнах Скандинавії, де цей показник становив 35-40%, а смертність від раку легенів була найвищою в Європі, пішли шляхом підвищення вартості цигарок. А ще, крім заборони на куріння в громадських місцях, у багатьох установах запровадили преміювання за відмову від шкідливої звички. У Швеції число курців знизилося до 18%, а зі 100 фабрик з виробництва тютюну, які працювали на початку XX століття, нині залишилося тільки дві. Там виробляють цигарки й тютюн, який закладають під верхню губу, — слизова оболонка вбирає нікотин.

Фінляндія ухвалила один із найжорсткіших антитютюнових законів у Європі. Вільними від куріння повинні бути школи, дитячі сади, місця скупчення людей та автомобілі, якщо там є діти. Ввезення цигарок у країну — не більш ніж 30 пачок, але дарувати їх заборонено. Результат очевидний: курців стало лише 20%. До 2040 року і Швеція, і Фінляндія планують повністю відмовитися від куріння.

У Норвегії ще 2004 року вартість пачки цигарок, яка й так була недешевою (7 євро), підскочила в півтора разу. Внаслідок цього й інших антитютюнових заходів кількість смоукерів скоротилася до 17%, однак стався рідкісний для Європи перекіс: жінок-курців віком 35-55 років стало більше, ніж чоловіків. Причина незрозуміла.

Ісландія розглядає законопроект, що прирівнює прихильників небезпечної звички до хворих. Спочатку їх зобов’яжуть пройти антинікотинове лікування. Якщо не допоможе — дозволять купувати цигарки в аптеках за рецептами. Вже нині вони коштують вісім доларів за пачку, однак законодавці мають намір підняти ціну до 26 дол. Антинікотинова кампанія в Ісландії дуже ефективна: за 20 років рівень курців знизився вдвічі.

Ірландія встановила найвищий в Європі штраф за куріння в недозволеному місці — 3 тисячі євро. Однак до відчутних результатів це не привело.

У США єдиного закону немає, але більш ніж 2 тис. міст і районів затвердили свої норми і правила. Результати обнадіюють: у Нью-Йорку після заборони курити в барах, ресторанах і службових приміщеннях число смоукерів знизилося за чотири роки на 500 тисяч. У Сан-Франциско рівень захворювань на рак легенів упав на 6%. Керівники організацій, де не можна диміти на робочому місці, кажуть про скорочення числа курців на 3%, а викурених цигарок — на 30%. Однак одним із найефективніших заходів стало подорожчання медичної страховки для курців — утричі-вшестеро.

Канада може похвалитися одним із найнижчих у світі числом курців — 21%. Досягнути цього вдалося не тільки стандартним набором заборон, а й високою вартістю цигарок і зображенням на пачках хворих органів. Влада стверджує, що саме фотографії дають великий ефект, а не штрафи.

На Кубі з 2005 року заборонено смалити в громадських місцях, магазинах й офісах, транспорті та навчальних закладах, театрах і місцях скупчення людей. На кількості курців це не позначилося: таких залишається більш ніж половина населення. Завдяки відмінній системі охорони здоров’я смертність тут тримається на низькому рівні, однак найчастіше помирають від раку легенів.

Приклад країни, де закони не діють узагалі, — Індія. Тут курить 15% населення (112 млн. осіб). Ще 92 млн. жують тютюн. Порушників заборони на куріння в громадських місцях мають штрафувати на 200 рупій (приблизно 4,5 долара), але димлять скрізь. Влада не нервується через це, а самі громадяни, схоже, не знають про заборону. Щороку від куріння помирає близько мільйона людей.

Джерело: http://al391.livejournal.com/5340900.html. Переклад «Газети».

Факти про куріння

На нашій планеті курять приблизно 1,3 мільярда людей.

Щосекунди на Землі викурюють 300 тис. цигарок.

Куріння викликає 6% смертей у всьому світі.

Щорічно від куріння вмирають 3 мільйони людей.

300 мільйонів дітей, які живуть сьогодні, помруть від тютюну в дорослому віці.

Загальна маса недопалків на планеті за рік становить 2520 тис. тонн

Дослідження показало, якщо простежити за однією тисячею людей 20-річного віку, які курять, до 70-ти років, то можемо побачити таку картину:

одного з них уб’ють,

дев’ятеро загине в дорожньо-транспортній пригоді,

двохсот п’ятдесятьох знищить куріння,

ще двісті п’ятдесят людей помруть після 70-ти років від хвороб, пов’язаних саме з курінням.

Кожні десять секунд з’являється нова жертва тютюну. З 1950 року куріння вбило 62 мільйони осіб — це більше, ніж загинуло в Другій світовій війні

«Тютюнова» статистика України

В Україні курить кожен другий чоловік і кожна п’ята жінка.

Всього в країні нараховують близько 9 мільйонів активних курців, що становлять третину всього працездатного населення.

Україна займає 17-те місце в списку країн-лідерів за кількістю курців.

Щорічно до числа курців долучаються не менш ніж 100 тис. українців.

Кожен четвертий підліток в Україні викурює першу цигарку у віці 10 років.

Україна є другою країною у світі (після Чилі), де у віці 13-15 років курять більш ніж 30% юнаків і дівчат.

Наша держава займає друге місце за кількістю викурених цигарок на одного громадянина.

На кожного українця припадає понад 2500 цигарок на рік — майже сім щоденно.

Розрахунки Всесвітнього банку свідчать про те, що економічні збитки України від тютюну становлять близько 2 мільярди доларів щорічно.

За офіційною статистикою, в Україні щороку від хвороб, пов’язаних із курінням, помирають 120 тисяч людей.

Згідно з оцінками експертів ВООЗ, здоров’я більш ніж на 50% залежить від способу життя, а шкідливі звички є одним із найвизначальніших факторів. 

За даними ВООЗ та МОЗ України, Світового банку, «Євробарометра»

Річка зі зливів

Кілька років поспіль річка Боберка у Бібрці наповнюється стоками місцевої каналізації. Про плани очищення русла в місті наразі не говорять


Сіро-зелена мутна вода тече під маленьким мостом у Бібрці. Потічок настільки брудний і смердючий, що не виникає навіть думка помити в ньому руки чи скупатися. Місцева каналізація не працює, тому всі зливи течуть через місто за течією, як у Середньовіччі. А узбіччя заростають бур’янами й горами сміття. Так триває вже кілька років.

— Раніше тут жили бобри. Звідси, власне, й назва річки. Такі тваринки оселяються лише в чистих місцях, тому їх тут уже давно немає. Тепер поряд неприємно навіть проходити. От ви запитуєте, чи дозволяю я купатися там дітям. Запитання зникне, якщо ви хоч раз побачите, як виглядає вода, — каже місцева мешканка пані Катерина.

Вода виглядає плачевно. Справді, багато питань зникає, коли побачиш річку на власні очі. Мутний потік зовсім не нагадує природну течію. Усі, хто проходив неподалік, поки ми фотографували Боберку, казали що річка така кілька останніх років. Мало хто вірить, що її ще можуть очистити.

Шукають винуватого

Цього року нарешті знайшли винуватого в тому, що сталося з річкою. Під час перевірки Державна екологічна інспекція дійшла вис­новку, що очисні споруди повної біологічної очистки… в неробочому стані. Вони потребують капітального ремонту та реконструкції, з огляду на корозію та руйнування металевих конструкцій технічних ємностей. Очисні споруди перебувають на балансі КП «Бібрський комунальник» і розташовані за межами міста Бібрка (на землях Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області).

«Ми виявили порушення правил охорони водних ресурсів, а саме: самовільний скид не­очищених стічних вод з КН по аварійному випуску в річку. Технічний стан КНС незадовільний і потребує капітального ремонту. Очисні споруди неробочі, а облік кількості стічних вод, які скидають у річку, ведуть у довільній формі», — повідомив «Газету» Василь Стрижак, заступник начальника Держ­екоінспекції у Львівській області.

Простіше кажучи, каналізаційні зливи у Бібр­ці течуть просто в річку. За виявлені порушення  Державна екологічна інспекція притягнула до адміністративної відповідальності в. о. директора КА «Бібрський комунальник» Іваськів О.А. та заступника  директора Рожкова О.А.

Такий самовільний скид неочищених стічних (зворотних) вод тривав іще впродовж 2011-2012 років. Відтак інспекція нарахувала комунальному підприємству збитки на суму 2398 гривень. Стосовно ж стану води, то експерти не приховують, що вона давно не відповідає нормам.

«За підсумками протоколів вимірювання показників складу та властивостей проб вод, що їх провів відділ інструментально-лабораторного контролю Держекоінспекції, якість води не відповідає вимогам «Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами», — резюмували в екоінспекції.

Іще навесні Господарський суд Львівської області вирішив стягнути з комунального підприємства «Бібрський комунальник» у дохід місцевого бюджету Бібр­ки збитків на суму 2398,03 грн., завдані державі з порушенням вимог природоохоронного законодавства, а в дохід державного бюджету України — судовий збір у сумі 1720,50 грн. Проте ці гроші — мізер проти шкоди, якої завдали природі.

Мовчазні комунальники

Позиція представників КП «Бібрський комунальник» вразила найбільше. Насамперед тому, що ми домовилися про зустріч, але коли приїхали в Бібрку, то представників керівництва не було. Ба більше, довелося вислухати звинувачення на кшталт: «Чому ви не передзвонюєте, не уточнюєте, ще раз не нагадуєте?» Коли ж «Газета» спробувала взяти коментар у телефонному режимі, то керівник «Бібрського комунальника» заявила, що «коментарів не дає» тому, що… не хоче. Крім того, закинула, щоб ми писали статтю без її слів, бо, мовляв, «стаття вже й без неї готова».

— І взагалі, невже в Україні більше немає проблем? Чому вас так цікавить наше підприємство? — додала Ольга Іваськів, в. о. директора підприємства.

Не хочемо розчаровувати комунальників, але журналісти – не Кассанд­ра, і тексти в них не готові, поки не отримано всіх коментарів. Окрім того, вважаємо, що забруднення річки — одна з дуже важливих тем для України, не менш важлива, ніж багато інших.

Дізнатися думку міської влади «Газеті» так і не вдалося. Після низки дзвінків і прохань про коментар ми зрозуміли, що міський голова вкрай зайнятий і не має часу для розмови.

Як пояснив Олексій Балицький, очільник комітету екології Львівської обласної ради, поки що ніхто з Бібрки не звертався до них, щоб з’ясувати ситуацію. Після звернення «Газети» він пообіцяв, що справу візьмуть під контроль.

Мар"яна Вербовська, "Львівська газета. Вісник міста"
 07 липня 2013

Навіщо нам вугілля?

Сланцева революція змінить енергетичний ландшафт в Україні. І не тільки енергетичний…
Ініціатива видобування нетрадиційного газу переросла в авантюру з багатьма невідомими. Проте через два місяці ми вже знатимемо, видобуватимуть паливо чи ні.

Семінар Chevron у Львові

— Тепер усе в руках депутатів. Вони й вирішать, чи працюватиме тут компанія Chevron. Держава передала м’яч їм, — пояснює «Газеті» Володимир Ігнащенко, радник міністра екології та природних ресурсів України. Він приїхав до Львова, щоб коротко розповісти про угоду й відповісти на шквал запитань від місцевих депутатів.

Минулого тижня угода про видобуток сланцевого газу нарешті потрапила в руки депутатів Львівщини й Івано-Франківщини. Це означає, що до кінця літа ми знатимемо, чи працюватиме Chevron в Україні. Сплив час політичних дискусій і страйків-карнавалів, треба вирішувати, хочуть люди, щоб тут видобували сланцевий газ чи ні.

Привіт, Америко!

На цей документ дві області чекали понад рік. 10 травня 2012 року Кабмін визнав Chevron переможцем у конкурсі на розподіл вуглеводнів у межах ділянки Олеська. Можна сказати, що саме відтоді тільки ледацюга не сперечався про те, чи доречно видобувати нетрадиційний газ у нашій державі. Ба більше, за 12 місяців, мабуть, не залишилося жодного українця, який не знав би, що таке сланевий газ.

Учасники суперечки поділилися на два ворожі табори: «за» впевнені, що ми станемо енергетично незалежними і ціна на газ у країні впаде, «проти» переконані, що нас чекають землетруси, забруднення води й тиранія американської компанії. Найбільше олії у вогонь у цій ситуації долили політики, зокрема представники ВО «Свобода» вирішили найактивніше захищати українців від «армагеддону». На останній зустрічі у Львівській облраді Ірина Сех, голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, представник ВО «Свобода», патетично наголосила, що вона не поїде до Америки, щоб подивитися на роботу компанії Chevron.

«Львів — не Пенсільванія, Янукович — не Обама! Не поїду до Америки, бо мене чекають на Донеччині та Харківщині. Я отримала 731 сторінку з підписами проти буріння свердловин. Матері приїжджають звідти до мене в Київ, щоб розповісти, що вода в їхніх колодязях уже забруднена. Усім селом вони збирали гроші на квитки до Києва. Тому я маю бути там, разом із ними», — зазначила пані Ірина на сесії облради.

www.lesovod.org.ua

Виступ депутатки виглядав дуже емоційним на тлі інших доповідачів, зокрема й тому, що вона кілька разів повторила: радник міністра збрехав нардепам. Така радикальність особливо здивувала представників Chevron. Пітер Кларк, генеральний менеджер Chevron, усю доповідь прислухався до перекладачки, час від часу розводив руками й хитав головою, але нічого не спростовував. Складно змовчати про те, що на тлі часами неадекватних криків українських політиків сталевий спокій і стриманість представників американської компанії вселяли більше довіри.

Окрім того, диявол у деталях таки з’явився.Попри радикальність виступу Ірини Сех, в якому вона шість разів повторила, що не поїде до США, її колеги не були такими одностайними. Двоє людей з облради полетіли в Пенсільванію, серед них — прес-секретар ВО «Свобода» (?!) та помічник голови Львівської обласної ради Олександра Федів, помічник першого заступника голови Віталій Горбатенко. Депутати, які вирішуватимуть долю угоди, не потрапили у склад комісії, яка помандрувала до Штатів.

Дві області — одне рішення

Поки минулого тижня львівські депутати розпачливо заявляли, що не отримали тексту угоди, івано-франківські колеги розмістили текст документа на своєму сайті. Ба більше, текст угоди тоді вже висів на веб-сторінці «Економічної правди», а в нас і далі нарікали на її відсутність. На екологічній комісії ніхто ще не аналізував проекту, але всі мають свої зауваження.

«Як на мене, всю інформацію, пов’язану з роботою компанії, подають однобоко. Не запрошують на профільні зустрічі представників екологічних організацій. Тут важливо якнайбільше прочитати та дізнатися, бо питання дуже складне. Значна частина депутатів негативно ставиться до цього проекту. Мене дивує, чому акцентують на гідророзриві, адже значне використання вод буде з нашої землі. Якщо її забруднять, то невдовзі будуть шкідливими навіть дощі. Не бачу логіки у видобуванні сланцевого газу. Як патріот своєї області не можу зрозуміти, чому паливо видобуватимуть у нас, але ми його не використовуватимемо, — розповів «Газеті» Андрій Трусенко, голова екологічної комісії Івано-Франківської облради.

На Львівщині депутати продемонстрували своє скептичне ставлення, коли формулювали запитання представникові Мінекології. Більшість із них стосувалася забруднення території та вигоди для місцевого населення. Щоправда, раніше Пітер Кларк наголошував, що збуватимуть газ на вільному ринку, продаватимуть його тим, хто запропонує гідну ціну.

Звіримо годинники

Тепер депутати мають два місяці на те, щоб проаналізувати угоду та винести її на сесію. Якщо обидві ради скажуть «так», сланець почнуть шукати вже восени. Якщо ж вони не зможуть визначитися, то Кабмін може продовжити розгляд документів до 24 листопада. Листопад стане останнім шансом добувати нетрадиційний газ, бо влада більше не зможе продовжувати термін ухвалення угоди.

«Нині є завдання для обл­рад. Що вони захочуть, те й робитимуть. Чи організовуватимуть масові походи селами, чи інше, як вони визначать алгоритм погодження, так і буде.

Звичайно, з урядом треба буде все погодити. Ті зауваження, які захочуть внести депутати, потрібно узгодити зі Chevron», — пояснив «Газеті» Володимир Ігнащенко.

Цікаво, що депутати на Донеччині та Харківщині мали на вивчення угоди... менш ніж тиждень. Саме стільки часу дали їм на глибокий аналіз документа. За словами В. Ігнащенка, там люди мали «політичну волю», щоб виконати свою роботу.

Нагадаємо,  документ підпишуть на 50 років. Якщо це таки зроблять, першим етапом стане геологічне вивчення ділянки. Воно триватиме п’ять років. Загалом на цей процес планують витратити 350 млн. доларів. Цей етап повністю фінансуватиме компанія Chevron.

«Можливо, доведеться внести зміни до угоди, ми відкриті до співпраці. Розуміємо, що останнє слово скаже місцеве населення, і ми тепер очікуємо його відповіді», — повідомив «Газеті» Пітер Кларк.

Отож за час, який залишився, депутати облрад повинні врешті визначитися, потрібен нам сланцевий газ чи ні. Схоже, він міг би стати альтернативним джерелом енергії або природним лихом, або і тим, і тим водночас. Наразі настрій облрад підштовхує до того, що ми це так і не дізнаємося.
http://www.gazeta.lviv.ua/sites/default/files/08-09_s_1.pdf
Мар"яна Вербовська, "Львівська газета. Вісник міста"

Підприємство зі секретами

Незабаром у Львові запрацює сортувальна лінія, де вручну розділятимуть непотріб. Попри лічені дні до відкриття, підприємство про себе воліє мовчати

— Ми зробимо Львів кращим, міський голова повинен нами пишатися, — з такої фрази почав розмову з «Газетою» Крістіан Чернер, керівник підприємства, яке невдовзі сортуватиме відходи міста.

У травні планують відкрити лінію, де пластик, папір, скло та метал із місцевих звалищ розділятимуть для повторного використання та утилізації. Роботу виконуватимуть вручну: люди в спеціальному одязі та рукавицях сортуватимуть сміття, яке повільно їхатиме рухомою доріжкою. Робитимуть це на вул. Конюшинній, а керуватимуть роботою державне підприємство «Укрекоресурси» й приватна організація «Гігаджоуль».  Останню очолює австрійський інвестор  Крістіан Чернер, який майже 10 років на Львівщині будує «бізнес зі сміття», періодично нагадуючи про себе скандалами: 2006 року чоловік виграв аукціон на купівлю за 6,5 мільйона доларів повітряних воріт у Тернополі, але грошей так і не знайшов...

Таємні матеріали

«Нам мало відомо про цю фірму. Компанія «Гігаджоуль» активно працює на ринку постачання альтеративних енергоносіїв, зокрема для цементного заводу в Миколаєві. Підприємство розташоване неподалік «Метро», на вул. Городоцькій. Для нас важливо, щоб ТПВ щороку зменшувалися. У нас досі нема системи сортування сміття, понад 90% везуть на сміттєзвалище, — розповів «Газеті» Сергій Кіраль, начальник управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій Львівської міськради. —  Ми домовилися, що вони нас запросять, коли розпочнуть працювати. Знаю, що залишки після перероблення поїдуть на міську сміттярку. Є багато запитань до підприємства, бо вони з нами не погоджували проект і не консультувалися. Нас просто поінформували».

Попри те, що відкриття лінії на носі, над її роботою нависли десятки таємниць. Найменше про свою діяльність воліють говорити представники «Гігаджоуля». Їхні представники у Стрию розповідають, що не говоритимуть нічого, аж доки Крістіан Чернер їм не дасть такого завдання. Таке замовчування абсурдне, в компанії відмовляються називати прізвища заступників пана Чернера...

«У нас є особисті причини не коментувати нашу роботу. Настане час, тоді ми спілкуватимемося із пресою», — пояснює у коментарі «Газеті» представник фірми Христина Чумак.

Представники фірми у Львові теж вирішили тримати рот на замку, доки не буде наказу керівництва.

Все-таки голова «Гігаджоуля» погодився на коментар і був здивований засекреченістю колег. Сам Крістіан Чернер останні кілька тижнів перебуває в Австрії. Нам вдалося із ним зв’язатися телефоном, але говорити довго про майбутню роботу він теж не захотів, натомість розповів «Газеті» про важливість такого проекту.

«Ми працюватимемо на основі європейського досвіду сортування сміття із сміттєвих відходів виробництва і від магазинів. Ці стандарти є головними для збереження планети. Ми зможемо відсортувати щонайменше 50% відходів, які до нас потраплятимуть. Усе відсортоване розкладатимемо на різні компоненти для виробництва нового матеріалу. Зокрема, перероблятимемо 100% від макулатури (картон і папір), 100% від ПЕТ- пляшок (від напоїв Fanta, Cola, Sprite, тощо), 100% зі скла, 100% з різних металевих речей. Інші матеріали занадто дорогі, щоб їх переробляти, щоб звільнити від них звалища в Малехові та Грибовичах. Ми використаємо напрацювання Європи за останні 35 років», — розповів Крістіан Чернер «Газеті».

Звідки братимуть сміття?

Як пояснив нам  Крістіан Чернер, на підприємстві працюватимуть  розумні й відповідальні люди, для них спеціально проводитимуть додаткові навчання. Загалом команда складатиметься з 15-20 робітників, їх контролюватимуть фахівці з Австрії та Великобританії. За місяць перероблятимуть від 500 до 3000 тонн непотребу, усе залежатиме від того, як налагодять роботу. Щоправда, на основне запитання про те, звідки ж братимуть сміття, ми відповідь так і не дістали. З огляду на те, що вивіз сміття чітко закріплено за низкою підприємств, складно уявити, звідки ж привозитимуть непотріб. Ще важче уявити, що сміття можуть привозити з навколишніх сіл та міст, бо Львів ледве дає раду зі своїми відходами.

Крім того, керівник фірми зауважує, що досі не знає точної дати початку роботи, але вірить, що це вдасться зробити не пізніше ніж за три місяці.

А от в «Укрекоресурсі» певні, що стартувати вдасться раніше. Зокрема, Ольга Дробишева,  начальник служби маркетингу ДП «Укрекоресурси», розповіла, що до кінця травня планують відкрити сортувальну лінію.

Сортувальні лінії можуть клонувати

Хоч цей пункт поділу сміття ще не відкрили, інвестор з Австрії об’їхав уже кілька  сіл навколо Львова, щоб звести такі ж підприємства й там. Як розповів «Газеті» Ігор Питель, сільський голова села Грибовичі, Крістіан Чернер кілька разів звертався до нього з ініціативою звести тут сортувальний пункт.

«Селяни мають однозначну позицію: не допускати нічого, що пов’язане зі сміттям. Усі втомилися вирішувати проблеми  сміттєзвалища, тому ми на таке не згідні. Але Чернер наполягав і запросив мене до Львова, щоб показати технологію. Вона виглядає безпечною: сміття відсортовують вручну, далі залишки вивозять на сміттєзвалище», — розповів Ігор Питель.

Подібну пропозицію отримали в Малехові. Наразі ніхто на це не відгукнувся. Імовірно, свою думку вони змінять після того, як львівська лінія почне рятувати місто від непотребу. Щоправда, нині до підприємства є багато запитань, а страх представників «Гігаджоуля» щось розповісти був красномовніший за багато інших коментарів.

Мар’яна Вербовська, "Львівська газета.Вісник міста" ,травень 2013,№ 20 (721)

Дроварня для каштанів

На вулиці Куліша на догоду забудовнику чиновники знищили сквер

 Мар’яна Вербовська, Мирослава Іваник

Вісімнадцять дерев, які були частиною скверу міста, зрізали, щоб облаштувати заїзд у новий торговельний центр. Мешканці вулиці Куліша вже два тижні спантеличені тим, що їхній зелений острівець знищили. Причин  вирубування зелених насаджень не розуміє ніхто: каштани були молодими і здоровими. Тепер замість променаду сквериком пан Григорій починає свій ранок прогулянкою поміж пеньків.

— Живу на вулиці Під Дубом з 1969 року. Коли ми заселялися, то каштани були мого зросту — метр сімдесят сантиметрів, — розповідає пан Григорій. — Колись я розводив сад і розуміюся на деревах, тому можу стверджувати: жодне дерево не було сухим чи гнилим, вони були ще доволі молодими — років 45. Незабаром потепліє, і пеньки пустять сік, але гуляти людям буде вже ніде. Навіть не можу пригадати, де розташований найближчий парк, мабуть, Високий замок.

За словами Володимира Клима, мешканця вул. Куліша, щойно дерева почали спилювати, люди телефонували на «гарячу лінію» міста, але реакції не було.

Дорога до храму. Торговельного

Усе почалося з того, що у грудні 2011-го депутати Львівської міської ради віддали цей сквер в оренду на десять років ПАТ «Мульті Весте Україна 3», яке впритул до ділянки планує побудувати новий триповерховий торгово-розважальний комплекс. Ухвалою №1106 міські обранці передали в оренду й сервітут три ділянки довкола території будівництва — «для здійснення благоустрою території торговельного центру «Форум Львів» та обслуговування скверу».

Уперше про те, що дерева треба вирубати, заговорив саме інвестор. 13 лютого нинішнього року представник фірми-забудовника звернувся до міської ради щодо вирубування зелених насаджень у зв’язку з проведенням благоустрою прилег­лої території та влаштування заїздів у торговельний центр. Як проговорилися журналістам у міському управлінні екології та благоустрою, інвестор не просто звернувся, щоб міська рада розглянула це питання, а й виконав частину роботи за чиновників — приніс зі собою… акт обстеження дерев, за яким частину визнали у незадовільному стані. І тут найцікавіше: за дивним збігом обставин, у незадовільному стані були саме ті дерева, які інвестору треба було вирубати, щоб влаштувати заїзд до торговельного центру. За роботу взялися чиновники. Вже через п’ять днів після звернення, обстеживши дерева на території вул. П. Куліша, Під Дубом та Цеховій, в управлінні екології прозвітували: 15 каштанів, дві аличі та одна тополя у незадовільному стані, тому їх потрібно зрізати. Що цікаво: від моменту клопотання про зрізання дерев до його втілення минув приблизно місяць. Погодьтеся, блискавичність роботи чиновників у цьому питанні вражає. 

— Від вул. Цехової заплановано прокласти заїзд для машин. Щоб організувати це, зрізали кілька дерев. Частина території — це сквер, який надано в оренду для обслуговування і благоустрою території. Ділянку планують повністю реорганізувати, — пояснює «Газеті» Андрій Галушка, в. о. начальника  управління екології та благоустрою Львівської міської ради. 

Ще цікавіше попереду: 18 дерев, які залишилися, зріжуть через кілька місяців, бо вони «не пасують і випадають із природного ансамблю» (!), кажуть чиновники. Однак уже після останньої «реорганізації» територія виглядає порожньою. Ба більше, перехрестя п’яти вулиць і лінія залізничної колії робило перехрестя незатишним, а тепер тут буде постійний смог із вихлопів автівок. 

Ціна (без)законня

Чиновникам міськради ознаки незадовільного стану дерев, які формально  відкрили шлях до вирубування, вдалося згадати із труднощами. На запитання, чому саме дерева ліворуч захворіли, а справа (які не заважали облаштуванню заїзду) залишилися здоровими (при тому, що виглядали однолітками), Андрій Галушка просить дати йому хвилину, щоб подивитися протокол, і лише після цього констатує: мовляв, фахівці проаналізували деревину і винесли вердикт. Серед причин вказали: падання гілок, різноманітні хвороби, а також те, що дерева не розвиваються. Посадовець також додає, що вартість зрубаних дерев інвестор компенсував місту. В акті обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, названо суму компенсації — 20 104,74 грн. 

Однак мешканці довколишніх вулиць на таку компенсацію не погоджуються. Їхні скарги уже дійшли й до депутатів. Члени постійної депутатської комісії природокористування, охорони довкілля та благоустрою стверджують, що нічого про вирубування дерев не знали й жодних документів наразі не бачили. Однак, за словами голови комісії Євгена Білінського, після того, як на сполох забили львів’яни, питанням вони займуться. Міські обранці детально вивчатимуть документи й найближчим часом обіцяють оцінити ситуацію.

Натомість екологи запевняють: законодавство дуже жорстке у питанні збереження зелених насаджень та закликають мешканців відстоювати свої права. За словами Дмитра Скрильнікова, голови ГО «Бюро екологічних розслідувань», найперше слід бути пильними мешканцям найближчих вулиць. Їхня активна позиція та вимога припинити вирубування дерев зможе зупинити цей процес.

— Правоохоронні органи повинні перевірити законність зрізування дерев, для цього слід організувати спеціальну експертизу. Голов­не, що, згідно із законом, якщо тут була зелена зона, то вона мусить залишитися зеленою зоною. Будувати дорогу чи паркінг протизаконно. Подібна ситуація вже виникала на розі вулиць Гнатюка та Наливайка, де зрізали дерева на місці будівництва, — коментує Дмитро Скрильніков.

І буде сад?

В управлінні екології та благоустрою «Газету» запевняють, що жодної проблеми немає, адже інвестор пообіцяв висадити нові дерева і навіть називають, які саме: 31 каштан червоноквітковий, один барбарис оттавський, 40 ялівців середніх, а також квітник з багаторічників — 104 кв. м, газон — 3 тис. 310 кв. м, ще обіцяють висадити самшит.

У відповіді на інформаційний запит, який надіслала «Газета», у компанії «Мульті Весте Україна 3» запевняють: сквер буде, от тільки оновлений. Текст відповіді подаємо без змін.

«Частиною загальної концепції є невід’ємна модернізація паркової зони. Ця зона — перероблена і буде значно оновлена для сприяння дозвіллю і проведення часу там окремим людям та сім’ям, протягом кожного дня року. Включення насаджень/зелені, привабливих елементів дизайну та освітлення у вечірні години, надзвичайно оновить цей парк», — запевняє представник компанії Гавайн Мінкс.

Водночас на візуалізації проекту він виглядає радше не як сквер, а як звичайна територія при торговельному центрі. Мешканці вулиць вирішили писати відкриті листи до влади, але чудово усвідомлюють, що дерев не повернути. Цікаво, що у висадження нових дерев не вірять усі, з ким ми розмовляли. Вони песимістично припустили, що територія буде або за парканом або автостоянкою. Щоправда, здаватися без бою наразі теж не хочуть. Останні 18 каштанів люди обіцяють відстоювати акціями протесту.   

Довідка

На розі вулиць Чорновола та Під Дубом  у другому кварталі 2014 року планують відкрити новий торгово-розважальний центр «Форум Львів». Інвесторами проекту є компанія «Галерея Центр» та ТОВ «Мульті Девелопмент Юкрейн». За офіційною інформацією забудовників, проект передбачає триповерховий центр з підземним паркінгом, до складу якого увійдуть 120 магазинів, кінотеатр на кілька залів, зони відпочинку та ресторани з терасами, з яких відкриватиметься панорама на центр міста.  Загальна комерційна площа проекту — 36 000 кв. м, кількість паркомісць — 620. Загальна варість будівництва становитиме 90 млн. євро, більше ніж половина з яких — кредит ЄБРР. 

"Львівська газета. Вісник міста" 11 квітня 2013 року

 На документі, який наддав у міську раду інвестор, рожевим позначені дерева, які, за висновками експертів, у "незадовільному стані”. Їх вже зрізали. Решту дерев тепер планують зрізати в зв’язку  з тим, що вони випали із "природного ансамблю”.

Брудна енергія

У Львові розпочнуть утилізацію ламп та батарейок, щоправда, переробка таких відходів може стати ще одним випробуванням для довкілля

Дві використані батарейки зіпсують дві ванни, вісім відер і півтора чайника води — так лякають екологічні організації тих, хто викидає зіпсуті «пальчики» в смітник. Одна батарейка забруднює 400 л води або 20 квадратних метрів ґрунту. За даними митної служби України, щороку до нас ввозять 300 мільйонів батарейок. Припустімо, що їх гамузом викинуть на сміттєзвалище, то площа забруднення за обсягами дорівнюватиме площі України. Цифри вражають, але досі не було жодної програми зі збору подібних відходів! Цього року у Львові реалізують першу, проте й тут будуть свої «але». 

Шанс на переробку

Цього року місто виграло грант на реалізацію проекту утилізації ламп та батарейок. За 1 мільйон 200 тисяч євро львів’яни нарешті наведуть лад з відпрацьованими джерелами енергії та світла, які багато років отруюють воду та землю. 

— Ми плануємо закупити обладнання для знешкодження ртутних ламп та інших елементів устаткування, які містять ртуть, за близько 700 тис. євро, — розповів «Газеті» Андрій  Галушка, в.о. начальника управління екології ЛМР. —  Це грантові кошти, які місто отримає від Євросоюзу в рамках програми транскордонного співробітництва Польщі — Білорусі — України. Проект реалізують спільно з польським містом Люблін. Отож грант на суму 1,2 млн. євро освоюватимуть два міста, якщо точніше: то 300 тисяч євро з цієї суми матиме Люблін, решту — ми.

Потужність обладнання дасть змогу збирати та утилізувати лампи з усього західного регіону України. Протягом 2013 року поблизу шкіл, університетів, лікарень поставлять 80 контейнерів за 20 тисяч гривень для збирання батарейок.

— Опиратимемося на досвід Любліна: там понад десять років утилізують ці відходи. Також розповідатимемо львів’янам, як правильно поводитися з відходами побутової електроніки, проведемо низку семінарів та видрукуємо буклети про поводження з відходами, — розповідає Алла Войціховська, еколог, заступник координатора проекту ГО «Екологічні ініціативи». 

Під час лекцій львів’я­нам розповідатимуть про те, що використані батарейки містять ртуть, кадмій, свинець, олово, нікель, цинк, магній та інші хімічні елементи й сполуки. На сміттєзвалищах під впливом дощів та сонця вони  швидко псуються, шкідливі речовини випаровуються і вимиваються. Через воду й повітря токсичні метали потрапляють у живі організми, в яких викликають ураження, погіршують репродуктивні здатності та викликають генетичні зміни й навіть ракові захворювання!

У пошуках утилізатора

Як пояснили «Газеті» в міськраді, зараз вони аналізують список підприємств, які мають ліцензію на переробку «енерджайзерів». Щоправда, список усіх підприємств нам відмовилися показати. Крім того, раніше представники міськради говорили про те, що зібране знешкоджуватимуть на львівському підприємстві «Аргентум».

— Ми саме над цим думаємо, але договір із підприємством досі не підписано, — резюмував Андрій Галушка.

Усну домовленість підтвердив Тарас Когут, директор інноваційного центру ДП «Аргентум». За його словами, це єдине підприємство в Україні, яке могло б взятися за утилізацію (цікаво, які ж інші підприємства зараз розглядають у міськраді. — «Газета»). 

У нас єдине підприємство в Україні, яке має потрібну технологію переробки. Ми навіть готові передати цю технологію іншим підприємствам, проблема лише в системі збору та доставки до місця переробляння. Поки що наше підприємство не завантажено так, щоб працювати на повну потужність, — розповідає Тарас Когут . — Ми переробляємо батарейки вже кілька років, люди мають усю потрібну документацію на роботу з небезпечними кислотами. 

За рік «Аргентум» назбирав дві тонни батарейок. За місяць підприємство може переробити понад 10 тонн сировини, з огляду на те, що логістики збору в Україні не розробили, то більшість часу підприємство простоює без діла. Якщо міська рада підпише договір з підприємством, то тут обіцяють не брати гроші за переробку, але й не платити за сировину. 

Технологію утилізації розробили в Інституті неорганічної хімії НУ «Львівська політехніка». Зараз фахівці інституту працюють над патентуванням компонентів переробки.

Плями на сонці

ДП «Аргентум» хоч і єдине підприємство, яке здатне утилізувати непотріб, але  далеко не ідеальне, зокрема, через шлейф минулих подій. Екологи пригадують, що про «Аргентум» стало відомо наприкінці 1990-х років, коли в організацію «Еко-Право-Львів» зверталися мешканці хутора зі скаргами, мовляв, підприємство спалює фото- та рентгенівську плівку. Нині підприємство працює на вул. Зеленій, де поряд є багатоповерхівки й парк.

— Ми зверталися до екологічної інспекції та санстанції з проханням перевірити діяльність підприємства. У відповідь працівники СЕС повідомили, що їх двічі не впустили на територію  підприємства. Натомість відповіді за результатами перевірки Державної екологічної інспекції так і не було, — розповів «Газеті» представник  ГО «Бюро екологічних розслідувань».

За словами екологів, проблема шкідливих викидів може тільки збільшитися, якщо підприємство не матиме відповідних технічних умов. Тож перед тим, як розпочати переробляти батарейки, слід кілька разів перевірити, чи не знехтує підприємство екологічними нормами.

Мар"яна Вербовська, "Львівська газета.Вісник міста", 2013

Битва разом з вітряками

Через два місяці на Сколівщині розпочнуть будувати сонячні та вітрові електростанції, які мають не тільки забезпечити села енергією, а й стати привабливими для інвесторів

Михайло Костище очолює сільську раду Орова, що на Сколівщині, з 2002 року. За шість років до цього він почав пропагувати ідею альтернативної енергетики, але на те, щоб його плани стали реальністю, знадобилося майже 20 років. Через два місяці в селі Орів будуватимуть вітрові станції, які стануть новим джерелом енергії для села.

— Я завжди думав про те, що в Карпатах вітер мусить стати корисний людям. У телепередачах часто пропагують «зелену» енергетику: використання води, вітру, сонця. Чому в Орові не зробити те саме? –  пригадує Михайло Костище в розмові з «Газетою».

Нині Орівська ВЕС має намір збудувати Сколівські вітро- та сонячну електростанції на території Орівської сільської ради на горі Діл. Наразі планують установити 14 вітряків, потужністю від 2,5 до 3 МВт. Поряд з вітряками збудують сонячну станцію. Гроші на проект сподіваються отримати від Європейського банку реконструкції та розвит­ку (ЄБРР). 

«Ми пояснюємо: це не буде дешевша енергія. Але ми це робимо для того, щоб розвивати нашу територію. У гірському селі немає підприємств, де б могли працювати мешканці. Основна наша проблема — дороги. Коли кажу, що ці станції зроблять Орів привабливим для інвесторів, то багато хто крутить пальцем біля скроні, але  насправді я в це вірю. Порахуйте: тільки за оренду ділянки, де побудують станції, ми отримуватимемо 45-50 тисяч гривень щороку», — розповідає Михайло Костище.Найбільшим споживачем енергоресурсів у гірських районах є населення, а основним видом палива — природний газ. Зменшення споживання природного газу для опалення — одне з найскладніших завдань. У селі вже затвердили проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «Орівська ВЕС» для будівництва Сколівських вітро- та сонячної електростанції. Загальна площа — 22  га,  з них: у довгострокову оренду терміном на 49 років — 13,9 га. Раніше тут випасали корів. Після закінчення робіт на земельній ділянці рекультивуватимуть землю.

Україна пасе задніх

Щороку частка альтернативної енергетики у світі зростає. Серед планів українського уряду — збільшити частку альтернативної енергетики за 8 років до 11%.  Частка альтернативної енергії в Україні нині досягає 1,2%, а Європейський Союз поставив умову для країн унії, щоб їхній відсоток альтернативної енергії сягав не менш, як 20% до 2020 року.

Поки що виробництво електроенергії і теп­ла в Україні традиційно базується на вугіллі, газу та атомній енергетиці. Це дуже шкідливо, оскільки спалювання продукує багато вуглекислого газу. 

— В Україні цей шлях тільки  розвивається. У Старому Самборі я розробляв проект будівництва сонячної електростанції вартістю 20 мільйонів євро. В Орові проект утричі масштабніший, відповідно, коштуватиме 60 мільйонів євро, — розповідає Ярослав Шпак, президент асоціації  «Паливно-енергетичний комплекс Львівщини». — В Україні вже є подібні станції у Криму, Одесі, Запоріжжі та на Донеччині. Такі проекти суттєво знижують багато ризиків, зберігають довкілля. 

Нетрадиційні ризики

Попри захоплення нетрадиційними джерелами енергії, фахівці радять бути врівноваженими у впроваджуванні сонячних та вітрових станцій.

— Сонце світить не завжди настільки, наскільки вимагають сонячні станції. З цим нічого не вдієш, тому слід страхуватися іншими джерелами. Власне в цьому, на мою думку, приховано ризики нетрадиційних джерел енергії, — пояснив свою позицію у розмові з «Газетою» Володимир Фаворський, викладач інституту відновлювальної енергетики КПІ. — Досвід вдалого поєднання енергій можна знайти у багатьох європейських країнах. Зокрема, в Німеччині, Голландії та Данії частка нетрадиційних джерел енергії досягла 20%, при цьому вони  й надалі вдосконалюють систему енергопостачання.

Крім того, німецький досвід свідчить, що сектор використання відновлювальних джерел енергії тримається на приватних компаніях, насамперед на середніх підприємствах. 

Довідка

Україна має доволі високий сонячний потенціал, який можна використати для виробництва теплової та електричної енергії. Сонячна інсталяція у Львівській області становить 1000 кВт год./м2, у Криму — 1400 кВт год./м2. Такий рівень сонячного потенціалу й «зелені» тарифи на електроенергію від сонячних колекторів на рівні 50 євроцентів за 1 кВт год. роблять проекти сонячних електростанцій навіть у західному регіоні рентабельними. Вигідним є отримання тепла від сонячних колекторів для різних організацій, крім населення, яке наразі отримує газ за пільговою ціною.