Сланцевий пас

В Україні з дня на день підпишуть договір про видобування сланцевого газу. За словами геологів, це стане подвійним пострілом у голову: ми матимемо отруєну воду, а самого палива так і не знайдемо

Ось уже другий рік в Україні киплять пристрасті навколо потенційного видобування сланцевого газу. Частина людей вірить, що це дозволить вийти з тісних газових обіймів Росії та стане нашим енергетичним джокером, інші вважають: нам загрожують землетрус і забруднення питної води. Слабкість України в тім, що в нас немає коштів, щоб самотужки дослідити місця з потенційним газом і видобути його, тому влада вирішила запросити інвесторів, точніше видобувачів світового масштабу — компанії Shell, Chevron, ExxonMobile. На Юзівській площі (Донецька та Харківська області) працюватиме компанія Shell, на Олеській (Львівщина) — Chevron, а Скіфську ділянку Чорноморського шельфу дістав консорціум на чолі з ExxonMobile. З українського боку в угодах братиме участь НАК «Надра України», яка належить державі. І попри добрий план, аж надто багато дияволів сховалося в деталях.

Секрети міністерства

Найбільшим плюсом сланцевого газу вважають його розміщення біля потенційного споживача, що може суттєво впливати на кінцеву собівартість і, крім того, для України може позбавити гостроти питання щодо будівництва газопроводів в обхід країни.

Однак досі немає відповіді на ключове запитання: скільки газу, що його видобуватимуть на українській території, отримуватимуть наші споживачі, а який обʼєм забиратимуть іноземні компанії? Ще торік з інвесторами повинні були укласти угоди з розподілу продукції. Однак досі триває процес узгодження умов договорів.

У Міністерстві екології не знайшли часу, щоб пояснити журналісту «Газети» низку рішень щодо видобутку сланцевого газу. Утім Ганна Дудка, начальник відділу взаємодії зі ЗМІ та консультацій із громадськістю, пояснила, що договір підпишуть найближчим часом.

— У лютому вже все підпишуть, можливо, раніше, — сказала Г. Дудка. — Міністерство позитивно налаштоване до справи щодо видобування сланцевого газу. У країні, де часто чути розмови про подорожчання блакитного палива, сварки з Росією, всі, мабуть, хочуть позбутися такої залежності.

Новоспечений міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков не прокоментував тему, бо на кілька днів поїхав у відрядження. Через відсутність начальника не хочуть говорити про це й інші працівники відомства.

— Не скажу жодного слова, поки не отримаю відповідного наказу від міністра, — заявив «Газеті» Володимир Іващенко, радник міністра, працівник відділу забезпечення діяльності міністерства.

На що опираються видобувачі

Один із найвідоміших львівських фахівців — Володимир Харкевич. Він є кандидатом геолого-мінералогічних наук, працює у Львівському національному університеті ім. Івана Франка, і йому відомо все, що слід знати, перш ніж починати кампанію з видобування сланцю. Але, звісно, думку фахівця не врахували.

— Єдине, що вони повинні знати, — сланцю в нас немає! — каже В. Харкевич. — Я опираюся на ті дослідження, які є, а також на свій багаторічний досвід, отож можу повторювати цю тезу ще й ще. Якщо видобування все ж розпочнуть, то матимемо забруднену воду, люди ризикуватимуть життями, споживаючи її. Сланець— це тверда корисна копалина, яка складається з керогену та сланцю. На Львівщині керогену — 0,5%, натомість у США його частка сягає 35%.

Утім управління енергетичної інформації Міненерго США (EIA) оцінює українські запаси сланцевого газу в 1,2 трлн. кубометрів, що ставить Україну на четверте місце в Європі за обсягами резервів цього типу палива після Польщі, Франції та Норвегії. Джерела таких даних «Газеті» не вдалося знайти ні в Міністерстві екології, ні в держслужбі геології. Натомість усі відсилають до Американського агентства з міжнародного розвитку (USAID), яке наразі не публікує дослідження, у пресу просочуються лише деякі факти.

Видобувати сланець планують за допомогою гідравлічного удару. Схема видобування сланцевого газу доволі проста: спершу треба пробурити свердловину завдовжки 2,5 км, відтак туди закачують десятки тонн концентрованої насиченої суміші. Не всі її складники відомо, позаяк це — таємниця виробництва. Пласти під землею починають рухатися, завдяки чому й отримують сланцевий газ.

— Компанії пропонують видобування шляхом вертикального буріння, потім горизонтального, опісля здійснюють вибух. Тоді вводять зонд із хімічним розчином, який містить елементи другого класу небезпеки, — застерігає пан Харкевич.

Тут і криється основна небезпека: тонни води, завдяки яким удається видобути з-під землі омріяний газ… із часом потрапляють у підземні води, а разом із ними — у питні джерела. За словами Володимира Харкевича, саме через цю особливість на Львівщині взагалі не можна видобувати сланцевий газ. Ба більше, таке видобування фактично заборонено, адже на Львівщині надто велика кількість водозаборів. Тобто ризик забруднення води дуже високий.

Думки викладача університету дотримуються й інші фахівці. Кілька тижнів тому управління охорони навколишнього середовища Львівської області провело нараду щодо доцільності видобування газу. З майже 20 організацій, представники яких прийшли на обговорення, усі були проти видобування, окрім однієї — ДРГП «Західгеологія».

Жодних досліджень

У Державній службі геології та надр Мінекології нині не можуть похизуватися жодним дослідженням, на підставі якого можна впевнено сказати, що сланцевий газ реальний.

— Спеціалізованих досліджень досі не проводили. Видобувачі не мають на що опиратися, — розповідає «Газеті» Михайло Гейченко, начальник відділу геології, нафти, газу, рудних і нерудних корисних копалин і регіональних досліджень управління геології та гідрогеології Державної служби геології та надр Міністерства екології. — Припускаю, газ можна добути, але в надто маленьких кількостях. Думаю, вам відомо, що в морській воді є елементи золота, проте нікому не спадає на гадку випарювати її задля кількох грамів металу. А тут виходить, що для мізерної кількості сланцю віддають величезні території. Поки договір не підписано, до буріння свердловин — як пішки до Китаю. Видобувачам слід набратися терпіння, бо вони ще дуже довго досліджуватимуть і шукатимуть...

Державна служба геології та надр України не приховує ризиків, пов’язаних із бурінням. Згідно з відповіддю на запит Національному екологічному центру України, за наявною практикою видобування виокремлюють низку ризиків. Перший напрям екологічних ризиків — водні ресурси. Ґрунтові води можуть постраждати від реагентів, а кількість води може суттєво зменшитися. «Вирішити ці проблеми можна лише перевіреними технологіями та постійним наглядом державних органів», — радять у держслужбі.

У квітні та травні 2011 року у Великобританії технологія гідророзриву спричинила два локальні землетруси поблизу родовища в Блекпулі. Роботи призупинили, а британський урядовий департамент енергетики і кліматичних змін створив комісію, яка дійшла висновку, що під час застосування такої технології поштовхи техногенного походження можуть тривати.

P.S. Щоб краще зрозуміти технологію видобування сланцевого газу, радимо подивитися фільм «Газова країна» Джоша Фокса. Цю документальну стрічку знято 2010 року в США. Автор показує, як живеться біля свердловин: умирають свійські тварин, вода чорніє та шипить, інколи крани спалахують від іскри, а люди часто хворіють й отруюються.

Мар’яна Вербовська, "Львівська газета.Вісник міста" №3 2013, 17 січня

фото: europeandaily.com