Лісова пісня

Стару історію зі знищенням 19 гектарів лісу в Брюховичах задля новобудов планують вирішити з новою владою

Мар’яна Вербовська

Десять років тому частина унікального Брюховицького лісу несподівано перетворилася на орендовану ділянку під спортивно-оздоровчий комплекс. Жодного комплексу там не побудували, натомість землю в незрозумілий спосіб вдалося купити підприємцям, які оперативно її продали ще десяткам людей. А невдовзі євреї знайшли фотодокази поховання їхніх земляків на цій території. Проте наразі навіть це не зупиняє нових власників зводити тут квадратні метри.

Боротьба за ліс

Цього року Юлія Лацик, активна захисниця лісів, отримає диплом юриста. Це — її друга освіта, яку вона вирішила здобувати після того, як у її селищі почали вирубувати ліс, щоб побудувати приватні котеджі. Нині вона разом із односельцями готує звернення до нової влади, бо торік її листування з різними владоможцями мало нульовий результат. Цікаво, що торішній лист Юлії тепер виглядає, як злий жарт, бо серед адресатів: Янукович, Азаров, Проскуряков, Пшонка, Лукаш. Єдиною у справі залишилася голова Комітету ВР з екологічної політики Ірина Сех.

«Це почалося 2003 року. «Львівлісгосп» передав на баланс селищній раді 19 гектарів лісу. Пізніше цю територію зарахували до рекреаційної зони. У березні землю взяли на баланс, а у квітні ухвалили рішення про те, щоб надати територію в оренду «Новобуддизайну» та «Буддизайну» для будівництва спортивно-оздоровчих комплексів. У документах прописали: «…з елементами житлової забудови…». Пізніше слово «елементи» зникло, залишилося тільки «забудова». Невдовзі ділянки в шаленому темпі розпродали десяткам власників», — розповідає «Газеті» Юлія Лацик, проводячи екскурсію лісом, де от-от можуть з’явитися новобуди.

Після отримання дозволу, орендарі вирішили викупити цю територію, але селищна рада не дозволила. Тоді фізичні особи звернулися в Мукачівський суд. Чому саме туди,  ніхто не може зрозуміти. Паралельно з  Мукачівським судом розпочали судові слухання у львівських судах щодо незаконності передачі «Львівлісом» Брюховицькій селищній раді землі. Продали цю землю приблизно за 5 мільйонів гривень.

«2009 року селищна рада звернулася в суд, щоб визнати рішення про продаж не чинним через те, що ця земля не є їхньою. Але суд попросив, щоб з таким проханням  звернувся «Львівліс», — продовжує Юлія Лацик. — 2010-го з’являються в продажу державні акти на 15 сотих. Тоді в Брюховичах саме підстрибнули ціни на землю: за сотку платили 9-10 тисяч доларів. А ділянки, які розташовано в  розкішному рекреаційному місці, продали за 3 тисячі за сотку!»

Зараз суд розглядає справу на різних рівнях із фізичними та юридичними особами.

У зв’язку із зростання числа охочих поселитися в Брюховичах, місцеві вирішили створити групу активістів, яка захищала б не тільки ліс, але й озера та навіть каналізацію. Наразі активних членів тут майже 20, але до групи долучаються люди, які живуть навколо «болючих точок». Окрім того, віднедавна вони захищають і реабілітаційний центр, де лікуються люди із серцево-судинними захворюваннями. Саме біля нього невдовзі може вирости житловий комплекс.

«Мій дід каже: «Австрійці садили, поляки вирощували, москалі берегли, а наші прийшли і все на дрова змели», — сміється Юлія.

Єврейські поховання

В одному з інтерв’ю для телебачення місцеві жителі розповіли, що захищають не тільки ліс, а й поховання євреїв часів Другої світової війни. Це стало новим поворотом в історії, бо, якщо юридично вдасться довести доречність вирубування дерев та причину продажу землі, то будівництво на цвинтарі не зміг би виправдати ніхто. Єврейська громада вирішила зробити все, щоб знайти потрібні докази. Для того, щоб дістати фото, Мейлах Шейхет спеціально літав у США в Національний музей: там в архівах вдалося знайти аерофотознімки того періоду. 

«Маємо аерофотознімки розкопок 1940-х років, де видно, що багато жертв засипали вапном, щоб від тіл не поширювалася інфекція. Я не говорив із забудовниками, але звертався у селищну раду: там з нами не захотіли співпрацювати, лише відписали, що ми зводимо на них наклеп, й вони подадуть на нас у суд. Зараз у суді ми оскаржуємо всі документи, за якими дозволили на цьому місці будувати», — розповідає «Газеті» Мейлах Шейхет, директор Центру дослідження юдаїки і благодійної організації «Єврейське відродження» .

 На підставі фотозвіту Науково-дослідний інститут геодезії і картографії провів експертизу, в якій довів, що ці документи можуть бути підтвердженням масового захоронення часів Другої світової війни. Дані геодезичних вимірів меж братніх могил збігаються із зображенням прогалин на архівному аерознімку.

Час збільшувати площу

Місцева влада в Брюховичах факт поховання наразі не визнає, натомість вирубування лісу тут сприймають як належне, основний аргумент — число людей збільшується, отож їм потрібно десь жити.

Такої думки дотримується, зокрема, й селищний голова Олексій Процик.

«Єврейська спільнота звернулася до нас, що на цій території були єврейські поховання. Спеціалісти приїжджали й брали на цьому місці проби. В результаті дійшли висновку, що жодних заховань там не було», — прокоментував «Газеті» пан Процик.

 На запитання, чи доцільно вирубувати рекреаційний ліс задля житлової забудови, селищний голова по-філософськи відповів: «Будівництво міст розпочалося 3-4 тисячі років тому, й ці площі треба збільшувати. Така реальність. Щоб розширювати міста, потрібно вирубувати ліси, осушувати болота тощо. Як сільський голова я проти таких речей, але сталося так, що 2005 року ці землі віддали в оренду, а пізніше землі продали. Не оправдовуватимуся, але тоді я не був селищним головою».

О. Процик запевнив, що живе в комунальному домі, і ні він, ані його рідні не мають намірів жити на тій території, де планують вирубати ліс.

«Мені часто закидають, що я щось приховую (йдеться про земельні ділянки. — «Газета»). Мені 68 років, і я маскуюся? А жити буду, коли мені буде 98?» — резюмував Олексій Процик.

"Львівська газета" № 22, 2014

Плани на дерево

Львівські депутати просять заборонити експорт деревини, а в Держлісагентстві вважають це лобіюванням інтересів приватних переробників

Минулого тижня львівські депутати облради звернулися до Верховної Ради України та Кабміну з проханням заборони експорт деревини в круглому вигляді. Основний аргумент — ми позбавляємо роботи українських переробників. Мовляв, коли вантажівки вивозять «кругляк» у Туреччину, то українські фахівці не мають чим зайнятися. Натомість у Держлісагентстві  кажуть, що за останні кілька років тема заборони експорту виринала з десяток разів, але так і не стала законом. Забороняла вивезення лісу тільки Росія, але й там від цієї ідеї незабаром відмовилися. У Європі такого не практикували.

Депутати борються за дерева

Ініціатор  звернення до Кабміну став Микола Кадикало,  депутат ЛОР. За його словами, ми віддаємо ресурс і позбавляємо наших людей робочих місць.

«Метою такої ініціативи є те, щоб не було пересудів. До прикладу, «Галсільліс» укладає угоду з іноземною компанією, тоді переробляють деревину за кордоном. Українці залишаються без роботи, — пояснює «Газеті» Микола Кадикало. — Мені ця проблема відома ще відтоді, коли я працював прокурором природоохоронного відділу прокуратури Львівської області».

У зверненні до Кабміну депутати запевняють, що останні кілька років на Львівщині лісогосподарські підприємства нарощують експортний потенціал, насамперед просуваючи на зовнішній ринок круглі лісоматеріали.

Такий розвиток подій спричинений, по-перше, незадовільним попитом на круглі лісоматеріали на внутрішньому ринку через зниження обсягів виробництва в лісопромисловому комплексі. По-друге, договори щодо експорту круглих лісоматеріалів укладають переважно на тривалий час, не менше ніж на рік, що дає лісогосподарським підприємствам можливість планувати виробництво на довшу перспективу. По-третє, споживачі заздалегідь оплачують лісопродукцію, а відвантаження деревини їм здійснюють частинами.

«Основними негативними моментами експорту круглих лісоматеріалів як сировини є те, що через таку недолугу економічну політику влади на місцях втрачено багато робочих місць, — йдеться в офіційному зверненні депутатів. — Окрім цього, значну додаткову вартість переробки деревини за таких умов створено не в Україні, а за кордоном, де й осідають гроші і як заробітна плата робітникам, і як оподаткування готової продукції. Слід врахувати також і те, що деякі фірм, які скуповують українську деревину, перепродують її третім країнам або іншим фірмам, унаслідок чого Україна не отримує значних надходжень до бюджету».

Постраждають усі

У Державному агентстві лісових ресурсів України на такі ініціативи реагують категорично: від цих змін постраждають усі. У коментарі «Газеті» Володимир Воронюк, начальник управління використання лісових ресурсів Держлісагентства, пояснив: якщо заборонити експорт, то багато деревини може надовго залишитися просто на складі. «Від 2007 року всю деревину, яку реалізують наші підприємства, продають на щоквартальних аукціонах. Отож з 2007 року й до сьогодні на всіх аукціонах жодного разу всі обсяги деревини не продали. Продають близько 70% того, що виставляють на реалізацію. Участь у цих біржових аукціонах беруть лише переробники, тобто це ще раз свідчить про те, що дефіциту деревини для них не існує. В таких умовах закривати кордони  несерйозно», — вважає Володимир Воронюк.

На думку чиновника, те, що переробники ініціюють ці речі, — природно. Кожен захищає свої інтереси. Якщо ж кордони закриють, то ціна має впасти. Однак є ще інший бік: доведеться звільняти людей з різних установ, які переробляють ліс.

На запитання про те, чим керуються депутати, коли вимагають заборони експорту, Володимир Воронюк упевнений, що ініціатива належить переробникам, бо вони переслідують свою ціль.

«Зараз переробляння лісу — це приватний сектор економіки. Отже,  люди захищають свої фінансові інтереси», — вважає В. Воронюк.

У недоречності звернення запевняє і  Роман Дудич, головний лісничий державного підприємства «Бібрське лісове господарство». За словами Романа Дудича, якщо кордони для деревини закриють, то показники реалізації матеріалу суттєво впадуть.

«Такі зміни в законі були б дуже недоречні, ми справді багато працюємо на експорт, але тільки тому, що в Україні деревину не так охоче купують. Ми навіть експортуючи маємо надлишок продукту», — запевняє Роман Дудич.

 Фото: wikipedia.org

Мар"яна Вербовська, "Львівська газета" №11, 2014

Зелений міністр

Новоспечений очільник вітчизняної екології не вписався у вимоги фахівців і за три тижні на посаді не повідомив, що планує робити

За кілька днів до призначення нового Кабміну, українські екологи вирішили висунути певні вимоги до державця. З огляду на події в Україні, можна було чекати якісних змін у Мінекології, а для того, щоб скласти список вимог, зібралися найповажніші організації: МБО «Екологія — Право — Людина», ВГО «Національний екологічний центр України», Всесвітній фонд природи (WWF). Вимоги були дуже прості й доречні: вища профільна (екологічна) освіта, знання української, російської та однієї із європейських мов, бажано англійської або німецької, тривалий досвід професійної діяльності у сферах довкілля, обізнаність із європейським досвідом розвитку сфери екополітики й екологічної безпеки, а також раціонального використання природних ресурсів, що має бути засвідчено відповідними публікаціями або освітою. Нічого надзвичайного. За кілька днів країна дістала міністра, який, м’яко кажучи, цим пунктам не відповідав.

«Ми здивовані пропозицією. Мінприроди — складне комплексне міністерство. Можна говорити про політичне призначення, але не про профанацію. Які конвенції знає пан Мохник? Закони? Програми в сфері довкілля? Він був у Чорнобилі? Добре, там побувало 800 тисяч людей, і багато хто з членів екоорганізацій. Чи це достатня підстава для міністерської посади? На жаль, жодного концептуального досягнення цієї людини ми, члени природоохоронної організації, не знаємо», — повідомили свою позицію у Національному екологічному центрі України.

Екологи розробили вимоги до кандидата на цю посаду (в двох версіях: загальній і спеціальній), а також завдання для майбутнього міністра. Вони просять держпосадовця ознайомитися з цими документами, зважити свої сили, а потім повернутися до питання про таке відповідальне призначення. І якщо він знайде в собі сили сказати: «Вибачте, дякую, ні», — вони обіцяють оцінити його рішення. Відтак екологічні організації проведуть свої консультації, знайдуть команду, що зможе поліпшити стан справ у руїні за назвою Мінприроди й співпрацюватиме з високопосадовцями у втіленні сучасної державницької екополітики.

Міністр мовчить

Від дня призначення нового міністра кореспондент «Газети» майже щодня телефонувала в міністерство, контактувала з депутатською приймальнею, але там вже відмовляються від співпраці з екс-нардепом. «Газета» написала Андрієві Мохнику повідомлення у Twitter і Facebоok, понад 50 разів дзвонила у приймальну, прес-службу, прес-секретарям. Відіслала запитання для того, щоб пан Мохник зміг підготуватися до розмови. Інтерв’ю кілька разів переносили на наступний день, після чого відзвітували: «Зараз міністр дуже зайнятий, вникає у роботу міністерства, від інтерв’ю поки що утримається».

«Я не бачив жодного документа, який він видав чи підписав, не чув жодної публічної заяви, не чув про прес-конференції. Також мені невідомо, чи він публічно розповів про те, що планує робити на посаді, — прокоментував ситуацію Ярослав Мовчан, голова НЕЦУ. — Чесно кажучи, я його не бачив і на Майдані, коли всі міністри інформували про свою роботу. Регулярно ходжу на нічну варту Майдану, мені було б цікаво, якби Андрій Мохник прийшов і розповів над чим він працює. Наразі це все виглядає загадково. Можливо, міністр зараз занурений у роботу? Мабуть, сидить у бібліотеці, читає, що таке довкілля».

Богдан Проць, представник Всесвітнього фонду природи, розповів «Газеті», що зараз фахівці намагаються знайти шляхи співпраці з міністерством, оскільки тут дуже потрібні фахові знання.

Без екологічної освіти

Цікаво, що ніхто з українських екоміністрів не мав екологічної освіти. Найближче до свого профілю працював Юрій Щербак (червень 1991 — жовтень 1992) — він має медичну освіту.

«На друге місце я поставив би Івана Зайця, він — агроном й економіст, на третьому — Юрій Костенко, який мав чудове системне мислення і працював у Комітеті екологічної політики ВР, саме він вибудував систему екобезпеки», — коментує Ярослав Мовчан.

За словами Ярослава Мовчана, аргументами призначення міністра були: квота партії, близькість пана Мохника до людей, які ухвалюють рішення, робота у ВО «Свобода».

«Скажімо так, я не бачу жодних фахових чи компетентних речей. З одного боку, це було б нічого, бо в міністерстві працює політична фігура, але з іншого — було б добре, щоб ця політична фігура розуміла, чим саме займається міністерство», — каже очільник НЕЦУ.

Сланцеві пристрасті

У перші дні на посаді Андрій Мохник зустрівся із представниками компанії Chevron. На сайті відзвітували: «Під час зустрічі міністр наголосив, що діяльність будь-яких підприємств, зокрема й «Шеврону», має відбуватися за безумовного дотримання екологічних норм. Це принципова позиція, якої він дотримувався як член Всеукраїнського об'єднання «Свобода» і буде надалі відстоювати як міністр екології та природних ресурсів». Наскільки доречно згадувати свою роботу в «Свободі», питання спірне. Куди важливіше, що Андрій Мохник одразу взявся за сланцеві питання.

Міністри екології України:

Щербак Юрій Миколайович, червень 1991 — жовтень 1992

Костенко Юрій Іванович, жовтень 1992 — липень 1995, липень 1995 — 8 травня 1998

Шевчук Василь Якович, 8 травня 1998 — 31 січня 2000

Заєць Іван Олександрович, 31 січня 2000 — 29 травня 2001
Курикін Сергій Іванович, 9 червня 2001 — 30 листопада 2002

Шевчук Василь Якович, 30 листопада 2002 — 6 червня 2003

Поляков Сергій Васильович, 15 липня 2003 — 30 вересня 2003, 30 вересня 2003 — 3 лютого 2005

Ігнатенко Павло Миколайович, 4 лютого 2005 — 4 серпня 2006

Джарти Василь Георгійович, 4 серпня 2006 — 18 грудня 2007

Філіпчук Георгій Георгійович, 18 грудня 2007 — 11 березня 2010

Бойко Віктор Олексійович, 11 березня 2010 — 2 липня 2010
Злочевський Микола Владиславович, 2 липня 2010 —  20 квітня 2012
Ставицький Едуард Анатолійович, 20 квітня 2012 — 24 грудня 2012

Проскуряков Олег Альбертович, 24 грудня 2012 — 27 лютого 2014

Мохник Андрій Володимирович, 27 лютого 2014 

Мар"яна Вербовська, "Львывська газета" № 10, 2014 рік

29 березня - Година Землі

Людина-Павук стане першим Супер Героєм, який підтримає Годину Землі – міжнародну акцію, організовану Всесвітнім Фондом Природи (WWF). Акція має на меті надихнути звичайних людей стати супергероями для своєї планети.  29 березня на одну люди вимкнуть світло в усьому світі. Про це пише WWF.

Година Землі збирає під своїм крилом сотні мільйонів людей з різних сфер життя в більш ніж 700 містах світу та у 154 країнах.

Мамонт-суперзірка

До 2023 року природничий музей Львова планує стати найвідвідуванішим науковим  музеєм країни й довести, що наука може бути цікавою навіть дітям

Сьогодні у Державному природознавчому музеї Національної академії наук України покажуть напрацювання стратегії сталого розвитку. Це буде перша така програма наукового музею нашої країни, в якій врахували особливості відвідувачів і спробують змінити уявлення українців про класичні державні установи такого типу.

Майже після 20-ти років замкнених дверей тут не просто відкрили склад законсервованих безцінних експонатів, а й планують довести, що діти із зацікавленням оглядатимуть унікальні рештки тварин і рослин кам’яного віку.
Між минулим і  майбутнім

Ідея написати стратегію з’явилася тоді, коли музей 2012 року виграв грант від Фонду Ріната Ахметова на втілення проекту «Динамічний музей». Тут от-от мали відзначати «двад­цятиріччя під замком», скромно мріяли виставити частину робіт у ретро­стилі  — серед відреставрованих австрійських меблів. Ідея скромна, але мала прихований зміст: меблі у природничому музеї подібні до тих, які стоять у Музеї природознавства Відня (його вважають одним із найкращих у світі). Згодом з’ясували, що граф Дідушицький, засновник львівського закладу, замовляв меблі саме в Австрії.

Натомість тут отримали грант, який дав можливість зробити значно більше, що й стало причиною задуматися: які ж плани на майбутнє?

 «Стратегія не входила у план обов’язкових документів, але ми мали продемонструвати результат своєї роботи. Планування у цьому випадку стало помічною ланкою: воно допомогло розставити пріоритети й не заплутатися в них. Важливо, що ми не розробляли короткотермінову стратегію на три роки (час освоєння гранту), а розпланували роботу на десятиліття», — розповідає «Газеті» Юрій Чернобай,  директор Державного природознавчого музею Національної академії наук України у Львові.

Саме сьогодні, в четвер, відбудеться колоквіум «Стратегія сталого розвитку: чи потрібна вона музеям?». Уперше напрацювання покажуть охочим і окреслять пріоритети на наступні дев’ять років.

Плани на славу

До закриття музей щороку відвідувало понад 100 тисяч осіб: заклад вважали одним із найпопулярніших туристичних об’єктів міста. За словами Юрія Чернобая, він сам не раз бачив, як школярі прогулювали уроки не в парку чи на задньому дворі, а розглядаючи мамонта з експозиції. За двадцять років світ дуже змінився, учні вже не з таким захопленням розглядають гостя з минулого, музей планує осучаснити виставку. За словами працівників, тут установлять інтерактивні пристрої і відкриють електронний каталог фондів. З огляду на те, що колекція настільки велика, що її фізично неможливо виставити у приміщенні, онлайн-підбірка принаймні дозволить формувати уявлення про масштаби зібраного.

«Стратегічні цілі доволі амбітні: до 2023 року заклад хоче стати найвідвідуванішим і найпопулярнішим науковим музеєм країни. Стратегію розробляли тривалий час, бо музей як бюджетна установа не звик до такого типу роботи, коли документи готують знизу, тобто самі працівники вирішують, яким буде майбутній музей. Окрім того, що установа залишається потужним науковим центром, тут хочуть довести: це ще й дуже відомий і сучасний музей. Дослідження аудиторії показало, що треба змінювати сприйняття людини, довести, що музей — це не нудно. І таки можна змінити! Відвідувача залучатимуть до співтворення знань, до  взаємодії з експозицією, а не щоб він проходив повз експонати, читаючи таб­лички», — розповідає Вік­торія Бриндза, керівник аналітики в компанії pro.mova, куратор створення стратегії розвитку природничого музею.

Цього року й частково наступного планують сфокусувати роботу на створенні максимально сучасної експозиції на двох основних поверхах. Працівники музею мандрували закордоном, щоб набратися досвіду, а ми залучили дослідження аудиторії, яке провели тут, щоб напрацювання лягли в основу розробки. Наші  фахівці використали досвід кількох музеїв, зокрема британського. Врахували всі корисні схеми й приклади, але кожен заклад своєрідний, і стратегія використовує ці особливості, інакше її складно було б втілювати.

«Музей 20 років був зачинений для відвіду­вачів, тут працювали лише науковці. Тепер потрібно переорієнтуватися на зовсім інший вид роботи, але разом з тим не полишати науку», — підсумовує Вікторія Бриндза.

Довідка
Державний природознавчий музей НАНУ (музей імені Дідушицьких, палац Дідушицьких, природничий музей) — один із найстаріших і найбагатших за нау­ковими природничими фондами серед музеїв Європи. Його створив граф Володимир Дідушицький, меценат-природознавець.
Фонди: майже 500 тис. одиниць зберігання.
Експозиційні площі: 1,2 тис. кв. м.
Кількість співробітників: 53 особи.
Кількість відвідувачів: 100 тисяч за рік (у 1980-х).
Річний бюджет: 3 млн. грн.
Фото: Львівська газета, Природничий музей, Галінфо

Мар"яна Вербовська, Львівська газета 14 лютого 2014 року

У гості до морської корови

Зоологічний музей біологічного факультету отримав звання народного. Крок за кроком найстаріший зоомузей України повертає собі заслужену славу, яку мав іще 200 років тому

Цей музей розташований за два кроки від пам’ятника М. Грушевському. До нього не ведуть вказівники, проте його позначено як обов’язковий пункт відвідин на польських мапах для туристів. Поки майже 20 років Державний природничий музей на вул. Театральній було зачинено на реконструкцію, юних натуралістів запрошували сюди, бо експонати тут чудово підходять для того, щоб розширити своє уявлення про тваринний світ. Щоб більше дізнатися про історію музею та корову Стеллера, «Газети» пішла в зоологічний музей на біологічному факультеті.

Народний музей

Навіть у самому приміщенні біологічного факультету вам буде складно знайти «знак» про те, що тут є музей. Але кожен, кого ви запитаєте, точно розкаже, як туди пройти. Після довгих коридорів зі студентами на третьому поверсі вас чекатимуть 10 тисяч експонатів, акуратно розкладених для огляду.

Цьогоріч тут чекають припливу гостей, бо в грудні музей вкотре про себе нагадав. Його визнали народним, а це — ще один плюс до списку відзнак установи. На Львівщині є близько 20 музеїв (для порівняння: на Львівщині є 360 стаціонарних виставок), які мають звання народного. 

«До 10 тисяч осіб тут щороку розглядають колекцію, — каже «Газеті» Ігор Шидловський, заві­дувач зоологічного музею Львівського національного університету імені Івана Франка, піднімаючи ширму над колекцією метеликів. — Загалом у нас є 180 тисяч зразків. У п’яти залах музею виставлено лише 10 тис. Минулого року музей провів 304 екскурсії для всіх охочих побачити зоологічне минуле».

Цікаво, що торік восени суттєво поменшало відвідувачів. Тут припускають: не в останню чергу це відбулося тому, що багато молоді та студентів поїхало до Києва, підтримати Євромайдан. Та все ж на п’ятьох співробітників музею припало по 1,5 тисячі відвідувачів.

Довга історія

Першу згадку про музей зафіксовано 1784 року. Тоді його називали кабінетом натуральної історії, який мав 20 великих залів. Звісно, за рік таку кількість залів не напов­нили, але більш ранніх згадок немає. Тому музей вважають найстарішим в Україні серед зоологічних.

Візитна картка закладу — скелет морської корови, або ж корови Стеллера. У світі їх залишилося 27. П’ять з них — набуток львівської експозиції. Є навіть усі листи про акти передачі. Морські корови були завдовжки 8-10 м і важили до 3,5 тонни. Ці тварини майже не пірнали й плавали на мілководді, живлячись здебільшого морською капустою. За схожість своєї поведінки з коровами на пасовищі вони й дістали назву.

У музеї також є розкішна колекція райських птахів, зозулеподібних, з усього світу. 

Важливо, що експозицію заборонено фотографувати відвідувачам. Зокрема, спалахів «бояться» метелики. Їхня пігментація сконцентрована на крилах, вона залягає у верхньому шарі лусочок. Тому на ніч та на час, коли екскурсій немає, експонати закривають спеціальними ширмами.

Запишіться на екскурсію

Екскурсії тут безплатні, але є одне «але» — про час приходу слід попередити заздалегідь, оскільки співробітники фонду паралельно викладають в університеті. Субота та неділя — вихідні. Щоб отримати послуги екскурсовода, треба зателефонувати за день-два до запланованого візиту.

«Попереджати про прихід слід іще й для того, щоб дві екскурсії не збіглися, бо тутешні коридори надто вузькі для натовпу відвідувачів, — каже Ігор Шидловський. — Якщо відвідувачів не цікавлять послуги екскурсовода, сюди можна приходити без попередження». 

Поляки — постійні відвідувачі експозиції. Коли вони приходять на екскурсію, то показують свою карту. Щороку сюди приїжджають туристи більше ніж із десяти країн світу. Якщо ж урахувати, що є ще студенти ветеринарної академії та медичного університету, то кількість держав збільшиться ще на кілька, можуть завітати представники відразу 15 різних країн.

Мрія про інтерактивність

«Ми співпрацюємо з іншими музеями, зокрема з Державним природознавчим музеєм НАН України та Національним науково-природничим музеєм у Києві. Окрім того, в межах роботи радимося з колегами з Польщі, Росії, Німеччини, — розповідає Ігор Шидловський під час екскурсії. — Хотіли б зробити музей більш інтерактивним, але нікого не здивує те, що я скажу: нам бракує грошей. Музей є об’єктом національного надбання з 2004 року. Попри це, річне фінансування в нас 16 тисяч 863 гривні. Ці гроші спрямовують на збереження, поповнення та догляд за колекціями. Ми часто говоримо про інтерактивні елементи в музеях, але ж у нас не всі аудиторії мають мультимедійні пристрої.

У відрядження тут їздять хіба що Україною. Хоча плани маємо. Сама експозиція вимагає змін, бо багато елементів змушені «втиснути» на обмеженій площі. 

Інколи нам телефонуюють і сповіщають, що знайшли мертву тварину й можуть її привезти. Це роблять наші студенти, викладачі, співробітники. Так до нас потрапили козулі, вовки, птахи, представники Червоної книги... Крім того, ми співпрацюємо з усіма установами, які утримують тварин. Так, до прикладу, в нашу колекцію потрапили ігуана, водяний варан, кускуси. Є навіть дуже цікава історія: кускус загинув у Кіровограді, чоловік передав тварину поїздом, щоб вона стала нашим експонатом. Для власника було дуже важливо нам допомогти. Багато людей знає, що ми збираємо різні зразки, тому приносять тваринок».

Торік музей мав цікавий досвід. Усі звикли, що приходить молодь чи школярі. Але спільно з міською радою тут провели кілька екскурсій для людей похилого віку. Екскурсоводи запевняють, що експонати дідусів та бабусь зацікавили не менше, ніж інших відві­дувачів.

Мар"яна Вербовська

http://www.gazeta.lviv.ua/ecology/21197

Екологічні підсумки 2013 року: Україна та Львівщина

2013 року ми стали свідками дуже різних подій у довкіллі. Почнемо з плюсів: українці мають Закон «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», до прикладу, такий крок Польща зробила 20 років тому. Хоча загалом цьогоріч екологічні новини в Україні були не зовсім на користь природі. Ще рік тому ніхто не міг би здогадатися, що в нас є стільки потенційних газових родовищ, а тепер маємо й газоносні пласти, й угоди, і багато секретів інвесторів. Детальніше — в наших підсумках.

 

1)     Рік без диму в кафе

16 грудня виповнився рік, відколи в Україні діє Закон «Про обмеження місць куріння тютюнових виробів». Одразу після впровадження документа українці повільно почали кидати курити. За півроку після впровадження «бездимного» закону середньостатистичний громадянин викурював на 10% менше цигарок, нових даних поки що немає. Україна за рівнем поширеності куріння у світі з четвертого місця нині опинилася на 24-му.

Фото: www.medicaly.net

2)     Shell почав бурити

Нафтогазова компанія Shell та ПАТ «Укргазвидобування» почали буріння другої розвідувальної свердловини «Ново-Мечебилівська-100» на Харківщині. Нагадаємо, 24 січня 2013 року Shell, ТОВ «Надра Юзівська» й уряд України підписали угоду про розподіл продукції (УРП) на розвідування, розробку й видобування вуглеводнів на Юзівській ділянці, що в Дніпровсько-Донецькому нафтогазоносному басейні на території Донецької та Харківської областей. Площа ділянки становить 7886 кв. км. Угоду погодили в обласній раді Харківщини без жодних змін чи доповнень. Кількасот сторінок документа депутати мали час прочитати протягом кількох днів. Початковий етап геологічного вивчення передбачає отримання сейсмічних даних і буріння до 15 свердловин. До початку будь-яких робіт Shell проведе комплексну оцінку потенційного впливу проекту на екологічне й соціальне середовище, а також на здоровʼя населення, залучивши компетентну міжнародну консалтингову компанію Environmental Resources Management (ERM).

3)     Закон про органічні продукти

3 жовтня президент Віктор Янукович підписав Закон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини». Очікують, що чіткі правила функціонування ринку мають покласти край проблемі псевдоорганіки, від якої потерпають і виробники, і споживачі, а також посприяти вирішенню питання продовольчої безпеки в державі. Закон забороняє використання будь-яких написів, що можуть вводити в оману споживачів, на зразок «еко», «біо», «натуральний», які не підтверджено сертифікатом. Це захистить національний ринок від підробок. Окрім того, документом передбачено використання національного логотипа, що також допоможе відрізняти органічні продукти від звичайних. Влада визначила розвиток органічного сільського господарства перспективним напрямом для України, адже це сприятиме зміцненню здоров’я громадян і поліпшенню вітчизняних ґрунтів та екосистем.

www.sciencedaily.com

4)     Угода століття — Сhevron видобуватиме газ

У листопаді Україна й компанія Chevron урочисто підписали газову угоду. До цього понад рік тривали дискусії щодо доцільності та безпечності видобування сланцевого газу на території Львівської та Івано-Франківської областей. Згідно із законом, проект цієї угоди мали узгодити з Львівською та Івано-Франківською обласними радами. Поки депутати вивчали документ, угода стала топ-темою новин Галичини. Попри шквал критики, облради погодили видобування газу, але з умовою змінити низку пунктів угоди. Не обійшлося без колоритних деталей: у Львові під час голосування за ухвалення угоди в сесійну залу прийшло близько 10 жінок, які звинуватили міністра енергетики Едуарда Ставицького в отруєнні життя їхніх дітей. Під крик жінок урядовець покинув залу. Угоди дозволить розпочати роботи з пошуку та видобування сланцевого газу в межах ділянки Олеська, прогнозовані ресурси якої становлять 2,98 трлн. куб. м газу. Щорічне видобування газу за базовим сценарієм становитиме 8-10 мільярдів кубометрів.

Згідно з угодою, протягом початкового пошукового періоду компанія Chevron інвестує 350 мільйонів доларів у розвідування сланцевого газу у Львівській та Івано-Франківській областях.

dt.ua 

5)     Загадкові італійські інвестиції

На Львівщині видобуватиме газ компанія Eni S.p.A з Італії. Вона подавала заявку на участь у конкурсі разом з компанією Chevron (США) на розробку Олеської газової площі (Львівська область), але переможцем не стала. Компанія пішла іншим шляхом: 14 червня 2012 року придбала 50,01% ТОВ «Західгазінвест» у співзасновників підприємства — Національної акціонерної компанії «Надра України» та Cadogan Ukrainian Holding Ltd». Нині ТОВ «Західгазінвест» має ліцензії на розробку дев’яти родовищ сланцевого газу на Львівщині загальною площею близько 3,8 тис. кв. км. Офіс у Львові відмовляється коментувати свою діяльність, а в Італії нам пообіцяли відповісти на всі запитання. Обіцянка була наприкінці жовтня, досі чекаємо.

neftegaz.ru

6)     Львівщина

Зрізали каштани

У березні вісімнадцять дерев, які були частиною скверу Львова, зрізали, щоб облаштувати заїзд у новий торговельний центр. Мешканці вулиці Куліша спантеличені тим, що їхній зелений острівець знищили. Причин вирубування зелених насаджень не розуміє ніхто: каштани були молодими й здоровими. Усе почалося з того, що в грудні 2011-го депутати Львівської міської ради віддали цей сквер в оренду на десять років ПАТ «Мульті Весте Україна 3», яке впритул до ділянки планує побудувати новий триповерховий торгово-розважальний комплекс. Ухвалою №1106 міські обранці передали в оренду й сервітут три ділянки довкола території будівництва — «для здійснення благоустрою території торговельного центру «Форум Львів» та обслуговування скверу».

Фото: М. Вербовська

7)     Батарейки й лампи колись утилізовуватимуть

У Львові стартує програма зі збирання й утилізації енергоощадних ламп і батарейок. Це — спільний проект департаменту містобудування ЛМР, ГО «Екологічні ініціативи» та Люблінського муніципалітету «Створення муніципальної системи поводження із відходами електричного та електронного устаткування у місті Львові із використанням досвіду міста Любліна». Йдеться про закупівлю установки, яка перероблятиме відпрацьовані енергоощадні та люмінесцентні лампи, а також батарейки, подрібнюватиме їх на складові частинки — скло, метал, вилучатиме небезпечні елементи, як-от ртуть, свинець та інші. Вартість такої установки — 700 тис. євро. Крім того, на території Львова поблизу вищих навчальних закладів, супермаркетів, ЛКП розмістять 80 контейнерів для збирання таких відходів. Цікаво, що проект розраховано на 2013-2017 рр., але цьогоріч у місті не просунулися в утилізації ні на крок, обіцяють активно почати працювати наступного року.

www.mk.ru 

8)     Енергонезалежне місто Золочів

Два роки витратила міська влада Золочева на Львівщині, щоб вирішити головну енергетичну проблему міста — ліквідувати залежність теплопостачання міста від цін на газ. Торік там провели реконструкцію п’яти невеликих котелень, які обслуговують бюджетні установи міста. У підсумку це дало 1 млн. 400 тисяч гривень економії бюджетних коштів, ну а для дитячих садочків та шкіл — суттєве зменшення тарифу на тепло. Цьогоріч до початку опалювального сезону було переобладнано ще дві котельні. Одна з них — найбільша в місті.

galinfo.com.ua 

9)     Гроші на вітер

На Львівщині підписали договір про оренду землі під вітроелектростанції, який може стати джерелом й енергії, і проблем довкілля. На ХІІІ Міжнародному економічному форумі в жовтні підписали угоду про оренду землі під будівництво електростанцій. Вітроелектростанції зведуть у трьох районах: Сколівському, Старосамбірському та Турківському. Влада й інвестор задоволені документом.

www.renewablepowernews.com

Мар"яна Вербовська, "Львівська газета" №52, 26 грудня 2013 року