Дерев'яне лобі

Депутати заборонили експорт деревини, щоб урятувати ліси від масового вирубування, а незалежні експерти певні — ліс чекає нове випробування, яке проштовхнули деревообробники

«Ви не повірите, але в Карпатах, незважаючи чи субота чи неділя, їде в ліс машина, яка повертається звідти вночі. У селах існує негласна думка: ми працюємо на державу шість днів, а сьомий — на себе. Тобто люди намагаються компенсувати собі зароблене. Ці всі компенсування, без державних механізмів перетворилися на нелегальні речі, наслідки яких жахливі», — каже Богдан Проць, представник WWF (Всесвітнього фонду природи) в Україні.


Незаконні рубки та масштабний експорт деревини з України — не нова проблема, яку намагаються вирішити більше ніж десять років. Через відсутність державної лісової політики щодо деревини й виробів з неї економіка лісового сектору перебуває в ситуації, близькій до кризової.
У квітні народні депутати проголосували за законопроект, який накладає мораторій на експорт деревини у непереробленому вигляді на 10 років. «За» проголосували 233 народні депутата.


Ні меблів, ні сировини
Мораторій на експорт — не новий спосіб вилікувати галузь від знищення лісу. Ще до голосування за документ низка дослідників висловила своє обурення таким кроком.

Зокрема Василь Масюк, видавець газети «Деревообробник», розповідає, що бажання у такий спосіб поліпшити справу деревообробників закінчиться провалом, бо причини занепаду галузі криються не тут.
«Це так само, яки ви посадите картоплю, а через рік її не зберете через обмеження в законі, то вона ж просто пропаде. Метою лісового господарства як бізнесу — збір матеріалу в момент досягнення стиглості. Якщо ви його не зберете, то він втратить свою товарну спроможність, і це матиме негативні екологічні наслідки для природи в довготривалому плані. Не стоїть питання в українських виробниках, існує проблема споживачів. Якщо сьогодні українці були готові купувати меблі, для них би їх виготовляли. Якщо українці не мають грошей на дубові двері, а німці мають, то давайте продамо ці двері і вкладемо їх у розвиток нашої економіки», — пояснює Василь Масюк.
Окрім того, зазначає фахівець, український ліс — відновлюваний ресурс, у нас майже нема природних лісів, 96% з них штучного походження.
«Я не бачу позитивних наслідків цього законопроекту. Зараз ми де-факто обмежуємо лісникам можливість продавати круглу деревину. До чого це призведе? Лісівники почнуть інвестувати в переробку. Ставитимуть переробне обладнання і будуть продавати деревину у вигляді пиломатеріалів. Чи добре це стратегічно? У мене є великі сумніви, інвестиційний ресурс буде відволікатися від прямої лісогосподарської діяльності: будівництва лісових доріг, закупки спеціального обладнання для розвитку лісового господарства, покупки посадкового матеріалу… Лісівники почнуть освоювати непрофільну для них діяльність. Коли мені кажуть, що це допоможе деревообробним підприємствам отримати дешевшу сировину і вони конкуруватимуть з багатшими іноземними покупцями, то в мене це викликає сумніви. Деревина має свою собівартість, якщо клієнт не може її купити за реальною собівартістю, то він просто її не заготовлятиме», — радить фахівець.

Ціна впаде, але ненадовго

Юрій Гром’як, заступник начальника львівського управління лісового господарства,  вважає, що цей законопроект націлено на те, щоб понизити ціну на деревину на внутрішньому ринку.
«Але ще ніхто заборонами не домігся бажаного результату. Можливо, треба подумати над іншим: чому за стільки років на Львівщині не побудовано жодного серйозного виробництва меблів. Нині для того, щоб забезпечити деревообробників матеріалом, щоквартально проводять біржові торги. Зараз триває дискусія про те, що українські лісівники не можуть забезпечити деревообробника сировиною. Але якщо брати цифри, то ще не було жодного кварталу, за який продали 100% деревини. Зараз ми вийшли на показник 70%, а було, коли продавали лише 30%. Одне з пояснень: дешевшу сировину знаходять на нелегальному ринку», — роздумує чиновник.

Крім того, пан Гром’як наголошує, що торік експорт деревини з області зріс на 8,7%, що зовсім не означає, що кількість і надалі зростатиме. Ще один аргумент: дуб з області майже не вивозять, бо все зрізане скуповують українські деревообробники.

"Газета" звернулася за коментарем до місцевого деревообробника, який понад 20 років працює у цій галузі. На камеру чоловік відмовився говорити, мотивував свою поведінку тим, що не хоче накликати на себе нові перевірки. Щодо реакції деревообробника на закон, то він впевнений, що на початковому етапі документ може принести користь його роботі, але, ненадовго. А головне, вважає він, що вирішувати проблеми цієї галузі з мортаторію на експорт - не найлогічніший крок...


Аналіз міжнародного досвіду за резюме звіту Михайла Попкова, експерта програми FLEG II (Правозастосування й управління в лісовому секторі), на «круглому столі» з питань ринку деревини в рамках програми FLEG, яка сприяє забезпеченню стійкості у сфері управління, використання та збереження лісів, від заборони експорту в короткостроковій перспективі виграє деревообробна промисловість, насамперед її сегменти, орієнтовані на експорт кінцевої продукції, а програє лісове господарство, транспорт і суспільство в цілому. У довгостроковій перспективі не виграє ніхто.


Деревообробне лобі?
Як розповів «Газеті» Роман Волосянчук, координатор лісових проектів WWF в Україні, про заборону експорту деревини говорять понад 10 років, але постійно результатом виходить не налагодження ринкового механізму, а боротьбою хто — кого. Ще до винесення закону на голосування, активісти WWF звернулися із листом до прем’єр-міністра, аби застерегти від впровадження мораторію.
«Нині торгівля кругляком має в собі корупційні ризики й контролюють ці ризики представники лісової структури, яка й продає сировину. Відповідно, є перекоси для тих деревообробників, які хочуть купувати деревину. Зараз багато разів експерти пропонували, як налагодити нормальні ринкові механізми, але цей законопроект — пряма безглузда заборона, яка створює надлишок продукту на ринку. Той, хто купуватиме деревину, виграє, але на першому етапі. Внаслідок падіння цін відбудеться перегрів ринку, після чого відбудеться стрибок цін, лісівники майже збанкротують», — вважає експерт
А його колега Богдан Проць, представник WWF в Україні, додає, що від  самого початку цей законопроект було представлено в Україні як популістський.
«Відразу поставили запитання: ви за заборону експорту кругляку чи проти? Мені кажемо, що два підходи є хибними. Насамперед нам слід подумати про довгострокову державну політику лісового господарства. Є корупційні схеми, які усіх влаштовували дуже довго, тому зараз їх ламати непросто. Ми мали зустріч із фракцією «Самопомочі», де обговорювали цей законопроект, серед слухачів був і Остап Єднак, який є одним з авторів законопроекту про заборону експорту. Дискутувати в такому разі не є просто, ми бачимо групи людей, які лобіюють свої інтереси. Про яку збалансованість ми можемо говорити, якщо людина має стажу 10-15 років у деревообробній галузі й повинна самоусунутися від процесу? Це — конфлікт інтересів», — пояснює Богдан Проць.


«Газета» звернулася до одного з найактивніших авторів законопроекту — Остапа Єднака, який більше ніж десять років очолював деревообробне підприємство, із запитанням про те, наскільки доречно було ставати автором законопроекту. Остап Єднак переконує, що в такому кроці бачить чимало плюсів.
«Я вважаю, що це — певний позитив. Серед авторів законопроекту і в комітеті промислової політики була людина, яка орієнтується в цій галузі і її проблемах. Цей законопроект не лобіює інтереси однієї фірми чи групи компаній, у цьому середовищі немає концентрації бізнесу. Це є законопроект, який регулює всю галузь, де працюють тисячі малих та великих пилорам. Тому конфліктом інтересів можна також назвати й те, що працівник лісгоспу пише законопроект, який впливає на сфери лісового господарства, або еколог пише екологічні законопроекти. Тому конфлікту інтересів я не бачу. Мене також дивує позиція певних природозахисних організацій, оскільки — це лобіювання великих, крупних імпортерів деревини, зокрема з Європи, які душать і фактично гублять нашу деревообробну галузь», — запевнив «Газету» Остап  Єднак.


Повна версія розмови з Остапом Єднаком, народним депутатом

Серед тих, хто критикував законопроект були аткож представники Всесвітнього фонду природи, які казали, що подібне рішення призведе до того, що процвітатиме корупція та браконьєрство…

Теж важливо, що представники WWF, які писали петицію і збирали підписи, приходили до нас на фракцію «Самопомочі» і ми проводили відкриті дебати.  Я як співавтор законопроекту, маю досвід у цій галузі, наводив аргументи, чим цей документ хороший і для природи і для галузі взагалі. Фракція фактично одноголосно прийняла мою позицію і аргументи. На корсить законопроект висловлювалися також директори природних парків, де зараз йдуть господарські вирубки в даних парках  в регіоні Карпат. Власне, абсолютна більшість із вирубаного відправляється закордон. Зараз це для лісгоспів наркотик, через девальвацію гривні вони рубають по максимуму, вичерпують цьогорічну квоту для санітарної рубки. Зараз через корупцію дуже легко влаштувати санітарну рубку…
Зараз це для лісгоспів наркотик, через девальвацію гривні вони рубають по максимуму, вичерпують цьогорічну квоту для санітарної рубки. Зараз через корупцію дуже легко влаштувати санітарну рубку…

Варто також зазначити, що петиція WWF стосується комплексного  рішення. Вони туди поставили і приватизацію (проти чого наша партія проти). Я вважаю також, що WWF зманіпулювали експертною думкою і суспільною в підписанні даної петиції. Підписанти потім зі мною зв’язувалися, і вони казали, що загалом ініціативу підтримують, просто ідписали петицію з інших питань, які містилися в документі.

Подібний мораторій підписують країни третього світу. Мене цікавить, до прикладу,  досвід Молдови, чи відомо Вам, який відсоток експорту був у них і чи допоміг мораторій врятувати ситуацію?

Безпосередньо ситуацію з Молдовою я не досліджував, є дослідження низки експертів стосовно того, чи був успішний досвід заборони експорту в інших країнах. В африканських країнах були такі заборони, але вони проводилися у час, коли деревообробна галузь була недорозвинена, там домінували крупні переробники деревини, корпорації з Європи, і я підозрюю, що заборона експорту в тих країнах слугувала на інтереси крупних холдерів, які юрали в концесію ліси. В нас, я вважаю, зовсім  інша ситуація, в нас є монополія на розпорядження лісами, останні 10 років цим становищем Держслісагенство відверто зловживало, налагодивши корупційні схеми при експорті деревини, витіснивши легальну деревообробку в тінь, створивши штучний дефіцит деревини. Я вважаю, що саме зараз українська деревообробна промисловість дозріла до того, щоб отримати  таку можливість для розвитку. Останні 5 років ми налагодили інфраструктуру портову через Одесу, співпрацю деревообробних підприємств з усім світом по готовим продукція і напівфабрикату. Але у зв’язку з невизначеністю наявності ресурсу в Україні, жоден інвестор не вкладає в технічне оснащення галузі.

Я б іще додав, що цей законопроект є частиною великої реформи, яку ми зараз здійснюємо у деревообробній галузі, системі управління лісовими ресурсами. Нещодавно групою народних депутатів зареєстровано законопроект, який звільняє на два роки від імпортного мита ввезення нового деревообробного обладнання. Українські переробники, маючи гарантований ресурс, матимуть змогу технічно оснастити свої підприємства і випускати конкурентоздатну продукцію на світових ринках.

В рамках програми ФЛЕГ((Правозастосування й управління в лісовому секторі)яка сприяє забезпеченню стійкості в сфері управління, використання та збереження лісів), у звіті Михайла Попкова, експерта програми FLEG II, зробила висновку, що запровадження мораторія у кінцевому результаті не принесе користі жодній лісовій галузі…

Я був активним учасником цієї програми, зокрема, минулого року був представником від громадськості у даній ініціативі. Я дуже поважаю Михайла, він надзвичайно кваліфікований експерт, явважаю. Це нормально, що він має критику до даної ініціативи, базуючись на досвіді своєму. Справа у тому, що Михайло має комплексний скепсис до останніх ініціатив. Оскільки  ми бачимо наскільки занепадала галузь за часів Януковича, і ми, на жаль, бачили дуже негативні розвитки подій відновлення корупції у минулому році.Тому я ще раз наголошую, якщо цей документ прийняти один, без комплексного реформування системи управління лісовим господарством, то сам один закон, можливо не матиме позитивних наслідків для галузі. Якщо його прийняти у комплексі, то матиме позитивні наслідки.
якщо цей документ прийняти один, без комплексного реформування системи управління лісовим господарством, то сам один закон, можливо не матиме позитивних наслідків для галузі.

Один із ініціаторів законопроекту – Олег Ляшко. Наскільки він компетентний у цій галузі і які пропозиції та зауваження він вніс?

Позицію Олега Ляшка доволі активно відстоював Віктор Галасюк, він теж є членом фракції Радикальної партії. Ми з ним багато спілкувалися і я йому доводи безпосередню вигоду для економіки від цього законопроекту.

Але в списку ініціаторів законопроекту стоїть ім'я Олега Ляшка…

Думки самого Олега Ляшка я не чув, на зустрічах  комітету його не було. Я знаю, що Радикальна партія зареєструвала законопроект, який узагалі забороняє будь–які вирубки та експорт. Мабуть, у нього така ж негативна позиція до вирубки лісів…

 Львівська газета

Ми собі довго брехали, що тепло може бути дешевим

Розмова з Андрієм Зінченком, експертом «Реанімаційного пакета реформ» енергетичної сфери, про відновлювані джерела енергії, прозорість тарифів та солодку брехню

Віднедавна експертом Реанімаційного пакета реформ з енергоефективності став Андрій Зінченко, керівник освітніх проектів мережі ініціатив з енергозбереження Greencubator. Метою реформи є прозорий  енергетичний ринок, країна, яка споживає мінімальну кількість енергії з належним рівнем комфорту й безпеки громадян та ефективним ресурсним енергетичним забезпеченням економічних агентів, яка використовує екологічний мікс видів енергії, отримуючи доходи із переробки відходів за допомогою високоефективних новітніх технологій. «Газета» розпитала Андрія Зінченка про роботу РПР та болючі місця української енергетичної галузі.

— Пане Андрію, від минулого року українці активно пізнають енергетичну галузь країни, стрибки тарифів на тепло змусили кожного задуматися про можливість енергоощадності. Чому досі ми мали такий низький інтерес до відновлювальних джерел  енергії?

— Відповідь на це запитання проста й складна одночасно. В нас і на електроенергію, і на газ дуже низькі тарифи, в кілька разів нижчі, ніж у європейських сусідів. Насправді ж електроенергія в Україні зовсім не дешева, просто існує явище перехресного субсидування. Тобто бізнес переплачує, а люди недоплачують. 2013 року підприємства переплатили близько 13 мільйонів гривень.

Причина — в солодкій брехні. Ми собі занадто довго говорили, що тепло може бути дешевим. Багато людей досі вимагає, щоб енергетичні ресурси коштували копійки. Погляньмо, до чого це нас привело. Зараз всі обурені коливаннями курсу гривні, ми втратили  половину нашої зарплати в тому плані, скільки за ці гроші можна було купити. Чому так сталося? Наприкінці минулого року треба було заплатити за той газ, що спожив «Нафтогаз». Але ж ціна для населення є низькою, відповідно різницю між реальною ціною закупівлі газу та продажу населенню, мусив хтось покрити. Цей розрив, за різними підрахунками, від 103 до 140 мільярдів гривень. Ці гроші просто надрукували, бо грошей у держбюджеті не було. Це був один із вирішальних факторів того, що гривня різко «гупнулася».

Ми також не можемо з цього рівняння викидати корупційну складову: велика частина цієї суми — вкрадені гроші.  Хтось із розумних людей сказав: «Якщо ви потрапили в  яму, то перестаньте копати». Настав час перестати копати яму й брехати собі: енергоресурси не можуть бути дешевими.

«Якщо ви потрапили в  яму, то перестаньте копати». Настав час перестати копати яму й брехати собі: енергоресурси не можуть бути дешевими.

 — Очевидно, що наступної зими обігрів дому коштуватиме в кілька разів дорожче. Це стане шоком і фінансовим випробуванням для багатьох людей. Які є механізми підтримки людей у цій ситуації?

— Механізмів є дуже багато: це і безвідсоткові державні кредити на утеплення будинків, ЕСКО-механізми (EnergyServiceCompany, EnergySavingCompany (ESCO) — компанія, що розробляє та надає послуги з комплексного запровадження технічних та управлінських рішень для економії енергії, що витрачається на опалення/освітлення будь-яких типів приміщень: від житлових до промислових. Сьогодні цей підхід широко запроваджує Європейський Союз. — «Газета»), утворення ОСББ. Але за термомодернізацію українці заплатять і, зрозуміло, що зроблять це з власних кишень. Було б дуже дивно очікувати, що хтось зробить це за нас. Мені дуже дивно, що в місті дуже високі очікування  того, що хтось прийде й утеплить будинок.

Я сам родом зі села і не пригадаю, щоб хтось у селі думав, що їхню хату хтось відремонтує.

Іще хотів би вас поправити: ви сказали, що обігрів подорожчає, але це не так. Він має свою ціну, її диктує економіка, але вартість не зміниться, ми просто побачимо, скільки це реально коштує.

— Чи є українські міста, які показують приклади енергоефективності?

— Свого часу таким прикладом був Львів. Потім почали підтягуватися Рівне, Луцьк, Долина на Франківщині, Кам’янець-Подільський, Славутич. На щастя, є багато міських голів, які усвідомлюють реальну вартість енергоресурсів. Є  прикра закономірність, що далі на схід, то менше зацікавлення в цій сфері. Виняток, думаю, — Одеса та Херсон.

Важлива річ — гроші на енергоефективність «стоять» на кордоні. Багато потужних міжнародних фінансових організацій наголошують: якщо у вас буде активна політика заохочення енергоефективності — гроші будуть. Тобто в Україні треба вести правильну політику в цьому напрямі, зробити кроки на усунення корупції.

Важлива річ — гроші на енергоефективність «стоять» на кордоні. Багато потужних міжнародних фінансових організацій наголошують: якщо у вас буде активна політика заохочення енергоефективності — гроші будуть.

Якщо ми вже вирішили рухатися в керунку Європейського Союзу, то слід нагадати, що третій енергетичний пакет реформ ЄС передбачає антимонопольну роботу в енергетиці. Тобто ми розділяємо виробництво, транспортування і постачання енергії. Якщо ви виробляєте енергію, то можете володіти компанією, яка це транспортує, бо виникає монополія. За словами Кахи Бендукідзе, нема нічого кращого, як природна монополія. Коли ми маємо правильно відрегульовану стратегію, то можна не боятися монополістичних загроз.

— Часто реформу енергоефективності зводять до альтернативних джерел енергії. Але не так давно, на Західній Україні бунтували цілі села, де активно хотіли впровадити таку енергетику шляхом будівництва міні-ГЕС…

— Те, що я прихильник відновлювальних джерел енергії, це не означає, що я до них ставлюся, так би мовити, закохано. Насправді вплив на довкілля є у всіх способів отримання енергії. Чув багато про небезпечність малих ГЕС, якщо їх погано спроектовано, є види міні-ГЕС, які взагалі не варто ставити. Я проти вбивства довкілля, тому треба робити це з кваліфікованими оцінками екологів і за згодою людей, які житимуть біля цієї станції. Наприклад, баварці бунтують проти того, щоб через їхні землі прокладали лінії електропередач. Вони вважають, що недоречно псувати красу їхньої природи і тягнути дроти…

—Які проблеми енергоефективності в Україні слід реформувати якнайшвидше?

— Усі галузі енергоефективності потребують змін. Треба  якомога швидше викорінювати засекреченість. Інформація про тариф має бути прозорою і зрозумілою для кожного громадянина. Непрозорість, корупція і популізм — три сестри, які ходять разом.

— Серед першочергових завдань РПР: зменшити негативне навантаження енергетичного сектору на довкілля. Як саме це можна зробити?

— Є поняття мегават та негават. Друге — це неспожитий мегават енергії. І коли ми різко зменшуємо споживання енергії, то знижуємо наш вплив на довкілля. Європейці оцінюють результати впливу на навколишнє середовище тоннами СО2, нам теж треба про це думати. Найперше слід впроваджувати енергоефективні технології, зменшувати споживання, зменшувати втрати при передачі енергії. Зрештою, ми повинні впроваджувати відновлювальні джерела енергії.

— І насамкінець, чому Ви вирішили долучитися до роботи РПР?

— Я завжди уникав усілякої дипломатії, вважав, що це — не моє. Чесно кажучи, досі не подобається. Просто бачу, що зараз у багатьох випадках є хороші рішення, які треба передавати  людям. Я виступаю не стільки експертом, скільки комунікатором. Якщо мої зусилля допоможуть змінити державну політику, то їх варто втілювати.

Розмовляла Мар’яна Вербовська, Львівська газета

«Хочу, аби безпритульні собаки і люди жили разом»

Як зміниться львівська гицлярня
Мар’яна Вербовська

Минулого тижня ЛКП «Лев» офіційно очолив відомий громадський діяч та бізнесмен Олег Мацех. Підприємство «Лев», яке займається відловом, вакцинацією та стерилізацією собак, тривалий час вважали гицлярнею, а у 2013 році акурат біля будівлі знайшли могильник убитих тварин.

Після гучного скандалу тут зупинили примусове вбивство чотирилапих, але проблеми підприємства на цьому не вичерпалися. З року в рік тут нарікають на брак фінансування на ліки, харчування і жалюгідний стан приміщення.

ZAXID.NET розпитав  нового очільника про його плани на «Лев».

Для початку розкажіть, що підштовхнуло вас взятися за цю роботу?

Це було моїм спонтанним рішенням. Дуже давно я допомагаю безпритульним тваринам, ще із тих часів, коли директором тут був Роман Гарматій. Знаю, що були часи, коли на цій території тварин вбивали, працівники ЛКП виконували замовлення на вилов собак у різних містах, збирали їх, а тут влаштовували бійню.

 У перші кілька днів роботи ми вирішили прибрати територію. Поки це робили, то знайшли халати в крові, знаряддя вбивста, труби, ланцюги.  Для мене страшною була навіть енергетика цих предметів. Тому ми усе це викинули і спалили.

Думаю, я мав два поштовхи до приходу на цю роботу. По-перше, радянська  система тут ніяк не могла змінитися, по-друге, тут не могли дочекатися керівника, який би це змінив. Моєю попередницею була Наталія Місьонг, їй вдалося зробити головний крок – зупинити вбивство тварин.

Але для того, щоб організувати тут процес, треба багато зусиль. Силами волонтерів це зробити неможливо.  У «Леві», хоч і відмовились від знищення собак, почали активно їх стерилізувати, але системно вирішити проблем не змогли.

До мене знову почали дзвонити волонтери з різними проханнями – пам’ятаю, що виникли серйозні проблеми у собаки з кличкою «Індія», вона мала пролежні. Собаки страждали у тісних вольєрах, часто просто без потрібних ліків.

Тоді одній із волонтерок я сказав, що втомився дивитися на це. Це був час мого психологічного виснаження після Майдану. Тоді я вирішив зробити щось нове. Ще думаю, для мене було знаком хвороба саме Індії, бо не так давно я півроку прожив у цій країні.

Одним із основних аргументів ваших попередників щодо  поганого стану підприємства було мізерне фінансування. Як ви із цим збираєтеся впоратися?

Треба дивитися глибше. Найперше слід змінити підходи до роботи. За кілька днів тут я можу чітко описати свою стратегію. Львів’яни повинні зрозуміти, що це не притулок для бездомних тварин, де вони житимуть, поки їх хтось не забере. Це ветеринарно-стерилізаційний центр. Тут мають забезпечувати чисельність собак у Львові і безпеку стосунків  мешканців і тварин.

Паралельно ми працюватимемо над популяризацією гуманного ставлення до псів. Я хочу зробити так, аби безпритульні собаки мирно співіснували з людьми у місті.

Які ваші найперші кроки на цій посаді?

Ключова проблема у тому, що ЛКП стало притулком. Насправді, собаки тут повинні перебувати дуже обмежений період часу. Зараз ми інвентаризуємо і фотографуємо кожного пса. Записуємо прикмети кожного з них: характер,  особливості, стерилізований чи ні, вакцинований чи ні. Ця інформація найближчим часом буде в інтернеті і кожен зможе підібрати собі улюбленця череж мережу.

Я хочу налагодити систему – собаку стерилізують, 5 днів післяопераційна перетримка, вакцинація. Якщо собака здорова, неагресивна і це не щеня, її відпускатимуть на місце, де взяли. Якщо собака агресивна, то ми залучатимемо волонтерів. Вони мають досвід прилаштовування собак на бази, де потрібна допомога охоронцям.

Ви сказали, що популяризуватиме гуманне ставлення до тварин, як саме?

Ми повинні пояснити людям, що безпритульні собаки із жовтою биркою на вусі – абсолютно безпечні, вони здорові і не агресивні. Тому люди повинні до них ставитися із повагою.

Знаєте чому вбивство безпритульних собак ніяк не вирішило ситуацію з їх кількістю? Бо ці собаки мали свої функції, вони не пускали на свою територію інших псів. А так до нас приходили нові і нові чотирилапі.

В місті завжди є безпритульні тварини, це нормально.  Якщо ми їх ідентифікуємо, вилікуємо і любитимемо, то будемо жити без конфліктів. Ми ж не винищуємо безпритульних людей,  вони всі мають свої функції. Місто – це простір для усіх.

Як ви плануєте співпрацювати із волонтерами, які вже роками допомагають підприємству?

Як я вже згадав, нам буде потрібна допомога у прилаштуванні собак. Інша потреба – розмова із мешканцями. Часто до нас дзвонять і кричать: «Заберіть собаку, вона ходить у нас у дворі». Ми можемо взяти на стерилізацію і повернути її, але люди часто проти такого повернення. Тоді у справу мають під'єднатися волонтери і пояснити, що собака має право там жити.

Зараз у притулку півсотні собак, волонтери не встигатимуть прилаштовувати всіх, Львову все одно потрібен притулок.

Це має бути паралельний рух. Я хочу шукати людину, яка б профінансувала будівництво притулку.

Очевидно, що міського фінансування не вистачить і на системну стерилізацію…

Частково я виділив свої гроші. До мене дзвонять бізнесмени, які готові підтримати ЛКП. Я хочу створити фонд, куди можна буде пожертвувати кошти на допомогу тваринам. Окрім того, планую зробити тут ветеринарний центр європейського зразка. На базі цього приміщення треба зробити хорошу клініку для тварин.

На вихідних ми влаштували толоку, щоб прибрати тут увесь непотріб, визначити, що тут реально є. Я вже замовив спеціальний операційний стіл. У коридорі ви бачили металеві клітки з собаками, які відпочивають після  операції. Це тимчасове місце, від безвиході ми поклали їх там. Насправді у цьому місці має бути почекальня. Люди зможуть там сидіти і зачекати лікаря, випити каву, отримати хороші послуги.

Скільки собак ви плануєте стерилізувати?

Орієнтовно п’ять на день. Для цього треба буде забезпечити нові умови, бо вони повинні після операції кілька днів відпочивати, ми плануємо підготувати окреме приміщення.

Але у моїх планах стерилізувати усіх псів, які сюди потрапляють.  Я думаю, що коли собака тікає з дому, а саме таких собак відловлюють і звозять сюди – про них погано дбали.

Ви вже встигли взяти когось на роботу чи звільнити?

Так, я взяв на роботу волонтерку, яка багато років допомагала підприємству. Хочу кардинально змінити команду, залишатиму тільки фахівців. Цікаво, що на підприємстві не було завгоспа і прибиральниці. Не знаю, як на такій території без них могли дати раду, але тепер я обов’язково візьму їх у штат.

Мар’яна Вербовська, вперше надруковано на zaxid.net

Буду завжди другом твоїм

ЛКП «Лев» запрошує прийти на день відчинених дверей і вибрати собі улюбленця

Ми приходимо, щоб погодувати, вигуляти собак. Їм теж складно постійно сидіти в клітці, для них радість побігати навіть цим подвір’ям», — розповіла «Газеті» волонтерка ЛКП «Лев» під час дня відчинених дверей у неділю, 24 січня.
Тут панує веселий собачий галас. Волонтери тримають кількох чотирилапих на прив’язі й кружляють з ними на вузькому подвір’ї. Пси в клітках заздрять і гавкають в очікуванні своєї черги на прогулянку. Коли у двір приходить хтось новий, хвиля шуму посилюється іще більше.

«Я приходжу сюди вже впродовж півроку. Спочатку принесла собакам поїсти, а потім почала заходити частіше. Для мене це було несподівано, але розумію, що як не ми, то хто?» — продовжує волонтерка, поки її підопічний намотує навколо неї кола.

Кожний собака тут має свою історію, як він потрапив у ЛКП «Лев», з них жодної щасливої. Собаку Дейзі, до прикладу, знайшли у зав’язаному мішку, іще одного пса підкинули сусідам підприємства, когось хотіли отруїти, і він ледь вижив.

Псів відловлюють на вулиці, приводять сюди волонтери й люди, які зрозуміли, що тварина загубилася.

«Цього року плануємо проводити такі акції якнайчастіше. Якщо керівництво не заперечуватиме, то так і буде, — зазначає Марина Путіліна, волонтер  ЛКП «Лев» від 2006 року. — Ми проводимо дні відчинених дверей спеціально на вихідні, бо помітили закономірність: забирають тварин найчастіше на село. Причини різні: хтось хоче мати улюб­ленця, хтось — сторожа».

Минулими вихідними підприємство покинули шість собак. Це — успіх, бо загалом їх тут більше ніж 50. Через тісняву пси змушені жити по кілька в одній  клітці. Коли кількість чотирилапих перевищує 70, то стерилізованих відпускають на вулицю. Але цей метод волонтери називають негуманним.

«Тварини вже звикли до регулярного харчування та опіки, а на вулиці вони просто помирають. Це підтверджують і кінологи, — каже Марина Путіліна. — Час від часу в притулку влаштовують акції-ярмарки, продають символічні речі від волонтерів. У такий спосіб збираємо гроші на післястерилізаційний період. Нещодавно купили кілька кліток, щоб прооперовані тваринки могли вільно полежати». Загалом у «Лев» постійно приходять десять волонтерів, серед них художники, швачки. До слова, у штаті підприємства — теж десятеро людей.

Волонтери пригадують, що цього року хвостаті мали справжній подарунок на Різдво: один із місцевих ресторанів акурат на Свят-вечір привіз 50 гарячих запакованих обідів гречки з м’ясом.

Брак їжі, теплих речей чи ліків тут наразі вдавалося поповнити. За словами Наталії Місьонг, в. о. директора ЛКП «Лев», невдовзі притулок матиме  нового директора — Олега Мацеха. Разом із ним вони вже будують плани.

«У мене була мета — припинити евтаназію тварин у «Леві». На щастя, мені це вдалося. Тут залишається іще багато проблем, самій мені не впоратися», — ділиться думками Наталя Місьонг.

Цього року підприємство має бюджет мільйон гривень (торік було 680 тис. грн.). Гроші хочуть витратити на вакцинацію та ліки для тварин. Окрім того, тут запланували будівництво нових вольєрів, реконструкцію головного корпусу.

Головна мета наразі — потужна реклама гуманного поводження з тваринами, бо саме через байдужість багатьох людей собаки опиняються на вулиці.

Наступний день відчинених дверей проведуть 1 лютого, з 10.00 до 14.00, за адресою: вул. Промислова, 56, ЛКП «Лев».
 Мар’яна Вербовська, Львівська газета, 29 січня 2014 Оригінал тут: http://www.gazeta.lviv.ua/ecology/38807

Речі, які потрібні на підприємстві:
- харчі (каші, кістки);
- старий одяг чи тканина (для підстеляння тваринам, особливо після операції);
- ліки (деталі варто з’ясувати на підприємстві).

Робота ЛКП «Лев»:
- відлов безпритульних собак з метою  регулювання їх кількості;
- надання необхідної ветеринарної допомоги;
- стерилізація;
- кастрація;
- хірургічне втручання;
- офтальмологія;
- купірування вух, хвоста;
- стоматологія;
- паразитарні захворювання;
- акушерство, гінекологія;
- профілактичні роботи;
- терапевтичне лікування;
- фармакологія;
- тимчасове утримання відловлених тварин;
- повернення відловлених тварин їхнім власникам або уповноваженим особам;
- збір трупів домашніх тварин.

Газовий кут

Після двох років підготовки до видобутку сланцевого газу компанія Chevron може піти з України, що остаточно поховає імідж держави серед інвесторів

theenergycollective.com

 Мар’яна Вербовська

Торік, у лютому, регіональний представник компанії Chevron Пітер Кларк сказав в інтерв’ю Reuters: «Якщо перемовини не матимуть результату через рік чи два, одна або інша сторона втратить терпець і скаже: «Здається, у нас не вийде домовитися, тож не треба витрачати час намарно». 

Тоді Chevron планувала видобуток сланцевого газу на Олеській площі, розташованій на території Львівської та Івано-Франківської областей. Договір про роботу підписували на 50 років і частка держави в прибутковій продукції Олеської площі повинна була становити не менше ніж 15%. Ресурси Олеської площі оцінювали майже у 3 трильйони кубів газу. Проте слова про тривалі перемовини виявилися пророчими.

Chevron — не єдина компанія, яка може залишити енергетичний ринок України

Нещодавно, відразу кілька джерел заявило про те, що компанія може залишити Україну. Таке рішення мотивують тим, що український уряд, а саме Міністерство фінансів, не реалізувало у встановлений термін (до 18 листопада) приведення своїх нормативних актів у відповідність до чинного законодавства, повідомили в Інтерфакс. Однак цей привід називають формальним,  «Газета» з’ясовувала справжні причини виходу Chevron і які наслідки це матиме для України.

Мовчання Chevron

У вівторок ми зв’язалися із Пітером Кларком, генеральним менеджером Chevron в Україні. Незважаючи на те, що чоловік зараз перебуває в Україні, він вибачився і повідомив, що наразі воліє не давати жодних інтерв’ю. «На жаль, поки що я нічого не коментуватиму», — повідомив Пітер Кларк.

Раніше в коментарі Kyivpost Пітер Кларк зізнався, що перемовини з урядом досі тривають, водночас наголосив: «Коли угоду підписували, мали бути зроблені деякі речі, але не всі з них зробили».

Іншим джерелом інформації могла б стати Держслужба геології та надр України, але й тут «Газету» повідомили: наступні кілька днів, структура не зможе давати коментарі, бо звільнили голову держслужби та його заступника. Відповідне розпорядження видав Кабінет Міністрів України 10 грудня. У ньому, зокрема, зазначено, що Дмитро Кащук (екс-голова) залишає посаду «за власним бажанням».

У день здачі газети в друк ми отримали відповідь на запит: «Офіційна інформація щодо відмови компанії Chevron від видобутку газу  на Олеській площі у Державній службі геології та надр відсутня. З приводу її отримання рекомендуємо безпосередньо звернутися у компанію Chevron».  Угоду про розподіл вуглеводнів у межах ділянки Олеська підписали три сторони: держава Україна, компанія Chevron Ukraine B.V. і ТОВ «Надра Олеська». 

Ми відправили інформаційні запити усім, проте ніхто наразі на просте запитання про продовження роботи не відповів. Тож офіційного підтвердження чи спростування майбутньої роботи Chevron нема.

Сигнал інвесторам

Одним із найгірших наслідків виходу Chevron з українського ринку стане сигнал іншим інвесторам про те, що тут поганий інвестиційний клімат. Таку думку має Михайло Гончар, експерт у галузі енергетики.

«Це справді може нашкодити нашому інвестиційному іміджу.

Щодо виходу компанії, то насправді варіантів є кілька. Один із них — згортання роботи Chevron у Європі. Компанія встигла розпочати проекти з видобутку сланцевого газу в Румунії, Литві, Болгарії, Польщі та Україні. І скрізь потерпіла фіаско, крім незначних здобутків у Польщі. Тому головний офіс міг просто дійти висновку, що немає сенсу продовжувати роботу, бо вони отримають лише збитки. До речі, в Польщі кілька років тому потужна компанія ExxonMobil теж згорнула діяльність, навіть не пояснюючи, чому. Нас теж може чекати подібний розвиток подій», — пояснює «Газеті» Михайло Гончар.

Ще одним аргументом «за» покинути Україну, могло бути невдоволення рішенням уряду збільшити податки для нафтогазовидобувних компаній: Кабмін підвищив для них ренту з 30% до 55%. Передбачалося, що це — тимчасовий захід, і з 1 січня 2015 року плату за користування надрами повернуть до попереднього рівня. Але уряд, щоб збільшити бюджетні доходи у складний для країни період, планує залишити цю підвищену ставку, щоб коштом бізнесу збільшити наповнення держскарбниці. 

«У мене таке враження, що в уряді в такий спосіб вирішили зарізати курча, не дочекавшись, коли воно стане куркою», — резюмує Михайло Гончар. 

Важливо, що говорити про втрату енергетичних перспектив експерт не радить, тому що перший видобуток сланцевого газу планували аж на 2020 рік.

Погляньте, хто пішов

Chevron — не єдина компанія, яка може залишити енергетичний ринок України. Компанія, яка мала розробляти Чорноморський шельф, пішла через анексію Криму. Компанія Shell, яка розробляє Юзівське родовище, у зв’язку із ситуацією на Донбасі, оголосила форс-мажор. Як пояснила «Газеті» Анна Думанська, прес-секретар компанії Shell, ситуація із безпекою на Сході України має вплив на Юзівський проект.

«Вона не дозволяє компанії Shell, оператору в рамках Угоди про розподіл продукції (УРП), виконати певні зобов’язання, пов’язані з веденням операційної діяльності на території Донецької та Харківської областей, зокрема й початок буріння першої пошукової свердловини.

Саме тому компанія скористалася договірним правом оголошення про настання форс-мажору щодо деяких конкретних зобов’язань у рамках УРП на Юзівській ліцензійній ділянці, коли неможливість вчасного виконання певних робіт стала очевидною. На адресу інших сторін УРП було надіслано повідомлення про неможливість виконання компанією деяких зобов’язань у межах термінів, узгоджених у рамках УРП, через неконтрольовані нами обставини.

На даному етапі компанія продовжує лише ті роботи, які можна виконувати безпечно: співробітництво з університетами, проекти соціальних інвестицій, окремі роботи зі збору та аналізу геологічних даних», — повідомила Анна Думанська.

Оригінал тут:http://www.gazeta.lviv.ua/ecology/37896

Дрімучий ліс

Як реформувати лісову галузь, щоб позбутися корупції, встановити належний контроль і врахувати регіональні відмінності

Українські ліси очікують великі зміни. Нині на цю галузь обвалився шквал критики: від непрозорості функціонування до недолугості підпорядкування. Лісовий фонд перебуває у підпорядкуванні близько 50 міністерств, відомств і організацій. Отож пошук винного у лісових негараздах іноді нагадує перекидання з хворої голови на здорову й веде в нікуди.
Найбільшими лісорозпорядниками є Державне агентство лісових ресурсів України (73%) та органи місцевого самоврядування (13%), 8% лісів та полезахисних лісових смуг перебувають на землях запасу сільських рад. Нині Держлісагентствосвоїх лісах фактично саме формує правила гри, контролює їх виконання, веде господарську діяльність. Державну політику у цій галузі має формувати Мінагрополітики, але воно не має для цього ресурсів…

Розділяй та владарюй
Щоб навести елементарний лад у лісі, першочергово незалежні експерти пропонують розділити функції управління лісами та господарювання у них. Також треба суттєво оновити лісове та суміжне законодавство.

Михайло Попков, експерт програми FLEG II (ЄІСП Схід), вважає, що нині українське законодавство усе ще зберігає пострадянські норми.
«За останні п’ять років роботу над лісовим правом фактично зупинено. Міністерство аграрної політики, яке після т.зв. адмінреформи перейняло на себе державні функції, які раніше виконувало лісове відомство, підпорядкування Державного агентства, не виступає самостійним гравцем, а залишається «весільним генералом», який формально виконує свою роботу. Вони не мають ні знань, ні досвіду, ні традиції, ні спеціалістів», — каже М. Попков.
Фактично «за ліс» у МінАПП відповідають дві людини. Але вони не можуть виконати той обсяг «лісової» роботи, який міністерство має робити, відповідно до своїх повноважень.

Корупція у розквіті
У нашому Лісовому кодексі досі збережено пункт про те, що ліси країни виконують екологічні, соціальні та економічні функції. Але останнім часом держава (чи, точніше, певні особи від імені держави) віддає перевагу саме «комерційній» функції лісів.
«Усім відомо, що від 2011-го до 2013 року експорт деревини у системі Держлісагентства здійснювали за корупційною схемою. Покупця змушували оплачувати маркетингові послуги третій фірмі. За попередніми підрахунками, з обороту Держлісагентства виведено десятки мільйонів євро», — пригадує Михайло Попков.

2011 року КРУ під час перевірки знайшло стільки порушень у роботі Держлісагентства, що, незважаючи на особисту дружбу тодішнього головного лісівника Віктора Сівця з Віктором Януковичем, вибухнув скандал. Зокрема, через продаж деревини за кордон за демпінговими цінами. Наприклад, за дев’ять місяців 2011 року лісогосподарські підприємства продали 154,7 тис. кубічних метрів дуба (це — чверть загальної кількості реалізованої за той час деревини!) фірмам Eloderio Ltd та LIGO за середньою ціною 320 євро за кубічний метр. Тим часом середньосвітова ціна на аналогічну продукцію коливалася в межах 500-600 євро за кубометр. Щоб забезпечити апетити крадіїв, ліс «косили» наліво і направо.
Зараз до масових вирубувань може призвести інша причина: на наступний рік у Держбюджеті заклали куди меншу суму на «лісові» потреби. Але керівництво Держлісагентства, схоже, не намагається відстоювати право на більше фінансування. Ці кошти передбачено на лісову науку, об’єкти заповідного фонду, лісповпорядкування, авіаохорону лісів, лісовідновлення тощо.
«Вони спеціально хочуть довести галузь до банкрутства», — резюмує еколог МБО «Екологія — Право — Людина» Павло Тєстов.

Досвід Латвії та Швеції
Томасс Котовікс, експерт програми FLEG II (ЄІСП Схід), який аналізував досвід Балтії, зараз розповідає, що свого часу Латвія постала перед серйозним викликом: ліси критично вимагали реформи, інакше галузь було б знищено.
«Ми поставили перед собою завдання — відшліфувати функцію регулювання, контролю, підтримки приватних лісів, власності на державні ліси та господарювання у них. Функцію регулювання ми віддали міністерству землевпорядкування, функцію контролю і підтримки — державній службі лісу. Ми створили державну лісову компанію, які віддали власність на державні ліси і право господарювати у них, але аби не було конфліктів, перед тим вивели за її межі національні парки та резервати», — пригадує Томасс Котовікс.

У Швеції у державній лісовій компанії працює 900 співробітників на 2,6 млн. га продуктивного лісу

«У Швеції у державній лісовій компанії працює 900 співробітників на 2,6 млн. га продуктивного лісу. Ми вважаємо, що цю цифру можна ще зменшити, якщо налагодити роботу досконаліше. Сьогодні бачимо такий парадокс: в Україні небагато лісу на одну людину, але ви експортуєте деревину, а у Швеції багато лісу й ми імпортуємо деревину…» — каже Матс Нордберг, експерт програми FLEG II, Швеція.
Щодо досвіду Швеції, експерт зазначив, що виконанням робіт у лісі замаються не працівники лісової держкомпанії, а приватники за контрактом. Це значно ефективніше, адже приватник краще економитиме бензин та турбуватиметься про справність бензопили.

Міжнародний досвід свідчить про можливості удосконалення господарського управління лісами шляхом утворення державних лісових компаній. У рамках програми ФЛЕГ проведено дослідження нормативно-правової можливості утворення державного господарського об’єднання. При цьому лісгоспи можуть залишатися незалежними держпідприємствами у рамках такого об’днання. Також дуже важливо, щоб таке об’єднання було не частиною Держлісагенства, а – незалежним.

Починати з пілотних проектів
Степан Кривов’язий, голова профспілки лісівників, розповів «Газеті», що досвід інших країн буде безцінний для України, але тільки тоді, коли його використовуватимуть у різних областях по-різному.
«Ми слухали про досвід Швеції, Латвії, Німеччини, Польщі, Болгарії… Але чи бачили ви хоча б одну країну, яка була б подібна до нашої? Чи є у Швеції така пустеля, як у Херсоні, чи степ, лісостеп… Особливість України у різноманітності, тому іноді досвід певної країни стане у пригоді тільки для однієї нашої області», — каже Степан Кривов’язий.
До схожого досвіду закликає і Михайло Попков, який радить розпочинати реформу з пілотних проектів. Тільки крок за кроком, адаптовуючи роботу лісової галузі до особливостей різних кліматичних зон, можна буде реформувати систему.
Спробою змінити ситуацію можна вважати Коаліційну угоду та Програму дій уряду. Ці документи передбачають «розділення функцій держави у сфері лісового господарства: функції формування державної політики та контрольні й господарські функції виконуватимуть різні органи влади» (Коаліційна угода, пункт 5.1). Це буде зроблено через «створення на базі нинішніх державних лісогосподарських підприємств єдиної державної лісогосподарської структури, використавши досвід Польщі, Латвії та інших країн з успішним функціонуванням державних лісогосподарських підприємств» (Коаліційна угода, п. 5.2.).
Далі ці ідеї урядовці мали би розвинути у «лісовому» розділі «Стратегії розвитку сільськогосподарських територій «Україна — 2020».
Цікаво, що тривалий час текст цієї «Стратегії» не публікували, а коли він з’явився на сайті Мінагро, то стало зрозуміло, чому. Він катастрофічно відрізняється від того, що готували експерти робочої групи.
Стратегія також відрізняється від Коаліційної угоди. Зокрема, в угоді пишуть про розділення функцій агентства, а у стратегії пропонують «удосконалення функцій».

Стратегія також відрізняється від Коаліційної угоди. Зокрема, в угоді пишуть про розділення функцій агентства, а у стратегії пропонують «удосконалення функцій»

Тому незалежні експерти радять продовжити обговорення документів реформування, а не поспішати їх передавати на підпис президентові.
Оскільки стало зрозуміло, що ні Держлісагентство, ні МінАПП не спроможні самостійно справитися із реформуванням, очевидно, що необхідно створити групу високого рівня (під керуванням віце-прем’єра або члена Національної ради реформ). Реформа має бути прорахована та юридично обґрунтована. Адже за нею — доля 10 мільйонів гектарів нашого стратегічного відновлюваного ресурсу.

Мар’яна Вербовська

Львівська газета

5 ековинаходів Львова

За кілька останніх років у Львові виникла низка ініціатив, які пропагують сталий розвиток та ощадне використання природних ресурсів. «Газета» уклала п’ятірку найцікавіших «зелених» новацій
1.Велозарядка для телефону

velo.lviv-online.com
Кілька тижнів тому у Львові встановили велогенератор для безкоштовної зарядки ґаджетів.

На площі Коліївщини, 1 стоїть громадський велогенератор. Кожен охочий зможе під’єднати свій телефон, плеєр чи планшет та зарядити його, крутячи педалі. Генератор встановлено УМКА в рамках проекту «Майстерня клімату» (climateworkroom.org) за підтримки 350.org. «Мета встановлення велогенератора полягає в тому, аби показати, що відновлювана енергетика — це ближче й простіше, ніж здається», — поінформували організатори.

2. Cонячна станція

foto www.dailymail.co.uk
Мешканець села Солонка Пустомитівського району Львівської області Роман Баб’ячок вирішив спорудити власну електростанцію, яка черпатиме енергію від ... сонця.

Чоловік не тільки ство­рив ноу-хау, а й став енергетично незалежним. Невдовзі винахід став прибутковим.

У вересні його сонячна станція виробила понад тисячу кіловат енергії, частину він використав для власних потреб, а решту продав державі, пишуть на zaxid.net.

Романа Баб’ячка вважають першим українцем, який продав державі власну електроенергію. За вересень чоловік заробив більш ніж 3 тис. грн., коли продав «Львівобленерго» 897 кВт електроенергії, що виробила його приватна сонячна електростанція.

Зводити власну сонячну електростанцію на даху будинку чоловік почав навесні цього року. Щоб обладнати 100 кв. м даху, придбав 40 фотомодулів (сонячних батарей) потужністю 250 Вт, акумуляторну батарею GEL, блок управління, інвертор змінного струму та двосторонній лічильник. Останній «пропускає» електроенергію в обидва боки й може передавати дані диспетчерській службі обленерго. Загальна потужність електростанції 10 кВт — це максимум «зеленої» енергії, який держава дозволяє виробляти приватним домогосподарствам для власних потреб.

До цього Роман Баб’я­чок багато років цікавився альтернативними способами виготовлення енергії.

3. Портативна зарядка

Один з найвпливовіших технічних експертів — американський журнал «Наука і дослідження» (R & D Magazine) — вніс винахід львів’ян поряд з роботами НАСА до списку 100 найкращих розробок світу, цитує Texty.org.ua. Наукові співробітники Національного університету «Львівська політехніка» створили гнучку гібридну систему зі сонячної батареї, суперконденсатора й електронного блоку. Тобто все звели в єдину автономну систему енергозабезпечення. «Гібридна система схожа на листковий пиріг: зверху сонячні батареї, а під ними суперконденсатор, — розповів один із розробників, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри фізики «Львівської політехніки» Григорій Ільчук. — Вона гнеться, кріпиться до будь-чого. При цьому система ефективніша та значно дешевша, ніж закордонні негнучкі аналоги, легша, «бере» і розсіяне світло, вона екологічно безпечніша. Сфера застосування величезна. Наприклад, освітить й обігріє туристичний намет, забезпечить енергією побутові прилади. Її можна прикріпити до сумки, зарядити мобільний телефон».

4. Дах-енергетик

Понад десять років тому Оксана Денис вирішила, що не чекатиме, поки жек полагодить дах її домівки. Дах будинку на вул. Саксаганського був дірявим, як решето, під час дощу в квартирі доводилося ставити відра, куди стікала вода. Саме тоді жінка вирішила: полагодить дах самотужки. Проте на цьому не зупинилася й облаштувала таку покрівлю, яка забезпечує її енергією і теплом.

Покриття даху помешкання Оксани Денис вбирає сонячну енергію. Електрика й тепло вдома — від сонця. А для отримання електричної енергії частину покрівлі покрили жерстю з інтегрованими фотовольтаїч­ними елементами, які поглинають сонячне світло. Завдяки цьому можна освітлювати всю оселю, навіть узимку. Тому, коли ледь теплі батареї або ж зникає світло, пані Оксану це абсолютно не бентежить. Використовувати класичні блага цивілізації в будинку змушені тоді, коли похмура погода. Для обігріву в приміщенні встановили камін на дровах. Система опалення проходить стінами та підлогою, тому достатньо 30-35 градусів у системі для того, щоб обігріти помешкання. У звичайних системах температура має бути вдвічі вищою.

5. Смердюча карта

foto www.theguardian.com

Поки влада встановлює причину неприємного запаху, в місті виникло кілька оригінальних ініціатив, які мають пришвидшити пошук винуватця смороду.

Так, львівські програмісти розробили віртуальну мапу запахів міста, що може допомогти вирахувати джерело смороду. Для цього розробили сайт smorid.vertalab.com, де кожен охочий може позначити «нову смердючу точку». Після того, як позначок буде вдосталь, можна встановити залежність між смородом і місцями, де він виникає. За підсумками роботи сайта можна побачити, що найбільше незадоволених повітрям — біля потужних міських заводів, здебільшого харчової галузі.
Підготувала Мар"яна Вербовська
17 жовтня 2014 року "Львівська газета"
http://www.gazeta.lviv.ua/ecology/35508