Дністер у небезпеці

Через будівництво ГЕС та ГАЕС, видобуток гравію та стрімке забруднення води, річка міліє, кількість риби зменшується, а потенційні ризики зростають


Одна з найпотужніших річок Західної України, яка напуває частину Молдови та повертається у Одесу, повільно втрачає свої потуги. Екологи застерігають: якщо вчасно не зупинити руйнацію річки, то частина Львівщини, Буковини, Івано - Франківщини та Молдови втратять основну водну артерію.

Отруєна річка
У теплу пору року там, де Дністер пропливає біля сіл, практично ніколи не буває порожньо. Сюди, до води, на півроку переїжджає місцеве життя: тут купаються, поять корів, миють машини, збирають гравій і навіть перуть…

- У нашій сімї 12 дітей, тому брудної білизни завжди багато, - розповідає „Газеті” пані Слава, мешканка села Долина на Франківщині. – Вода в криниці холодна, а тут дуже тепла, одяг легше прати. Самі подивіться!

Жінка показує білі сорочки після прання у Дністрі. Раз на тиждень на кілька годин вона приходить сюди разом з дочками попрати. Опісля по неї приїжджає син на конях, який забирає випране. За кількасот метрів від них вантажівки наповнюють гравієм, від чого з року в рік береги річки розмиваються. Далі – хлопці активно миють червоне легкове авто, пінку якого забирає швидка течія. Великим пранням задоволені усі, окрім самої річки. Адже практично кожен пральний порошок, мило чи шампунь в Україні містять фосфати, які повільно вбивають воду.

- Велика кількість фосфатів сприяє тому, що швидко починають рости водорості. Це створює негативне середовище для риб. І сам стан води значно погіршується, - розповідає Іван Русєв, завідувач екологічною лабораторією Одеського науково-дослідного протичумного інституту імені Мечникова Міністерства охорони здоров’я, експерт з водноболотних угідь.

Україна – одна з небагатьох країн Європи, яка байдужа до небезпек фосфатів. У світі ж кампанія з переходу на безфосфатну побутову хімію стартувала давно. Першою стала Японія — там виведення фосфатів із виробництва розпочалося ще 1980 року.

Енергія води
Окрім шкоди фосфатами, яку чинять люди біля води, Дністру загрожує ще одна, набагато серйозніша - гідроелектростанції. У 1973 році на березі річки почали зводити Дністровську ГЕС, у 1999 році запустили ГЕС-2, нині ж добудовують Новодністровську ГАЕС. Принцип роботи ГЕС досить простий. Ланцюг гідротехнічних споруд забезпечує необхідний напір води, що надходить до гідротурбіни, де виробляють електроенергію. Руслан Панчишин, мер Новодністорвська розповідає „Газеті”, що жодних скарг від новодністровців на роботу ГЕС не було, водночас додає, що у місті ГЕС – фактично єдине підприємство, де можна працевлаштуватися…

- Люди здебільшого працюють як підприємці. Відкривають магазини чи кафе, решта – на станції. Скарг я справді не маю, - ділиться з „Газетою” Світлана, офіціант в одному з ресторанів Новодністровська. – От тільки перебої зі світлом у нас бувають частенько. Самі бачите, ввечері лампи у ресторані увесь час блимають через перепад енергії.

Блимання ламп – лише квіточки роботи станцій. Дністровська ГЕС з'явилась три десятиліття назад і незабаром дала зелене світло низці недуг води, зведені дамби станцій розділили частини Дністра і фактично заблокували природний рух живих організмів. А нижче за течією постала менша за розмірами ГЕС-2. Нині добудовують Новодністровську ГАЕС .
ГАЕС – лише акумулятор, що зберігає енергію, вироблену іншими джерелами. Спочатку станція закачує воду у басейн, розміщений на певній висоті, створюючи запас потенційної енергії. Потім, спускаючи воду через турбіну, отримують електрику як на звичайній ГЕС. Станція споживає більше електроенергії для закачування води в басейн, ніж виробляє, спускаючи воду назад до водоймища. Використовуючи електроенергію з об‘єднаної енергосистеми, ГАЕС повертає усього близько 70-75%, а 25-30% електроенергії втрачається. Доцільність ГАЕС обґрунтовують різницею нічних та денних тарифів на електроенергію, яка виникає внаслідок зниження попиту вночі. Окрім покриття піку навантажень попиту в енергосистемі ГАЕС виконує роль аварійного резерву.
За даними екологічних організацій, Новодністровська ГАЕС змінила гідрологічний і температурний режими річки Дністер - навесні вода на кілька градусів тепліша, а влітку - холодніша, ніж необхідно. Могутня споруда заввишки кількасот метрів, яка стоїть якраз на Дністрі, нині недобудована. За словами Василя Дейнеко, заступника директора філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» тут активно працюють над тим, аби якнайшвидше її закінчити. Біля ГАЕС стоять будинки, де досі мешкають люди, попри масштаби гідроатомної електростанції їхні домівки не застраховані…

- Спеціально хати не страхували, для цього немає нагальної причини. Тут найсучасніша система безпеки, - резюмує Василь Дейнеко.

Безпеку хоч і обіцяють, але кілька років тому фахівці переглянули економічні, екологічні, соціальні, правові та політичні аспекти проекту ГАЕС, і виявили низку прорахунків. Державна екологічна експертиза проекту нарахувала 17 суттєвих зауважень до проекту, проте дивним чином будівництво продовжилося. Дослідник Дельт Дністра Іван Русєв вважає, що добудова ГАЕС загрожує зменшенням стоку води, що матиме катастрофічні наслідки для пониззя Дністра, а також викличе проблеми з питною водою в Одеському регіоні. Будівництво передбачає негативні наслідки для місцевого населення. Частина людей буде змушена змінити звичний ритм життя внаслідок підтоплення сільськогосподарських земель, зміни рівня води в колодязях. Ще одним абсурдом виглядає і те, що правила експлуатації ГЕС, яку звели ще у Радянському союзі є, але доступ до них... обмежений.

Великий вибух
Олії у вогонь доливає й історія з калуськими підприємством ДП “Калійний завод ВАТ “Оріана”, який після закриття залишив розсоли мінеральних солей, які можуть потрапити у Дністер і знищити частину екосистеми. Одна із подібних моторошних історій сталася у 1983 році. Тоді у воду вилилися відходи хвостосховища у Стебнику. Величезна маса висококонцентрованої ропи та твердих відходів (мулу) ринула в Дністер, а ним – до Чорного моря. Під час прориву хвостосховища в Дністер вилилося понад 1 мільйон 300 тис. тонн токсичних відходів. Дежавю може спіткати річку власне через близьке розташування до ДП “Калійний завод ВАТ “Оріана”, що у Калуші на Франківщині.

- Найбільш гострі проблеми можуть виникнути у разі прориву греблі хвостосховища у Калуші (озеро-відстійник, в якому знаходяться рідкі відходи виробництв), яке вже не відповідає нормам безпеки: відходи хімвиробництва потраплять у Дністер. Якщо під час чергового паводку прорве захисну дамбу, яка давно дихає на ладан, хімікати затоплять все навколо. Отруйна маса спрямується до русла Дністра, і тоді може виникнути ситуація ще більш небезпечна, ніж в 1983 році, - пригадує Русєв і з сумом розповідає, як рибалки заледь не плакали, коли бачили сотні мертвої риби, яка лежала на березі.

Що буде після?
Поки екологи підсумовують прорахунки найбільшої в Європі гідроелектростанції, постає ще одне питання: а що ж буде з дамбами після виходу терміну їхньої дії? С’юзан Боос, швейцарська журналістка, яка пише про електростанції, каже, що нині Швейцарія „розплачується” за будівництво масових електростанцій.

- У Швейцарії гідроелектростанції – найпопулярніший спосіб видобутку енергії. Але слід пам’ятати, що щороку такі станції замулюються на 1%, тобто за 100 років вона вже не зможе функціонувати. Що робити тоді? Йде мова не тільки про те, де знову видобути, а й що робити із замуленими станціями, - каже С’юзан.

У Новодністровську наразі не готові дати відповідь на це питання. А вже нині кількість води скорочується. Іван Русєв пояснює, що відсутність води призведе до знищення біорізноманіття цього регіону, а тут розмножуються рідкісні для України та світу видра, європейська норка, горностай, жовта чапля, орлан-білохвіст, чорний лелека, скорочується чисельність блискучих ібісів, які є емблемою Нижньодністровського національного природного парку.

На чисту воду
У період існування СРСР басейном річки керували як єдиною системою, проте з 1991 року роблять це окремо. Республіка Молдова і України керують тільки на своїй території. Двостороння угода між Києвом та Кишеневом про спільне використання та охорону прикордонних вод була підписана в 1994. Як Угода, так і інституційний механізм потребують перегляду і вдосконалення, особливо щодо сучасних принципів управління водними ресурсами та участі громадськості в прийнятті рішень. А поки момент змін не настав, стан води в Одесі залежатиме від того, наскільки чесними з Дністром будуть люди, спускаючи стоки у Львові, Чернівцях, Івано-Франківську та Кишеневі.


Вербовська Мар'яна

"Львівська газета" 22 вересня 2011 року

Реформи для лісу

Комунальні та державні лісогосподарства по-різному борються з нелегальним вирубуванням. Розходження стратегій не тільки не сприяє справі, а й створює нові перепони у порятунку лісу

На Львівщині боротимуться з нелегальними лісорубами по-новому. Лісничі та майстри лісу комунального підприємства “Галсільліс” використовуватимуть нові клейма і сподіваються, що наступні кілька років не матимуть клопоту із “липовими” позначками на деревах. У той час, як у “Галсільлісі” міняють клейма, у лісах Державного агентства лісових ресурсів хочуть піти іншим шляхом – впровадити електронну систему обліку деревини. У комунальних же підприємств просто немає грошей на такі дорогі речі, як електронний облік. Фахівці вважають, що система давно потребує реформ і набагато ґрунтовніших. А поки нічого, крім дрібних змін, не відбувається, нечесні підприємці підробляють клейма лісничих або знаходять нові шпаринки, аби ні­хто не міг дорікнути їм за нечесно добуте.

Система не працює

Клеймо у лісі використовують для того, аби можна було помітити, де легальна деревина, а де самовільні рубки. Це один із найдешевших засобів застрахуватися від злодіїв. Лісівники нарікають, що кількість “бізнесменів”, які мають “своє” підроблене клеймо, постійно збільшується, саме тому і вирішили змінити систему контролю. Востаннє вигляд клейма міняли у 2004 р., цьогоріч поміняли не тільки сам вигляд, але додали технічні нюанси, які вкрай складно сфальшувати.
– У районах ми стикнулися з тим, що деякі не зовсім чесні на руку підприємці, мали підроблені клейма. Близько 60% старих клейм ми вже оновили, а до 1 жовтня не залишиться жодного старого. Таким чином легше можна виявити і скоротити самовільне вирубування, – розповідає “Пошті” Павло Котик, генеральний директор ЛП “Галсільліс”. – На жаль, у нас є такі випадки, коли самі лісничі нечесно продають деревину. За фактом злочину порушили кримінальну справу, і зараз фахівці ведуть слідство. За цей рік встигли знайти загалом 60 порушників і притягнути їх до адміністративної відповідальності. Говорити про цьогорічні масштаби вирубок не буду, бо не назву точної цифри, а от торік, пригадую, ми виявили 2000 кубічних метрів незаконно заготовленої деревини.
Згідно зі статистикою “Галсільлісу”, існує тенденція до зменшення самовільного вирубування, але Павло Котик не береться стверджувати, чому саме злочинців меншає – через кращий контроль чи через вправність горе-лісорубів. Співрозмовник вважає, що найбільше потерпають ті райони, де низький соціальний рівень. Натомість там, де люди мають роботу, питання самовільних рубок майже не стоїть. Що ж до охорони, то сам керманич зізнається, що рівень охорони лісу його не влаштовує, заковику слід виправити і в законі, оскільки “Положення про лісову охорону інших лісокористувачів”, яке було готове кілька років тому, досі не затвердили у Кабміні. Державна лісова охорона прирівнюється щодо прав і повноважень до правоохоронних органів. А комунальний лісник не має фактично жодних повноважень. Загалом “Галсільліс” має 17% лісофонду області, і саме на цю територію поширюватиметься новація. Підприємство підпорядковане облраді Львівщини, й охороняє його управління лісового та мисливського господарства у Львівській області, яке є структурною частиною Державного агентства лісових ресурсів.

Метод помилок

Різні способи боротьби з однією проблемою спровокували розходження думок експертів з цього приводу.
– Зміна виду ударних клейм – це тільки одна з форм боротьби з нелегальним вирубуванням в агролісових підприємствах. Необхідно визнати, що і “Галсільліс”, зокрема, працює в об’єктивно гірших умовах, ніж підприємства Державного агентства лісових ресурсів (колишнього Держкомлісгоспу –“Пошта”). Комунальний ліс молодший і гірший за якістю, – пояснює “Пошті” Михайло Поп­ков, начальник Науково-інформаційного центру лісоуправління (НІЦЛ). – Ліси розташовані поблизу населених пунктів і дуже фрагментовані, що посилює антропогенний тиск, а відтак ускладнює їхню охорону. Крім того, бюджетна підтримка агролісових підприємств, як і повноваження їх співробітників у сфері боротьби з правопорушеннями, помітно менша, порівняно з підприємствами державного агентства. Саме тому зусилля працівників агролісових підприємств, зокрема і “Галсільлісу”, у наведенні порядку у своїх лісах повинні підтримуватися державою, як на центральному, так і на регіональному рівні, і законодавчо, й економічно.
Крім того, Михайло Поп­ков дуже скептично стави­ться до обіцянок впровадити електронний облік деревини у 2012 році у підприємствах Держлісагентства. За його словами, це зовсім не панацея проти нелегального вирубування, бо ж комп’ютерні технології обліку повністю не вирішили проблему зовнішніх розкрадань навіть у країнах Євросоюзу, зокрема у Польщі.
В Україні і Польщі нелегальними вважають рубки без дозвільних документів. Протягом 2010 року в лісах усіх підприємств Держліс­агентства зафіксовано близько 22-24 тис. куб. м нелегально заготовленої де­ревини. Цього ж року в лісах холдингу “Державні ліси Польщі”, аналогічного за площею і де впроваджено електронний облік десять років тому, виявлено 27 тис. куб. м краденого лісу. У Польщі електрон­ний облік діє централізовано, за фінансової підтримки ЄС, в єдиній структурі, пов’язаний загальною бухгалтерською та обліковою системами і загальним господарським керівництвом. В Україні його намагаються впровадити у сотнях господарств та повністю самостійних підприємств, які кардинально відрізняються один від одного за цілим комплексом важливих показників, і централізувати на рівні органу виконавчої влади.

Що робити?

Рекомендацій фахівців, зокрема консультантів Світового банку, відразу кілька: полегшення доступу місцевого населення та малого бізнесу до лісових ресурсів, вдосконалення форм торгівлі деревиною, вдосконалення законодавства тощо. Однак усі вони дадуть відчутний ефект тільки в тому випадку, коли будуть проведені комплексно в рамках реформи лісового господарства. Одним із важливих завдань такої реформи має стати реальне розмежування бізнесу і влади в системі лісогосподарських відносин.
Про те, що час для змін настав, свідчать і соціологічні дослідження. Наприклад, опитування, яке проводив центр СОЦІС під час фінансованої ЄС Програми ENPI-FLEG, свідчить, що головними проблемами лісового сектору України є корупція, брак технологій та кволе законодавство. Саме ці причини, на думку учасників опитування – представників лісового бізнесу в Україні, найбільше стримують розвиток лісового господарства. За словами респондентів, корупція, незадовільна технічна та технологічна оснащеність, а також недосконале законодавство найбільше стримують розвиток лісу, саме на ці прогалини слід звернути увагу, коли у державі змінюватимуть систему контролю у лісі. Менше гальмують розвиток галузі некваліфіковані кадри і надмірні обмеження, які стримують проведення вирубок.
Усього опитали 21 експерта з різних регіонів України. Більшість учасників опитування оцінюють об’єм вирубки деревини в області, де розташоване їх підприємство, як цілком нормальний. Але щодо обсягу нелегальної заготівлі деревини загалом в Україні, то єдності немає, а деякі взагалі нічого не сказали. Ті, хто відповів на запитання, найчастіше називали обсяг понад 20% – саме стільки, на їхню думку, заготовленого в Україні лісу продається нелегально або з грубими порушеннями. Загальний рівень ефективності лісового господарства, на думку експертів, є посереднім, а лісової промисловості – радше незадовільним.

Мар’яна Вербовська "Львівська пошта" Субота, 10 вересня 2011 №100 (1132)

Червону книгу - під асфальт!

"Природа ненавидить розум" Оскар Вайлд

Через територію Природного заповідника «Ґорґани», що на Івано-Франківщині, планують прокласти швидкісну автотрасу. У такий спосіб майже втричі скоротять дорогу до гірськолижного курорту «Буковель», а заодно й... знищать чимало червонокнижних видів карпатської рослинності...

Про перспективу прокладення коротшої дороги від Яремче до ГК "Буковель" на Прикарпатті подейкували давно. Проте про жодні конкретні проекти досі не йшлося. І лише наприкінці 2009 року під час засідання науково-технічної ради природного заповідника «Горгани» стали відомі подробиці амбітних планів.

- Під час засідання Юрій Добровольський, начальник управління земельних ресурсів Івано-Франківщини, повідомив нас, що «Буковель» розробляє проект дороги, яка пересікатиме заповідник. За його словами, щоб компенсувати збитки від дороги, «Буковель» також обіцяв побудувати у заповіднику еколого-просвітницькі центри. Під час засідання ми вирішили детальніше вивчити це запитання, аби оцінити усі плюси та мінуси такого проекту та зробити його детальніший аналіз, - розповів «Пошті» Василь Кисляк, директор Природного заповідника «Ґорґани».

За законом, заповідник - це своєрідний музей природи, який можна відвідувати лише з метою наукового туризму за спеціально розробленими екопросвітніми маршрутами. На його території людина не має права втручатися у життя природи. Навіть дерево, яке впало, не прибирають, а залишають для того, аби воно дало поживу для інших рослин. Одне слово, порушувати природній процес - зась. Закон України «Про природно-заповідний фонд» чітко вказує, що на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу природі, а саме: будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку. Відтак прокладення автотраси - очевидне порушення. Та коли йдеться про інтереси бізнесу, у Державній службі заповідної справи Міністерства охорони природного навколишнього середовища України порушення можуть і не помітити. Чиновники цього органу запевняють, що жодної хиби у швидкісній трасі немає:

- Дорога там існує дуже давно, а зараз її планують просто заасфальтувати. Над цим довгий час працювали науковці і екологи, нині ми маємо на руках наукове обґрунтування цієї дороги. Рослинному чи тваринному світу це однозначно не зашкодить, оскільки по обидва дороги кинуть сітку і не більше, жодні будівлі зводити на цьому шляху не будуть, - розповів «Пошті» Петро Гриник, начальник Державної служби заповідної справи Мінприроди.

Та таке оптимістичне пояснення чиновника викликає кілька застережень. По-перше, пан Гриник називає "існуючою дорогою" - вузьку лісову дорогу без жодного штучного покриття! Проїхати такою дорогою можуть хіба потужні позашляховики, адже після дощу тут можна, як то кажуть, по вуха застрягнути у болоті. Такими лісними дорогами зрізані всі Карпати, проте у переважній більшості випадків вони виключно пішохідні.

По-друге, до розробки наукового обґрунтування дороги не запросили фахівців заповідника... І нарешті, по-третє, попри запевнення пана Гриника, що місцева флора та фауна не постраждають, у самому проекті "Реконструкції існуючої автомобільної дороги" прописано, що асфальтування потягне за собою вирубку щонайменше 3 гектарів лісу! Екологи також наголошують, що траса створить додаткове шумове навантаження для тварин та завдасть шкоди руслу ріки. Окрім того, землю для дороги, імовірно, доведеться вилучати із заповідника. І де гарантія, що після такого кроку, із заповідного фонду не почнуть вилучати й інші "невеличкі ділянки" обабіч траси, на яких згодом виростуть готелі, ресторани, пункти прокату лижного спорядження тощо. Тим паче, що один з варіантів прокладення дороги нібито передбачає, що частину "Ґорґан", яку відділятиме нова дорога, буде вилучено із заповідного фонду. Натомість ділянку аналогічного розміру обіцяють приєднати "з іншого боку". Та про це наразі офіційної інформації немає.



Під час засідання Науково-технічної ради природного заповідника «Ґорґани» Юрій Добровольський, начальник головного управління земельних ресурсів у Івано-Франківській області, зазначив: він усвідомлює, що згідно з чинним законодавством будівництво дороги - «це більш неможливо, ніж можливо». Попри це, чиновник попросив адміністрацію заповідника проаналізувати проект. Та за декілька тижнів після того, як директор виявив бажання детальніше вивчити проект дороги, з Міністерства охорони навколишнього природного середовища у заповідник скерували перевірку. А ще через місяць - 27 лютого - Василя Кисляка, який ось уже 12 років очолював заповідник, звільнили. Офіційне пояснення - "недотримання вимог природоохоронного законодавства", "порушення трудової дисципліни", "невиконання доручень заступника міністра". Як пояснив «Пошті» Петро Гриник, службова записка від якого стала однією з причин звільнення, виною - нефаховість директора. Цікаво, що цього року, за словами пана Кисляка, йому мали вручити нагороду Міністра охорони навколишнього природного середовища... Такою аргументацією здивовані у відділенні WWF в Україні (World Wide Fund for Nature - Всесвітній фонд природи). На думку к.б.н. Богдана Проця, головного координатора фонду в Україні, причиною звільнення стала не стільки погана робота, скільки відмова підтримати покриття дороги асфальтом.

Науковий колектив заповіднику "Ґорґани" (до слова це єдиний природний заповідник в Івано-Франківській області) на перспективу траси дивляться, м'яко кажучи, із жахом.

- Природний заповідник «Горгани» є найунікальнішим осередком природи Українських Карпат із найсуворішим рівнем охорони природи. Якщо дорогу заасфальтують, то через заповідник курсуватимуть потоки туристів. Персонал «Ґорґан» не зможе проконтролювати їхні дії. Те, що природі буде завдано шкоди, - можна говорити однозначно. На жаль, слабкість закону кожен тлумачить по-своєму. Тому забороною Закону України «Про природно-заповідний фонд України» нехтують, мовляв дорога є, її тільки вдосконалюють. Більше того, реконструкцію дороги намагаються пояснити потребами самого заповідника. Проте Закон є однозначним в аспекті заборони будівництва шляхів, споруд, лінійних та інших об'єктів транспорту, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, - сказав «Пошті» Богдан Проць.

Від гірськолижного курорту наразі офіційно не прозвучало ані слова. Прес-секретар "Буковелю" Володимир Візюк зазначив "Пошті", що керівництво відмовилося коментувати ситуацію із будівництвом дороги...


Суб'єктивний погляд

Еплтон Майкл, міжнародний експерт-еколог WWF

Я не приймаю жодної сторони і не можу впливати на ваші рішення, але такі дороги мають великий негативний вплив. Світова практика показує, що дороги, які прокладаються вздовж русел річок, дуже важко утримувати. І зараз гірськолижні курорти в світі стикаються з проблемами існування таких доріг. Ціна, яку має заплатити довкілля дуже висока. Це руйнування біогеоценозів надзвичайно цінного об'єкту - природного заповідника «Ґорґани». Констатую це як незалежний міжнародний експерт. Якщо б це рішення залежало від мене - дороги не було б. Якщо прийметься рішення про будівництво (у найгіршому випадку), то відшкодування повинне бути набагато більшим, ніж воно було запропоноване. Має бути заплачена дуже висока ціна.

Якщо в центрі міста стоїть архітектурна пам'ятка, то ніхто ніколи не обрізає кут цієї будівлі для прокладання дороги. Таку дорогу прокладають в обхід. І, напевно, є інші шляхи вирішення даного питання, потрібно тільки сісти за стіл переговорів. Дуже дивно, що все це відбулося без участі науковців заповідника, обов'язково мають бути залучені науковці заповідника «Горгани».

Мар'яна Вербовська "Львівська пошта" 15.03.2010 № 914