Сланцевий пас

В Україні з дня на день підпишуть договір про видобування сланцевого газу. За словами геологів, це стане подвійним пострілом у голову: ми матимемо отруєну воду, а самого палива так і не знайдемо

Ось уже другий рік в Україні киплять пристрасті навколо потенційного видобування сланцевого газу. Частина людей вірить, що це дозволить вийти з тісних газових обіймів Росії та стане нашим енергетичним джокером, інші вважають: нам загрожують землетрус і забруднення питної води. Слабкість України в тім, що в нас немає коштів, щоб самотужки дослідити місця з потенційним газом і видобути його, тому влада вирішила запросити інвесторів, точніше видобувачів світового масштабу — компанії Shell, Chevron, ExxonMobile. На Юзівській площі (Донецька та Харківська області) працюватиме компанія Shell, на Олеській (Львівщина) — Chevron, а Скіфську ділянку Чорноморського шельфу дістав консорціум на чолі з ExxonMobile. З українського боку в угодах братиме участь НАК «Надра України», яка належить державі. І попри добрий план, аж надто багато дияволів сховалося в деталях.

Секрети міністерства

Найбільшим плюсом сланцевого газу вважають його розміщення біля потенційного споживача, що може суттєво впливати на кінцеву собівартість і, крім того, для України може позбавити гостроти питання щодо будівництва газопроводів в обхід країни.

Однак досі немає відповіді на ключове запитання: скільки газу, що його видобуватимуть на українській території, отримуватимуть наші споживачі, а який обʼєм забиратимуть іноземні компанії? Ще торік з інвесторами повинні були укласти угоди з розподілу продукції. Однак досі триває процес узгодження умов договорів.

У Міністерстві екології не знайшли часу, щоб пояснити журналісту «Газети» низку рішень щодо видобутку сланцевого газу. Утім Ганна Дудка, начальник відділу взаємодії зі ЗМІ та консультацій із громадськістю, пояснила, що договір підпишуть найближчим часом.

— У лютому вже все підпишуть, можливо, раніше, — сказала Г. Дудка. — Міністерство позитивно налаштоване до справи щодо видобування сланцевого газу. У країні, де часто чути розмови про подорожчання блакитного палива, сварки з Росією, всі, мабуть, хочуть позбутися такої залежності.

Новоспечений міністр екології та природних ресурсів Олег Проскуряков не прокоментував тему, бо на кілька днів поїхав у відрядження. Через відсутність начальника не хочуть говорити про це й інші працівники відомства.

— Не скажу жодного слова, поки не отримаю відповідного наказу від міністра, — заявив «Газеті» Володимир Іващенко, радник міністра, працівник відділу забезпечення діяльності міністерства.

На що опираються видобувачі

Один із найвідоміших львівських фахівців — Володимир Харкевич. Він є кандидатом геолого-мінералогічних наук, працює у Львівському національному університеті ім. Івана Франка, і йому відомо все, що слід знати, перш ніж починати кампанію з видобування сланцю. Але, звісно, думку фахівця не врахували.

— Єдине, що вони повинні знати, — сланцю в нас немає! — каже В. Харкевич. — Я опираюся на ті дослідження, які є, а також на свій багаторічний досвід, отож можу повторювати цю тезу ще й ще. Якщо видобування все ж розпочнуть, то матимемо забруднену воду, люди ризикуватимуть життями, споживаючи її. Сланець— це тверда корисна копалина, яка складається з керогену та сланцю. На Львівщині керогену — 0,5%, натомість у США його частка сягає 35%.

Утім управління енергетичної інформації Міненерго США (EIA) оцінює українські запаси сланцевого газу в 1,2 трлн. кубометрів, що ставить Україну на четверте місце в Європі за обсягами резервів цього типу палива після Польщі, Франції та Норвегії. Джерела таких даних «Газеті» не вдалося знайти ні в Міністерстві екології, ні в держслужбі геології. Натомість усі відсилають до Американського агентства з міжнародного розвитку (USAID), яке наразі не публікує дослідження, у пресу просочуються лише деякі факти.

Видобувати сланець планують за допомогою гідравлічного удару. Схема видобування сланцевого газу доволі проста: спершу треба пробурити свердловину завдовжки 2,5 км, відтак туди закачують десятки тонн концентрованої насиченої суміші. Не всі її складники відомо, позаяк це — таємниця виробництва. Пласти під землею починають рухатися, завдяки чому й отримують сланцевий газ.

— Компанії пропонують видобування шляхом вертикального буріння, потім горизонтального, опісля здійснюють вибух. Тоді вводять зонд із хімічним розчином, який містить елементи другого класу небезпеки, — застерігає пан Харкевич.

Тут і криється основна небезпека: тонни води, завдяки яким удається видобути з-під землі омріяний газ… із часом потрапляють у підземні води, а разом із ними — у питні джерела. За словами Володимира Харкевича, саме через цю особливість на Львівщині взагалі не можна видобувати сланцевий газ. Ба більше, таке видобування фактично заборонено, адже на Львівщині надто велика кількість водозаборів. Тобто ризик забруднення води дуже високий.

Думки викладача університету дотримуються й інші фахівці. Кілька тижнів тому управління охорони навколишнього середовища Львівської області провело нараду щодо доцільності видобування газу. З майже 20 організацій, представники яких прийшли на обговорення, усі були проти видобування, окрім однієї — ДРГП «Західгеологія».

Жодних досліджень

У Державній службі геології та надр Мінекології нині не можуть похизуватися жодним дослідженням, на підставі якого можна впевнено сказати, що сланцевий газ реальний.

— Спеціалізованих досліджень досі не проводили. Видобувачі не мають на що опиратися, — розповідає «Газеті» Михайло Гейченко, начальник відділу геології, нафти, газу, рудних і нерудних корисних копалин і регіональних досліджень управління геології та гідрогеології Державної служби геології та надр Міністерства екології. — Припускаю, газ можна добути, але в надто маленьких кількостях. Думаю, вам відомо, що в морській воді є елементи золота, проте нікому не спадає на гадку випарювати її задля кількох грамів металу. А тут виходить, що для мізерної кількості сланцю віддають величезні території. Поки договір не підписано, до буріння свердловин — як пішки до Китаю. Видобувачам слід набратися терпіння, бо вони ще дуже довго досліджуватимуть і шукатимуть...

Державна служба геології та надр України не приховує ризиків, пов’язаних із бурінням. Згідно з відповіддю на запит Національному екологічному центру України, за наявною практикою видобування виокремлюють низку ризиків. Перший напрям екологічних ризиків — водні ресурси. Ґрунтові води можуть постраждати від реагентів, а кількість води може суттєво зменшитися. «Вирішити ці проблеми можна лише перевіреними технологіями та постійним наглядом державних органів», — радять у держслужбі.

У квітні та травні 2011 року у Великобританії технологія гідророзриву спричинила два локальні землетруси поблизу родовища в Блекпулі. Роботи призупинили, а британський урядовий департамент енергетики і кліматичних змін створив комісію, яка дійшла висновку, що під час застосування такої технології поштовхи техногенного походження можуть тривати.

P.S. Щоб краще зрозуміти технологію видобування сланцевого газу, радимо подивитися фільм «Газова країна» Джоша Фокса. Цю документальну стрічку знято 2010 року в США. Автор показує, як живеться біля свердловин: умирають свійські тварин, вода чорніє та шипить, інколи крани спалахують від іскри, а люди часто хворіють й отруюються.

Мар’яна Вербовська, "Львівська газета.Вісник міста" №3 2013, 17 січня

фото: europeandaily.com

Зелений коридор для трамваїв

Навесні вздовж трамвайної колії на вул. Городоцькій можуть висадити зелені кущі та дерева. Аби оаза стала реальністю, ініціативним львів’янам слід знайти спонсорів

Коли Олександр Шутюк спостерігав за трамвайною смугою на ділянці від Скрині до кільця Городоцька-Чернівецька, то вважав, що тут вкрай бракує зелені. Тож він вирішив розбавити похмуре місце і висадити тут кущі. За освітою чоловік дизайнер, тому мистецьке око відразу проаналізувало, що саме і де слід змінити.

«Ідея виникла в процесі обговорення ремонту Городоцької на сайті Skyscrapercity.com. Я знайшов у себе фото, зроблені під час ремонту кілька років тому, на них було видно, що там були дерева, про що зараз вже всі забули. Частина вулиці проходить повз приміський вокзал та неподалік центрального вокзалу, причому всі, хто приїхав до міста, обов'язково проходять біля неї. П'ять років тому частину Городоцької відремонтували, її вигляд змінився. Максі-варіант покращення ситуації полягає у  тому, аби висадити  дерева у поєднанні з кущами живоплоту. Загалом арифметика така - довжина цього відрізку вулиці (від ТРЦ Скриня до перехрестя з вул. Чернівецькою) становить 500 м. Якщо відняти переїзди між смугами та інші перешкоди - лишиться 400. Кущ живоплоту коштує 10 грн. і на кожний метр огорожі потрібно 3-4 кущі. Тобто всього на кущі потрібно від 12 до 16 тис. грн. Саджанці дерев коштують 30 грн. за штуку. Якщо саджати дерево кожні 20 метрів, то потрібно 20 саджанців - це ще 600 грн. Порівняно з вартістю кущів - копійки. Звісно, що в процесі більш детальної проробки проекту можуть з'явитися і інші статті видатків», - розповідає «Газеті» Олександр Шутюк, дизайнер інтер’єрів, фотограф.
Для того, аби мрію зробити реальністю, Олександр розіслав листи з проханням підтримати ініціативу у різні великі фірми, одна з них відповіла та запросила в гості - розказати про суть проекту. Не проти також і представники влади: у Залізничній адміністрації роботу погодили з управлінням капітального будівництва. До слова, автор ідеї навіть сформулював кілька тез, які пояснюють, для чого потрібен живопліт:
- вулиця виглядатиме затишніше;
- частково поглинатиметься шум від транспорту;
- частково затримуватиметься пил і вихлопні гази;
- не буде можливості перейти вулицю у недозволеному місці;
- в темну пору доби - захист водіїв від світла фар зустрічних автомобілів.
Нині справа за грошима, тож Олександр шукає усіх небайдужих, аби зібрати необхідну суму для кущів вздовж роздільної смуги між трамвайними коліями. Важливо, що в адміністрації Залізничного району пообіцяли, що виділять транспорт та людей для усіх необхідних робіт. Окрім того, районна адміністрація візьме на себе обов’язки з прибирання та підстригання зелених насаджень.

Місце для ідей

Найбільше розголосу ініціатива з висадженням кущів набула у соціальній мережі. Понад рік у Фейсбуку діє група «Дайте пройти». Саме тут активні львів’яни публікують ідеї  з покращення руху на вулиці, проблеми з паркуванням, успішні  реалізовані проекти.

«Я один із учасників групи «Дайте пройти». Там з’являється багато ідей, зокрема й ініціатива озеленити Городоцьку. Я вирішив збирати кошти на це, оскільки працюю у банку. Тож запропонував відкрити рахунок, куди можна було б надсилати гроші. Перший наш досвід пошуку грошей пов'язаний зі встановленням обмежувальних стовпчиків на вул. Вороного. Там інколи неможливо пройти, бо паркуються багато водіїв. Цю акцію організував Левко Стек, журналіст. У групі активно працює молодь, люди дописують свої зауваження, ставлять фото, діляться новинами. Ідея із зеленими кущами всім сподобалося, так практика існує у всьому світі - похмурі місця розбавляють зеленню, скульптурами.  Ми зібрали майже 3, 5 тисяч гривень. За розрахунками, які робили восени, для усіх робіт потрібно знайти 16 тисяч», - розповів «Газеті» Олександр Качмар.

Всі, хто бажає підтримати цю акцію фінансово - це можна зробити двома шляхами:
1. Готівковий. Приносите кошти за адресою
Львів, вул.Городоцька,35 UniCredit Bank, у відділенні банку запитуєте Олександра і передаєте кошти йому. Якщо він не на місці, то гроші можна віддати будь-якому співробітнику, залишивши свої дані. Краще уточнити, що це саме на озеленення Городоцької.

2. Безготівковий.
ПАТ УніКредит Банк
МФО 300744
ЄДРПОУ 2887909154
Р/Р 26258051046283
Отримувач: Качмар Олександр Юрійович


Мар’яна Вербовська, Львівська газета №2, 2013

Екологічні підсумки 2012

Екологічні підсумки року, що минає

1. Небезпека року: міні-ГЕС у Карпатах

На початку року в Західній Україні закипіла робота над зведенням малих гідроелектростанцій. Загалом хотіли спорудити понад півтисячі об’єктів для отримання енергії з води. Кожна така станція може спричинити біду у довкіллі, наче доміно: зникне риба, обміліє річка, зіпсується якість води, зникне туристична привабливість. Навала охочих працювати з відновлювальною енергетикою розпочалася після того, як 2008-го ухвалили зміни до Закону України «Про електроенергетику» з визначенням «зеленого тарифу». Цей тариф — економічний механізм, спрямований на заохочення до видобування електроенергії з відновлювальних джерел. Згідно із законом, держава зобов’язується купити всю енергію, яку вироблятиме підприємець. Останньому залишається збудувати, працювати та заробляти до 2030 року. Саме доти діятиме тариф. 

Темпи будівництва ГЕС набрали обертів власне тепер тому, що підприємці повинні збудувати станції до 2014 року. Відтак коефіцієнт «зеленого тарифу» знизиться на 10%, відповідно, подешевшає їхній товар. Після 2019-го коефіцієнт зменшиться до 20%, а після 2024 року — на 30%. Що швидше збудують міні-ГЕС — то дорожче вдасться продати енергію. Нині сотні сіл буквально атакують інвестори, ладні пообіцяти будь-що, аби запустити гідроелектростанцію. Отже, економічною спокусою — «зеленим тарифом» — українська влада затягнула зашморг на довкіллі. Після скандалу навколо шкоди ГЕС для річок низка підприємців була змушена відкласти початок  роботи станції, а багато з них узагалі не отримали дозволів на оренду ділянки.

2. Перемога року: тут не курять!
У лютому комітет з питань охорони здоров’я рекомендував парламенту ухвалити за основу законопроект, який захищає громадян від згубного впливу тютюнового диму, зокрема забороняє курити в громадських місцях. За даними дослідження Всесвітньої організації охорони здоров’я, за останні п’ять років зав’язати зі згубною звичкою вирішила рекордна за час незалежності кількість наших співвітчизників — 3,9 млн.! Причиною бажання востаннє загасити цигарку стало те, що в країні почали активно боротися з курінням, вважають фахівці. 16 грудня закон про заборону куріння набув чинності. Власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов’язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, якої завдає здоров’ю людини куріння тютюнових виробів. У місцях для куріння розмістили графічний знак з текстом такого змісту: «Місце для куріння» та інформацію про шкоду, якої завдає здоров’ю людини тютюнопаління, із текстом такого змісту: «Куріння шкодить Вашому здоров’ю!».
3. Сварка року: пісок замість води
Хотиславське родовище крейди в Білорусі завдає непоправної екологічної шкоди українським Шацьким озерам і Поліссю загалом: водойми міліють. Попри це, білоруси не припиняють видобувати крейду та пісок. Озеро розташоване за 26 кілометрів від родовища. За принципом сполучених посудин, об’єм води в озерах зменшуватиметься настільки, наскільки білоруси викопають піску. Наталія Хомік, старший науковий співробітник Шацького національного природного парку, розповіла «Газеті», що нині глибина Хотиславського кар’єру сягає восьми метрів. Із нього видобувають пісок, планують ще й крейду. Коли перейдуть до другого етапу, рятувати українські озера буде пізно. Серед варіантів, як вплинути на сусідів, — звернення до Міжнародного суду та застосування економічних санкцій, але поки що справу в руки Феміди не передали. У Шацьку ситуа­цію моніторять постійно, а от знайти такі висновки в білорусів складніше.
4. Сюрприз року: кран з нафтою!

У серпні з кранів жителів Борислава замість води потекла нафта. Причиною біди став прорив свердловини. А з огляду на те, що міська каналізація зовсім дірява, чорна рідина безперешкодно влилася у міську каналізаційну систему. Запобігти трагедії можна було, переконані бориславці. За словами людей, незначні виділення нафти в умивальниках вони бачили за тиждень (!) до прориву свердловини і не раз зверталися у «Бориславводоканал». Однак жодної реакції на звернення не було. Нині ж у водоканалі відмовляються визнати не лише свою провину, але й сам факт надходження скарг. Як пояснюють у «Бориславнафтогазі», це — наслідок безконтрольного буріння на початку ХХ ст., вони хоч і  контролюють рівень нафти на кожній свердловині, але за всім не впильнуєш. Проте витік нафти став найменшим злом серед тих, які загрожують місту. Через розташування свердловин у Бориславі одна з найвищих кількостей онкохворих в області, небезпечний об’єм попутного газу (який не встигають відкачувати) та ціла низка підприємств, які занепали.

5. Амбіція року: ініціатива на смітнику
1 січня 2013 року уявлення українців про сміття має кардинально змінитися. Будь-хто навіть із заплющеними очима повинен сказати, в який бак яке сміття кинути. На початку року нардепи подали відповідний законопроект президентові, а в жовтні Віктор Янукович підписав відповідний документ. Згідно із законопроектом (тепер законом) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізму правового регулювання та посилення відповідальності у сфері поводження з відходами», громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов’язані:
а) дотримуватися вимог цього закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами;
б) з 1 січня 2013 року укласти договори на вивезення побутових відходів з юридичною особою, яку в установленому порядку визначено виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на території за місцем їхнього проживання;
в) вносити в установленому порядку плату за надані послуги з вивезення побутових відходів, їх перероблення та захоронення;
г) забезпечувати роздільне збирання побутових відходів.

6. Жорстокість року: вбивство тварин до Євро-2012
За рік до футбольного чемпіонату в Україні масово почали вбивати безпритульних тварин. У все­світній мережі з’являлися і зникали сайти неформальних зібрань доґ-гантерів (убивць тварин). В інтернеті люди викладали фото вбитих тварин та пояснення своїх вчинків — буцімто в такий спосіб вони вбережуть країну від зайвих елементів. Водночас, на противагу цьому руху, хвилю протестів влаштували захисники тварин, вимагаючи захистити чотирилапих та знайти винних у смерті низки собак та кішок. Після закінчення Євро-2012 серія убивств та протестів ущухла.

7. Зухвальство року: Снопківський парк
На території Снопківського парку можуть збудувати багатоповерхівки та котеджі. Після одного з рішень виконкому міськ­ради архітектори міркують над тим, як краще розташувати тут різні будівлі. Майже чотири гектари землі виконком ЛМР своїм рішенням №737 від 26.10.2012 року виокремив для детального плану забудови. Цікаво, що документ не підписав ані мер, ані його заступник, натомість підпис поставила керуюча справами виконкому міськради Марта Литвинюк. Згідно з рішенням виконкому, що його надали для розроблення плану забудови, частина землі, яку потенційно віддають під забудову, — дендропарк Львівського еколого-натуралістичного центру. Земля є об’єктом природо-заповідного фонду, нині тут росте 113 видів рослин. Екологи задумалися, що ж буде з ними, якщо поряд зведуть висотки. Після звернення прокуратори, 14 грудня, виконавчий комітет Львівської міськради ухвалив рішення «Про розгляд протесту заступника прокурора Львівської області від 22.11.2012 № 05/3-636 вих.12». У цьому рішенні департаментові містобудування доручено відкоригувати схему розміщення детального плану території району забудови на вул. Кримській. Як відкоригують забудову парку, побачимо наступного року.
Підготувала Мар’яна Вербовська
http://www.gazeta.lviv.ua/ecology/7321

Голки у вогні

Незабаром у місті запрацює фірма, яка утилізуватиме медичні відходи

Шприци, голки, рукавички, бахили та старі таблетки — незабаром усе це спалюватимуть просто в місті. Такі плани має новоспечена фірма «Екологічні переробні технології». Працівники підприємства, створеного трохи більше року тому, вирішили очистити Львівщину від відходів медичної галузі.

Спалити все

Щоправда, виявилося, що ТзОВ «Екологічні переробні технології» наразі не має ні досвіду роботи, ні власного сайта, ні контактів в інтернеті. Усе, що тут встигли зробити, це опублікувати в пресі заяву про наміри та  встановити піч для спалювання на вул. Збиральній, 14. До того ж ліцензію на  роботу у сфері поводження з небезпечними відходами від Міністерства екології та природних ресурсів фірма отримала лише два тижні тому — що дуже дивно як на підприємство з прогресивною технікою та амбітними  планами.  В ліцензії написано, що вони мають право на операції з небезпечними відходами, натомість у вже згадуваній заяві йдеться лише про медпрепарати.

Стривожені мешканці території поблизу майбутнього місця утилізації медпрепаратів зателефонували до «Газети», аби з’ясувати, якою буде шкода для довкілля. Натомість керівники фірми категоричні: жодної шкоди не буде, тільки користь.

—    Таке устаткування стоїть у центрі одного з французьких міст. Згідно із законом, до найближчого будинку має бути відстань кількасот метрів, а в нас поряд нема жодного будинку. Потужність нашого обладнання 400 тонн на рік. Такого устаткування, як у нас, нема ні в кого. Воно коштує три мільйони гривень, — розповідає «Газеті» Микола Шаповаленко, заступник директора ТзОВ «Екологічні переробні технології». — Щороку у Львівській області назбирується близько 5400 тонн шприців та інших відходів. Нещодавно повідомили, що потрібно утилізувати 1800 кілограмів шприців, якими користувалися хворі на СНІД — це ж небезпечно, їх не можна просто викинути. Все слід утилізувати разом з рукавичками та бахилами, а в нас їх просто вивозять на смітник.

Ще дивніше: наразі немає жодного клієнта, ба  більше — досі не пораховано, яку ж користь матиме місто від такого спалювання (!).  Витративши мільйони на устаткування, керівник фірми по-філософськи стверджує, що основна мета — очищення  смітників від різноманітних інфекцій, які приховано у використаних медпрепаратах.

Ще одним нелогічним кроком є встановлення труби для відведення випарів, бо жодних шкідливих викидів тут не прогнозують, принаймні так задекларовано в документах, на які посилається керівництво фірми. Встановлення труби обійшлося підприємству в 13 тисяч гривень.

—    До нас приїжджали фахівці зі санстанції. Побачивши трубу, сказали, що це — добрий крок, оскільки  є одним з доказів безпечної роботи. Ми маємо висновки ДУ Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва АМН України, де прописано безпечність нашої роботи. Але ми вирішили перестрахуватися і довести, що працюємо чесно. На підставі санітарно-гігієнічного оцінювання визначено, що золо-шлакова суміш, яка утворюється при утилізації, не є небезпечною. Тобто труби, в принципі, не потрібно, — пояснив Микола Шаповаленко.

Пора слухати громаду

Подібних печей у Львові нема, пояснюють у міській раді. Також наразі тут не видали дозволу на початок робіт .

—    Відстань від такої печі до найближчої будівлі має бути більше ста метрів. Погоджено лише їхню заяву про наміри, інших документів фірма наразі не отримувала. Відомо тільки, що тут не заплановано капітального будівництва, — прокоментував ситуацію «Газеті» Микола Галушко, начальник управління екології та благоустрою Львівської міської ради.

Попри жагу до спалювання, на підприємстві встигли знехтувати одним із важливих пунктів: у заяві про наміри написано, що участі громадськості в обговоренні будівництва не передбачено. Натомість, згідно із законодавством, — це один з обов’язкових кроків. Чиновник пояснив, що громадські слухання все-таки треба провести. Про час і місце незабаром буде повідомлено в пресі. Щоправда, чому погодили заяву про наміри, де було прописано, що слухань не проводитимуть, він не зміг пояснити…

Куди викидати медичні відходи?

За різними підрахунками,  в Україні щороку накопичується до 400 тисяч тонн медичних відходів. Відповідно до закону, медичні заклади не мають права викидати використані препарати та шприци будь-де. Нині у лікарнях є підприємці, які утилізують відходи. План вивезення непотребу розробляють ще восени, отож у листопаді вже відомо, куди вивозитимуть сміття наступного року.

—    Біологічні відходи спалюємо самі, бо маємо кремаційну піч. Також у ній спалюємо голки, які дезінфікуємо у відділеннях. Системи й шприци теж дезінфікуємо, потім їх утилізують. Для цього укладено угоду з фірмою «Ми разом», яка щокварталу все це забирає. Загалом наша лікарня має до 15 тонн медичних відходів на рік. Щороку виробляємо новий паспорт на вивіз різного сміття: акумуляторів, ламп, гумових відходів, шприців, — розповіла «Газеті» Оксана Воробель, виконувач обов’язків головного лікаря Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

Організація, з якою працює лікарня, нині не певна, чи зможе працювати наступного року. Згідно із новими вимогами Міністерства екології до переробки медвідходів допускатимуть низку фірм. Кільком із цих фірм Мінекології торік видало ліцензію, ТзОВ «Екологічні переробні технології» серед них.

— Ми платимо лікарням за медвідходи. На нашій фірмі працюють інваліди, які займаються їх переплавкою: робили бігуді, дюбелі та інші дрібнички. А з наступного року лікарні будуть змушені платити фірмам за утилізацію, а наші працівники залишаться без роботи. На перший погляд видається, що у такий спосіб намагаються навести порядок із відходами, насправді ж ситуація дуже складна, — розповів «Газеті» Олег Коробков, керівник ТЗОВ ДПІ «Ми разом».

Довідка: 

Спалювання відбуватиметься у печі-інсінераторі С.Р.100 ATI INSENERATEURS MULLER (Франція) шляхом високотемпературної деструкції, а саме: біологічні відходи, які утворюються в результаті роботи медичних відходів усіх видів (патолого-анатомічні відходи, кров, перев’язувальні матеріали, упакування, шприци, голки, системи переливання крові, кювети, лікарські препарати і т.п.), промислові відходи, утилізацію яких обумовлено спеціальними вимогами (відходи фармацевтичної промисловості, біоорганічні клеї, смоли, латекси, пластифікатори, відходи шкіряного виробництва і т.п.) відходи, що містять нафтопродукти у рідкому стані та у вигляді промасленого дрантя, абсорбентів, які використано для збору протоків нафтопродуктів, рідкі відходи, шлами, мули, що мають у своєму складі органічні речовини та залишки бактеріальних культур.

Мар’яна Вербовська "Львівська  газета", №50 13 грудня, 2012 

У тіні хмародерів

На території Снопківського парку невдовзі виростуть багатоповерхівки, котеджі або ж ресторани. Місцевим мешканцям, які виступили проти забудови, вже почали погрожувати

Мешканці вулиці влаштували пішу ходу на знак протесту

Коли мешканка вулиці Кримської Галина Янко прочитала в газеті, що біля парку почнуть зводити будинки, відразу запанікувала. У неї та її сусідів є діти, які постійно там гуляють, багато з тутешніх мешканців спеціально вибирали район через зелену зону. Однак уже незабаром усе може змінитись: одним підписом у міськраді тутешній парк перетворили на тимчасове явище. Якщо нині на вул. Кримській розташовані лише невисокі будинки, то новий план забудови території передбачає спорудження тут навіть хмародерів...

— За кілька днів я почала шукати генеральний план міста й межі парку та з’ясувала, що документи дістати вкрай складно. Виявилося, що зелену зону, що межує з вулицею Кримською, зменшено. Хоч насправді парк сусідує з дорогою, і на цій смузі ростуть паркові дерева, — розповіла минулого тижня «Газеті» Олена Янко.

Коли через кілька днів після публічного виступу пані Галини журналісти «Газети» зателефонували, щоб запитати про перебіг справи, виявилося, що жінка збирає речі, аби тимчасово виїхати закордон. За кілька днів після активного виступу до неї в гості прийшло кілька людей. Наразі Галина Янко відмовляється коментувати, хто це був, і на невизначений час не підтримуватиме акцій протесту проти забудови.

Чотири гектари для забудови

Нині з одного боку вулиці розміщені приватні будинки, а з іншого — Снопківський парк. Саме там, де тепер зелені насадження, незабаром стане велелюдно. Після одного з останніх рішень виконкому міськради архітектори міркують над тим, як краще розташувати тут різні будівлі. Майже чотири гектари землі виконком ЛМР своїм рішенням №737 від 26.10.2012 року виокремив для детального плану забудови! Цікаво, що документ не підписав ані мер, ані його заступник, натомість підпис поставила керуюча справами виконкому міськради Марта Литвинюк, яка на момент ухвалення рішення виконувала обов’язки міського голови Львова.

Згідно з «плямою», що її надали для розроблення плану забудови, частина землі, яку потенційно віддають під забудову, — дендропарк Львівського еколого-натуралістичного центру. Земля є об’єктом природо-заповідного фонду, нині тут є 113 видів рослин. Екологи задумалися, що ж буде з рослинами, якщо поряд зведуть висотки.

— Це грубе порушення відразу кількох Законів України: «Про освіту», «Про природо-заповідний фонд», «Про історико-культурну спадщину». Ми звернулися в управління екології та охорони навколишнього середовища, очікуємо реакції, — розповів Ігор Антахович, директор Львівського дитячого еколого-натуралістичного центру. — Про те, що частину Снопківського парку «запланували», свідчить іще один факт. Торік у лютому до мене зверталися з міської ради з ініціативою встановити ландшафтні вольєри з тваринами, поширеними в нашій країні. Це було б подібне до зоопарку, але значно дешевше. Відбулися тривалі переговори, а відтак майже рік до мене ніхто не телефонує та нічого не пропонує. Справу загальмували.

Згідно з детальним планом території району забудови на вул Кримській, міська рада виділила ділянку площею майже 4 га (на схемі виділено рожевим). Темний рожевий колір – територія парку, на які дозволено зводити заклади відпочинку. Світлий рожевий – територія, яка нібито не належить парку, відтак тут можна зводити житлові будинки.

Забудовник не зацікавлений!

Коли рішення виконкому №737 набуло розголосу, шквал запитань годі було зупинити. Найперше впадало в очі те, що замовником детального плану території району забудови є… управління архітектури ЛМР, однак оплачує розроблення документації не міська рада, а приватна фірма «Бодекс» (!). Ця компанія належить одному з найбільших публічних акціонерних товариств — «Холдинговій компанії «ЕКО-ДІМ». Як удалося з’ясувати «Газеті», згідно з договором купівлі-продажу від 09.07.2010 року, Артемович В.І. продав ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» частку в статутному капіталі ТзОВ Виробничо-торгове підприємство «Бодекс» у розмірі 51%.

Незрозумілим у цій ситуації є те, навіщо одній із найбільших будівельних фірм міста платити за розроблення документа, який їй навіть не покажуть! Адже, згідно із законом, фірма може заплатити за роботу, але користуватися детальним планом має право винятково управління архітектури.

— Розроблення такого плану коштуватиме 95 тисяч гривень. Є рішення виконкому, який на конкурсній основі затверджує, хто оплачуватиме роботи. До нас потрапила заявка від фірми «Бодекс». Ми укладаємо з нею договір, за яким компанія оплачує роботи, але нічого не отримує. Вони роблять це для того, щоб вирішити долю своєї будівлі на вул. Кримській. Рішення про перебудову цієї споруди можуть ухвалити тільки на підставі генерального плану забудови. Тобто вони можуть чекати, поки це зробить міська рада, або замовити цю документацію власним коштом. Закон дозволяє залучати кошти з інших джерел, якщо використовуватиме документи міськрада, — коментує ситуацію Віталій Дубина, керівник архітектурно-планувальної майстерні №2 Інституту «Містопроект».

Натомість експерти припускають, що будівельні фірми кинули око на ділянки, навколо яких розробляють детальні плани забудови, просто не всі мешканці здогадуються, що невдовзі тут буде новобудова.  

—    Розроблення детального плану території можна розцінювати як старт відведення землі під забудову. Якщо його розробляють — то тут точно будуватимуть. У цій ситуації стратегічне рішення вже ухвалили, — переконаний земельний експерт Олександр Молодий.

Далі — більше. Як пояснив Віталій Дубина, на території парку можна будувати лише щось пов’язане з парковою діяльністю та відпочинком, зокрема кафе. Однак ця заборона не поширюється на територію біля Снопківського парку.

На практиці це означає, що відразу біля парку можуть вирости багатоповерхівки! Найцікавіше, що межі парку — виявляється, поняття дуже умовне. На генплані міста, де позначили пляму потенційної забудови, видно, що територію частково вкриває парк, а частково — ні. Розподіл виглядає щонайменше дивним, адже шматки землі, розташовані акурат посеред парку, не позначено як парк.

Фото: Маряна Вербовська(4)

Забудовники, на старт!

У міській раді заспокоюють, що думку кожного мешканця  врахують. За словами Гелени Пайонкевич, начальника юридичного управління ЛМР, згідно із законодавством, розробник містобудівної документації погоджуватиме детальний план території з власниками нерухомості та землекористувачами в межах визначеної території.

— Це передбачено рішенням виконкому. Думку людей обов’язково враховуватимуть. Нині запитують про те, чому рішення підписав не міський голова. Звідки ви знаєте, що він не був у відрядженні, абощо? — розповіла «Газеті» Гелена Пайонкевич.  

Окрім того, чиновники заспокоюють: це не перший досвід, коли детальний план території забудови фінансують приватні фірми. У місті одночасно розробляють кілька планів у такий спосіб.

Мар’яна Вербовська, "Львівська газета" №47, 2012

Гірка посмішка Борислава

Після нафтового тріумфу минулого століття місто переживає найгірші часи: тут вкладають мільйони у збиткові свердловини, на «чорному золоті» не заробляють, а місцеві жителі масово звертаються в онкоцентри

drohobych.com.ua

Ззовні місто Борислав подібне на усі інші невеликі міста. Проте за ширмою спокою приховується страшна правда — це маленьке містечко на Львівщині справедливо можна назвати «раковим» центром України.

Для мешканців давно звичними стали скриньки для збору коштів на онкохворих дітей, по радіо анонсують концерти, гроші з яких буде спрямовано на лікування, соціальні мережі час до часу закликають допомогти недужому.

— Мій син захворів у 15 років, а коли йому виповнилося 16, він уперше пройшов курс хіміотерапії. У Бориславі ми лікували коліно: довго не могли знайти причину болю, вирішили, що це запалення суглоба. На роботі порадили поставити п’явки: якщо є запалення, то вони його витягнуть. Реакція була зворотною — коліно напухло, а біль не вгамувався. Після цього поїхали на консультацію до Львова, де лікар запідозрив саркому. Поклали сина в лікарню. Аналізи не показали ракових клітин. Ми повернулися додому, хоча  синові не полегшало. Він їздив до Львова на навчання, але якось зранку сказав: «Не поїду, бо просто не можу стати на ногу». Звернулися до київських лікарів з надією, що зможуть нам допомогти, — розповідає «Газеті» пані Лілія.

У столичній лікарні хлопцеві зробили біопсію, яка знову показала, що ракових клітин немає. Але професор був упевнений, що у нозі щось таки є, просто заховане глибоко у кістці. На той час біль уже був настільки сильний, що хлопця кололи кожні дві години знеболювальними. Тоді ризикнули зробити хіміотерапію, після цього зробили МРТ і побачили пухлину. Синові пані Лілі вирізали 26 см кістки й вставили ендопротез.

 — У липні закінчили курс лікування, у листопаді знову поїдемо до лікарні на обстеження . Ми витратили більш як 100 тисяч гривень. З міського бюджету отримали підтримку 2 тисячі гривень. Нам допомагали ще й волонтери, які поставили наші реквізити в інтернеті, — завершує розповідь пані Лілія.

Головний онколог МОЗ України Ігор Щепотін резюмує, що загальноукраїнський показник захворювання на рак 331,5 на 100 тисяч населення. За даними 2012 року, на обліку стоять 960 тисяч онкохворих українців, тобто кожен 470 українець. У Бориславі хворіє кожен… 300! До прикладу, середня захворюваність у місті Скольому — 201 людина на 1000.

Запах хвороби

Лев Кульчицький,  головний лікар дитячої поліклініки у Бориславі

За словами лікарів Борислава, є кілька чинників, які впливають на виникнення онкозахворювання: довкілля, стан харчування, якість води, спадковість. Минулоріч у місті на обліку стояли 922  хворих. Найменшому бориславському пацієнтові 9 місяців, він зараз у Львівській обласній дитячій спеціалізованій лікарні («чорнобильській»). Ще понад півсотні дітей хворіють на бронхіальну астму...

— У Бориславі найбільше через забруднене довкілля хворіють на астматичні бронхіти, респіраторні алергіози. Десять років тому  мали прецедент: астматичні випадки напряму пов’язували із загазованістю вулиць — це доводили представники Партії зелених. За перші місяці нинішнього року маємо трьох дітей з такою недугою. Це вже набута форма захворювання. А ще ж насправді багато батьків соромиться ставити такий діагноз дитині, аби вберегти її від клейма «інвалід дитинства». Усі вони мають індивідуальну форму навчання, усього у Бориславі 47 таких дітей, — розповідає «Газеті» Лев Кульчицький,  головний лікар дитячої поліклініки.

Відвідувати школу такі діти фізично не можуть, оскільки мають підвищену чутливість: запахи з їдальні, парфумів, квітів, крейди, книжок, випраного одягу можуть спричинити черговий приступ. Тому діти змушені навчатися у спеціальних  умовах.

— Уявіть, що у клас заходить дитина. Запахи атакують її з усіх боків. Парфуми вчительки, мийні засоби, свіжа фарба на парті — це може мати жахливий наслідок для астматика, він може просто задихнутися, — каже Лев Кульчицький.

Лише торік у місті зафіксували 44 дитячі алергічні риніти. Цю хворобу ще називають «першим дзвоником» астми. За словами Лева Кульчицького, у Бориславі спостерігають тенденцію: багато сімей виїжджає за кордон, аби вберегти дітей від інвалідності.

Чорний колір смерті

— Уже 20 років показник онкозахворюваності у Бориславі є одним  з найвищих у Львівській області. Я маю стаж 34 роки, завжди аналізував ситуацію із хворобами, тому вважаю: ракові недуги  тісно пов’язані із загазованістю міста від нафти. Улітку, коли спека сягає 30-ти градусів, ми просто не маємо чим дихати: випаровується нафта, — розповідає «Газеті» Богдан Гуменюк, завідувач міської поліклініки Бориславської центральної міської лікарні.

Богдан Гуменюк, завідувач міської поліклініки Бориславської центральної міської лікарні

Кілька років тому лікарі аналізували райони, де найбільша концентрація хворих. Виявилося, що залежності від розташування домівки хворого до підприємства немає. Тобто прив’язати виникнення онкозахворювань до конкретного підприємства не можна. Проте нафтові свердловини розкидані на усій території  міста.

— Щороку від раку помирає близько 60 людей: ми на перших позиціях в Україні. Крім онконедуг та астми, існує високий рівень захворювання на цукровий діабет: на обліку перебуває понад 800 людей, з них 200 інсулінозалежні, — каже Богдан Гуменюк.

Богдан Гуменюк зі сумом стверджує: місто нині потерпає з усіх боків — жінки виїжджають на заробітки, чоловіки спиваються, число наркозалежних збільшується. Нові підприємства тут давно не відкривали, а проблеми останні двадцять років наростають, мов снігова куля.

Мільйонні збитки «Укрнафти»

 «Найкраще, аби місто перенесли на інше місце», — такими словами зустріли журналістів «Газети» у «Бориславнафтогазі» —  підприємстві, яке підпорядковується «Укрнафті».

Ідеться не лише про захворювання, а й про природні небезпеки, які можуть спричинити старі свердловини або неконтрольовані витоки нафти. Улітку один із неконтрольованих витоків стався поряд із водоканалом, тоді з кранів мешканців замість води потекла нафта, а міські труби були зіпсуті. Схожі витоки трапляються дедалі частіше, але їх намагаються моментально ліквідувати.

— Потенційно таких місць, з яких неконтрольовано може витекти нафта — весь Борислав! Будь-де може витекти чорна рідина, це справжня зона екологічна лиха, — коментує стан Борислава Ігор Михайлишин, начальник нафтогазовидобувного  управління «Бориславнафтогаз». — Це родовище для нас нерентабельне, прибутковими залишаються Старосамбірське, Верхньомасловецьке. Ми змушені видобувати нафту у Бориславі не для прибутку, а для того, щоб попередити екологічну катастрофу.

За словами представників «Бориславнафтогазу», постійно у місті працює два вакуумні компресори, які відкачують газ зі свердловин. Попутний газ (виділяється при експлуатації нафтових покладів) — це одна з причин, які можуть шкодити здоров’ю місцевих жителів. На ліквідацію наслідків видобування нафти тут щороку виділяють десятки мільйонів гривень! Лише торік витратили близько 14 мільйонів.

— Я не можу сказати, чи цих двох компресорів вистачить для безпеки міста. У будь-який момент газ може прорватися в іншому місці. Наразі все в порядку. Ми працюємо над встановленням ще одного компресора вартістю 500 тисяч євро. Маємо цех із п’яти бригад, які займаються попередженням неконтрольованих викидів. Зараз залишається тільки виправляти помилки наших попередників. Раніше кожен поміщик мав свердловину і з того жив. Тепер мусимо прогнозувати, як ті свердловини себе вестимуть, адже вони негерметичні. З-під землі нафта може витікати у будь-якому місці, навіть за 500 метрів від свердловини, — розповідає Ігор Михайлишин.

Що ж до захворюваності на рак, то на підприємстві категоричні: нафта тут ні до чого. Виною старі підприємства, які не працюють уже понад 15 років, серед яких завод штучних алмазів, фабрика тканих матеріалів та озокеритна шахта.

Місто, яке не може нічого зробити

Як це не парадоксально, але у місті, яке фактично є зоною екологічного лиха, у міській раді не працює жоден профільний еколог.  У розмові з «Газетою» Володимир Прідун, начальник відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Бориславської міської ради, пояснив, що саме його  відділ займається охороною довкілля. До речі, його очільник має освіту військового. Ще місяць тому в нього не було жодного підопічного, а саме зараз на роботу влаштовують випускника Львівського державного  університету безпеки життєдіяльності.

— Перед нами стоїть проблема подолання наслідків довготривалого видобутку нафти, газу та озокериту. Місто розташоване прямо на родовищі, таких прецедентів більше ніде нема. Нині не існує програми, яка б могла вирішити це, лише дії «Укрнафти», — каже Володимир Прідун.

У бесіді пан Прідун зауважив, що не розуміє сенсу звернення до Верховної Ради про надання Бориславові статусу зони екологічного лиха: фінансування потрібне кожного року, а надання цього статусу на кілька місяців нічого не дасть. Натомість в облраді щодо цього вважають, що виділення коштів навіть на такий короткий термін допоможе місту. Власне, тиждень тому на сесії укотре говорили про актуальність такої ініціативи, зокрема Осип Магур, cекретар комісії екології, природних ресурсів та рекреації ЛОР, виступав із доповіддю щодо стану довкілля Борислава. Місто дійсно потребує невідкладної підтримки, а оголошення території зоною екологічного лиха змогло б принаймні частково вирішити проблеми.

                                                                      Львів — Борислав — Львів

Для «Газети»

Борис Білинський, професор, завідувач кафедри онкології та радіології (1986 — 2004)

Я працював онкологом у Бориславі й аналізував рівень захворюваності на рак у місті. Вже тоді ми спостерігали високі цифри. Проблеми почалися ще на початку минулого століття. Це місто нафтовиків, тому говорити про забруднене довкілля як одну з причин хвороби — цілком доречно. Проте пам’ятаймо, що ми самі часто спричиняємо захворювання, зокрема через куріння. Кілька днів тому я розмовляв з чоловіком, якого прооперували. Він зізнався, що курив 40 років по одній-дві пачки цигарок щодня. Що йому сказати? Сам винен. Слід враховувати багато факторів, серед яких довкілля на перших сходинках. Іще зверніть увагу на харчування дітей. Мені подобається жарт, що куріння безпечніше за сучасні сосиски. На жаль, у цьому є частка правди.

Інфографіка:

1)   Статистика захворюваності на рак Борислав за останні п’ять років:

2011             922 (усього)    125 (зафіксовано вперше)   11(дітей)

2010             919                  111                                         7

2009             886                  121                                         10

2008             886                  127                                         8

2007             966                  129                                         8

Інформація надана Бориславською центральною міською лікарнею

2)   Витрати «Укрнафти» на програму «Про зменшення загазованості довкілля території м. Борислава»

                      План               Факт

2006              6 335 000 грн.      8 209 210 грн.

2007              6 665 000               8 472 980

2008              9 956 000               11 432 550

2009              8 855 000           9 839 110

2010             14 113 300      14 216 400

3) Рівень онкозахворюваності за 2011 рік (розрахунок на 1000 осіб)

м. Червоноград  333,8

м. Дрогобич 331,7

Сколівський район 201,0

Турківський район 208,5

Жовківський район 217,3

Яворівський район229,6

 Дані надані ЛДОРЛДЦ

4) Історія Борислава

1854 року відкрили Бориславське родовище озокериту. Його відкрив львівський промисловець Роберт Домс.

1861 року розпочинається  видобуток нафти за допомогою свердловин. Промислова розробка нафтового родовища розпочалася у 60-х роках ХІХ ст.

1909 рік — видобуток нафти досягнув апогею,що становило на той час 5% світового видобутку. Після цього обсяги видобутку нафти стрімко зменшуються.

1972 рік — на вулиці Щорса (тепер Володимира Великого) злетів у повітря хлібний магазин, загинули люди. Тоді радянські газети «Правда» й «Известия» надрукували коротенькі замітки про необережне поводження з вогнем, хоча насправді йшлося саме про загазованість попутним газом.

2001 рік (жовтень) — вийшло розпорядження прем’єр-міністра України про надання Бориславу впродовж чотирьох років 66 мільйонів гривень на ліквідацію заборгованості. З них 26 мільйонів було надано на герметизацію свердловин, 40 мільйонів — на завершення школи в мікрорайоні Коваліва, будівництво лікарні та дому на 450 квартир з метою відселення людей із загазованої зони. Повністю кошти не надали, довгобуди стоять і досі, а проблему із загазованістю не розв’язано.

2012 рік, серпень. О шостій ранку з крана полилася чорна рідина: вночі прорвало свердловину, розташовану лише за 25 метрів від будинків. Як пояснюють у НГВУ «Бориславнафтогаз», причиною витоку ропи став сильний дощ. За попередніми підрахунками, витекло приблизно 400 літрів нафти. Це неконтрольована свердловина 1905 року. Нині — дегазаційна (її завдання — дегазація підземних пластів, аби уникнути скупчення газу).

5) Які фактори спричиняють онкозахворювання?

• Виробничі канцерогени, довкілля. Канцерогенними токсинами є нітрозолосполуки, миш’як, азбест, парафін, анілін, поліхлорвініл. Небезпечним є кількаразове смаження на одній і тій же олії, а також вживання копченостей.

• Неправильне харчування — частка цього чинника становить 30-35%. Найнебезпечнішими є продукти з великою кількістю ненасичених жирних кислот: сало, жирне м’ясо, жир, висококонцентроване молоко, вершки, сметана.

• Куріння. Це найхарактерніший чинник виникнення раку дихальних шляхів — 30-32%..

• Вірусна інфекція є на третьому місці серед причин пухлинного процесу — 10 %.

• Алкоголь. Його частка — 3-4 %. Надлишкове вживання алкоголю спричиняє гепатит, цироз печінки, виразку шлунка, психічні розлади. Алкоголь виснажує захисні функції організму, тому в разі виникнення злоякісного процесу на клітковому рівні організм не в змозі чинити опір хворобі.

• Спадковість. Цьому чиннику належить 2%.

• Ультрафіолетове йонізоване опромінення є причиною 1% онкозахворювань. Погіршення екології, зміни товщини атмосфери стають наслідком зростання ультрафіолетового випромінення. Тому варто пам’ятати про шкідливість засмагання в період найбільшої сонячної активності — з 11-ї до 17-ї години. Йонізоване випромінення спостерігається на територіях, де розташовані уранові копальні, при аваріях на атомних електростанціях або під час випробування атомної зброї.

Мар’яна Вербовська, 20 жовтня "Львівська газета" №42, 2012 рік

Я говорю від імені тварин

Розмова із Софією Бялошевською, директором притулку для бездомних тварин у Вроцлаві

Один із найбільших польських притулків для бездомних тварин розташований у Вроцлаві. Понад 50 років він є прикладом того, як слід поводитися зі звірятами, які не мають дому. Там одночасно перебуває кілька тисяч чотирилапих, кожен з яких отримує тепле місце, їжу, лікування. Найстарішому тамтешньому підопічному близько чотирнадцяти років, старий пес став для персоналу справжнім другом (для порівняння, в ЛКП «Лев» собака чи кіт живуть кілька тижнів, опісля їх присипляють). Коли в Польщі тварина потрапляє у притулок, то проходить низку процедур: її оглядають лікарі, якщо потрібно призначають лікування, за необхідності стерилізують, відтак поселяють у спеціальній камері. У котів особливі корпуси з окремою кухнею. Після лікування їх переселяють із кліток у великі кімнати з поличками-ліжками. Кожна кімната має вихід на вулицю, аби кішки могли погуляти. Собак щодня вигулюють працівники закладу. До речі, при вході до притулку стоять два великі контейнери: для їжі та ковдр. Щодня люди привозять сюди крупи, макарони, хліб й інші харчі.

—    Пані Софіє, як давно працюєте в цьому приміщенні?

—    Заклад працює понад три роки. До того ми «жили» в іншому місці. У Польщі є ще подібні до нашого притулки, але таких великих, як наш, небагато. Іще одна особливість у тому, що в нас багато кімнат для котів. Вони потребують великого простору, тому не всі заклади можуть їх утримувати. Нині в нас працює близько 30 людей, які готують їсти, лікують, прибирають, гуляють, ведуть юридичні справи. Усе це робимо на території площею 2,5 гектара. Ми завжди охоче запрошуємо представників мас-медіа, бо нам дуже важливо, щоб про бездомних тварин говорили, аби люди були гуманніші, дарували їм домівку. За рік ми приймаємо 2,5 тисячі собак і 2 тисячі котиків. Бувають дні, коли до нас потрапляє 50 тварин. Намагаємося в будь-який спосіб популяризувати нашу справу, зокрема за допомогою ЗМІ, інтернету, різних акцій. Насправді дуже складно розбудити в людині бажання забрати додому тварину з притулку. Тому я говорю від імені тварин: прошу вас писати і говорити про них, це дуже важливо.

—    А яких тварин маєте ви?

— Доволі багато! У мене три песики, два коти та два птахи. Якби було місце, то обов’язково взяла б іще.

—    Часто працівники закладу забирають додому тварин?

—    Якщо мають місце та бажання, то, звичайно, можуть забрати. Але їхні домівки не безрозмірні. Скажу так: усі наші співробітники мають удома вже доволі багато тварин.

—    Скільки коштів потрібно на утримання притулку?

—    Щороку нам виділяють 2,5 мільйона злотих. Ми називаємося ГО «Товариство опіки над тваринами», область оголошує конкурс, аби вибрати організацію, яка дбатиме про роботу закладу. Так виходить, що впродовж останніх 50 років ми маємо змогу опікуватися установою. Скажу ще, що наша організація існує 148 років.

Держава фінансує нашу роботу, якщо коштів не вистачає, організація має вирішити це питання самотужки. Найбільше грошей доводиться витрачати на техніку. Діяльність притулку може обходитися значно дешевше, проте ми дозволили собі зробити унікальне середовище.

—    Перед входом до притулку стоять машини «Швидка допомога для тварин». Як часто їх викликають?

—    Це машини для бездомних тварин, тобто така «швидка» виїжджає, коли про це сповіщають місцеві мешканці або наші працівники. Коли хтось помічає кота, який поранений, голодний чи тривалий час сидить на вулиці без господаря, ми виїжджаємо на місце і забираємо його. Робимо це і вдень, і вночі.

—    Які тварини живуть на території притулку?

—    Кого в нас тільки не було! На загал здається, що тут утримують собак і котів, але є свинка, коза, крокодил, хом’яки, бобри, щури. Пригадую, коза мешкала тут тринадцять років, аж поки не минув її час.

—    Багато тварин ходять притулком, сідають біля вашого столу, сплять біля дверей, забігають і вибігають. Це безпечно?

—    Так, це безпечно. Це наші старожили, які живуть на правах місцевих. Усі їх знають, вітаються і люблять. Є один пес, який інколи сердиться, але ми вчасно даємо їсти, стелимо йому тепле місце, тому останнім часом у нього немає причин для поганого настрою.

Розмовляла Мар’яна Вербовська

P.S. За словами директора притулку, нещодавно до них у гості приїжджали представники Львівської міської ради, щоб перейняти досвід. Комплексний притулок для тварин обіцяють збудувати у Львові за три роки. Він постане в районі промзони Рясне-1 (вул. Шевченка — вул. Брюховецька) на території близько 4 га. Таке будівництво може коштувати орієнтовно 70 млн. грн. Опісля можна буде побачити, як польський досвід розтлумачили львівські чиновники.