середа, 28 серпня 2013 р.

Втомлені сланцем

Депутатам Івано-Франківської та Львівської обласних рад після тривалого ознайомлення з текстом майже трьохсотсторінкової Угоди про розподіл вуглеводнів (сланцевого газу), які видобуватимуть у межах ділянки Олеська, між державою Україна та інвесторами («Шеврон Юкрейн Б.В.»  і ТОВ «Надра Олеська») — настав час сказати своє слово. Теоретично вже через кілька тижнів ми знатимемо відповідь на стратегічне питання: видобуватимуть у Галичині газ чи ні. Івано-Франківська обласна рада вирішуватиме це питання вже завтра, 20 серпня. А Львівська облрада відклала розгляд угоди десь на початок\середину вересня.

Однак слово «теоретично» ми вжили не випадково.  Законодавство, яке реґулює такі питання, вже не раз зазнавало поправок та доповнень конкретно під цей проект (вісім змін за три роки), і процес аж ніяк не можна вважати завершеним — на черзі зареєстровані нові законопроекти з новими правками і доповненнями до нього. Тож цілком можливо, що в разі неґативного голосування обласних депутатів функцію узгодження проектів, що поширюються на кілька областей, перенесуть до Києва — на загальнодержавний представницький орган.

Але в нині чинному законодавчому полі доля галицького «сланцегазового проекту» залежатиме від завтрашнього рішення івано-франківських депутатів, бо якщо рішення це буде неґативним, то інший самоврядний орган — Львівська обласна рада, де розгляд цього питання запланований на пізніше, — впливу на процес вже не матиме. Угода-бо стосується сланців, розміщених на всій Олеській площі (адміністративно це Львівська та Івано-Франківська області) й ідея розробки родовища газу в окремих його частинах не розглядається.

Загальний обсяг Олеської площі становить 6 324 км². Прогнозований ресурс родовища газу у сланцях — 3 трлн. кубометрів

А от у разі, коли Івано–Франківська облрада скаже угоді «так», тягар відповідальності за остаточне рішення ляже на львівських обласних депутатів.

І тут виникає питання: чому обласних? Закон України «Про угоди про розподіл продукції» (1999) в пункті 4 статті 11 зобов'язує погоджувати угоду з органом місцевого самоврядування, на території якого розміщена ділянка надр. Однак таким самоврядним органом може бути й обласна, і сільська, і районна рада. Те, що в цьому випадку рішення ухвалюватимуть ради обласного рівня, — без якихось арґументацій вирішив Кабмін, скерувавши їм на розгляд угоду щодо розробки сланців Олеської площі.
 
«Проект угоди про розподіл продукції має бути узгоджений з органом місцевого самоврядування, але точно не вказано — це обласна рада чи сільська рада. Це неточність законодавства, яку можна тлумачити по-різному. Логічніше було б, якби угоду погоджували ті ради, на території яких розташовані природні надра. Але у нашому випадку київська влада скерувала угоди до обласних рад. Поки що теоретично сільські ради можуть подавати до суду, якщо з ними проект не узгодять», — пояснює «Z» Дмитро Скрильніков, голова Бюро екологічних розслідувань, яке пильно стежить за просуванням «сланцевої справи» в Україні.

Отже, погодження в обласних радах угоди про розподіл продукції, видобутої на Олеській площі, суто з юридичного погляду згодом можуть оскаржити сільські ради, на території яких теоретично відбуватиметься буріння.

Якою буде ухвала суду в цій справі, можна спрогнозувати з огляду на досвід Харківщини, де обласна рада погодила аналогічну угоду на Юзівській площі з компанією Shell. «Кілька сільських рад у Харківській області подали до суду, і суд їхні вимоги відхилив. Якщо до таких дій вдадуться села на Галичині, то усе залежатиме від кількох чинників, зокрема й від незалежності самого суду», — вважає Дмитро Скрильніков.

Однак доки триватиме судова тяганина, угода з Сhevron просто не матиме чинності, а питання розробки Олеської площі залишатиметься підвішеним. 

І це ще не все. Чинній нині загальноукраїнській владі так сильно кортить самій керувати запуском «сланцегазового проекту», що вона навіть зініціювала нові поправки до закону, які передають право затверджувати угоди виконавчій гілці, тобто обласним державним адміністраціям. Але поправки ті наразі у вигляді законопроекту ще не пройшли затвердження у Верховній Раді.

Задля чого старається чинна влада, ми спробуємо збагнути трохи згодом, а зараз збадаємо настрої тих, за ким ще наразі лишається вирішальне слово, — депутатів обласної ради.

І у Франківську, і у Львові ситуація приблизно однакова. Чимало депутатів налаштовані категорично проти підписання угоди з Shevron'ом: в Івано-Франківську таких є 62; у Львові — 49. Поклали собі, що голосуватимуть «за», 20 і 30 депутатів відповідно. Решта і там і там ще не здецидувалися.  





«Я не можу говорити за інших, але сам вважаю, що підписання угоди ще не на часі,  — зізнається Олексій Балицький, очільник екологічної комісії Львівської обласної ради. — У нас досі чимало зауважень…»

На Івано-Франківщині уникають прогнозів, хоч після останнього засідання комісії тут схиляються підписати угоду, але з низкою змін.

«На Франківщині депутати запропонували мікс: погодити угоду і внести пропозиції. Але може бути тільки два варіанти: ухвалити без зауважень, відхилити із зауваженнями. На Львівщині ми повинні це врахувати. Тоді є сенс наших зауважень», — каже Дмитро Скрильніков.

«Не можу зараз озвучити ніякої позиції, поки йдуть переговори. Питання ще обговорюється і вивчається. Проти Буковелю колись теж кричали, а тепер ми маємо тут, у нас в горах, маленьку  Швейцарію. А що би було з тим селом Поляниця в іншому випадку, як туди автобус колись раз на тиждень ходив? Америка вийшла з нами на контакт, якщо ми відмовимось, скажуть, що ми аґенти Росії… З іншого боку, все треба досконало вивчити», — зазначає голова фракції Народної партії у Франківській обласній раді Михайло Негрич.

Під цей час Івано-Франківська та Львівська облради намагаються «почистити» проект угоди від недоліків. Для цього зібрали профільні комісії.  

«Уряд вважав, що тут буде конструктивна дискусія і ми зможемо до Дня незалежності зробити такий подарунок громаді. Якщо не вийде — теоретично може бути одна пролонґація ще на три місяці. Але закон України забороняє робити пролонґацію більш як на шість місяців. Тому якщо сторони не домовляться до 24 листопада, то видобутку не буде», — каже Володимир Ігнащенко, радник міністра екології та природних ресурсів України.

Проголосувати до Дня незалежності таки не вдасться. Якщо Івано-Франківська рада встигає відбути сесію, то Львівська відкладає її до осені — тут перше засідання робочої групи відбулося щойно 14 серпня, а наступне заплановано на 3 вересня.

«Ми провели три засідання робочої групи. Маємо 130 зауважень, усі направимо на розгляд фракцій. Найімовірніше, це питання  винесемо на розгляд обласної ради, сесія якої призначена на 20 серпня», — інформує Остап Дзеса, заступник голови Івано-франківської обласної ради.

Напад на сланці

Найактивнішу політичну позицію порятунку України від наслідків видобування сланцевого газу зараз зайняли у ВО «Свобода». Вже другий рік її народні депутати виступають на прес-конференціях і круглих столах, нагнітаючи страх перед наслідками допуску до розробки наших сланців американську компанію.

До того ж щоразу, коли Chevron провадила просвітницький семінар для місцевого населення, представники «Свободи» чи їх адепти стояли у глибині залу з плакатами «Проти». Семінарів було 15, але і масштабність антикампанії, мабуть, якісь результати дала.

Один з круглих столів на Львівщині з питання перспектив розробки покладів газу у сланцях Галичини компанією Shevron

Та якщо вдумуватися у те, що кажуть депутати-свободівці, то виглядає це часом не надто солідно. Наприклад, Ірина Сех вже довго (восени 2011 року вона перша почала свободівську критику сланцегазового проектуChevron'у) воює з планами видобутку сланцевого газу в Галичині, але, як видається, тонкощів справи й досі не знає. «Сhevron не надіслали угоду у Тернопільську облраду, а там теж розташована часина Олеської площі», — обурювалася депутат на одній з останніх прес-конференцій у Львові.

А тимчасом землі Тернопільської області не входять до території, окресленої в Угоді як Олеська площа, ще з осені 2011 року, коли Кабмін, враховуючи категоричну незгоду тамтешньої обласної ради на розробку надр, ухвалив постанову «Про умови конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська» — згідно з нею Олеська площа акуратно обтята вздовж адміністративної межі Тернопільщини.

Цікаво також пригадати, що ВО «Свобода» далеко не від початку сланцевої теми обстоює свою теперішню позицію. Раніше риторика наших націоналістів відрізнялася від актуальної з точністю до навпаки. Видобуток сланцевого газу партійці спершу розглядали — цілком логічно, як на декларовану свободівську ідеологію, — як реальний спосіб диверсифікації енергоносіїв, а отже, і спосіб унезалежнення від Росії з її всемогутнім вуглеводнем.

Що змусило «Свободу» розвернутися на 180 градусів — залишається здогадуватися. Як кажуть у таких випадках сусіди-поляки, як не знаєш про що йдеться, то йдеться про гроші. А в аспекті загальноєвропейської антисланцевої кампанії маються на думці конкретно гроші газпромівські…

Про інтереси «Газпрому», очевидно, йдеться і громадській організації «Український вибір», яка приносить свою пайку в боротьбу з планами на українські сланці і яка, до речі, організовувала «антисланцеві» круглі столи в Галичині. Про політичні переконання Віктора Медведчука, що стоїть за цією організацією, та його зв'язки з Росією, думаємо, й нагадувати не варто.

«Треба відразу глянути, кому це вигідно, хто ж може щось втратити. Зрозуміло, що коли в нас збільшиться видобуток газу, то ми зменшимо його імпорт. І не вигідно це традиційному постачальнику — "Газпрому", який не хоче втрачати доходи. І мова йде не тільки про Україну — антисланцева кампанія прокотилася усією Європою», — зауважує директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар.

Паломництво у Пенсільванію

За останні півроку українські екологи й депутати кілька разів літали у США, аби на власні очі побачити технологію видобутку сланцевого газу.

«Ми проїхалися кількома штатами: Техас, Огайо, Колорадо, Пенсильванія. Встигли порозмовляти з науковцями та громадськими активістами. Все виглядає добре», — зазначає еколог Олена Міскун. І тут-таки додає: «Але ми розуміємо, що  офіційній делеґації  хиб не показуватимуть. Для мене було відкриттям те, що  в Америці досі не знають, що робити з рідиною для фрекінґу. У найкращому випадку відходи закачують в свердловини і слідкують, щоб вони не фонтанували. Моніторинґу того, як себе поводить токсична рідина під землею, ніхто не проводить».

До Америки по досвід у видобутку газу зі сланців їздив і директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар, але він привіз звідтіля кардинально протилежні враження.

«У наші ґрунти щороку вносять десятки тисяч тонн пестицидів, які дуже забруднюють ґрунти, але про це мовчать. А це реальна загроза. В Україні занадто багато створили екострашилок», — переклонаний експерт. Він каже: «Все те, про що ведуть мову наші псевдоекологи, — це фантазії, які не мають статистичного підтвердження».

Михайло Гончар радить оцінювати реальність загроз видобутку сланцевого газу, спираючись саме на досвід Північної Америки. «У Європі можна говорити про пошуково-розвідувальну роботу, і всі пристрасті, які малюють навколо буріння, не мають нічого спільного з реальністю. Натомість у Північній Америці, де я був, аби побачити це на власні очі, зовсім інший досвід. Коли у людей в США запитували, що у них з водою, тваринами, то вони на нас дуже дивно дивилися. Бо 12 років тут видобувають газ, але проблеми так і не виникли. В Україні потенційні ризики, які є при будь-якому виді діяльності, видають за реальні загрози», — вважає експерт.

НАН попереджає

Днями дров до слацевої ватри підклала й Національна Академія Наук, яка з власної доброї волі звернулася до депутатів обласних рад, викладаючи свою позицію щодо перспектив видобутку сланцевого газу.
Так от, фахівці НАНУ вважають, що, згідно з новітніми дослідженнями, в Україні є чималі потенційні ресурси традиційних покладів вуглеводнів, а екологічні ризики в разі їх видобутку суттєво менші, ніж у разі видобутку газу зі сланців. Науковці зазначають, що пріоритетним напрямом для нашої держави на сьогодні залишаються пошуки і розвідка традиційних родовищ газу.
Також НАН України ініціює внесення змін до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року щодо прискорення розвитку відновлюваних джерел енергії, пошуково-розвідувальних робіт і введення в експлуатацію традиційних родовищ газу, реалізації енергоефективних проектів та енергоощадних заходів.
Симптоматично, що без повнотекстового викладу листа з НАНУ інформацію про його існування поширила ЛОР, прикрасивши це повідомлення сильними словосполученнями «науковці застерігають», «непоправні наслідки» тощо. Очевидно, що така позиція НАН чудово лягає в канву, напрацьовану щодо цього питання у ВО «Свобода» — політичній силі, до якої належить і керівництво Львівської обласної ради.

Натомість незалежним експертам така позиція науковців з НАН виглядає типово архаїчно-інноваційнофобною, тим більше, що вибирати Україні не дуже є з чого: альтернативна енергетика в нас наразі демонструє спроможність не надто високу, а організовувати видобуток традиційних покладів газу (на відміну від покладів у сланцях) охочих компаній-інвесторів катма.

Ворог мого ворога — мій друг

І нарешті ми дісталися до тієї частини міркувань, де обіцяли поговорити про мотиви чинної влади, яка парадоксально зацікавлена у диверсифікації джерел енергії для країни, відчайдушно обстоюючи угоди про газ зі сланців.

Згідно з пропонованою на розгляд обласних рад Угодою, Держава Україна отримуватиме в результаті від 17 до 40 відсотків прибуткових вуглеводнів. Решта зараховуватиметься інвесторам. В обох випадках (Юзівська площа на сході країни та Олеська площа на заході) в переліку інвесторів — не тільки основні компанії Shell  та Shevron відповідно, а ще по одній компанії.

У випадку Харківщини угода про розподіл вуглеводнів укладена між Державою, компанією Shell та ТзОВ «СПК-Геосервіс». Остання є українською компанією, яку в договорі прописано як співінвестора. Ще кілька місяців тому стало широко відомо, що «СПК-Геосервіс» фактично є корупційною прокладкою. Арґументовано повідомляли про це незаанґажовані ЗМІ. Зокрема, «Економічна правда» писала: «"СПК-Геосервіс" — це невеличка компанія, начебто заснована видатними геологами, вважається структурою "Сім'ї". Вона матиме свою частку доходів від видобутку вуглеводнів і є фактично узаконеним "відкатом" на користь вузького кола людей».

Те саме кажуть у своєму висновку фахівці МБО «Екологія-право-людина»: «"СПК-Геосервіс" — завуальована схема відмивання коштів».

Угода, яку розглядатимуть у Галичині, теж тристороння:  Держава,Shevron і ТзОВ «Надра Олеська».

Ясна річ, що прибутки «третьої сторони» порівняно з основними учасниками угоди будуть невеликі (у випадку з «СПК-Геосервіс» йдеться про 3%), однак в абсолютних цифрах вони вражатимуть, тим більше, що попливуть до кишень "інвестора" за мінімальних вкладень.

Ми ж з вами мусимо саме цій частині прибутку сланцевого бізнесу завдячувати ревність влади у його реалізації. І це, як виглядає, саме той випадок, коли гроші важливіші за велику політику, та що там — важливіші за страх. Йдеться про те, що власна частка газу з українських сланців надихнула владу на відкрите протистояння з Москвою, яка кровно (і фінансово, і політично) незацікавлена у співпраці України з євроатлантичними Shell'ом  та Shevron'ом.

І ще одне: маємо підстави говорити, що саме ця, корупційна, частина справи і є латентною причиною прохолодного сприйняття угоди громадою, політично відверто антикремлівською. Бо екологічні ризики, навіть попри їх мізерність, для територій, де видобуватимуть газ, — цілком намацувальні. А вигоди, які натомість отримає пересічний представник тамтешньої громади, — надто абстрактні… 

19.08.13 "Збруч"

Немає коментарів:

Дописати коментар