четвер, 24 грудня 2015 р.

Дрімучий ліс

Як реформувати лісову галузь, щоб позбутися корупції, встановити належний контроль і врахувати регіональні відмінності
Українські ліси очікують великі зміни. Нині на цю галузь обвалився шквал критики: від непрозорості функціонування до недолугості підпорядкування. Лісовий фонд перебуває у підпорядкуванні близько 50 міністерств, відомств і організацій. Отож пошук винного у лісових негараздах іноді нагадує перекидання з хворої голови на здорову й веде в нікуди.
Найбільшими лісорозпорядниками є Державне агентство лісових ресурсів України (73%) та органи місцевого самоврядування (13%), 8% лісів та полезахисних лісових смуг перебувають на землях запасу сільських рад. Нині Держлісагентствосвоїх лісах фактично саме формує правила гри, контролює їх виконання, веде господарську діяльність. Державну політику у цій галузі має формувати Мінагрополітики, але воно не має для цього ресурсів…

Розділяй та владарюй
Щоб навести елементарний лад у лісі, першочергово незалежні експерти пропонують розділити функції управління лісами та господарювання у них. Також треба суттєво оновити лісове та суміжне законодавство.
ecological.panda.org
Михайло Попков, експерт програми FLEG II (ЄІСП Схід), вважає, що нині українське законодавство усе ще зберігає пострадянські норми.
«За останні п’ять років роботу над лісовим правом фактично зупинено. Міністерство аграрної політики, яке після т.зв. адмінреформи перейняло на себе державні функції, які раніше виконувало лісове відомство, підпорядкування Державного агентства, не виступає самостійним гравцем, а залишається «весільним генералом», який формально виконує свою роботу. Вони не мають ні знань, ні досвіду, ні традиції, ні спеціалістів», — каже М. Попков.
Фактично «за ліс» у МінАПП відповідають дві людини. Але вони не можуть виконати той обсяг «лісової» роботи, який міністерство має робити, відповідно до своїх повноважень.

Корупція у розквіті
У нашому Лісовому кодексі досі збережено пункт про те, що ліси країни виконують екологічні, соціальні та економічні функції. Але останнім часом держава (чи, точніше, певні особи від імені держави) віддає перевагу саме «комерційній» функції лісів.
«Усім відомо, що від 2011-го до 2013 року експорт деревини у системі Держлісагентства здійснювали за корупційною схемою. Покупця змушували оплачувати маркетингові послуги третій фірмі. За попередніми підрахунками, з обороту Держлісагентства виведено десятки мільйонів євро», — пригадує Михайло Попков.
2
2011 року КРУ під час перевірки знайшло стільки порушень у роботі Держлісагентства, що, незважаючи на особисту дружбу тодішнього головного лісівника Віктора Сівця з Віктором Януковичем, вибухнув скандал. Зокрема, через продаж деревини за кордон за демпінговими цінами. Наприклад, за дев’ять місяців 2011 року лісогосподарські підприємства продали 154,7 тис. кубічних метрів дуба (це — чверть загальної кількості реалізованої за той час деревини!) фірмам Eloderio Ltd та LIGO за середньою ціною 320 євро за кубічний метр. Тим часом середньосвітова ціна на аналогічну продукцію коливалася в межах 500-600 євро за кубометр. Щоб забезпечити апетити крадіїв, ліс «косили» наліво і направо.
Зараз до масових вирубувань може призвести інша причина: на наступний рік у Держбюджеті заклали куди меншу суму на «лісові» потреби. Але керівництво Держлісагентства, схоже, не намагається відстоювати право на більше фінансування. Ці кошти передбачено на лісову науку, об’єкти заповідного фонду, лісповпорядкування, авіаохорону лісів, лісовідновлення тощо.
«Вони спеціально хочуть довести галузь до банкрутства», — резюмує еколог МБО «Екологія — Право — Людина» Павло Тєстов.

Досвід Латвії та Швеції
Томасс Котовікс, експерт програми FLEG II (ЄІСП Схід), який аналізував досвід Балтії, зараз розповідає, що свого часу Латвія постала перед серйозним викликом: ліси критично вимагали реформи, інакше галузь було б знищено.
«Ми поставили перед собою завдання — відшліфувати функцію регулювання, контролю, підтримки приватних лісів, власності на державні ліси та господарювання у них. Функцію регулювання ми віддали міністерству землевпорядкування, функцію контролю і підтримки — державній службі лісу. Ми створили державну лісову компанію, які віддали власність на державні ліси і право господарювати у них, але аби не було конфліктів, перед тим вивели за її межі національні парки та резервати», — пригадує Томасс Котовікс.
У Швеції у державній лісовій компанії працює 900 співробітників на 2,6 млн. га продуктивного лісу
«У Швеції у державній лісовій компанії працює 900 співробітників на 2,6 млн. га продуктивного лісу. Ми вважаємо, що цю цифру можна ще зменшити, якщо налагодити роботу досконаліше. Сьогодні бачимо такий парадокс: в Україні небагато лісу на одну людину, але ви експортуєте деревину, а у Швеції багато лісу й ми імпортуємо деревину…» — каже Матс Нордберг, експерт програми FLEG II, Швеція.
Щодо досвіду Швеції, експерт зазначив, що виконанням робіт у лісі замаються не працівники лісової держкомпанії, а приватники за контрактом. Це значно ефективніше, адже приватник краще економитиме бензин та турбуватиметься про справність бензопили.

Міжнародний досвід свідчить про можливості удосконалення господарського управління лісами шляхом утворення державних лісових компаній. У рамках програми ФЛЕГ проведено дослідження нормативно-правової можливості утворення державного господарського об’єднання. При цьому лісгоспи можуть залишатися незалежними держпідприємствами у рамках такого об’днання. Також дуже важливо, щоб таке об’єднання було не частиною Держлісагенства, а – незалежним.

Починати з пілотних проектів
Степан Кривов’язий, голова профспілки лісівників, розповів «Газеті», що досвід інших країн буде безцінний для України, але тільки тоді, коли його використовуватимуть у різних областях по-різному.
«Ми слухали про досвід Швеції, Латвії, Німеччини, Польщі, Болгарії… Але чи бачили ви хоча б одну країну, яка була б подібна до нашої? Чи є у Швеції така пустеля, як у Херсоні, чи степ, лісостеп… Особливість України у різноманітності, тому іноді досвід певної країни стане у пригоді тільки для однієї нашої області», — каже Степан Кривов’язий.
До схожого досвіду закликає і Михайло Попков, який радить розпочинати реформу з пілотних проектів. Тільки крок за кроком, адаптовуючи роботу лісової галузі до особливостей різних кліматичних зон, можна буде реформувати систему.
Спробою змінити ситуацію можна вважати Коаліційну угоду та Програму дій уряду. Ці документи передбачають «розділення функцій держави у сфері лісового господарства: функції формування державної політики та контрольні й господарські функції виконуватимуть різні органи влади» (Коаліційна угода, пункт 5.1). Це буде зроблено через «створення на базі нинішніх державних лісогосподарських підприємств єдиної державної лісогосподарської структури, використавши досвід Польщі, Латвії та інших країн з успішним функціонуванням державних лісогосподарських підприємств» (Коаліційна угода, п. 5.2.).
Далі ці ідеї урядовці мали би розвинути у «лісовому» розділі «Стратегії розвитку сільськогосподарських територій «Україна — 2020».
Цікаво, що тривалий час текст цієї «Стратегії» не публікували, а коли він з’явився на сайті Мінагро, то стало зрозуміло, чому. Він катастрофічно відрізняється від того, що готували експерти робочої групи.
Стратегія також відрізняється від Коаліційної угоди. Зокрема, в угоді пишуть про розділення функцій агентства, а у стратегії пропонують «удосконалення функцій».
Стратегія також відрізняється від Коаліційної угоди. Зокрема, в угоді пишуть про розділення функцій агентства, а у стратегії пропонують «удосконалення функцій»
Тому незалежні експерти радять продовжити обговорення документів реформування, а не поспішати їх передавати на підпис президентові.
Оскільки стало зрозуміло, що ні Держлісагентство, ні МінАПП не спроможні самостійно справитися із реформуванням, очевидно, що необхідно створити групу високого рівня (під керуванням віце-прем’єра або члена Національної ради реформ). Реформа має бути прорахована та юридично обґрунтована. Адже за нею — доля 10 мільйонів гектарів нашого стратегічного відновлюваного ресурсу.

Мар’яна Вербовська
Львівська газета, оригінал тут

четвер, 13 серпня 2015 р.

Кожен четвертий велосипедист їде тротуаром

ukrainianiphone.com
У липні у Львові вперше підрахували велосипедистів

Дослідження робили в рамках ініціативи Інституту міста Social Innovation Lab за сприяння Львівської асоціації велосипедистів (ЛАВ).
Згідно з висновками дослідження, серед роверистів Львова помітно переважають чоловіки. До прикладу, частка жінок від загальної кількості велосипедистів на львівських дорогах у будній день становить лише 11,5%. У вихідні цей показник трохи зростає — до 15,9%. Схожі результати є також у Києві. Так, за результатами спостереження у травні 2015 року, частка жінок на велосипедах становить 12% у будні та 18% на вихідних, повідомляють в Інституті міста.

 Що стосується вікових категорій, то велосипедом як засобом пересування містом користується переважно молодь (16-35 років) — 49,6% у будні, 50,1% на вихідних та дорослі (36-55 років) — 33,4% у будні, 32,3% на вихідних. Львівські велосипедисти надають перевагу спортивним (35,5%) та гірським велосипедам (33,0%). Ще 15,2% використовують city bike. «Газета» поговорила з Янісом Сенайком, соціологом Інституту міста про те, які особливості львівських велосипедистів і які упередження треба розвіяти.

—    Насамперед прошу розкази, для кого розроблено це дослідження і кому воно може бути корисним?
—    Дослідження призначене для львів’ян, особливо тих, які користуються цим видом транспорту. Дослідження/спостереження такого формату у місті проводили вперше. Це дуже важливо, особливо зважаючи на те, що Львів можна небезпідставно назвати велосипедною столицею України (беручи до уваги рівень розвитку місцевої вело інфраструктури, порівняно з іншими містами). Ідея провести підрахунок велосипедистів виникла ще в червні. Згодом ми поспілкувалися щодо цього з Львівською асоціацією велосипедистів (ЛАВ), щоб об’єднати зусилля. І вже в липні розпочали дослідження.
Спостерігачів було вирішено розмістити на восьми дорожніх перехрестях міста (вул. Стрийська — вул. Наукова, вул. Під Дубом — вул. Куліша, просп. Червоної Калини — вул. Хуторівка, вул. Шевченка — вул. Городоцька, вул. Сахарова — вул. Коперніка, вул. Антоновича — вул. Бандери, просп. Свободи — вул. Дорошенка, вул. Франка — вул. Левицького). Спостерігачі на точках фіксували пересування велосипедистів протягом дня. Інструментарій дослідження (з низкою нововведень) було запозичено в Асоціаціі велосипедистів Києва.

У результаті дослідження ми отримали низку цікавих даних, які плануємо доопрацювати та оприлюднити протягом вересня.

—    Серед цифр дослідження є мізерний відсоток тих,  хто використовує засоби захисту на дорозі, їх лише 15%. Наскільки це мало, порівнюючи з іншими містами?
—    Для міста така ситуація є доволі закономірною. Для порівняння: в країнах Європи засоби захисту використовують найчастіше ті, хто виїжджає на трасу й багато часу проводить у дорозі. Пригадую, що під час проведення спостереження на перехресті вулиць Франка та Левицького я зафіксував лише одного чоловіка, який мав усе необхідне спорядження: фари, наколінники, налокітники, шолом, рукавиці. При цьому він їхав тротуаром. Важливість особистої безпеки та безпеки пішоходів — це першочергові речі для кожного велосипедиста.

—    Те, що дослідження проводять улітку, не впливає на репрезентативність, адже частина людей у відпустці, частина поїхала за місто?
—    У нас дуже багато людей мають упередження до використання велосипеда як засобу пересування містом. Перш за все через те, що вважають велосипед транспортом, на якому не можна їздити в погану погоду. Тому початок весни може відлякувати наслідками, осінь — дощами, а зима — снігом та ожеледицею.
Оскільки велосипедист є повноцінним учасником дорожнього руху і, крім прав, має ті самі обов’язки, що й автомобіліст.

Тому літній сезон видався нам оптимальним для проведення підрахунку.
Я знайомий лише з однією людиною, яка користується велосипедом протягом усього року. Нам було важливо вказати також і на ці упередження. Важливий також високий показник щодо кількості людей, які їздять на велосипедах по тротуару. Вкотре хочу наголосити, що подібна практика є недопустимою! Оскільки велосипедист є повноцінним учасником дорожнього руху і, крім прав, має ті самі обов’язки, що й автомобіліст.

—    Як часто ви плануєте робити такі дослідження?
—Ми проводитимемо такі підрахунки щорічно. Не виключено також, що проведемо дослідження й восени, щоб побачити залежність показників від пори року, погодніх умов тощо. Якщо поглянути на європейські країни, то велосипедист на дорозі міста взимку та восени — це справа буденна. Наприклад, у скандинавських країнах ровером їздять і в заметіль.
У тутешніх людей побутує думка: буду їздити, коли в місті буде достатньо велодоріжкок. Але є міста, де немає навіть такої кількості велодоріжок як у Львові, та це не заважає більшості людей використовувати велосипед регулярно.
У Львові вже існує багато можливостей для тих, хто користується велосипедом, як засобом для пересування містом. Ми розробили детальну мапу веломаршрутів міста, використовуючи яку, велосипедист може безперешкодно дістатися аж до Великих Грибовичів. Мапу розроблено ще в січні 2015-го, але, щоб завершити розробку аплікації, яка використовуватиме мапу за базу, потрібна синхронізація з мапами  Google. Це питання наразі розглядає дирекція компанії. Тож нам залишається лише чекати.

—    У яких містах провели такі самі дослідження?
—    Підрахунки провели в Тернополі, Полтаві, Івано-Франківську та Києві.

Розмовляла Мар’яна Вербовська
Львівська газета 13 серпня 2015 року

четвер, 28 травня 2015 р.

Без газу та вугілля

Як отримати енергію від cонця, води, землі та повітря

«Я встановив теплову помпу, сонячні колектори та водяну сорочку в каміні. Рішення про встановлення альтернативних джерел енергії ухвалив одразу, коли будував будинок. Для мене принципово було не вести газ. Це було 2011 року.

Коли обираєте альтернативне опалення, дуже важливо ухвалювати саме комплексне рішення. Окремо встановлені сонячні колектори не дадуть бажаного результати. Згодом я зрозумів, що саме потрібно підсилити, оскільки спа-зона потребує більше енергії, то я поставив ще твердопаливний котел. От тоді всі питання було закрито, і я був повністю задоволений результатами», — розповідає «Газеті» Андрій Худо, співвласник Холдингу емоцій !FEST.

Теплова помпа у домі підприємця  має подвійний ефект і дає користь і взимку, і влітку: взимку викачує тепло, влітку — холод.

Так виглядає теплова помпа
Енергією вона живиться  із землі. Щоправда, чоловік зізнається, що якби ставив зараз, то обрав би ту, що живиться з повітря. Оскільки перша — це дуже дорога інвестиція, треба робити глибоку свердловину. Це значно більше зусиль, ніж з повітря.

Нині підприємець цілком задоволений тією системою, якою оснащений дім. І додає, що хотів би ще поставити вітряк, але через високий сосновий ліс ця ідея не зовсім доречна.

Теплова помпа завбільшки холодильник

Історія Андрія Худо — рідкість. Здебільшого тепло в домівках українці отримують, спалюючи газ, вугілля чи дерево.  За словами Василя Прусака, керівника Центру з енергозбереження при Львівському центрі науки, інновацій та інформатизації, причини на це дві: незнання та доровизна енергоефективності.
У Пустомитах завдяки тепловій помпі вже кілька років опалюють приватний будинок площею понад 100 квадратних метрів

«Витратною буде процедура встановлення котлів, але з часом усе це окупиться. Що більший будинок, то швидше окупиться проект.  Сьогодні немає жодної структури, яка б займалася просвітництвом чи навчанням , яке пояснювало б, що є вибір джерел енергії.  От, до прикладу, торік у багатьох приватних будинках власники переобладнали котли з газових на твердопаливні. Півтори тисячі державних кредитів виділили на закупівлю твердопаливних котлів. Але якщо порахувати витрати й користь, то ви зрозумієте, що такий варіант опалення далекий від ідеалу», — вважає Василь Прусак.

Так виглядає теплова помпа

Як приклад, фахівець розповідає про будинок у Пустомитах, де завдяки тепловій помпі вже кілька років опалюють приватний будинок площею більше ніж 100 квадратних метрів. Власник не платить за теплопостачання щомісяця, а отримує енергію з озера, що неподалік дому. Принцип дії теплового насоса простий: він може діставати енергію з води, повітря чи землі. Завбільшки така установка, як холодильник. Її можна поставити будь-де в будинку, керувати можна навіть зі смартфона.

«Тут стоїть швецький котел NIBE. Встановити його дорого — 10 тисяч євро. Але з року в рік, особливо з теперішніми цінами на газ, власники відчувають, наскільки вигідне було капіталовкладення. Іще один плюс — немає жодних експлуатаційних незручностей: не треба привозити дрова, вкидати в котел, чистити попіл», — пояснює головний інженер підприємства, яке встановлює котли, Олександр Ворощук.

Трубки у воді допомагають тепло озера віддавати для обігріву будинку

Поряд із приватним будинком у Пустомитах теплова помпа живить готельний комплекс «Озерний край», площею більше як 1500 квадратних метрів. Обладнання для такого комплексу коштувало понад 25 тисяч доларів, але про купівлю ніхто не пошкодував.

Енергія з даху

П’ять років тому у Львові запрацювала компанія, яка встановлює сонячні колектори. В «Екосистемі» розповідають, що встигли встановити  більше ніж 50 таких устаткувань на приватних будинках та великих підприємствах.  Один з найбільших об’єктів — готель «Галактика» у Винниках, де щодня за допомогою сонця підігрівають 6 тисяч тонн води. Раніше тільки за підігрів води потрібно було заплатити понад 30 тисяч гривень, тепер всі витрати покриває сонячна енергія.
Вартісною буде процедура встановлення котлів, але з часом усе це окупиться. Що більший будинок, то швидше окупиться проект

«Є сенс ставити сонячні колектори й у великих квартирах у місті. Від площі помешкання залежатиме ціна обладнання. Ми радимо встановлювати на квартирах більше ніж100 квадратних метрів, ціна за сонячний підігрів коштуватиме від 1,5 до 3,5 тисячі доларів. Тепла сонця вистачить і взимку. Колектор підігріватиме воду та підтримуватиме температуру в квартирі. За сучасних цін на газ, пристрій окупиться через п’ять років», — каже Андрій Удовиченко, технічний директор «Екосистем».

Сонячні колектори на даху готулю "Галактика"

Нині чоловік розповідає, що на підприємстві працюють над ідеєю будівництва невеликого містечка неподалік Львова, де енергію черпатимуть з відновлювальних джерел. Будуючи дім, одразу можна запланувати встановлення сонячної системи. Замість традиційного бойлера встановлюють сонячний бойлер, на даху будинку  монтують модульний сонячний колектор.

Велика площа — велика економія

Підвищувати енергоефективність та стимулювати відновлювальну енергетику найперше  радять на великих підприємствах.  Тут економія та самоокупність стануть очевидними вже за рік-два. Для того, щоб мати підтримку підприємці можуть отримати гранти в рамках проекту ООН з питань промислового розвитку (ЮНІДО) за допомоги Глобального екологічного фонду, який триватиме до травня 2017 року.

Національний координатор проекту ЮНІДО Ігор Кирильчук розповідає «Газеті» , що проект підтримує ті ініціативи, які показали, що вже працюють над енергозбереженням. Серед проектів, які вже підтримали, — концерн «Хлібпром» у Львові. 160 000 доларів підприємство отримало для встановлення систем рекуперації на чотири печі.

«Ми отримали грант майже 2 роки тому. Нові установки допомагають нам зменшити використання газу та пари. В нас на виробництві для випікання хліба використовують пар і газ, пояснюючи просто, вторинні гази ми повторно використовуємо для випічки. За перші 4 місяці цього року, завдяки низці проектів, нам вдалося знизити споживання газу на 50 тисяч кубічних метрів», –каже Галина Сахро, начальник технічного управління «Хлібпрому».
Підвищувати енергоефективність та стимулювати відновлювальну енергетику найперше  радять на великих підприємствах.

Установка, яку  встановили на печі – це пілотний проект українських винахідників у Вінниці. Незабаром досвідом ділитимуться з іншими підприємствами, де використовують печі.

«Ми підтримали п’ять проектів, зараз є можливість підприємствам звернутися до нас для співфінансування іще кількох. Для цього треба  просто написати до нас. Деталі є на сайті проекту ЮНІДО», — зазначає Ігор Кирильчук.

Як стимул фахівці наводять приклад: економія природного газу після реалізації проекту становить 170 тис. куб. м на рік. Щорічна економія коштів — 100 000 доларів, термін окупності — 1,6 року.
Львівська газета, 28 травня 2015 року

четвер, 14 травня 2015 р.

Електронний дим

Як в Україні впорядковують ринок електронних сигарет і яке майбутнє чекає вітчизняних е-курців


«Моя позиція дуже проста, якщо докази шкоди або користі електронних сигарет з’являться, тоді можна буде  говорити про доречність їх куріння у кнайпах. Наразі куріння повністю у таких місцях заборонено, і це правильно», — резюмує Марк  Зархін, львівський ресторатор.

Народні депутати у середу зареэстрували законопроект 2820, який має наблизити українське антитютюнове законодавство в регулюванні інгредієнтів та смакових добавок до сигарет, а також маркування упаковки до європейських норм.Один із важливих пунктів документа — врегулювання роботи ринку саме електронних сигарет, які стають усе популярніші серед українців.  Але головна проблема, вважають фахівці, відсутність вимог і контролю над  розчином, яким заправляють цигарку. Власе, законопроект внесе чіткі вимоги до такого "куріння".
Головна проблема, вважають фахівці, відсутність вимог і контролю над  розчином, яким заправляють цигарку.

Законопроект підтримали експерти ініціативи «Реанімаційний пакет реформ» та включили його в дорожню карту реформ на 2015 рік.Нині в Україні курити електронні й паперові сигарети заборонено в закладах харчування, але таку заборону не підтримують в усій Європі.

Сигаретний  туман
«У США, до прикладу, електронна сигарета коштує приблизно 80 доларів, в Україні — 20. От і аргумент, щоб задуматися над урегульованістю нашого ринку», — каже в коментарі «Газеті» Андрій Скіпальський, голова Центру контролю над тютюном
2014 року укладачі Оксфордського словника вирішили словом року назвати vape — куріння електронної сигарети або сам ґаджет, або й інший прилад із такими функціями. Коментуючи вибір слова року, команда укладачів пояснила, що за рік частота вживання vape виросла вдівічі, що спричинене популярністю е-сигарет.
У США, до прикладу, електронна сигарета коштує приблизно 80 доларів, в Україні — 20.

Популярність електронної сигарети відзначили й у звітах Світової організації охорони здоров’я: 2010 року продано 750 тисяч електронних сигарет, тоді як наступного продажі збільшилися до 2,5 млн., а до середини 2013-го — вже до 10 млн. 2014 року у світі налічувалося 466 брендів електронних сигарет. Згідно з прогнозами, до 2030-го продажі електронних сигарет зростуть у 17 разів.

«Популярність е-сигарет зростає, але нині цей ринок зовсім не керований. Їх можна знайти у відділах разом з флешками та іншими електронними пристроями.  Виробники й продавці електронних сигарет ніколи не зверталися у МОЗ, щоб отримати дозвіл на продаж таких пристроїв як лікувальних засобів. Хоча їхню рекламу побудовано на тому, що вони є саме такими. Нещодавно я був на спеціалізованій конференції  в ОАЕ, де думки фахівців щодо електронних цигарок розділилися. Є кваліфіковані лікарі, які категорично проти них, але є і ті, хто підтримує такий спосіб перестати курити»,  — каже «Газеті» Костянтин Красовський, завідувач відділу контролю за тютюном Українського інституту стратегічних досліджень МОЗ України.
до 2030-го продажі електронних сигарет зростуть у 17 разів

13 травня народні епутадти зареєстрували законопроект, який передбачає окрему статтю з регуляції електронних сигарет . Там прописані чіткі вимоги ЄС.Нові обмеження дозволять зменшити привабливість куріння, особливо серед молоді. Така практика є міжнародною рекомендацією Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну та новою вимогою європейського законодавства згідно з положеннями Директиви  2014/40/ЄС.
«Звичайно, курити у такий спосіб менш шкідливо, але говорити, що це абсолютно нешкідливо — не можна.  У парі все одно міститься нікотин. Оскільки  ці розчини виготовляють без спеціального контролю, то ніхто достеменно не знає склад нікотину та інших речовин у ньому. 
Покупець не може себе убезпечити від підробки, коли  купує тютюновий розчин, яким заправляють сигарету. Цей ринок в Україні ніхто не контролює. Ці розчини завозять з Китаю, насипати туди можуть будь-що, поки людина не помре, можна так і не дізнатися наповнення такого курива», — пояснює Красовський.


МОЗ рекомендує утриматися
Наукова група ВООЗ з регулювання тютюнових виробів опублікувала звіт (№955), у якому спеціально розглянуто питання щодо систем електронного надходження нікотину. Група дійшла висновку, що немає доказів того, що вживання цих виробів є безпечним для людей.

«Це пов'язано з тим, що нікотин навіть сам по собі є шкідливим для здоров'я, особливо для вагітних жінок. До того ж вживаючи електронні сигарети, споживач не може контролювати дозу нікотину.
Управління з контролю за продуктами харчування та ліками США 2009 року провело випробування електронних сигарет, які виявили невідповідність вказаних показників вмісту нікотину реальним. До того ж під час цих випробувань було виявлено, що електронні сигарети виділяють нітрозаміни (речовини, які можуть викликати рак) та інші шкідливі для здоров'я речовини, проте споживачів про це не інформують», — кажуть представники МОЗ.
Немає доказів того, що вживання цих виробів є безпечним для людей.

На сьогодні продаж та реклама електронних сигарет заборонені в Австралії, Канаді, Туреччині, Бразилії, Данії, Норвегії та інших країнах.
В Україні поширення електронних сигарет зумовлено тим, що вони формально не підпадають ані під категорію медичних засобів, ані тютюнових виробів. Тому електронні сигарети розповсюджують без дозволу відповідних органів.

Зміни до закону
Народні депутати на чолі з Ольгою Богомолець (також до групи ініціаторів увійшли Ганна Гопко, Олег Мусій, Луценко Ігор, Корчинська Оксана, Унгурян Павло) зареєстрували законопроект 2820  «Про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров'я населення від шкідливого впливу тютюну».

«Цей  законопроект група депутатів зареєструвала вперше у березні, але невдовзі відкликала його. Таке рішення зумовлено лобістськими діями голови Комітету з питань податкової і митної політики Р. Насірова щодо головування його комітету під час розгляду цього законопроекту. Ґрунтовних підстав віддавати законопроект №2430 під відання комітету Р. Насірова не було, оскільки зміни, які пропонують у документі, лежать у площині питань охорони здоров’я», — вважає співавтор законопроекту, голова Центру контролю над тютюном Андрій Скіпальський.
 Нині ж на тютюновому розчині можна знайти тільки перелік інгредієнтів (без пропорцій) та країну-виробника без контактів.

Саме цей закон урегулює ринок е-цигарок. Зокрема, якщо зміни до закону ухвалять, то виробники та імпортери електронних сигарет і заправних контейнерів повинні надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, повідомлення про будь-які вироби, які вони мають намір реалізовувати на території України.
Електронна сигарета або заправний контейнер, міститиме таку інформацію: ім'я та контактні дані виробника, відповідальної юридичної або фізичної особи в Україні і, якщо є, імпортера в Україну;
перелік всіх інгредієнтів і продуктів виділення;
токсикологічні дані про інгредієнти й продукти виділення;
інформація про дози й поглинання нікотину при споживанні в нормальних або розумно передбачуваних умовах;
опис компонентів продукту;
 в тому числі, там де вони застосовуються;
 опис виробничого процесу, зокрема чи є серійне виробництво і свідчення того, що процес виробництва гарантує відповідність вимогам цієї статті; заяву про те, що виробник та імпортер несуть повну відповідальність за якість і безпеку виробу при його розміщенні на ринку і використанні при нормальних або розумно передбачуваних умовах.
 Нині ж на тютюновому розчині можна знайти тільки перелік інгредієнтів (без пропорцій) та країну-виробника без контактів.

 Маряна Вербовська, Львівська газета

пʼятниця, 24 квітня 2015 р.

The wooden lobby



Deputies have forbidden wood export in order to rescueforest from a massive slash. But independent experts are convinced - this is a new challenge for a forest, made by deputies.

"You would not believe, but in the Carpatians, doesn't matter if it's Saturday or Sunday – there always is a truck mowing towards forest and coming back at night. People from villages think that 6 days a week they are working for the state, and one day - for themselves. That is to say that they are trying to compensate some money. All this efforts without a state control had turned into illegal things and effects are horrible", - says BogdanProts, the representative of WWF (World Wide Fund for Nature) in Ukraine.

Illegal slashes and widespread wood-export from Ukraine isn't a new problem and there are efforts to solve it lasting more than 10 years. Because of the lack of state policyconcerning woodand timber products, forest sector economy is in a situation close to a crisis.

In April 2015 deputies gave vote for the bill, which passes moratorium for export of wood. "For" have voted 233 members of the parliament.

Neither furniture nor wood raw

Moratorium for export isn't a new way for treatment of the branch from forest degradation. Even before voting for a document, it has prompted outrage among bunch of researchers.  

Particularly VasylMasiuk, publisher of the newspaper "Derevoobrobnyk" says, that such attempt to improve the conditions in wood-based industries will fail, because it doesn't touch real reasons the decline of industry.
"The same kind of thing is when you set potatoes and in a year could not pick it - because of low-restriction. And it will just perish. A goal of agronomy as business is a collection of material at the time of achieving ripeness. If you will not collect goods, it will lose its quality. It will cause negative consequences for nature in long-term perspective. There is no question about the Ukrainian manufacturer, there is a problem about consumer. Ukrainians today don’t have money for buying furniture. If Ukrainians don't have money to buy oak door and German people do - let's sell this door and put the money in development of our economy", - says VasylMasiuk.

In addition, says expert, Ukrainian wood is a renewable resource, we almost don’t have natural forests, 96% of them are of artificial origin.
"I do not see the positive consequences of this bill. In fact, we are limiting foresters to sell round logs. What results will it cause? Foresters will invest in recycling. They will use processing facilities and will sell wood as lumber. Is this strategically good? I have big doubts, because investment resources will be diverted from direct forest management, forest road construction, purchase of special equipment for forestry development, the purchase of planting material ...Foresters will develop non-core activity. When I hear, that it will help woodworking businesses get cheaper raw materials and they will compete with richer foreign buyers, I have a doubt. Wood has its own cost if the customer can’t buy it at the real cost, he will simply not harvest it "- advises specialist.

Price will drop, but not for long
Yuri Hromiak, chief deputy of the Lviv forest management administration, says that the bill aims to reduce the price of wood in the domestic market."But everyone failed to achieve the desired result with prohibitions. You have to think about other things, for example, why for so many years in the Lviv region not a single serious furniture has appeared. Today, in order to supply woodworkers with materials, quarterly stock trades take place. Now there is a discussion that Ukrainian foresters can´t supply woodworkers with raw materials. But data shows - in any quarter 100% of wood was sold. Today we have 70%, but earlier it used to be around 30%. What could be an explanation? Customers find cheap raw materials at an illegal market, "- supposes the official.
In addition, Mr. Hromiak underlines that last year wood-export from the region increased by 8.7%, which does not mean that the number will continue to grow. Another argument: there is no oak-export from the region – because Ukrainian woodworkers buy it.
"Gazeta" asked for a comment a local woodworker, who has more than 20 years of experience in this field. Because of fear of controls he only agreed to speak off the record. From his point of view, the bill can be useful in his business field, but only at the beginning. And most importantly, he believes that solving problems of this industry with help of moratorium for export isn’t very logical .
Wood processing lobby?
Roman Volosyanchuk, coordinator of WWF forest projects in Ukraine, told "Gazeta", that embargo of exports of wood is talking point for more than 10 years, but the result is not adjusting of market mechanism, but tug of war. Even before the passing of the law on voting, WWF activists appealed to the Prime Minister to warn against the introduction of the moratorium.

«Today round timber trade contains corruption risks, which are under control of representatives of forest structure that actually sells raw materials. Accordingly, there are distortions for those woodworkers who want to buy wood. Now a lot of experts have many times suggested options in order to establish normal market mechanisms, but this bill - direct ridiculous prohibition, which creates surplus product on the market.Everybody who buys wood wins, but only at the beginning. Due to the fall in prices, overheat the market will take place, followed by a jump in prices, foresters will almost go bankrupt, "- says the expert».

And his colleague BogdanProts, WWF representative in Ukraine, adds that initially the bill was presented in Ukraine as populist.
"There was immediately a question: are you for prohibition of export of round timber or against? We say that both approaches are wrong. First of all we need to think about long-term state forest managementpolicy. There arecorruption schemes that were very convenient for everyone for a long period and it’s not easy break them down.We had a meeting with the parliamentary faction "Samopomich", where this law was discussed, and of the authors of the billOstapYednak also was among the audience. In such case it is not easy to debate, because we see a group of people who lobby their interests. What kind of balance could be in the situation, when a person has 10-15 years of experience in the wood industry and should distance oneself from the process? This is a conflict of interests, "- says BogdanProts.

"Gazeta" asked one of the most active authors of the the bill - OstapYednak, who more than a decade led the woodworking factory, how appropriate it was to become the author of the bill. OstapYednak is convinced that such act has many advantages.
"I think it is a certain positive. Among the authors of the bill and the committee of Industrial Policy was a man who is expert in this area and its problems. This bill doesn’t lobby the interests of one company or group of companies, there is no concentration of businesses in this environment. This is a bill that regulates the entire industry, where thousands of small and large sawmills are working. Therefore, as a conflict of interest you can also define a situation when forestry worker writes a bill that affects the areas of forestry, or when ecologist writesenvironmental laws. Consequently I don’t see here a conflict of interest. I was also surprised by the position of certain nature protection organizations, because it means lobbying of large importers of wood, especially from Europe, that stifle and actually destroy our wood processing industry ", - assured " Gazeta "OstapYednak.

Mariana Verbovska for Lviv's newspaper

четвер, 23 квітня 2015 р.

Дерев'яне лобі

Депутати заборонили експорт деревини, щоб урятувати ліси від масового вирубування, а незалежні експерти певні — ліс чекає нове випробування, яке проштовхнули деревообробники

«Ви не повірите, але в Карпатах, незважаючи чи субота чи неділя, їде в ліс машина, яка повертається звідти вночі. У селах існує негласна думка: ми працюємо на державу шість днів, а сьомий — на себе. Тобто люди намагаються компенсувати собі зароблене. Ці всі компенсування, без державних механізмів перетворилися на нелегальні речі, наслідки яких жахливі», — каже Богдан Проць, представник WWF (Всесвітнього фонду природи) в Україні.


Незаконні рубки та масштабний експорт деревини з України — не нова проблема, яку намагаються вирішити більше ніж десять років. Через відсутність державної лісової політики щодо деревини й виробів з неї економіка лісового сектору перебуває в ситуації, близькій до кризової.
У квітні народні депутати проголосували за законопроект, який накладає мораторій на експорт деревини у непереробленому вигляді на 10 років. «За» проголосували 233 народні депутата.


Ні меблів, ні сировини
Мораторій на експорт — не новий спосіб вилікувати галузь від знищення лісу. Ще до голосування за документ низка дослідників висловила своє обурення таким кроком.

Зокрема Василь Масюк, видавець газети «Деревообробник», розповідає, що бажання у такий спосіб поліпшити справу деревообробників закінчиться провалом, бо причини занепаду галузі криються не тут.
«Це так само, яки ви посадите картоплю, а через рік її не зберете через обмеження в законі, то вона ж просто пропаде. Метою лісового господарства як бізнесу — збір матеріалу в момент досягнення стиглості. Якщо ви його не зберете, то він втратить свою товарну спроможність, і це матиме негативні екологічні наслідки для природи в довготривалому плані. Не стоїть питання в українських виробниках, існує проблема споживачів. Якщо сьогодні українці були готові купувати меблі, для них би їх виготовляли. Якщо українці не мають грошей на дубові двері, а німці мають, то давайте продамо ці двері і вкладемо їх у розвиток нашої економіки», — пояснює Василь Масюк.
Окрім того, зазначає фахівець, український ліс — відновлюваний ресурс, у нас майже нема природних лісів, 96% з них штучного походження.
«Я не бачу позитивних наслідків цього законопроекту. Зараз ми де-факто обмежуємо лісникам можливість продавати круглу деревину. До чого це призведе? Лісівники почнуть інвестувати в переробку. Ставитимуть переробне обладнання і будуть продавати деревину у вигляді пиломатеріалів. Чи добре це стратегічно? У мене є великі сумніви, інвестиційний ресурс буде відволікатися від прямої лісогосподарської діяльності: будівництва лісових доріг, закупки спеціального обладнання для розвитку лісового господарства, покупки посадкового матеріалу… Лісівники почнуть освоювати непрофільну для них діяльність. Коли мені кажуть, що це допоможе деревообробним підприємствам отримати дешевшу сировину і вони конкуруватимуть з багатшими іноземними покупцями, то в мене це викликає сумніви. Деревина має свою собівартість, якщо клієнт не може її купити за реальною собівартістю, то він просто її не заготовлятиме», — радить фахівець.

Ціна впаде, але ненадовго

Юрій Гром’як, заступник начальника львівського управління лісового господарства,  вважає, що цей законопроект націлено на те, щоб понизити ціну на деревину на внутрішньому ринку.
«Але ще ніхто заборонами не домігся бажаного результату. Можливо, треба подумати над іншим: чому за стільки років на Львівщині не побудовано жодного серйозного виробництва меблів. Нині для того, щоб забезпечити деревообробників матеріалом, щоквартально проводять біржові торги. Зараз триває дискусія про те, що українські лісівники не можуть забезпечити деревообробника сировиною. Але якщо брати цифри, то ще не було жодного кварталу, за який продали 100% деревини. Зараз ми вийшли на показник 70%, а було, коли продавали лише 30%. Одне з пояснень: дешевшу сировину знаходять на нелегальному ринку», — роздумує чиновник.

Крім того, пан Гром’як наголошує, що торік експорт деревини з області зріс на 8,7%, що зовсім не означає, що кількість і надалі зростатиме. Ще один аргумент: дуб з області майже не вивозять, бо все зрізане скуповують українські деревообробники.

"Газета" звернулася за коментарем до місцевого деревообробника, який понад 20 років працює у цій галузі. На камеру чоловік відмовився говорити, мотивував свою поведінку тим, що не хоче накликати на себе нові перевірки. Щодо реакції деревообробника на закон, то він впевнений, що на початковому етапі документ може принести користь його роботі, але, ненадовго. А головне, вважає він, що вирішувати проблеми цієї галузі з мортаторію на експорт - не найлогічніший крок...


Аналіз міжнародного досвіду за резюме звіту Михайла Попкова, експерта програми FLEG II (Правозастосування й управління в лісовому секторі), на «круглому столі» з питань ринку деревини в рамках програми FLEG, яка сприяє забезпеченню стійкості у сфері управління, використання та збереження лісів, від заборони експорту в короткостроковій перспективі виграє деревообробна промисловість, насамперед її сегменти, орієнтовані на експорт кінцевої продукції, а програє лісове господарство, транспорт і суспільство в цілому. У довгостроковій перспективі не виграє ніхто.


Деревообробне лобі?
Як розповів «Газеті» Роман Волосянчук, координатор лісових проектів WWF в Україні, про заборону експорту деревини говорять понад 10 років, але постійно результатом виходить не налагодження ринкового механізму, а боротьбою хто — кого. Ще до винесення закону на голосування, активісти WWF звернулися із листом до прем’єр-міністра, аби застерегти від впровадження мораторію.
«Нині торгівля кругляком має в собі корупційні ризики й контролюють ці ризики представники лісової структури, яка й продає сировину. Відповідно, є перекоси для тих деревообробників, які хочуть купувати деревину. Зараз багато разів експерти пропонували, як налагодити нормальні ринкові механізми, але цей законопроект — пряма безглузда заборона, яка створює надлишок продукту на ринку. Той, хто купуватиме деревину, виграє, але на першому етапі. Внаслідок падіння цін відбудеться перегрів ринку, після чого відбудеться стрибок цін, лісівники майже збанкротують», — вважає експерт
А його колега Богдан Проць, представник WWF в Україні, додає, що від  самого початку цей законопроект було представлено в Україні як популістський.
«Відразу поставили запитання: ви за заборону експорту кругляку чи проти? Мені кажемо, що два підходи є хибними. Насамперед нам слід подумати про довгострокову державну політику лісового господарства. Є корупційні схеми, які усіх влаштовували дуже довго, тому зараз їх ламати непросто. Ми мали зустріч із фракцією «Самопомочі», де обговорювали цей законопроект, серед слухачів був і Остап Єднак, який є одним з авторів законопроекту про заборону експорту. Дискутувати в такому разі не є просто, ми бачимо групи людей, які лобіюють свої інтереси. Про яку збалансованість ми можемо говорити, якщо людина має стажу 10-15 років у деревообробній галузі й повинна самоусунутися від процесу? Це — конфлікт інтересів», — пояснює Богдан Проць.


«Газета» звернулася до одного з найактивніших авторів законопроекту — Остапа Єднака, який більше ніж десять років очолював деревообробне підприємство, із запитанням про те, наскільки доречно було ставати автором законопроекту. Остап Єднак переконує, що в такому кроці бачить чимало плюсів.
«Я вважаю, що це — певний позитив. Серед авторів законопроекту і в комітеті промислової політики була людина, яка орієнтується в цій галузі і її проблемах. Цей законопроект не лобіює інтереси однієї фірми чи групи компаній, у цьому середовищі немає концентрації бізнесу. Це є законопроект, який регулює всю галузь, де працюють тисячі малих та великих пилорам. Тому конфліктом інтересів можна також назвати й те, що працівник лісгоспу пише законопроект, який впливає на сфери лісового господарства, або еколог пише екологічні законопроекти. Тому конфлікту інтересів я не бачу. Мене також дивує позиція певних природозахисних організацій, оскільки — це лобіювання великих, крупних імпортерів деревини, зокрема з Європи, які душать і фактично гублять нашу деревообробну галузь», — запевнив «Газету» Остап  Єднак.


Повна версія розмови з Остапом Єднаком, народним депутатом

Серед тих, хто критикував законопроект були аткож представники Всесвітнього фонду природи, які казали, що подібне рішення призведе до того, що процвітатиме корупція та браконьєрство…

Теж важливо, що представники WWF, які писали петицію і збирали підписи, приходили до нас на фракцію «Самопомочі» і ми проводили відкриті дебати.  Я як співавтор законопроекту, маю досвід у цій галузі, наводив аргументи, чим цей документ хороший і для природи і для галузі взагалі. Фракція фактично одноголосно прийняла мою позицію і аргументи. На корсить законопроект висловлювалися також директори природних парків, де зараз йдуть господарські вирубки в даних парках  в регіоні Карпат. Власне, абсолютна більшість із вирубаного відправляється закордон. Зараз це для лісгоспів наркотик, через девальвацію гривні вони рубають по максимуму, вичерпують цьогорічну квоту для санітарної рубки. Зараз через корупцію дуже легко влаштувати санітарну рубку…
Зараз це для лісгоспів наркотик, через девальвацію гривні вони рубають по максимуму, вичерпують цьогорічну квоту для санітарної рубки. Зараз через корупцію дуже легко влаштувати санітарну рубку…

Варто також зазначити, що петиція WWF стосується комплексного  рішення. Вони туди поставили і приватизацію (проти чого наша партія проти). Я вважаю також, що WWF зманіпулювали експертною думкою і суспільною в підписанні даної петиції. Підписанти потім зі мною зв’язувалися, і вони казали, що загалом ініціативу підтримують, просто ідписали петицію з інших питань, які містилися в документі.

Подібний мораторій підписують країни третього світу. Мене цікавить, до прикладу,  досвід Молдови, чи відомо Вам, який відсоток експорту був у них і чи допоміг мораторій врятувати ситуацію?

Безпосередньо ситуацію з Молдовою я не досліджував, є дослідження низки експертів стосовно того, чи був успішний досвід заборони експорту в інших країнах. В африканських країнах були такі заборони, але вони проводилися у час, коли деревообробна галузь була недорозвинена, там домінували крупні переробники деревини, корпорації з Європи, і я підозрюю, що заборона експорту в тих країнах слугувала на інтереси крупних холдерів, які юрали в концесію ліси. В нас, я вважаю, зовсім  інша ситуація, в нас є монополія на розпорядження лісами, останні 10 років цим становищем Держслісагенство відверто зловживало, налагодивши корупційні схеми при експорті деревини, витіснивши легальну деревообробку в тінь, створивши штучний дефіцит деревини. Я вважаю, що саме зараз українська деревообробна промисловість дозріла до того, щоб отримати  таку можливість для розвитку. Останні 5 років ми налагодили інфраструктуру портову через Одесу, співпрацю деревообробних підприємств з усім світом по готовим продукція і напівфабрикату. Але у зв’язку з невизначеністю наявності ресурсу в Україні, жоден інвестор не вкладає в технічне оснащення галузі.

Я б іще додав, що цей законопроект є частиною великої реформи, яку ми зараз здійснюємо у деревообробній галузі, системі управління лісовими ресурсами. Нещодавно групою народних депутатів зареєстровано законопроект, який звільняє на два роки від імпортного мита ввезення нового деревообробного обладнання. Українські переробники, маючи гарантований ресурс, матимуть змогу технічно оснастити свої підприємства і випускати конкурентоздатну продукцію на світових ринках.

В рамках програми ФЛЕГ((Правозастосування й управління в лісовому секторі)яка сприяє забезпеченню стійкості в сфері управління, використання та збереження лісів), у звіті Михайла Попкова, експерта програми FLEG II, зробила висновку, що запровадження мораторія у кінцевому результаті не принесе користі жодній лісовій галузі…

Я був активним учасником цієї програми, зокрема, минулого року був представником від громадськості у даній ініціативі. Я дуже поважаю Михайла, він надзвичайно кваліфікований експерт, явважаю. Це нормально, що він має критику до даної ініціативи, базуючись на досвіді своєму. Справа у тому, що Михайло має комплексний скепсис до останніх ініціатив. Оскільки  ми бачимо наскільки занепадала галузь за часів Януковича, і ми, на жаль, бачили дуже негативні розвитки подій відновлення корупції у минулому році.Тому я ще раз наголошую, якщо цей документ прийняти один, без комплексного реформування системи управління лісовим господарством, то сам один закон, можливо не матиме позитивних наслідків для галузі. Якщо його прийняти у комплексі, то матиме позитивні наслідки.
якщо цей документ прийняти один, без комплексного реформування системи управління лісовим господарством, то сам один закон, можливо не матиме позитивних наслідків для галузі.

Один із ініціаторів законопроекту – Олег Ляшко. Наскільки він компетентний у цій галузі і які пропозиції та зауваження він вніс?

Позицію Олега Ляшка доволі активно відстоював Віктор Галасюк, він теж є членом фракції Радикальної партії. Ми з ним багато спілкувалися і я йому доводи безпосередню вигоду для економіки від цього законопроекту.

Але в списку ініціаторів законопроекту стоїть ім'я Олега Ляшка…

Думки самого Олега Ляшка я не чув, на зустрічах  комітету його не було. Я знаю, що Радикальна партія зареєструвала законопроект, який узагалі забороняє будь–які вирубки та експорт. Мабуть, у нього така ж негативна позиція до вирубки лісів…

 Львівська газета

субота, 7 березня 2015 р.

Ми собі довго брехали, що тепло може бути дешевим

Розмова з Андрієм Зінченком, експертом «Реанімаційного пакета реформ» енергетичної сфери, про відновлювані джерела енергії, прозорість тарифів та солодку брехню


Віднедавна експертом Реанімаційного пакета реформ з енергоефективності став Андрій Зінченко, керівник освітніх проектів мережі ініціатив з енергозбереження Greencubator. Метою реформи є прозорий  енергетичний ринок, країна, яка споживає мінімальну кількість енергії з належним рівнем комфорту й безпеки громадян та ефективним ресурсним енергетичним забезпеченням економічних агентів, яка використовує екологічний мікс видів енергії, отримуючи доходи із переробки відходів за допомогою високоефективних новітніх технологій. «Газета» розпитала Андрія Зінченка про роботу РПР та болючі місця української енергетичної галузі.

— Пане Андрію, від минулого року українці активно пізнають енергетичну галузь країни, стрибки тарифів на тепло змусили кожного задуматися про можливість енергоощадності. Чому досі ми мали такий низький інтерес до відновлювальних джерел  енергії?

— Відповідь на це запитання проста й складна одночасно. В нас і на електроенергію, і на газ дуже низькі тарифи, в кілька разів нижчі, ніж у європейських сусідів. Насправді ж електроенергія в Україні зовсім не дешева, просто існує явище перехресного субсидування. Тобто бізнес переплачує, а люди недоплачують. 2013 року підприємства переплатили близько 13 мільйонів гривень.

Причина — в солодкій брехні. Ми собі занадто довго говорили, що тепло може бути дешевим. Багато людей досі вимагає, щоб енергетичні ресурси коштували копійки. Погляньмо, до чого це нас привело. Зараз всі обурені коливаннями курсу гривні, ми втратили  половину нашої зарплати в тому плані, скільки за ці гроші можна було купити. Чому так сталося? Наприкінці минулого року треба було заплатити за той газ, що спожив «Нафтогаз». Але ж ціна для населення є низькою, відповідно різницю між реальною ціною закупівлі газу та продажу населенню, мусив хтось покрити. Цей розрив, за різними підрахунками, від 103 до 140 мільярдів гривень. Ці гроші просто надрукували, бо грошей у держбюджеті не було. Це був один із вирішальних факторів того, що гривня різко «гупнулася».

Ми також не можемо з цього рівняння викидати корупційну складову: велика частина цієї суми — вкрадені гроші.  Хтось із розумних людей сказав: «Якщо ви потрапили в  яму, то перестаньте копати». Настав час перестати копати яму й брехати собі: енергоресурси не можуть бути дешевими.
«Якщо ви потрапили в  яму, то перестаньте копати». Настав час перестати копати яму й брехати собі: енергоресурси не можуть бути дешевими.

 — Очевидно, що наступної зими обігрів дому коштуватиме в кілька разів дорожче. Це стане шоком і фінансовим випробуванням для багатьох людей. Які є механізми підтримки людей у цій ситуації?

— Механізмів є дуже багато: це і безвідсоткові державні кредити на утеплення будинків, ЕСКО-механізми (EnergyServiceCompany, EnergySavingCompany (ESCO) — компанія, що розробляє та надає послуги з комплексного запровадження технічних та управлінських рішень для економії енергії, що витрачається на опалення/освітлення будь-яких типів приміщень: від житлових до промислових. Сьогодні цей підхід широко запроваджує Європейський Союз. — «Газета»), утворення ОСББ. Але за термомодернізацію українці заплатять і, зрозуміло, що зроблять це з власних кишень. Було б дуже дивно очікувати, що хтось зробить це за нас. Мені дуже дивно, що в місті дуже високі очікування  того, що хтось прийде й утеплить будинок.

Я сам родом зі села і не пригадаю, щоб хтось у селі думав, що їхню хату хтось відремонтує.

Іще хотів би вас поправити: ви сказали, що обігрів подорожчає, але це не так. Він має свою ціну, її диктує економіка, але вартість не зміниться, ми просто побачимо, скільки це реально коштує.

— Чи є українські міста, які показують приклади енергоефективності?

— Свого часу таким прикладом був Львів. Потім почали підтягуватися Рівне, Луцьк, Долина на Франківщині, Кам’янець-Подільський, Славутич. На щастя, є багато міських голів, які усвідомлюють реальну вартість енергоресурсів. Є  прикра закономірність, що далі на схід, то менше зацікавлення в цій сфері. Виняток, думаю, — Одеса та Херсон.

Важлива річ — гроші на енергоефективність «стоять» на кордоні. Багато потужних міжнародних фінансових організацій наголошують: якщо у вас буде активна політика заохочення енергоефективності — гроші будуть. Тобто в Україні треба вести правильну політику в цьому напрямі, зробити кроки на усунення корупції.


Важлива річ — гроші на енергоефективність «стоять» на кордоні. Багато потужних міжнародних фінансових організацій наголошують: якщо у вас буде активна політика заохочення енергоефективності — гроші будуть.

Якщо ми вже вирішили рухатися в керунку Європейського Союзу, то слід нагадати, що третій енергетичний пакет реформ ЄС передбачає антимонопольну роботу в енергетиці. Тобто ми розділяємо виробництво, транспортування і постачання енергії. Якщо ви виробляєте енергію, то можете володіти компанією, яка це транспортує, бо виникає монополія. За словами Кахи Бендукідзе, нема нічого кращого, як природна монополія. Коли ми маємо правильно відрегульовану стратегію, то можна не боятися монополістичних загроз.

— Часто реформу енергоефективності зводять до альтернативних джерел енергії. Але не так давно, на Західній Україні бунтували цілі села, де активно хотіли впровадити таку енергетику шляхом будівництва міні-ГЕС…

— Те, що я прихильник відновлювальних джерел енергії, це не означає, що я до них ставлюся, так би мовити, закохано. Насправді вплив на довкілля є у всіх способів отримання енергії. Чув багато про небезпечність малих ГЕС, якщо їх погано спроектовано, є види міні-ГЕС, які взагалі не варто ставити. Я проти вбивства довкілля, тому треба робити це з кваліфікованими оцінками екологів і за згодою людей, які житимуть біля цієї станції. Наприклад, баварці бунтують проти того, щоб через їхні землі прокладали лінії електропередач. Вони вважають, що недоречно псувати красу їхньої природи і тягнути дроти…

—Які проблеми енергоефективності в Україні слід реформувати якнайшвидше?

— Усі галузі енергоефективності потребують змін. Треба  якомога швидше викорінювати засекреченість. Інформація про тариф має бути прозорою і зрозумілою для кожного громадянина. Непрозорість, корупція і популізм — три сестри, які ходять разом.

— Серед першочергових завдань РПР: зменшити негативне навантаження енергетичного сектору на довкілля. Як саме це можна зробити?

— Є поняття мегават та негават. Друге — це неспожитий мегават енергії. І коли ми різко зменшуємо споживання енергії, то знижуємо наш вплив на довкілля. Європейці оцінюють результати впливу на навколишнє середовище тоннами СО2, нам теж треба про це думати. Найперше слід впроваджувати енергоефективні технології, зменшувати споживання, зменшувати втрати при передачі енергії. Зрештою, ми повинні впроваджувати відновлювальні джерела енергії.

— І насамкінець, чому Ви вирішили долучитися до роботи РПР?

— Я завжди уникав усілякої дипломатії, вважав, що це — не моє. Чесно кажучи, досі не подобається. Просто бачу, що зараз у багатьох випадках є хороші рішення, які треба передавати  людям. Я виступаю не стільки експертом, скільки комунікатором. Якщо мої зусилля допоможуть змінити державну політику, то їх варто втілювати.

Розмовляла Мар’яна Вербовська, Львівська газета

середа, 4 березня 2015 р.

«Хочу, аби безпритульні собаки і люди жили разом»

Як зміниться львівська гицлярня
Мар’яна Вербовська

Минулого тижня ЛКП «Лев» офіційно очолив відомий громадський діяч та бізнесмен Олег Мацех. Підприємство «Лев», яке займається відловом, вакцинацією та стерилізацією собак, тривалий час вважали гицлярнею, а у 2013 році акурат біля будівлі знайшли могильник убитих тварин.


Після гучного скандалу тут зупинили примусове вбивство чотирилапих, але проблеми підприємства на цьому не вичерпалися. З року в рік тут нарікають на брак фінансування на ліки, харчування і жалюгідний стан приміщення.

ZAXID.NET розпитав  нового очільника про його плани на «Лев».

Для початку розкажіть, що підштовхнуло вас взятися за цю роботу?

Це було моїм спонтанним рішенням. Дуже давно я допомагаю безпритульним тваринам, ще із тих часів, коли директором тут був Роман Гарматій. Знаю, що були часи, коли на цій території тварин вбивали, працівники ЛКП виконували замовлення на вилов собак у різних містах, збирали їх, а тут влаштовували бійню.

 У перші кілька днів роботи ми вирішили прибрати територію. Поки це робили, то знайшли халати в крові, знаряддя вбивста, труби, ланцюги.  Для мене страшною була навіть енергетика цих предметів. Тому ми усе це викинули і спалили.

Думаю, я мав два поштовхи до приходу на цю роботу. По-перше, радянська  система тут ніяк не могла змінитися, по-друге, тут не могли дочекатися керівника, який би це змінив. Моєю попередницею була Наталія Місьонг, їй вдалося зробити головний крок – зупинити вбивство тварин.

Але для того, щоб організувати тут процес, треба багато зусиль. Силами волонтерів це зробити неможливо.  У «Леві», хоч і відмовились від знищення собак, почали активно їх стерилізувати, але системно вирішити проблем не змогли.

До мене знову почали дзвонити волонтери з різними проханнями – пам’ятаю, що виникли серйозні проблеми у собаки з кличкою «Індія», вона мала пролежні. Собаки страждали у тісних вольєрах, часто просто без потрібних ліків.

Тоді одній із волонтерок я сказав, що втомився дивитися на це. Це був час мого психологічного виснаження після Майдану. Тоді я вирішив зробити щось нове. Ще думаю, для мене було знаком хвороба саме Індії, бо не так давно я півроку прожив у цій країні.

Одним із основних аргументів ваших попередників щодо  поганого стану підприємства було мізерне фінансування. Як ви із цим збираєтеся впоратися?

Треба дивитися глибше. Найперше слід змінити підходи до роботи. За кілька днів тут я можу чітко описати свою стратегію. Львів’яни повинні зрозуміти, що це не притулок для бездомних тварин, де вони житимуть, поки їх хтось не забере. Це ветеринарно-стерилізаційний центр. Тут мають забезпечувати чисельність собак у Львові і безпеку стосунків  мешканців і тварин.

Паралельно ми працюватимемо над популяризацією гуманного ставлення до псів. Я хочу зробити так, аби безпритульні собаки мирно співіснували з людьми у місті.

Які ваші найперші кроки на цій посаді?

Ключова проблема у тому, що ЛКП стало притулком. Насправді, собаки тут повинні перебувати дуже обмежений період часу. Зараз ми інвентаризуємо і фотографуємо кожного пса. Записуємо прикмети кожного з них: характер,  особливості, стерилізований чи ні, вакцинований чи ні. Ця інформація найближчим часом буде в інтернеті і кожен зможе підібрати собі улюбленця череж мережу.

Я хочу налагодити систему – собаку стерилізують, 5 днів післяопераційна перетримка, вакцинація. Якщо собака здорова, неагресивна і це не щеня, її відпускатимуть на місце, де взяли. Якщо собака агресивна, то ми залучатимемо волонтерів. Вони мають досвід прилаштовування собак на бази, де потрібна допомога охоронцям.

Ви сказали, що популяризуватиме гуманне ставлення до тварин, як саме?

Ми повинні пояснити людям, що безпритульні собаки із жовтою биркою на вусі – абсолютно безпечні, вони здорові і не агресивні. Тому люди повинні до них ставитися із повагою.

Знаєте чому вбивство безпритульних собак ніяк не вирішило ситуацію з їх кількістю? Бо ці собаки мали свої функції, вони не пускали на свою територію інших псів. А так до нас приходили нові і нові чотирилапі.

В місті завжди є безпритульні тварини, це нормально.  Якщо ми їх ідентифікуємо, вилікуємо і любитимемо, то будемо жити без конфліктів. Ми ж не винищуємо безпритульних людей,  вони всі мають свої функції. Місто – це простір для усіх.

Як ви плануєте співпрацювати із волонтерами, які вже роками допомагають підприємству?

Як я вже згадав, нам буде потрібна допомога у прилаштуванні собак. Інша потреба – розмова із мешканцями. Часто до нас дзвонять і кричать: «Заберіть собаку, вона ходить у нас у дворі». Ми можемо взяти на стерилізацію і повернути її, але люди часто проти такого повернення. Тоді у справу мають під'єднатися волонтери і пояснити, що собака має право там жити.

Зараз у притулку півсотні собак, волонтери не встигатимуть прилаштовувати всіх, Львову все одно потрібен притулок.

Це має бути паралельний рух. Я хочу шукати людину, яка б профінансувала будівництво притулку.

Очевидно, що міського фінансування не вистачить і на системну стерилізацію…

Частково я виділив свої гроші. До мене дзвонять бізнесмени, які готові підтримати ЛКП. Я хочу створити фонд, куди можна буде пожертвувати кошти на допомогу тваринам. Окрім того, планую зробити тут ветеринарний центр європейського зразка. На базі цього приміщення треба зробити хорошу клініку для тварин.

На вихідних ми влаштували толоку, щоб прибрати тут увесь непотріб, визначити, що тут реально є. Я вже замовив спеціальний операційний стіл. У коридорі ви бачили металеві клітки з собаками, які відпочивають після  операції. Це тимчасове місце, від безвиході ми поклали їх там. Насправді у цьому місці має бути почекальня. Люди зможуть там сидіти і зачекати лікаря, випити каву, отримати хороші послуги.

Скільки собак ви плануєте стерилізувати?

Орієнтовно п’ять на день. Для цього треба буде забезпечити нові умови, бо вони повинні після операції кілька днів відпочивати, ми плануємо підготувати окреме приміщення.

Але у моїх планах стерилізувати усіх псів, які сюди потрапляють.  Я думаю, що коли собака тікає з дому, а саме таких собак відловлюють і звозять сюди – про них погано дбали.

Ви вже встигли взяти когось на роботу чи звільнити?

Так, я взяв на роботу волонтерку, яка багато років допомагала підприємству. Хочу кардинально змінити команду, залишатиму тільки фахівців. Цікаво, що на підприємстві не було завгоспа і прибиральниці. Не знаю, як на такій території без них могли дати раду, але тепер я обов’язково візьму їх у штат.

Мар’яна Вербовська, вперше надруковано на zaxid.net

четвер, 29 січня 2015 р.

Буду завжди другом твоїм

ЛКП «Лев» запрошує прийти на день відчинених дверей і вибрати собі улюбленця


Ми приходимо, щоб погодувати, вигуляти собак. Їм теж складно постійно сидіти в клітці, для них радість побігати навіть цим подвір’ям», — розповіла «Газеті» волонтерка ЛКП «Лев» під час дня відчинених дверей у неділю, 24 січня.
Тут панує веселий собачий галас. Волонтери тримають кількох чотирилапих на прив’язі й кружляють з ними на вузькому подвір’ї. Пси в клітках заздрять і гавкають в очікуванні своєї черги на прогулянку. Коли у двір приходить хтось новий, хвиля шуму посилюється іще більше.

«Я приходжу сюди вже впродовж півроку. Спочатку принесла собакам поїсти, а потім почала заходити частіше. Для мене це було несподівано, але розумію, що як не ми, то хто?» — продовжує волонтерка, поки її підопічний намотує навколо неї кола.

Кожний собака тут має свою історію, як він потрапив у ЛКП «Лев», з них жодної щасливої. Собаку Дейзі, до прикладу, знайшли у зав’язаному мішку, іще одного пса підкинули сусідам підприємства, когось хотіли отруїти, і він ледь вижив.

Псів відловлюють на вулиці, приводять сюди волонтери й люди, які зрозуміли, що тварина загубилася.

«Цього року плануємо проводити такі акції якнайчастіше. Якщо керівництво не заперечуватиме, то так і буде, — зазначає Марина Путіліна, волонтер  ЛКП «Лев» від 2006 року. — Ми проводимо дні відчинених дверей спеціально на вихідні, бо помітили закономірність: забирають тварин найчастіше на село. Причини різні: хтось хоче мати улюб­ленця, хтось — сторожа».

Минулими вихідними підприємство покинули шість собак. Це — успіх, бо загалом їх тут більше ніж 50. Через тісняву пси змушені жити по кілька в одній  клітці. Коли кількість чотирилапих перевищує 70, то стерилізованих відпускають на вулицю. Але цей метод волонтери називають негуманним.

«Тварини вже звикли до регулярного харчування та опіки, а на вулиці вони просто помирають. Це підтверджують і кінологи, — каже Марина Путіліна. — Час від часу в притулку влаштовують акції-ярмарки, продають символічні речі від волонтерів. У такий спосіб збираємо гроші на післястерилізаційний період. Нещодавно купили кілька кліток, щоб прооперовані тваринки могли вільно полежати». Загалом у «Лев» постійно приходять десять волонтерів, серед них художники, швачки. До слова, у штаті підприємства — теж десятеро людей.

Волонтери пригадують, що цього року хвостаті мали справжній подарунок на Різдво: один із місцевих ресторанів акурат на Свят-вечір привіз 50 гарячих запакованих обідів гречки з м’ясом.

Брак їжі, теплих речей чи ліків тут наразі вдавалося поповнити. За словами Наталії Місьонг, в. о. директора ЛКП «Лев», невдовзі притулок матиме  нового директора — Олега Мацеха. Разом із ним вони вже будують плани.

«У мене була мета — припинити евтаназію тварин у «Леві». На щастя, мені це вдалося. Тут залишається іще багато проблем, самій мені не впоратися», — ділиться думками Наталя Місьонг.

Цього року підприємство має бюджет мільйон гривень (торік було 680 тис. грн.). Гроші хочуть витратити на вакцинацію та ліки для тварин. Окрім того, тут запланували будівництво нових вольєрів, реконструкцію головного корпусу.

Головна мета наразі — потужна реклама гуманного поводження з тваринами, бо саме через байдужість багатьох людей собаки опиняються на вулиці.

Наступний день відчинених дверей проведуть 1 лютого, з 10.00 до 14.00, за адресою: вул. Промислова, 56, ЛКП «Лев».
 Мар’яна Вербовська, Львівська газета, 29 січня 2014 Оригінал тут: http://www.gazeta.lviv.ua/ecology/38807

Речі, які потрібні на підприємстві:
- харчі (каші, кістки);
- старий одяг чи тканина (для підстеляння тваринам, особливо після операції);
- ліки (деталі варто з’ясувати на підприємстві).

Робота ЛКП «Лев»:
- відлов безпритульних собак з метою  регулювання їх кількості;
- надання необхідної ветеринарної допомоги;
- стерилізація;
- кастрація;
- хірургічне втручання;
- офтальмологія;
- купірування вух, хвоста;
- стоматологія;
- паразитарні захворювання;
- акушерство, гінекологія;
- профілактичні роботи;
- терапевтичне лікування;
- фармакологія;
- тимчасове утримання відловлених тварин;
- повернення відловлених тварин їхнім власникам або уповноваженим особам;
- збір трупів домашніх тварин.