Віднедавна експертом Реанімаційного пакета реформ з енергоефективності став Андрій Зінченко, керівник освітніх проектів мережі ініціатив з енергозбереження Greencubator. Метою реформи є прозорий енергетичний ринок, країна, яка споживає мінімальну кількість енергії з належним рівнем комфорту й безпеки громадян та ефективним ресурсним енергетичним забезпеченням економічних агентів, яка використовує екологічний мікс видів енергії, отримуючи доходи із переробки відходів за допомогою високоефективних новітніх технологій. «Газета» розпитала Андрія Зінченка про роботу РПР та болючі місця української енергетичної галузі.
— Пане Андрію, від минулого року українці активно пізнають енергетичну галузь країни, стрибки тарифів на тепло змусили кожного задуматися про можливість енергоощадності. Чому досі ми мали такий низький інтерес до відновлювальних джерел енергії?
— Відповідь на це запитання проста й складна одночасно. В нас і на електроенергію, і на газ дуже низькі тарифи, в кілька разів нижчі, ніж у європейських сусідів. Насправді ж електроенергія в Україні зовсім не дешева, просто існує явище перехресного субсидування. Тобто бізнес переплачує, а люди недоплачують. 2013 року підприємства переплатили близько 13 мільйонів гривень.
Причина — в солодкій брехні. Ми собі занадто довго говорили, що тепло може бути дешевим. Багато людей досі вимагає, щоб енергетичні ресурси коштували копійки. Погляньмо, до чого це нас привело. Зараз всі обурені коливаннями курсу гривні, ми втратили половину нашої зарплати в тому плані, скільки за ці гроші можна було купити. Чому так сталося? Наприкінці минулого року треба було заплатити за той газ, що спожив «Нафтогаз». Але ж ціна для населення є низькою, відповідно різницю між реальною ціною закупівлі газу та продажу населенню, мусив хтось покрити. Цей розрив, за різними підрахунками, від 103 до 140 мільярдів гривень. Ці гроші просто надрукували, бо грошей у держбюджеті не було. Це був один із вирішальних факторів того, що гривня різко «гупнулася».
Ми також не можемо з цього рівняння викидати корупційну складову: велика частина цієї суми — вкрадені гроші. Хтось із розумних людей сказав: «Якщо ви потрапили в яму, то перестаньте копати». Настав час перестати копати яму й брехати собі: енергоресурси не можуть бути дешевими.
«Якщо ви потрапили в яму, то перестаньте копати». Настав час перестати копати яму й брехати собі: енергоресурси не можуть бути дешевими.
— Очевидно, що наступної зими обігрів дому коштуватиме в кілька разів дорожче. Це стане шоком і фінансовим випробуванням для багатьох людей. Які є механізми підтримки людей у цій ситуації?
— Механізмів є дуже багато: це і безвідсоткові державні кредити на утеплення будинків, ЕСКО-механізми (EnergyServiceCompany, EnergySavingCompany (ESCO) — компанія, що розробляє та надає послуги з комплексного запровадження технічних та управлінських рішень для економії енергії, що витрачається на опалення/освітлення будь-яких типів приміщень: від житлових до промислових. Сьогодні цей підхід широко запроваджує Європейський Союз. — «Газета»), утворення ОСББ. Але за термомодернізацію українці заплатять і, зрозуміло, що зроблять це з власних кишень. Було б дуже дивно очікувати, що хтось зробить це за нас. Мені дуже дивно, що в місті дуже високі очікування того, що хтось прийде й утеплить будинок.
Я сам родом зі села і не пригадаю, щоб хтось у селі думав, що їхню хату хтось відремонтує.
Іще хотів би вас поправити: ви сказали, що обігрів подорожчає, але це не так. Він має свою ціну, її диктує економіка, але вартість не зміниться, ми просто побачимо, скільки це реально коштує.
— Чи є українські міста, які показують приклади енергоефективності?
— Свого часу таким прикладом був Львів. Потім почали підтягуватися Рівне, Луцьк, Долина на Франківщині, Кам’янець-Подільський, Славутич. На щастя, є багато міських голів, які усвідомлюють реальну вартість енергоресурсів. Є прикра закономірність, що далі на схід, то менше зацікавлення в цій сфері. Виняток, думаю, — Одеса та Херсон.
Важлива річ — гроші на енергоефективність «стоять» на кордоні. Багато потужних міжнародних фінансових організацій наголошують: якщо у вас буде активна політика заохочення енергоефективності — гроші будуть. Тобто в Україні треба вести правильну політику в цьому напрямі, зробити кроки на усунення корупції.
Важлива річ — гроші на енергоефективність «стоять» на кордоні. Багато потужних міжнародних фінансових організацій наголошують: якщо у вас буде активна політика заохочення енергоефективності — гроші будуть.
Якщо ми вже вирішили рухатися в керунку Європейського Союзу, то слід нагадати, що третій енергетичний пакет реформ ЄС передбачає антимонопольну роботу в енергетиці. Тобто ми розділяємо виробництво, транспортування і постачання енергії. Якщо ви виробляєте енергію, то можете володіти компанією, яка це транспортує, бо виникає монополія. За словами Кахи Бендукідзе, нема нічого кращого, як природна монополія. Коли ми маємо правильно відрегульовану стратегію, то можна не боятися монополістичних загроз.
— Часто реформу енергоефективності зводять до альтернативних джерел енергії. Але не так давно, на Західній Україні бунтували цілі села, де активно хотіли впровадити таку енергетику шляхом будівництва міні-ГЕС…
— Те, що я прихильник відновлювальних джерел енергії, це не означає, що я до них ставлюся, так би мовити, закохано. Насправді вплив на довкілля є у всіх способів отримання енергії. Чув багато про небезпечність малих ГЕС, якщо їх погано спроектовано, є види міні-ГЕС, які взагалі не варто ставити. Я проти вбивства довкілля, тому треба робити це з кваліфікованими оцінками екологів і за згодою людей, які житимуть біля цієї станції. Наприклад, баварці бунтують проти того, щоб через їхні землі прокладали лінії електропередач. Вони вважають, що недоречно псувати красу їхньої природи і тягнути дроти…
—Які проблеми енергоефективності в Україні слід реформувати якнайшвидше?
— Усі галузі енергоефективності потребують змін. Треба якомога швидше викорінювати засекреченість. Інформація про тариф має бути прозорою і зрозумілою для кожного громадянина. Непрозорість, корупція і популізм — три сестри, які ходять разом.
— Серед першочергових завдань РПР: зменшити негативне навантаження енергетичного сектору на довкілля. Як саме це можна зробити?
— Є поняття мегават та негават. Друге — це неспожитий мегават енергії. І коли ми різко зменшуємо споживання енергії, то знижуємо наш вплив на довкілля. Європейці оцінюють результати впливу на навколишнє середовище тоннами СО2, нам теж треба про це думати. Найперше слід впроваджувати енергоефективні технології, зменшувати споживання, зменшувати втрати при передачі енергії. Зрештою, ми повинні впроваджувати відновлювальні джерела енергії.
— І насамкінець, чому Ви вирішили долучитися до роботи РПР?
— Я завжди уникав усілякої дипломатії, вважав, що це — не моє. Чесно кажучи, досі не подобається. Просто бачу, що зараз у багатьох випадках є хороші рішення, які треба передавати людям. Я виступаю не стільки експертом, скільки комунікатором. Якщо мої зусилля допоможуть змінити державну політику, то їх варто втілювати.
Розмовляла Мар’яна Вербовська, Львівська газета
Немає коментарів:
Дописати коментар