четвер, 4 серпня 2011 р.

Дороги ціною здоров’я


Два асфальтні заводи, які планують побудувати у мікрорайоні Рясне-2, можуть стати причиною недуг львів’ян

Цього тижня жителі мікрорайону Рясне-2 хочуть пікетувати міську раду, аби зупинити будівництво асфальтних заводів. Навесні стало відомо, що на вул. Шевченка працюватиме відразу два такі підприємства: Львівського комунального підприємства “Шляхово-ремонтне підприємство Залізничного району” та ТзОВ “Онур Конструкціон Інтернешнл” (на фото). Якщо про перший говорять давно і всі необхідні дозволи для його спорудження, а точніше перенесення нинішнього виробництва з вулиці Стрийської, є, то будівництво другого ставить більше запитань, аніж дає відповідей. Екологи переконані, що скупчення речовин внаслідок переробки щебеню, гравію та піску на обох заводах може суттєво зашкодити здоров’ю львів’ян та стану довкілля, тому вимагають, аби хоча б один завод перенесли. Своєю чергою міський голова Львова Андрій Садовий, перебуваючи на території одного з майбутніх підприємств, пообіцяв, що шкідливого виробництва тут ніколи не буде. Комічність заяви була у тому, що у цей час за його спиною стояло оснащення для установки, яка переробляє та змішує речовини для отримання асфальту…

Без громади

У мікрорайоні Рясне-2 вже зібрали понад три тисячі підписів осіб, які виступають проти будівництва. Як розповів “Пошті” Костянтин Орловський, керівник ініціативної групи проти будівництва асфальтних заводів на вулиці Шевченка, спорудження об’єктів суперечить положенням Генерального плану міста Львова, а також порушує процедуру розміщення виробничої бази такого штибу у місті. Адже, згідно з нещодавно відкоригованим генеральним планом, навіть заводи ІІ та ІІІ класу небезпеки повинні виносити за межі міста. Натомість асфальтний завод, який належить до І класу небезпеки, вирішили спорудити у ме­жах Львова (!).

– Громадські слухання, які є обов’язковими у процесі отримання ділянки під будівництво асфальтного заводу, просто проігнорували, – коментує пан Орловський. – Нас, громадян, долучили до розмови постфактум. Це відбулося за два місяці після того, як ТзОВ “Онур Конструкціон Інтернешнл” отримав від департаменту містобудування ЛМР погодження містобудівного обґрунтування виробничої бази, а також дозволи від ГУ МНС у Львівській області та від Державного управління охорони навколишнього природного середовища.

Водночас, спорудження асфальтного заводу компанії “Онур” фактично позбавить мешканців мікрорайону зеленої зони. Згідно з містобудівним обґрунтуванням, ділянка заводу обмежить створення запланованого у генплані лугопарку “Білогорща”. Відтак територія парку потрапить у санітарно-захисну зону заводу, а це означає, що парк, який мав дарувати місту свіже повітря та стати зоною відпочинку, перетвориться на губку шкідливих речовин.

Мешканців Рясного-2 також лякає приклад діяльності аналогічного об’єкта в селі Давидів Пустомитівського району, де розміщення заводу згубно вплинуло на здоров’я людей. Як розповіла “Пошті” Софія Андріївна, мешканка Давидова, територія поблизу заводу постійна запилена, а робота на городі перетворюється на каторгу через важке повітря та нестерпний запах.
– Після десяти років функціонування заводу у людей ослабилася імунна система, ми частіше хворіємо. Коли перебуваєш біля заводу, починає боліти голова, – коментує пані Софія.

Закон навиворіт

Сьогодні сказати, наскільки шкідливими будуть майбутні заводи у Рясному-2, фахівці точно не беруться, адже рівень забруднення залежить від потужності виробництва, очисних споруд, а також культури виробництва. Однак, причин для оптимізму мало, адже компанія “Онур” вже кілька разів порушувала законодавство та екологічні норми. До прикладу, торік їхній асфальтний завод у Давидові провадив діяльність за відсутності висновку державної санітарно-епідеміологічної служби.

Однак, ці порушення не заважають компанії планувати будівництво заводу на території Львова. При цьому представники компанії, здається, мають максимальне сприяння посадовців Львівської міської ради. Ділянку, де хочуть побудувати завод, міська рада продала з аукціону другого березня цього року. Після аукціону компанія “Онур” зуміла отримати низку необхідних паперів у “темпі престо” – за два дні було підписано шість документів, які уможливлювали початок підготовчих робіт (!). Це при тому, що часто на один документ підприємцям треба чекати кілька місяців.

– Документи підготували і погодили дуже швидко і необдумано. Можливо, деякі пункти містобудівного обґрунтування просто скопіювали з іншого документа. На таку думку наштовхує такий приклад: у містобудівному обґрунтуванні “Онур” зобов’язали пов’язати пішохідні доріжки заводу на вул. Шевченка з доріжками… вул. Пасічної, – розповів Дмитро Скрильніков, адвокат і голова ГО “Бюро екологічних розслідувань”. – У ситуації з будівництвом цього заводу відбулася маніпуляція думкою громадськості. Від 17 квітня розпочалися громадські обговорення проекту містобудівного обґрунтування, який затвердили ще 5 березня! Фактично процедура участі громадськості була сфальсифікована. Згідно зі законодавством, все відбувалося у зворотному порядку. Це порушення – підстава для скасування попередніх рішень.

Адвокат зауважує, що правоохоронці мали б перевірити дії усіх органів, які здійснювали погодження документації на предмет ознаки корупції. Адже чимало фактів свідчать про те, що у Ратуші є власні зацікавлення у тому, аби турецька фірма якнайшвидше запрацювала.

Голова у піску

Організований спротив громадськості, здається, дещо зменшив запал турецької фірми, яка хотіла звести завод за кілька місяців. У розмові з “Поштою” Богдан Підгайний, представник “Онуру”, сказав, що, ймовірно, заводу тут і не буде.

– Поки що заводу немає. Ми впорядкували територію і нічого ще не будували. Плануємо його запустити, якщо отримаємо усі дозволи. Італійське обладнання для виготовлення асфальту, яке ми закупили, сьогодні найкраще у світі і коштує орієнтовно 8 мільйонів гривень. Такі пункти ми встановлювали в Ожидові та Пустомитах, у Рівненській та Київській областях, – каже Богдан Підгайний.

Цікаво, що потужність корецького заводу на Рівненщині 300 тонн на годину. Цей завод пан Підгайний назвав найпотужнішим, щоправда, в подальшій розмові він сказав, що потужність заводу в Яготині Київської області близько 400 тонн на годину, що, звісно, суперечить його ж попереднім словам. На запитання про потужність львівського заводу Богдан Підгайний називає різні цифри – від 70 до 200 тонн на годину. Через невизначеність представника компанії, важко сказати про реальний вплив виробництва на довкілля. Неузгодження виникають і з інформацією про вартість установки для виготовлення асфальту. Спочатку представник компанії назвав “Пошті” цифру 8 мільйонів гривень, потім сказав, що це забагато, і стільки коштує устаткування разом з комплексом, який вже встигли облаштувати на території. На прохання журналіста “Пошти” порозмовляти з людиною, яка більш компетентна у цих справах, він повідомив, що є єдиним українцем, який працює з фірмою у Львові…

Паперова безпека

Як запевнив “Пошту” Віталій Дубина, керівник авторського колективу з коригування Генерального плану Львова, будівництво такого екологічно шкідливого підприємства можливе лише як виняток за відповідного рішення сесії міської ради та за наявності необхідних дозволів та розрахунків сан­епідемстанції та органів охорони довкілля. Для того, аби порахувати вплив на навколишнє середовище, фірма “Онур” звернулася до Інституту гігієни і медичної екології імені. А. Марзеєва. Але коли юристи ГО “Бюро екологічних розслідувань” запитали у проектантів про те, чи враховуватимуть вони сукупний вплив на середовище двох заводів, то їм відповіли, що про факт існування двох заводів їм навіть не повідомляли. Тож бачимо, що результати підрахунків цілком не відображатимуть картину забруднення. Відтак активісти вирішили звернутися до правоохоронних органів, відповідні документи вони зараз готують. А поки служителі Феміди розглядатимуть ці звернення, місцеві мешканці обіцяють страйкувати та перекривати автомобільні дороги щойно на будмайданчику розпочнуть роботи зі зведення горе-заводів.

14 вересня 2010 року "Львівська пошта"

Немає коментарів:

Дописати коментар