вівторок, 4 вересня 2012 р.

Помічники здалеку



Щороку в Україну приїжджає все більше волонтерів, які прагнуть побачити нову країну і долучитися до соціальних робіт. Водночас українські помагайки не поспішають їхати за кордон
Тиждень тому Анна Геращенко перевернула класичне уявлення селян Харківщини про літній відпочинок. На сім днів вона запросила волонтерів із Великої Британії, аби ті допомогли зібрати залишені в лісі пляшки. У селі Тернова вони пізнавали традиції та прищеплювали місцевим нові звички: сміття слід сортувати та переробляти. Щодня о четвертій вечора жінка з британцями, місцевими школярами та вчителями сідали в автобус і їхали до лісу, де всі разом очищали територію від пляшок, недопалків, целофану та скла.
— Два роки курирую такий проект у своєму селі. Майже все доводиться робити самотужки. Працюю волонтером із дітьми-інвалідами, завдяки цьому познайомилася з головою британської благодійної організації. Жартома попросила британців приїхати в гості, а вони погодилися, — розповідає «Газеті» Анна Геращенко, екоактивістка. — Віднедавна я пишу проекти від громадської організації. Ми розпочали відокремлений збір вторинної сировини для скла і пластикових пляшок. Але населення досі сприймає ці нововведення насторожено. Всі гроші від продажу вторсировини скеровуємо на встановлення дитячих майданчиків. Попри це, надалі потребуємо підтримки.
Іноземці не просто прибирали сміття. За тиждень вони встигли розважити місцевих школярів, поліпшити їхні знання з англійської мови, показати, що сміття — це не проблема, а спосіб заробітку. Програма була настільки насиченою, що британці не все встигли зробити, зокрема не навчилися ліпити вареники. Саме тому програму вирішили продовжити наступного літа. А на прощання волонтери зізналися, що це найкраща відпустка за їхнє життя.
Добровольці у Стрийському парку
Іноземні помагайки приїхали цьогоріч і до львівського Стрийського парку в рамках програми волонтертва ЮНЕСКО. 
16 осіб кілька тижнів поспіль очищали дерева в парку від зайвої кори, згрібали листя та збирали сміття.
— Були представники з Японії, Кореї, Іспанії, Франції, Польщі та Сербії. Вони запропонували свою допомогу і пізнавали Львів як місто, що належить до спадщини ЮНЕСКО, — пояснює Богдан Москвяк, 
в. о. директора ЛКП «Зелений Львів». — Наші волонтери не відрізняються за якістю роботи від іноземних. Просто ті, хто приїхав з інших країн, сприймають перебування тут як пригоду. От і все.
Євгенія Рудковська, координатор міжнародного проекту волонтерства «Альтернатива — В» (координувала роботу добровольців у Стрийському парку), звернула увагу на ще одну особливість іноземних волонтерів: усі вони прагнуть відкрити щось нове, не соромляться виконувати неінтелектуальну роботу, залюбки прибирають сміття.
— Звісно, приїхавши до України, майже всі волонтери казали, що в Європі ставлення до сміття дещо інше, ніхто не викидає непотріб просто на вулиці, а в нас це ще можна побачити. Більшість із них студенти. Участь у волонтерській програмі — це два в одному: зробити щось добре та відкрити для себе нову країну, — розповідає пані Рудковська.
Українські волонтери 
На думку Є. Рудковської, наші студенти не квапляться їхати за кордон через непоінформованість. Багато людей хотіли б допомогти, але не знають механізму, тому наразі небагато наших співвітчизників допомагають своїм друзям в інших державах. За кордоном діє чимало центрів, які популяризують безкорисну допомогу, чітко розповідають, куди можна поїхати, що зробити.
— Кількість українських і європейських волонтерів суттєво відрізняється. За даними дослідження, лише 6,26% львів’ян упродовж останніх півроку брали участь у соціально корисних заходах на волонтерських засадах, — каже «Газеті» Мар’яна Малачівська, працівник Інституту міста, яка нещодавно підготувала доповідь «Волонтерство в Україні та за кордоном: особливості та можливості». — Такий результат дещо шокує, адже він значно нижчий за показники європейських країн. Куди менше наших співвітчизників їде за кордон, і причин цьому чимало. Припущу, що одна з них — у погано розвиненому волонтерському русі, тобто обмін інформацією в нас не настільки потужний, як за кордоном. Але він розвивається і на нього можна покладати надії.
За словами Наталії Юрченко, яка рік була волонтером на Сицилії, в такій поїздці можна здобути безцінний досвід. У рамках європейської волонтерської служби дівчина брала участь у кемпах і долучалася до низки заходів.
— Волонтери можуть брати участь у найрізноманітніших проектах: фарбувати будинок, прибирати парк і навіть рятувати черепашок. Ми займалися соціальними проектами, — розповідає Наталія. — Українських волонтерів у Європі дійсно небагато. Думаю, частка європейських помічників уже перевищує 20%, а наших менше в кілька разів. Серед очевидних причин — проблеми з візою та недостатня поінформованість. Українцям складно подолати паперову тяганину...
З огляду на результати дослідження «Євробарометра» EuropeanSocialReality survey (Eurobarometer), країнами, в яких найпоширеніші волонтерські практики, є Австрія, Нідерланди, Швеція. Дослідники підсумували, що з досвіду закордонного волонтерства, мотивувати або ж віддячувати людям за роботу на волонтерських засадах можна трьома способами:
1) практичним — здобуття нових знань, досвіду роботи за різними напрямками;
2) інформаційним — доступ до інформаційних джерел і матеріалів;
3) наданням привілеїв — право брати участь у святкуваннях, ювілеях, концертах, надання підтримки з боку органів місцевого самоврядування.
Згідно з дослідженнями Інституту міста, серед львівських організацій роботою із волонтерами займаються ЛМГО «Крила надії», ЛМГО «Карітас-УГКЦ», ЛМГО «Академія української молоді», БО «Центр освітніх ініціатив», ЛМГО «Спілка форум», ГО «Самопоміч», ЛМГО «Спільнота взаємодопомоги «Оселя», ЛМГО «Станиця Львів Пласту — НСОУ», Товариство Червоного Хреста тощо.

Мар"яна Вербовська, "Львівська газета" 16 серпня 2012 року
foto wildapricot.com

Немає коментарів:

Дописати коментар